Рішення

від 03.10.2024 по справі 911/860/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2024Справа № 911/860/24Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Пром Лайн" про стягнення 546 409,48 грн,

за участю представників:

позивача: Красноштана С.А., Крикуна А.Є.;

відповідача: Кокойка М.І.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2024 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Пром Лайн" (далі - Товариство) про стягнення 546 409,48 грн з яких: 346 495,18 грн - пеня, 199 914,30 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань у частині повного та своєчасного виконання робіт за договором підряду від 5 жовтня 2023 року № 510/2.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 4 квітня 2024 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків.

12 квітня 2024 року на адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15 квітня 2024 року матеріали позовної заяви Підприємства до Товариства про стягнення 546 409,48 грн з доданими до неї документами передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 911/860/24 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 червня 2024 року справу № 911/860/24 прийнято вказаним суддею до свого провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20 червня 2024 року.

20 червня 2024 року (перед початком призначеного засідання) через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання від 19 червня 2024 року № 106/63-1781 про долучення до матеріалів справи письмових доказів.

У підготовчому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про задоволення клопотання позивача та долучення доказів до матеріалів справи; про відкладення підготовчого засідання на 1 серпня 2024 року.

24 червня 2024 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів від 20 червня 2024 року № 106/63-1790.

1 серпня 2024 року (перед початком призначеного засідання) від відповідача через загальний відділ канцелярії суду надійшли клопотання: від 1 серпня 2024 року вих. № 0108/2/2024-к про відкладення розгляду справи, від 31 липня 2024 року вих. № 3107/1/2024-к про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.

У підготовчому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про задоволення клопотання відповідача та продовження останньому строку для подання відзиву на позов до 7 серпня 2024 року включно, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 15 серпня 2024 року.

8 серпня 2024 року на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 7 серпня 2024 року вих. № 07085/2024-к. У підготовчому засіданні 15 серпня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про повернення відзиву відповідачу без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 серпня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 вересня 2024 року.

9 вересня 2024 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі від 8 вересня 2024 року, у яких останній проти задоволення позову заперечував з посиланням на те, що правові підстави для нарахування позивачем штрафу згідно з приписами частини 2 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в розмірі 199 914,30 грн відсутні. Крім того, на думку відповідача, заявлений до стягнення розмір штрафу є неспівмірним як до невиконаної ним частини робіт за договором, так і до ціни вказаного правочину. При цьому, позивачем не надано жодних доказів понесення ним збитків внаслідок несвоєчасного виконання Товариством обумовлених договором будівельних робіт. Крім того, відповідач зазначив, що порушення ним своїх зобов`язань за договором відбулося не з його вини, а обумовлене затримкою надходження необхідного обладнання від його контрагентів. Також, на думку відповідача, у Підприємства відсутні правові підставі для нарахування пені в розмірі 346 495,18 грн, оскільки відповідач не брав на себе жодних грошових зобов`язань за договором. При цьому, при розрахунку штрафних санкцій позивачем не враховано, що спірні будівельні роботи були виконані відповідачем у повному обсязі. Підприємство не надано належних доказів несвоєчасного виконання відповідачем обумовлених договором робіт. Також відповідач зазначив, що спірний період прострочення слід обраховувати на підставі пункту 2.1. договору - з 31 грудня 2023 року. У зв`язку з цим позовні вимоги позивача, на думку Товариства, є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

11 вересня 2024 року через загальний відділ канцелярії суду від позивача надійшло клопотання від цієї ж дати № 106/63-2623 про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 12 вересня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні усного клопотання представника відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження та про відкладення судового засідання на 3 жовтня 2024 року.

17 вересня 2024 року на адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі від 12 вересня 2024 року № 106/63-2637, у яких Підприємство виклало свої доводи та аргументи на спростування доводів відповідача. Зокрема, позивач вказав, що нарахування штрафу узгоджується з приписами чинного законодавства, оскільки виконання зобов`язань відповідача за спірним правочином фінансується з Державного бюджету України. При цьому, нарахування штрафу та пені на підставі приписів статті 231 ГК України передбачено саме за невиконання боржником негрошового зобов`язання. Крім того, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів прийняття позивачем усіх виконаних відповідачем робіт. У свою чергу, при розрахунку заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій Підприємство врахувало вартість виконаних Товариством та прийнятих позивачем робіт.

