Рішення

від 14.10.2024 по справі 910/6847/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.10.2024Справа № 910/6847/24Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 70 276,80 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" звернулось із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" з вимогою про стягнення коштів у сумі 70 276, 80 грн. за безакцептне списання відповідачем грошових коштів з особового рахунку позивача всупереч умов договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 25.02.2020 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.06.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

24.06.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що надана позивачем накопичувальна картка № 14040045 із запереченням представника позивача не є допустимим доказом, оскільки позивач усупереч вимогам укладеного між сторонами договору не надав таку накопичувальну картку із запереченнями працівникам станції, у зв`язку з чим останні склали акт загальної форми № 6 (форми ГУ-23) яким засвідчили факт відмови замовника від підписання накопичувальної картки, що є підставою для списання коштів з особового рахунку замовника. У відзиві, також, було викладено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, оскільки доказів необхідності розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін суду не надано.

24.06.2024 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

25.06.2024 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких проти викладених позивачем у відповіді на відзив обставинах заперечував.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

позивач 26.06.2020 направив відповідачеві заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 14291113/2020-001 від 24.03.2020, яка підписана шляхом накладення електронного цифрового підпису 26.06.2020.

Того ж дня відповідач направив позивачу інформаційне повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 26.06.2020, яким відповідач засвідчив прийняття від позивача пропозиції (акцепту) укладення договору та повідомив про присвоєння йому, як замовнику, кодів відправника / одержувача - 8496, платника - 8211375 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером. Також повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.

Згідно з п. 1.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, у редакції, що оприлюднена 26.11.2021, та яка вводиться в дію 01.12.2021 (далі - Договір), предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що наведені нижче визначення вживаються в договорі в такому значенні: маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною, яка відповідає ваговій нормі та/або кількості вагонів у поїзді, що встановлені перевізником; маршрутний поїзд вантажний поїзд, одночасно пред`явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами; первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, подавання, забирання вагонів та маневрову роботи інші; послуги, пов`язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються перевізником замовнику згідно з Договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки замовника.

Згідно з п. 1.4 Договору надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

У підп. 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7 п. 2.1 Договору визначено обов`язки замовника:

- сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника;

- відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України;

- підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.

Відповідно до підп. 2.3.2, 2.3.5 п. 2.3 Договору перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника, згідно інформації, розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів. Складати документи, передбачені п. 1.3, 1.4 та розд. 4 Договору, щодо нарахування сум платежів.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника тарифів.

Згідно з п. 3.4 Договору замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).

Оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розд. 14 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника (п. 4.2. Договору).

Відповідно до розд. 13 Договору його невід`ємною частиною є додатки, зокрема, додаток № 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами" та додаток № 1-4 "Умови організації накопичення вагонів".

Згідно з п. 1 додатку № 1-4 до Договору на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).

Пунктами 2, 3, 4 додатку № 1-4 до Договору передбачено, що станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення. Для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову. В межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.

У пунктах 6, 7, 8 додатку № 1-4 до Договору визначено, що початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику. Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником. Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. 9 додатку № 1-4 до Договору за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:

- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу відповідно" до додатку № 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (підп. 9.1);

- за затримку вагонів замовника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (підп. 9.2);

- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов`язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору (підп. 9.3).

Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10 додатку № 1-4 до Договору).

Відповідно до заявки на накопичення вагонів позивач замовив надання послуг з організації накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування станції накопичення Мар`янівка (323202) максимальною кількістю 50 вагонів для відправлення їх маршрутним поїздом на станцію призначення Ізмаїл (експ.) (404607) на умовах, визначених додатком № 1-4 до Договору. У заявці зазначено, що вона діє на період з 11.04.2024 по 21.04.2024 для плану № 1000538 на 50 вагонів кукурудзи. Власник вагонів - Філія "ЦТЛ" АТ "Укрзалізниця".

На вказане відправлення було оформлено залізничну накладну № 32323202 та відомість на 50 вагонів.

За затримку завантажених вагонів після забирання з під`їзної колії, відповідач нарахував позивачу збір за зберігання вантажів, що підтверджується накопичувальною карткою форми № 14040045 від 14.04.2024 на загальну суму 58 564 грн без ПДВ.

Вказану накопичувальну картку підписав представник вантажовласника - позивача із зауваженнями такого змісту: "З нарахуванням збору за зберігання вантажу не згодні. Вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопичення маршрутного поїзда відповідно до додатку № 1-4 до Договору".

Позивач вказує, що ним примірник накопичувальної картки 14040045 від 14.04.2024 із запереченнями був переданий на станцію Мар`янівка.

Відповідач ці обставини заперечує і вказує, 22.04.2024 працівниками станції Мар`янівка було складено акт загальної форми № 6 (форми ГУ-23), у якому зазначено, що накопичувальна картка № 14040045 від 14.04.2024 не була підписана позивачем.

20.04.2024 з особового рахунку позивача було списано кошти за зберігання вантажу у розмірі 70 276,80 грн. з ПДВ по накопичувальній картці № 14040045 від 14.04.2024.

Вважаючи, що відповідач безпідставно нарахував та безакцептно списав з рахунку позивача 70 276,80 грн. збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача на свою користь 70 276,80 грн.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (частина перша); суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частина друга); загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п`ята).

