Рішення

від 10.10.2024 по справі 909/372/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/372/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531",

вул. Січових Стрільців, буд. 23, офіс 604, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Енерджі Інвест",

вул. Січових Стрільців, буд. 23, офіс 301, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості за договором в сумі 1 521 476,83 грн.

за участю

від позивача: ОСОБА_1

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "СУ-531" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Енерджі Інвест"про стягнення заборгованості в сумі 1 521 476,83 грн, з якої: 1 390 313,27 грн - основний борг, 97 480,38 грн - пеня та 33 683,18 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору виконання підрядних робіт №30/06/2021-1 від 30.06.2021 щодо здійснення повної оплати за виконані позивачем підрядні роботи у встановлені договором строки. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач, керуючись умовами договору підряду та нормами ЦК України нарахував відповідачу пеню в розмірі 97 480,38 грн та 33 683,18 грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтував положеннями ст. 526, 549, 612, 625 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги викладені в позовній заяві (вх.№3648/24 від 22.04.2024) та відповіді на відзив (вх.№14571/24 від 19.09.2024) підтримав і просив суд позов задовольнити в повному обсязі. Щодо твердження відповідача про відсутність підстав для стягнення пені та інфляційних втрат, у зв`язку із форс-мажорними обставинами (введення на території України воєнного стану) заперечив, посилаючись на недоведеність відповідачем по справі зазначених обставин, що ускладнили належне виконання ним зобов`язань по спірному договору.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи Довідка про доставку електронного листа від 18.09.2024. Будь-яких клопотань до суду не подав.

Відповідно до відзиву на позов за вх.№14246/24 від 12.09.2024 відповідач проти основної суми заборгованості фактично не заперечив, її несплату у встановлені договором строки мотивував негативним впливом на господарську діяльність товариства повномаштабної війни на території України. Вказану обставину зазначає як форс-мажорною, у зв`язку із чим просить суд в стягненні пені та інфляційних втрат відмовити. На підтвердження форс-мажорної обставини послався на Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 30.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СУ-531" (по договору - підрядник/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Грін Енерджі Інвест" (по договору - замовник/по справі - відповідач) укладено Договір виконання підрядних робіт №30/06/2021-1 (далі - Договір/Договір підряду).

Відповідно до п.1.1. Договору замовник доручив, а підрядник зобов`язався на свій ризик, власними силами і засобами виконати, відповідно до умов договору будівництво дахової сонячної електростанції по вул. Левинського,1 в м. Івано-Франківську.

Згідно п. 1.3 Договору виконання підрядних робіт №30/06/2021-1 від 30.06.2021 будівництво об`єкту фінансується за рахунок коштів замовника.

Пунктом 1.4 Договору сторони обумовили, що замовник зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити виконані роботи згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно п. 2.1 Договору загальна вартість робіт за цим договором визначається за згодою сторін та становить суму вартості виконаних робіт.

Відповідно до п. 2.2 Договору підряду загальна вартість робіт визначається згідно з положенням договірних цін на виконання робіт.

Пунктом 3.4 Договору замовник здійснює оплату за виконанні об`єми робіт на підставі актів виконаних робіт та видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноважному представнику замовника. Уповноважний представник замовника на протязі п`яти робочих днів перевіряє реальність акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт. Оплата виконаних робіт здійснюється на протязі десяти банківських днів з дня підписання уповноважними представниками сторін акту виконаних робіт. В платіжному дорученні вказується сума в гривнях, в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 3.6 Договору підряду виконання підрядних робіт №30/06/2021-1 від 30.06.2021 надання послуг відповідно до п. 1.1 Договору підтверджується Актом виконаних робіт , що підписується уповноважними представниками сторін.

Згідно п. 6.1 Договору здача-приймання робіт, виконаних підрядником по договору, здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України і оформляється Актом виконаних робіт, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.6.2 Договору підрядник передає замовнику для підписання Акт виконаних робіт; розрахунки одиничної вартості робіт, накладних витрат; відомості ресурсів; якщо є- копію акту передачі матеріалів поставки замовника; акти на приховані роботи; акти на повернення матеріалів від розбирання. Замовник зобов`язаний прийняти роботи, виконанні підрядником, протягом трьох діб з дня подання їх до приймання.

Згідно п. 8.1 Договору у випадку порушення строків проведення розрахунків за виконанні роботи замовник сплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від неоплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.8.4 Договору нарахування пені та/або штрафу не звільняє винну сторону від виконання прострочених зобов`язань за даним договором.

Пунктом 8.5 Договору сторони погодили, що усі спори та протиріччя, що випливають з положень цього договору або у зв`язку з ним вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у випадку неможливості досягти згоди підлягають розгляду в Господарському суді відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.11.1 Договору виконання підрядних робіт №30/06/2021-1 від 30.06.2021 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Згідно п.11.2 Договору строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п.11.1 цього договору та закінчується - 31.12.2024, але в будь якому разі до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Між сторонами по справі підписано та скріплено печатками Договірну ціну на об`єкт "будівництво сонячної електростанції І-ІІІ черги по вул. Левинського,1 в м. Івано-Франківськ" на загальну суму 2 064 313,27 грн та Локальний кошторис з розрахунком договірної ціни №1 на монтажні роботи на вказаний об`єкт на загальну суму 2 064 313,27 грн.

31.07.2024 позивачем та відповідачем складено та підписано Акт №1 приймання виконаних підрядних робіт на суму 2 064 313,27 грн. Відповідач за виконанні позивачем підрядні роботи розрахувався частково, зокрема сплатив 647 000,00 грн, про що свідчать долучені до матеріалів справи платіжні інструкції, однак решта суми заборгованості - 1 390 313,27 грн залишилась не сплаченою.

Вказана обставина, зумовила позивача звернутись із даним позовом до суду. За порушення строків здійснення оплати основної заборгованості позивач здійснив нарахування відповідачу пені в сумі 97 480,38 грн та 33 683,18 грн інфляційних втрат.

Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору виконання підрядних робіт №30/06/2021-1 від 30.06.2021, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання у відповідності з статтею 193 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом частини другої статті 317 ГК України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною першою статті 837 ЦК України, передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до статті 853 ЦК України, замовник повинен прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до частини першої статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно частини першої статті 857 ЦК України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Таким чином, договір підряду складається із двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: - правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; - правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави дійти висновку, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Згідно частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Договір підряду є відплатним договором, при цьому право підрядника вимагати оплати виконаних робіт, якому кореспондується відповідний обов`язок замовника, обумовлене виконанням робіт належним чином та у погоджений строк і виникає після їх остаточної здачі, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина перша статті 843 ЦК України).

Згідно статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно- кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною четвертою статті 879 ЦК України передбачено що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що на спірні підрядні правовідносини в частині настання строку виконання зобов`язання замовника з оплати виконаних підрядником будівельних робіт, поширюються передусім статті 837, 853, 854,879 ЦК України як спеціальні положення цивільного законодавства, а не загальні норми, якими регулюються відносини прострочення виконання будь-якого грошового зобов`язання.

На виконання умов Договору виконання підрядних робіт №30/06/2021-1 від 30.06.2021 позивач надав відповідачу послуги щодо будівництва дахової сонячної електростанції по вул. Левинського,1в м. Івано-Франківську, що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт від 31.07.2023, який підписаний уповноважними представниками з обох сторін.

Відповідач свої зобов`язання щодо повної оплати за підрядні роботи по Договору виконання підрядних робіт №30/06/2021-1 від 30.06.2021 належним чином не здійснив в результаті чого виникла заборгованість на суму 1 390 313,27 грн. Вказану заборгованість у відзиві на позов відповідач не заперечив.

З урахуванням наведеного, основна сума заборгованості в розмірі 1 390 313,27 грн є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема стягнення пені.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 22.04.2020 у справі №922/795/19, від 19.12.2019 у справі №911/2845/18.

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом вище встановлено факт невиконання відповідачем зобов`язання у встановлений договором та законом строк.

За прострочення виконання відповідачем зобов`язання по Договору підряду позивач здійснив нарахування пені та інфляційних втрат, які відповідно до поданого позивачем розрахунку складають: 97480,38 грн пені та 33683,18 грн інфляційних втрат. Здійснивши перевірку їх нарахування, суд прийшов до висновку про арифметично вірне нарахування, а отже обгрунтованість позову в цій частині.

Заперечення відповідача щодо стягненні пені та інфляційних втрат, у зв`язку із форс-мажорною обставиною - повномаштабною війною на території України, що негативно вплинула на господарську діяльність товариства, не заслуговує на увагу.

Так, ст. 617 ЦК України визначено , що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні, сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку.

Відповідно до статей 14,141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами шляхом видачі сертифіката.

Отже, зазначений Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обствин.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.06.2023 у справі №910/8580/22.

Таким чином, саме посилання відповідача на Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, як на форс-мажорну обставину внаслідок воєнних дій на території України не звільняє сторону від належного виконання свого зобов`язання по договору.

Відповідач не надав суду доказів звернення до Торгово-промислової палати та отримання сертифікату про форс-мажорні обставини, а отже позбавлений можливості вказувати на воєнні дії на території України, як на підставу неможливості виконання своїх зобов`язань.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційних втрат є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст.73Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Згідно з ч. 1ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 та підпункту 2 пункту 2 частини 2 ст. 4 вказаного вище закону встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати; за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у 1 розмірі прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до ч.3 ст.4 вказаного закону при поданні до суду позовних матеріалів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач звернувся до суду із позовною заявою майнового характеру - про стягнення заборгованості в розмірі 1521476,83 грн. Вказану заяву подано через систему "Елетронний суд", про що свідчить відмітка на позовній заяві.

За подання позову сплатив судовий збір в розмірі 22 822,15, що підтверджується платіжною інструкцією №69244911 від 19.04.2024, яка долучена до матеріалів справи.

Судом перевірено правильність нарахування і сплати судового збору та з урахуванням приписів Закону України "Про судовий збір" (в тому числі коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у зв`язку із поданням позовної заяви через Електронний суд) встановлено,що сплаті підлягав судовий збір в розмірі 18 257,72 грн. Тобто, має місце переплата позивачем судового збору в сумі 4 564,43 грн.

Відповідно до п.2 ч.1ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду спору, судом позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

З урахуванням наведеного вище, приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та результату розгляду спору (позов задоволено), суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судовий збір в розмірі 18257,72 грн.

Принагідно, приписами п.1.ч.1ст. 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі сплати судового збору за подання позову в більшому розмірі, зайво сплачена його сума (судового збору) підлягає поверненню на підставі поданого клопотання особи, яка його сплатила.

Клопотання позивачем про повернення зайво сплаченої суми судового збору суду не подано, тому у суду відсутні правові підстави для повернення зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 4564,43 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позивачем позовної заяви останній просив суд відшкодувати йому витрати на професійну правничу допомогу, зазначивши орієнтовний розрахунок в розмірі 30 000 грн

Абзацом 2 п.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість подання доказів понесення витрат на правову допомогу до судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення , за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В судовому засіданні представник позивача до судових дебатів заявив клопотання про подання ним доказів понесення витрат на правову допомогу після ухвалення рішення у визначені ГПК України строки.

Керуючись 13, 74, 77, 86, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Енерджі Інвест" про стягнення заборгованості за договором в сумі 1521476,83 грн заборгованості, з якої: 1 390 313,27 грн основний борг, 97480,38 грн пеня та 33 683,18 грн інфляційні втрати - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Енерджі Інвест" (вул. Січових Стрільців, буд. 23, офіс 301, м. Івано-Франківськ, 76018, код 41841158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУ-531" (вул. Січових Стрільців, буд. 23, офіс 604, м. Івано-Франківськ, 76018, код 34624266) 1521476,83 грн заборгованості, з якої: 1390313,27 грн - основний борг, 97480,38 грн - пеня та 33683,18 грн - інфляційні втрати та 18257,72 грн - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 15.10.2024

Суддя С. М. Кобецька