Рішення

від 12.09.2024 по справі 910/926/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2024Справа №910/926/24

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"доПолітичної партії "Європейська солідарність"простягнення 3839582,50 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Негеля Ю.М.

Представники сторін:

від позивачаЛевченко В.В.від відповідачаБердичевський О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" звернулося до суду з позовом до Політичної партії "Європейська солідарність" про стягнення 3839582,50 грн, з яких 557419,35 грн заборгованості зі сплати орендних платежів, 1107934,67 грн інфляційних втрат, 183545,14 грн 3% річних, 103586,57 грн пені та 1887096,77 грн неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень №к-132 від 25.07.2017 в частині оплати передбачених цим правочином платежів та повернення орендованого приміщення у встановлений строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі №910/926/24 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/926/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 07.03.2024; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

26.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що запровадження карантинних обмежень, пов`язаних із протиепідемічними заходами задля запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, вплинуло на можливість відповідача, як орендаря, використовувати орендоване майно як офісні приміщення політичної партії, тобто з обумовленою договором оренди метою. Відтак, на переконання відповідача, в силу положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, від сплати орендної плати за період з квітня 2023 року по червень 2023 року, а також з 01.07.2023 по 03.07.2023 та штрафних санкцій відповідач має бути звільнений.

Крім того відповідач, з посиланням на ст.233 Господарського кодексу України, просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій на 99% за період з жовтня 2019 року по 15.01.2024 (з урахуванням рішень суду у справах №910/13704/21 та №910/4719/23).

Також відповідач вказав, що нарахування штрафних санкцій за період з жовтня 2019 року по 15.01.2024 є безпідставними з огляду на положення ст.617 Цивільного кодексу України, а позовні вимоги щодо стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за неправомірне користування орендованим приміщенням за період з 07.07.2023 по 15.01.2024 є необґрунтованими з огляду на недоведеність позивачем підстав для її нарахування.

Крім цього, у відзиві на позов відповідач зазначає, що вважає справедливим встановлення вартості оренди в розмірі 100 грн на місяць на весь період дії в Україні воєнного стану.

У відзиві на позов відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку для подачі відзиву. Це клопотання задоволене судом у підготовчому засіданні 07.03.2024 на підставі ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим відзив прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 02.04.2024; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив до 11.03.2024; встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 21.03.2024.

07.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позов, заперечив.

01.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/926/24 до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/12350/23.

02.04.2024 від представника відповідача надійшло повідомлення про припинення надання правничої допомоги.

В підготовчому засіданні 02.04.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/926/24 до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/12350/23 з огляду на відсутність відповідних процесуальних підстав та оголошено перерву до 18.04.2024.

16.04.2024 від відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору.

17.04.2024 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/926/24 до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/12350/23.

В підготовчому засіданні 18.04.2024 за клопотанням позивача продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів згідно з ч.3 ст.177 Господарського процесуального кодексу України та оголошено перерву до 30.04.2024.

В підготовчому засіданні 30.04.2024 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/926/24 до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/12350/23 з огляду на відсутність відповідних процесуальних підстав, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.05.2024.

29.05.2024 від представника відповідача надійшло повідомлення про припинення надання правничої допомоги.

Судове засідання з розгляду справи по суті 30.05.2024 за клопотанням відповідача відкладено на 23.07.2024.

У судовому засіданні 23.07.2024 з розгляду справи по суті оголошено перерву до 21.08.2024.

21.08.2024 від позивача надійшли документи по справі.

Судове засідання, призначене на 21.08.2024, не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Смирнової Ю.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 12.09.2024.

В судовому засіданні 12.09.2024 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.2024 проти заявлених позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 12.09.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ", як орендодавцем, та Партією "Блок Петра Порошенка "Солідарність" (правонаступником якої є Політична партія "Європейська солідарність"), як орендарем укладено договір оренди нежитлових приміщень №к-132 (договір), відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в строкове платне користування (в оренду) нежитлові приміщення, визначені в пункті 1.2 даного договору, а орендар зобов`язується прийняти їх та сплачувати орендодавцю орендну плату (п.1.1).

Нежитлові приміщення, що передаються в оренду за даним договором: 266 кв.м на першому поверсі будівлі (літера "М") та 35 кв.м на другому поверсі будівлі (літера "М"), загальною площею 301,0 кв.м, розташовані на першому та другому поверхах будівлі (літера "М"), яка знаходиться за адресою: вул.Лаврська, 16, м.Київ (п.1.2 договору).

Приміщення належать орендодавцю на праві приватної власності (п.1.4 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що орендодавець передає орендарю приміщення у користування на підставі акту приймання-передачі нежитлових приміщень, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною договору.

Цей договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками. Договір діє до 31.06.2018 (п.4.1 договору).

Строк оренди приміщень за даним договором починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення та закінчується 31.07.2018 (п.4.2 договору).

Згідно з п.5.1 договору протягом трьох робочих днів по закінченню строку оренди, визначеного п.4.1, орендар зобов`язаний повернути позивачу приміщення, а останній - прийняти їх на підставі акту приймання-передачі, що підписується сторонами.

У п.п.6.1, 6.2 договору визначено, що орендна плата, яка підлягає сплаті орендарем за користування приміщеннями за даним договором, встановлюється сторонами за взаємною домовленістю у розмірі 183,06 грн з ПДВ за 1 кв.м приміщень на місяць. Загальна сума місячної орендної плати, яка підлягає сплаті орендарем за користування приміщеннями, визначається шляхом множення щомісячного орендного платежу, вказаного у п.6.1 договору на площу приміщення, що вказана у п.1.2 договору, та становить 55101,06 грн з ПДВ.

Орендар сплачує орендну плату виключно коштами, отриманими з державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 6331020 "Фінансування статутної діяльності політичних партій" (п.6.3 договору).

Відповідно до п.п.6.5, 6.14 договору орендна плата сплачується орендарем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця, вказаний у договорі (якщо реквізити іншого рахунку не будуть повідомлені позивачем у письмовій формі) за кожний поточний місяць не пізніше 10 числа кожного місяця, протягом якого відповідачем використовувалися приміщення на підставі даного договору. В інших випадках, не вказаних у договорі, розмір орендної плати, встановлений цим договором, може бути змінений за взаємною домовленістю сторін, про що сторони підписують відповідну додаткову угоду до цього договору.

Пунктом 7.3.3 договору передбачено право орендодавця відмовитись від договору або вимагати дострокового розірвання договору у випадках, передбачених договором та чинним законодавством України, а п.7.4.3 договору - зобов`язання орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату.

У випадку порушення орендарем строків сплати орендної плати та/або комунальних платежів відповідно до договору, орендар (на письмову вимогу орендодавця) сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення (п.8.3 договору).

Пунктом 8.4 договору визначено, що у випадку порушення орендарем строків сплати орендної плати та/або комунальних платежів відповідно до договору, орендар (на письмову вимогу орендодавця) сплачує на користь орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Сторони домовились, що відповідач не несе відповідальності за порушення строків оплати за договором, якщо воно мало місце у зв`язку з неперерахуванням Національним агентством з питань запобігання корупції на рахунок орендаря коштів, виділених з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій, та про зазначені обставини відповідач письмово повідомив позивача (п.8.6 договору).

Відповідно до п.п.9.1, 9.2 договору всі зміни до даного договору вносяться за згодою сторін шляхом укладання додаткових угод у письмовій формі. Зміни до договору набирають чинності з моменту їх підписання та скріплення печатками сторін, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді.

Орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від договору та вимагати повернення приміщень у разі порушення орендарем строку сплати орендної плати та/або комунальних платежів, встановлених договором, більше ніж на 30 (тридцять календарних днів (незалежно від часткової сплати). У цьому випадку орендодавець надсилає на адресу орендаря письмове повідомлення про дострокове припинення цього договору у зв`язку з порушенням орендарем строків оплати орендних та інших платежів, передбачених договором (п.9.4 договору).

Пунктом 9.9 договору визначено, що про дострокове розірвання дії договору сторона письмово повідомляє іншу сторону шляхом вручення повноважному представнику іншої сторони відповідного повідомлення особисто в руки під розпис або шляхом надсилання такого повідомлення листом з рекомендованим повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження сторони, визначеної договором. Датою повідомлення про дострокове розірвання дії договору вважається дата вручення відповідного повідомлення під розпис представнику відповідної сторони. У випадку, коли повідомлення про дострокове розірвання договору надсилалося рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням про вручення, датою повідомлення про дострокове розірвання дії договору вважається дата його отримання одержувачем (однією із сторін).

У разі дострокового розірвання договору орендар зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати припинення договору звільнити приміщення та повернути їх орендодавцеві (п.9.12 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.07.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 301,0 кв.м, розташовані на першому та другому поверсі будівлі (літ."М"), яка знаходиться за адресою: 01015, м.Київ, вул.Лаврська, 16.

Додатковою угодою №1 від 19.07.2018 сторони продовжили строк дії договору до 31.07.2019.

Додатковою угодою №02 від 13.11.2018 сторони зменшили загальну площу орендованих приміщень до 266,0 кв.м.

Згідно акту приймання-передачі (повернення) приміщень від 30.11.2018 було повернуто з оренди приміщення загальною площею 35,0 кв.м.

Додатковою угодою №03 від 21.12.2018 погоджено нову ціну орендної плати - 336,00 грн за 1 кв.м на місяць. Загальна сума місячної орендної плати встановлена в розмірі 89376,00 грн.

15.10.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №04, за якою з 01.11.2019 було збільшено загальну площу орендованих приміщень з 266 кв.м до 450 кв.м та збільшено з вказаної дати орендну плату до 400,00 грн за 1 кв.м на місяць. Загальна сума орендної плати встановлена у розмірі 180000,00 грн з ПДВ.

01.11.2019 між сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі нежитлових приміщень, відповідно до якого позивач додатково передав, а відповідач - прийняв у тимчасове платне користування зазначені приміщення загальною площею 184 кв.м за вказаною адресою.

28.11.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №05, за умовами якої з вказаної дати припинено дію п.п.6.15, 6.16 договору, що регулювали надання послуг з утримання орендованого приміщення та порядок розрахунків за ці послуги.

Додатковою угодою від 03.12.2019 №05/01 продовжено строк оренди до 31.12.2021 включно.

Додатковими угодами від 01.04.2020 №06, від 30.04.2020 №07, від 27.05.2020 №08, від 22.06.2020 №09, від 23.07.2020 №10, від 31.12.2020 №11 у період з 01.04.2020 по 31.01.2021 встановлено розмір орендної плати з 01.04.2020 200,00 грн за 1 кв.м, загальна сума оренди за місяць - 90000,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 24.02.2022 №12 сторони дійшли взаємної згоди про те, що в період з 01.03.2022 по 31.05.2022 (включно) щомісячно загальна сума орендної плати за договором становить 100,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 19.05.2022 №13 сторони дійшли взаємної згоди про те, що в період з 01.06.2022 по 31.08.2022 (включно) щомісячно загальна сума орендної плати за договором становить 100,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 30.08.2022 №14 сторони дійшли взаємної згоди про те, що в період з 01.09.2022 по 30.09.2022 (включно) орендна плата, яка підлягає сплаті орендарем за користування за 1 (один) кв.м приміщень на місяць становить 200,00 грн з ПДВ, а загальна сума місячної орендної плати становить 90000,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 26.09.2022 №15 сторони дійшли взаємної згоди про те, що в період з 01.10.2022 по 31.10.2022 (включно) загальна сума місячної орендної плати становить 90000,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 28.10.2022 №16 сторони дійшли взаємної згоди про те, що в період з 01.11.2022 по 30.11.2022 (включно) загальна сума місячної орендної плати становить 90000,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 28.11.2022 №17 сторони дійшли взаємної згоди про те, що в період з 01.12.2022 по 31.12.2022 (включно) загальна сума місячної орендної плати становить 90000,00 грн з ПДВ.

Додатковою угодою від 28.12.2022 №18 сторони дійшли взаємної згоди про те, що в період з 01.01.2023 по 31.01.2023 (включно) загальна сума місячної орендної плати становить 90000,00 грн з ПДВ.

Вказані обставини сторонами не заперечувалися.

При цьому, позивач протягом дії договору оренди нежитлових приміщень №к-132 від 25.07.2017 відповідач свої зобов`язання зі сплати орендної плати належним чином не виконував. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 у справі №910/13704/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 та постановою Верховного Суду від 22.02.2023, а також рішенням Господарського суду міста Києва від 24.08.2023 у справі №910/4719/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024, стягнуто з відповідача на користь позивача, зокрема, заборгованість зі сплати орендної плати за вказаним договором.

29.06.2023 позивачем було надіслана на адресу відповідача лист за вих.№109 від 26.06.2023, в якому позивач зазначив, що починаючи з листопада 2019 року по сьогоднішній день (тобто вже понад три роки) відповідачем порушуються зобов`язання зі сплати платежів за договором оренди нежитлових приміщень №к-132 від 25.07.2017, внаслідок чого з урахуванням положень п.9.4 договору, позивач заявив про односторонню відмову від договору оренди нежитлових приміщень №к-132 від 25.07.2017 з 03.07.2023, вимагав звільнити орендовані приміщення в строк до 06.07.2023 включно та повернути їх за актом приймання-передачі (повернення) приміщень шляхом його підписання. Вказаний лист отримано відповідачем 03.07.2023.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/12350/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024, за позовом Політичної партії "Європейська солідарність" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" про визнання недійсним одностороннього правочину (повідомлення за вих.№109 від 26.06.2023) в позові відмовлено повністю. Встановлено, що умовами договору погоджено право орендодавця на односторонню відмову від договору, а враховуючи порушення відповідачем строку сплати орендної плати більше ніж на 30 календарних днів, одностороння відмова позивача від договору, що викладена у листі за вих.№109 від 26.06.2023 є правомірною, що свідчить про те, що спірний договір оренди є розірваним в односторонньому порядку з 03.07.2023.

Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, факт розірвання укладеного між сторонами договору оренди з 03.07.2023, підтверджується рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, за участі тих самих сторін, а тому відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Спір у справі, що розглядається, виник внаслідок того, що за твердженнями позивача, відповідач не оплатив 557419,35 грн орендних платежів за період 01.04.2023 по 03.07.2023, 1107934,67 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з жовтня 2019 року по грудень 2023 року, 183545,14 грн 3% річних за загальний період прострочення з 14.08.2021 по 15.01.2024, 103586,57 грн пені за загальний період прострочення з 11.04.2023 по 04.01.2024 та 1887096,77 грн неустойки за період з 07.07.2023 по 15.01.2024.

У свою чергу відповідач не визнає обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України, глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму (ч.1 ст.765 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Порядок сплати орендної плати за договором сторони визначили у розділі 6 договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи розділу 6 договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату за договором виключно коштами, отриманими з державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 6331020 "Фінансування статутної діяльності політичних партій" шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця, вказаний у договорі за кожний поточний місяць не пізніше 10 числа кожного місяця, протягом якого відповідачем використовувалися приміщення на підставі даного договору.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було нараховано відповідачу до сплати орендну плату, заборгованість зі сплати якої у період з 01.04.2023 по 03.07.2023 склала 557419,35 грн. Строк виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати за договором у вказаний період є таким, що настав.

При цьому, протягом всього спірного періоду, зокрема і під час дії карантинних обмежень та воєнного стану, відповідач використовував орендовані нежитлові приміщення, що підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками за спожиту ним електричну енергію, теплову енергію та воду.

Тому суд критично оцінює доводи відповідача про неможливість використання орендованих приміщень з огляду на карантинні обмеження та воєнний стан.

Так само суд відхиляє доводи відповідача про необхідність зниження вартості оренди на весь період дії в Україні воєнного стану, адже з цього приводу відповідна домовленість сторін відсутня.

Крім того, наявними у матеріалах справи доказами також підтверджується здійснення державного фінансування статутної діяльності відповідача у спірний період.

Однак, як підтверджено матеріалами справи, в порушення умов укладеного між сторонами договору, відповідачем не було сплачено у спірний період зазначену орендну плату, внаслідок чого у нього виникла відповідна заборгованість. Відповідачем доказів оплати вказаних платежів суду не надано.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати за договором у період з 01.04.2023 по 03.07.2023 на загальну суму 557419,35 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача стосовно розміру орендних платежів, а також наявності підстав для звільнення орендаря від їх сплати за період з 01.04.2023 по 03.07.2023 на підставі ст.762 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 установлено з 12.03.2020 на усій території України карантин, дію якого було неодноразово продовжено до 30.06.2023.

Відповідно до п.14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України установлено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. У випадку, визначеному абзацом першим цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг. Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково. Ця норма не поширюється на суб`єктів господарювання, які впродовж дії карантину фактично здійснювали діяльність з використанням цього майна в своїй господарській діяльності в повному обсязі, а також на договори найму майна, яке належить територіальній громаді.

Згідно з ч.ч.4, 6 ст.762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження, а за змістом п.14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України такого вичерпного переліку обставин теж не передбачено.

У п.6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Відтак, для застосування ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Верховним Судом у постанові від 20.10.2021 у справі №911/3067/20 вказано, що при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/13158/20.

При цьому, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

У підтвердження обставини неможливості користування орендованим майном відповідач послався на запровадження Кабінетом Міністрів України у спірний період заборони на проведення всіх масових заходів у зв`язку із карантином, а також введення з 24.02.2022 в Україні воєнного стану.

Однак, суд зазначає, що запровадження Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів під час карантину (у тому числі заборона масових заходів) само по собі не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого майна у розумінні ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України.

Відповідач не довів повного припинення ним діяльності у період карантину, у тому числі, внаслідок відсутності доступу до майна, тоді як позивач у цей період забезпечив відповідачу доступ до орендованого майна, що підтверджується, зокрема, фактом споживання відповідачем комунальних послуг в орендованих приміщеннях у спірний період.

За таких обставин, за висновками суду, підстави для звільнення відповідача від внесення орендних платежів за період з 01.04.2023 по 03.07.2023 в порядку ч.6 ст.762 Цивільного кодексу України відсутні, а отже відповідні заперечення відповідача відхиляються судом.

За прострочення виконання зобов`язання по оплаті орендної плати, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню на суму 26852,06 грн за загальний період прострочення з 27.11.2020 по 23.04.2024.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п.8.3 договору сторони погодили, що у випадку порушення орендарем строків сплати орендної плати та/або комунальних платежів відповідно до договору, орендар (на письмову вимогу орендодавця) сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення (п.8.3 договору).

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку зі сплати передбачених договором платежів не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Тобто з наведеного полягає, що пеня розраховується від заборгованості за кожним періодом окремо з урахуванням умов договору щодо здійснення оплати передбачених цим договором платежів.

За висновками суду, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок пені є арифметично вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення 103586,57 грн пені за загальний період прострочення з 11.04.2023 по 04.01.2024 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач належними та допустимими доказами наявність у нього форс-мажорних обставин, які б звільняли його від сплати штрафних санкцій за порушення умов договору оренди, не довів.

У своєму відзиві відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, в якому засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.

Поряд з цим, відповідно до ч.1 ст.141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Тобто виключно сертифікатом (а не листом) відповідної торгово-промислової палати можуть бути підтверджені форс-мажорні обставини, які підтверджували б факт неможливості виконання конкретного зобов`язання.

Поряд з цим, згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2022 у справі №905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих що собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для нього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання, що відповідачем суду не доведено.

Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004 із змінами, місто Київ, де власне і знаходиться орендоване відповідачем майно, до таких територіальних громад не віднесено.

Відповідно, посилання відповідача про те, що вказані обставини є підставою для звільнення його від оплати штрафних санкцій не приймаються судом як належні.

При цьому суд зазначає, що збройна агресія російської федерації проти України є обставиною, яка впливає на обидві сторони даної справи.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1107934,67 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з жовтня 2019 року по грудень 2023 року та 183545,14 грн 3% річних за загальний період прострочення з 14.08.2021 по 15.01.2024.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за відсутності контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, право суду зменшити розмір неустойки визначено ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені приписи, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (штрафу, пені).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.

Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Суд, надаючи оцінку доводам відповідача про необхідність зменшення розміру неустойки в сукупності з визначеними положеннями чинного законодавства України, дійшов висновку про те, що присуджені судом до стягнення штрафні санкції не становлять надмірний тягар для відповідача, зазначені штрафні санкції не є неспівмірними із сумою заборгованості відповідача, що існувала у період за який нараховано неустойку, а отже суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені внаслідок не доведення ним належним чином наявності сукупності обставин, пов`язаних з перебігом спірних правовідносин, що вказують на існування виняткових обставин для її зменшення.

Крім того, із положень ст.ст.230, 233 Господарського кодексу України та ст.ст.549, 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, а розмір таких витрат є співмірним із сумою простроченої заборгованості.

За висновками суду, фактичні обставини даної справи та поведінка відповідача не є тотожними тим обставинам, що досліджені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, а отже вказані доводи відповідача відхиляються судом.

Щодо позовних вимог про стягнення 1887096,77 грн неустойки за період з 07.07.2023 по 15.01.2024, суд зауважує наступне.

Як вже вказувалося судом, у рішенні Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/12350/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 констатовано, що укладений між сторонами договір оренди є розірваним з 03.07.2023.

Згідно п.9.12 договору у разі дострокового розірвання договору орендар зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати припинення договору звільнити приміщення та повернути їх орендодавцеві.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ст.785 Цивільного кодексу України).

Таким чином, як умови договору, так і положення законодавства встановлюють обов`язок відповідача, як орендаря, повернути майно з оренди.

Оскільки належних та допустимих доказів передання відповідачем орендованих приміщень позивачу у строк до 07.07.2023, як це передбачено умовами укладеного між сторонами договору, матеріали справи не містять, це є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 1887096,77 грн неустойки за період з 07.07.2023 по 15.01.2024 згідно положень ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України за розрахунком позивача, який перевірений судом.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Політичної партії "Європейська солідарність" (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 29А, ідентифікаційний код 21715714) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (01015, місто Київ, вулиця Лаврська, будинок 16, ідентифікаційний код 00308146) 557419 (п`ятсот п`ятдесят сім тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн 35 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 103586 (сто три тисячі п`ятсот вісімдесят шість) грн 57 коп. пені, 1107934 (один мільйон сто сім тисяч дев`ятсот тридцять чотири) грн 67 коп. інфляційних втрат, 183545 (сто вісімдесят три тисячі п`ятсот сорок п`ять) грн 14 коп. 3% річних, 1887096 (один мільйон вісімсот вісімдесят сім тисяч дев`яносто шість) грн 77 коп. неустойки за неправомірне користування нерухомим майном та 57593 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн 74 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.10.2024

Суддя Ю.М.Смирнова