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статей 908, 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" Перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут) Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 71 Статуту передбачено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором.

З метою організації та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги між сторонами було укладено Договір.

Пунктом 13.1 Договору передбачено, що у випадку, якщо додатками до Договору визначені умови інші ніж в основному тексті Договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту Договору.

Договір містить спеціальні умови, які відносяться до окремих послуг, зокрема, додаток № 1-4 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 1 додатку № 1-4 до Договору на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).

Процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з відповідачем Договору.

Обставини справи свідчать про те, що метою позивача при замовленні спеціальної послуги, було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів.

З відомостей плати за користування вагонами № 14040057 - № 14040063 вбачається, що послуга накопичення вагонів почалась 13.04.2024 о 12:25 і тривала до 18:10 14.04.2024, які надалі слідували по маршрутній відправці № 32110496 Мар`янівка - Ізмаїл (експ.).

Отже відповідач надав позивачу послугу з накопичення вагонів відповідно до додатку № 1-4 до Договору, за попередньо погодженим планом та за попередньою заявкою, без отримання якої позивач не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв`язку з чим, позивач має сплатити плату за користування власними вагонами перевізника та збір за накопичення вагонів на коліях загального користування. Інших платежів послуга накопичення вагонів не передбачає.

Втім, відповідач посилаючись на пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, у редакції від 28.11.2014, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 (далі - Правила), вважає, що позивач має сплатити збір за зберігання вантажу внаслідок прострочення строку накопичення вагонів.

Пунктом 8 Правил передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до пункту 9 Правил за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Положення наведених пунктів Правил свідчать про те, що нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).

Відповідач доводить, що затримка вагонів відбулась саме з вини позивача, оскільки в добу завезення першої частини вантажу для накопичення позивач не здав вантаж до перевезення повністю й накопичення вагонів до повного складу поїзду тривало більше двох діб.

Однак суд не може погодитись з такими доводами відповідача, оскільки сторони домовились про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів та погодили специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати.

Правовідносини з накопичення маршрутного поїзда з 50 вагонів з вантажем мають невід`ємну складову - перебування / накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 додатку № 1-4 до Договору), що водночас є предметом окремої послуги (додаток № 1-4 до Договору), а отже, вагони не могли бути відправлені не тому, що немає документів, а тому що не сформовано 50 вагонів (маршрут).

З урахуванням характеру укладеного між сторонами Договору, накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, та за попередньою заявкою і позивачем не було допущено порушення умов Договору, а також нормативних актів при оформленні маршрутного потягу однією накладною з відомістю вагонів, що перевозяться маршрутом.

Отже, накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина позивача.

За таких обставин, суд зазначає, що пункти 8, 9 Правил не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, так як затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від відповідача, а саме наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях відповідача з метою формування маршрутного потягу, про що також було зауважено позивачем у накопичувальній картці № 14040045 від 14.04.2024.

У цих висновках суд звертається до правових позицій Верховного Суду, що викладені у постановах від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 у справі № 915/5/23, між тими самими сторонами та з подібних правовідносин.

Попри наведене, суд не може погодитись із позивачем щодо відсутності у відповідача підстав для списання грошових коштів з його рахунку.

Згідно з пунктами 2.5, 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085, платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису). Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Відповідно до п. 5.1 Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" згідно з Правилами розрахунків за перевезення вантажів та Типовим договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення розрахунковий підрозділ залізниці (далі - ТехПД) на підставі укладеного договору отримані в порядку передоплати суми зараховує на особовий рахунок платника і списує їх в міру оформлення та надходження розрахункових документів за здійснені перевезення, надані послуги та штрафи. Списання коштів з особового рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки. Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів залізниця складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування, він має право звернутися з претензією та позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

Накопичувальна картка № 14040045 від 14.04.2024 підписана позивачем із зауваженнями.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми (форма ГУ-23), які складаються у випадках, передбачених статтею 129 Статуту та Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.

18.04.2024 працівниками станції Мар`янівка було складено акт загальної форми № 5 (форми ГУ-23) про те, що позивач не підписав накопичувальну картку № 14040045 від 14.04.2024.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що стверджувані відповідачем обставини щодо не отримання від позивача підписаної ним із зауваженнями накопичувальної картки № 14040045 від 14.04.2024 з урахуванням поданих суду доказів видаються більш вірогідними, ніж стверджувані позивачем обставини відмови працівників станції Мар`янівка підписувати роздруковані документи.

З урахуванням викладеного суд вважає, що дії відповідача відповідають умовам Договору і положенням пункту 5.1 Роз`яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею".

Наведене, втім, не дає підстав вважати, що грошові кошти в сумі 70 276,80 грн утримуються відповідачем на достатніх правових підставах.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

Зокрема, набуття відповідачем як однією зі сторін зобов`язання коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача коштів понад суми, що мали бути сплачені, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З огляду на викладене, оскільки судом встановлено відсутність обставин, з якими законодавець пов`язує можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктами 8, 9 Правил, що дає підстави для висновку про наявність умов для виникнення зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів, позовна вимога про стягнення з відповідача 70 276,80 грн визнається судом обґрунтованою.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (54020, м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 1, код 14291113) 70 276 (сімдесят тисяч двісті сімдесят шість) грн. 80 коп. безпідставно одержаних коштів, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак