Ухвала

від 15.10.2024 по справі 910/12470/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.10.2024Справа № 910/12470/24

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши

позовну заяву ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЛАКОФАРБОВА КОМПАНІЯ «СИНЕД»

до ТОВ «ТЕРРА ІНВЕСТОПТ»

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЛАКОФАРБОВА КОМПАНІЯ «СИНЕД» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «ТЕРРА ІНВЕСТОПТ» (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем оплати за товар, поставлений позивачем на виконання умов Договору постачання від 23.07.2021 № 246, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат.

Розглянувши позовну заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.

У даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам статті 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 174 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб), поштовий індекс.

Позивач зазначив, що повним найменуванням позивача (код ЄДРПОУ 40340493) є ТОВ «УКРАЇНСЬКА ЛАКОФАРБОВА КОМПАНІЯ «СИНЕД», а відповідача (код ЄДРПОУ 42499348) - ТОВ «ТЕРРА ІНВЕСТОПТ», однак відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повним найменуванням юридичної особи позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА ЛАКОФАРБОВА КОМПАНІЯ «СИНЕД», а юридичної особи відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА ІНВЕСТОПТ».

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

У вступній частині позовної заяви позивач визначив ціну позову у розмірі 356 977,83 грн.

Проте, у пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивач визначив до стягнення з відповідача 160 599,52 грн. основного боргу; 145 229,58 грн. пені; 51 141,02 грн. інфляційних втрат, загальна сума яких складає 356 970,12 грн., а отже, іншу суму, ніж визначена позивачем як ціна позову.

Зважаючи на наведене, позивачем не вірно визначено ціну позову.

У позовній заяві, що подана представником позивача через систему «Електронний суд» зазначено, що у позивача відсутній електронний кабінет у системі «Електронний суд».

Слід зауважити, що з відомостей системи «Діловодство спеціалізованого суду» також вбачається відсутність у позивача електронного кабінету у системі «Електронний суд».

Суд зазначає, що частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Тобто, вищевказаними приписами процесуального закону визначено, що позивач, як юридична особа, зобов`язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі «Електронний суд» або її окремій підсистемі (модулі) в обов`язковому порядку, проте такого обов`язку не виконав.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач не дотримався окремих вимог статті 162 Господарського процесуального кодексу України, а також усупереч вимогам частини шостої статті 6 цього Кодексу не зареєстрував особистий кабінет.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Керуючись статтями 162, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків шляхом:

- подання заяви із зазначенням повних найменувань позивача та відповідача;

- подання заяви із зазначенням ціни позову, що відповідає сумі позовних вимог;

- подання доказів реєстрації позивачем власного електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».

4. Роз`яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

5. Відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Дана ухвала не підлягає оскарженню.

6. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається https://ki.arbitr.gov.ua/.

Суддя В.С. Ломака