У судовому засіданні 3 жовтня 2024 року представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд у задоволенні позову відмовити, а у разі його задоволення - зменшити розмір заявлених до стягнення з Товариства штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

5 жовтня 2023 року між Товариством та Підприємством укладено договір підряду № 510/2 на виконання робіт "Капітальний ремонт приміщення сховища цивільного захисту за адресою: проспект Георгія Гонгадзе, 7-А в Подільському районі міста Києва", за умовами якого останнє доручає, а Товариство - забезпечує, у межах кошторисної документації та умов цього правочину, виконання обумовлених робіт відповідно до вимог ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва" та інших нормативних актів, які регулюють виконання будівельних робіт, згідно з календарним графіком (додаток № 4).

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. вказаного правочину виконання будівельних робіт здійснюється Товариством за адресою Підприємства: місто Київ, проспект Георгія Гонгадзе, 7-A. Виконання будівельних робіт здійснюється відповідно до календарного графіку (додаток № 4) та затвердженої проектно-кошторисної документації, у кількості та за цінами, що визначені переліком основних матеріальних ресурсів (додаток № 5), у відповідності зі зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва (додаток № 6) та договірною ціною (додаток № 2). Підприємство зобов`язується прийняти й оплатити виконані будівельні роботи. Фінансування здійснюється у відповідності до плану фінансування будівельних робіт на 2023 рік (додаток № 7).

Згідно з пунктами 2.1. та 2.2. договору строки виконання робіт за цією угодою визначені календарним графіком виконання робіт (додаток № 4) та встановлюються з 5 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року. Товариство розпочинає виконання робіт не пізніше трьох днів з дати підписання договору.

Датою закінчення робіт за договором вважається дата їх прийняття Підприємством, що засвідчується підписанням довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) (пункт 2.5. вищевказаного правочину).

Відповідно до пункту 3.1. договору його ціна є твердою і відповідно до договірної ціни (додаток № 2) та переліку основних матеріальних ресурсів на будівельні роботи (додаток № 5) складає 5 495 042,04 грн з ПДВ.

Забезпечення будівельних робіт проектно-кошторисною документацією покладається на Підприємство. Забезпечення будівельних робіт матеріалами, устаткуванням/обладнанням здійснює Товариство за цінами, наведеними в локальних кошторисах (додаток № 3), у відповідності до проектно-кошторисної документації (пункти 5.1. та 6.1. вказаного правочину).

За умовами пунктів 8.12. та 8.16. договору в разі виявлення невідповідності виконаних робіт встановленим вимогам, Підприємство приймає рішення про усунення Товариством допущених недоліків за рахунок та силами останнього, або про зупинення виконання робіт. Не допускається кількісне чи якісне погіршення умов предмету договору за винятком зменшення обсягів закупівлі та суми договору, залежно від реального фінансування видатків Підприємства.

За пунктом 10.1. договору розрахунки здійснюються Підприємством у безготівковому порядку на підставі підписаного акта приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт

Приймання-передача закінчених будівельних робіт (об?єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому Загальними умовами укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року № 668, іншими нормативними актами та цим договором. Передача виконаних робіт Товариством і приймання їх Підприємством оформлюється актом про виконані роботи. Якщо нормативними актами та договором підряду передбачено проведення попередніх випробувань закінчених робіт (об?єкта будівництва), або таке випробовування викликане характером цих робіт, їх приймання-передача проводиться виключно за умови попереднього випробування. У разі виявлення в процесі приймання-передачі закінчених робіт (об?єкта будівництва) недоліків, допущених з вини підрядника, останній у визначений Підприємством строк зобов`язаний усунути їх і повторно повідомити про готовність до передачі закінчених робіт. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (пункти 11.1., 11.4.- 11.6. та 11.9. вказаного правочину).

Відповідно до пункту 13.3. договору Товариство зобов`язалося виконувати будівельні роботи якісно й своєчасно, у відповідності з календарним графіком (додаток № 4), будівельними нормами і правилами.

У додатку № 4 до вказаного правочину сторони погодили календарний графік на виконання обумовлених договором робіт, за умовами якого Товариство зобов`язалося виконати: загальнобудівельні роботи, водопостачання, каналізацію, опалення, вентиляцію, електротехнічні рішення, систему пожежної сигналізації (головний корпус та пусконалагоджувальні роботи), загальною вартістю 4 358 042,04 грн - до 1 грудня 2023 року; технологічне обладнання об`єкта, загальною вартістю 1 137 000,00 грн, - до 31 грудня 2023 року.

Відповідно до пунктів 17.1. та 17.2. договору останній набирає чинності з дня підписання його сторонами й діє до 31 грудня 2023 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за ним. Закінчення терміну цього правочину не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищевказаного правочину Товариство виконало, а Підприємство - прийняло, наступні будівельні роботи: згідно акта приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2023 року від 29 листопада 2023 року № 1 на суму 587 656,23 грн: загальнобудівельні роботи - частково, водопостачання та каналізація - частково, опалення та вентиляція - частково, електротехнічні рішення - частково, система пожежної сигналізації - частково; згідно акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року від 27 грудня 2023 року № 2 на загальну суму 2 051 467,25 грн: загальнобудівельні роботи - не в повному обсязі, водопостачання та каналізація - частково, опалення та вентиляція - частково, електротехнічні рішення - у повному обсязі (завершено), система пожежної сигналізації - у повному обсязі (завершено), придбано устаткування та меблі. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками без жодних заперечень та зауважень щодо викладених у них обставин.

Судом також встановлено, що Підприємство листами: від 27 листопада 2023 року № 106/63-3913 та від 22 грудня 2023 року № 106/63-4227, - зверталось до відповідача з вимогою закінчити виконання робіт за договором у строк до 31 грудня 2023 року.

Однак, належних доказів виконання відповідачем та прийняття позивачем залишку обумовлених договором робіт у повному обсязі в установлений строк, у тому числі передбачених пунктом 2.5. вказаного правочину документів, матеріали справи не містять і сторонами надані не були.

У зв`язку з цим позивач 12 січня 2024 року направив на адресу відповідача претензію від вказаної дати № 106/63-136 з вимогою сплатити передбачені договором штрафні санкції за порушення умов вказаного правочину. Належні докази направлення цієї претензії на адресу відповідача засобами поштового зв`язку з додатками, а також її отримання уповноваженою особою Товариства наявні в матеріалах справи. Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно з частинами 1, 2 статті 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

Відповідно до частин 1, 4 статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що обумовлені договором роботи були виконані в повному обсязі до 30 грудня 2023 року, тобто в установлений вказаним правочином строк, що, на думку Товариства, підтверджується наявними в матеріалах справ копіями актів виконаних робіт за грудень 2023 року на загальну суму 1 656 744,77 грн. Судом встановлено, що вказані акти датовані 30 грудня 2023 року та підписані лише зі сторони підрядника.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11 вересня 2020 року в справі № 910/16505/19.

З наявного в матеріалах справи акта про огляд приміщення сховища цивільного захисту на проспекті Георгія Гонгадзе, 7-А від 5 січня 2024 року № 1, складеного в присутності уповноважених представників позивача та відповідача (від підписання якого останній відмовився), а також представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване товариство технічного нагляду", вбачається, що: "у приміщенні сховища цивільного захисту не змонтована система вентиляції у повному обсязі. Вентиляційне обладнання та повітропроводи не під?єднано до захисної системи заземлення. Станом на 5 січня 2024 року вентиляційна система у всіх приміщеннях сховища перебуває в непрацездатному стані. Пунктом 11.5. договору підряду та нормативними актами передбачено проведення попередніх випробовувань закінчених робіт по монтажу системи вентиляції сховища, оскільки таке випробовування викликане характером цих робіт, після чого їх приймання-передача проводиться у разі позитивного результату випробовування. Підрядною організацією ТОВ "Буд Пром Лайн" такі випробовування не проводились і акти випробовування системи вентиляції сховища не надані. Відсутнє погодження авторського нагляду на зміну каналізаційного обладнання (насоса для відкачування каналізаційних стоків). Висновки: будівельні роботи в приміщенні сховища цивільного захисту за вказаною адресою підрядною організацією не виконані у повному обсязі".

Також з наявних у матеріалах справи копій актів оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту (сховища) № 111305: від 28 березня 2024 року та від 14 червня 2024 року, складених за участі: провідного інспектора ВЗНС та ЗЦЗ Подільського РУ ГУ ДСНС України в місті Києві В.Копійки, головного спеціаліста відділу муніципальної безпеки Подільської районної у місті Києві державної адміністрації В.Турла, а також уповноважених осіб позивача, вбачається, що станом як на 28 березня 2024 року, так і на 14 червня 2024 року в приміщенні за адресою: проспект Георгія Гонгадзе, 7-А у Подільському районі міста Києва, відповідачем не виконано всіх обумовлених договором робіт. Виявлені недоліки зумовлюють обмежено працездатний стан вказаної захисної споруди.

Крім того, судом встановлено, що в порушення приписів укладеного між сторонами договору відповідачем не було передано позивачу за наслідками виконання обумовлених робіт виконавчу документацію по відповідному об`єкту в повному обсязі, зокрема: актів прихованих робіт, виконавчих схем на електротехнічні, водопровідні роботи, паспортів і сертифікатів на застосовані матеріали, пристрої та обладнання, актів заміру опор заземлення, актів заміру опор ізоляції електромереж (петля-фаза-нуль), актів пусконалагоджувальних робіт систем пожежної сигналізації та оповіщення, специфікації на встановлення металопластикових дверей. У зв`язку з цим позивач у листі від 22 грудня 2023 року № 106/63-4227 та претензії від 12 січня 2024 року № 106/63-136 вимагав від відповідача усунення відповідних недоліків.

Проте вказані недоліки відповідачем усунені не були, докази передачі позивачу вищевказаної виконавчої документації матеріали справи не містять і Товариством суду надані не були.

У свою чергу, надані відповідачем копії повідомлень про виконання робіт за договором від 30 грудня 2023 року № 001/30/12/23/3 жодним чином не підтверджують факт повного та своєчасного виконання ним своїх зобов`язань за вказаним правочином, оскільки за приписами пункту 2.5. договору датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником на підставі підписаних сторонами довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) та актів приймання виконаних роботі (форма КБ-2в). Однак, передбачені пунктом 2.5. договору документи в матеріалах справи відсутні й сторонами надані не були.

При цьому, умовами спірного правочину також не передбачене автоматичне прийняття виконаних підрядником робіт замовником, у разі непідписання останнім відповідних актів.

У вказаному аспекті слід зазначити, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів судом встановлено, що Товариство не завершило будівельні роботи з капітального ремонту приміщення сховища цивільного захисту за адресою: проспект Георгія Гонгадзе, 7-А у Подільському районі міста Києва, - у повному обсязі в установлений договором строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факт порушення строків виконання робіт, обумовлених договором підряду від 5 жовтня 2023 року № 510/2.

Враховуючи вищезазначені обставини, Підприємством були нараховані штрафні санкції за порушення Товариством умов договору в частині повного та своєчасного виконання вказаних робіт на загальну суму 546 409,48 грн, з яких: 199 914,30 грн - штраф у розмірі 7 % від вартості невиконаних будівельних робіт на загальну суму 2 855 918,56 грн; 346 495,18 грн - пеня, з яких: 98 030,14 грн - пеня, нарахована за період з 1 грудня 2023 року по 26 грудня 2023 року на суму боргу в розмірі 3 770 385,81 грн; 248 465,04 грн - пеня, нарахована за період з 27 грудня 2023 року по 22 березня 2024 року на суму боргу в розмірі 2 855 918,56 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 14.4. договору при затримці виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості невиконання будівельних робіт за кожен день затримки. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторону, яка їх сплатила, від виконань зобов`язань за цим договором.

Крім того, приписами статті 231 ГК України визначено, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, у якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зазначена норма не встановлює розмір штрафних санкцій за порушення саме грошового зобов`язання, а визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів, (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов`язання) у господарському зобов`язанні, у якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 4 травня 2023 року № 910/21298/21.

За умовами пунктів 9.1. та 9.2. договору підряду фінансування будівельних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Розрахунки за отримані товари, роботи і послуги здійснюється відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України (далі - БК України).

Підприємство бере бюджетні зобов`язання за цим правочином та здійснює видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом (пункт 14.2. договору).

З відомостей з інформаційної платформи "Прозорро" вбачається, що фінансування публічної закупівлі UA-2023-09-06-005152-а, за результатами проведення якого було укладено спірний договір, здійснювалося відповідно до статті 49 БК України. Оплату робіт здійснювало управління Державної казначейської служби України в Подільському районі міста Києва.

У свою чергу, частина 1 статті 49 глави 8 "Виконання державного бюджету України" БК України, визначає, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення па здійснення платежу органу казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини 1 статті 4 цього Кодексу.

Відповідно до розпорядження Київської міської ради від 8 грудня 2022 року № 5828/5869 "Про бюджет міста Києва на 2023 рік" головним розпорядником бюджетних коштів, виділених позивачу на фінансування обумовлених договором робіт, є Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, яка є державною установою.

За приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Статтею 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація: подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об`єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб; здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров`я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов`язаних із розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, охороною довкілля та громадської безпеки і порядку, інших заходів, передбачених законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів частини 2 статті 231 ГК України.

Оскільки заявлені Підприємством до стягнення сума пені та штрафу є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаних сум підлягає задоволенню.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність його вини в простроченні виконання своїх зобов`язань за вищевказаним правочином з посиланням на те, що несвоєчасне виконання робіт за договором зумовлене затримкою надходження необхідного обладнання від його контрагентів, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Разом із цим, відповідно до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач не навів жодних обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення покладеного на нього договірного зобов`язання.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.

Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 24 жовтня 2019 року в справі № 909/1078/18.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, й укладаючи спірний договір із строком проведення робіт відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду: від 21 лютого 2018 року в справі № 910/14628/17, від 13 червня 2018 року в справі № 910/17259/17, від 14 серпня 2018 року в справі № 910/496/18, від 15 серпня 2018 року в справі № 910/21804/17, від 22 травня 2019 року в справі № 904/1782/19 та від 5 вересня 2019 року в справі № 910/1338/19.

Статтею 27 Конституції України визначено, що кожна людина мас невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань.

24 жовтня 2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення вимог цивільного захисту під час планування та забудови територій" № 2486-IX, яким встановлений обов`язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ та організацій усіх форм власності, в умовах дії військового стану в Україні у зв`язку з військовою агресією з боку російської федерації, вжити додаткові заходи у сфері будівельної діяльності, що пов`язані із захистом населення від вибухів, вибухових хвиль, ураження небезпечними хімічними, радіоактивними й біологічно небезпечними речовинами.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 1 Кодексу цивільного захисту України (далі - Кодекс ЦЗУ) для здійснення захисту використовуються захисні споруди цивільного захисту якими можуть бути інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів, а також захисні споруди цивільного захисту - це інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.

Відповідно до статті 32 Кодексу ЦЗУ до захисних споруд цивільного захисту належить, зокрема, сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних акті.

Статтею 138 Кодексу ЦЗУ встановлено, що контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об`єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, за діяльністю аварійно-рятувальних служб відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цього Кодексу та інших законодавчих актів. Забезпечення вимог техногенної безпеки та цивільного захисту під час проектування, будівництва об`єктів, будівель і споруд покладається на уповноважені органи містобудування та архітектури, замовників, забудовників, проектувальників та будівельні організації. Обов`язок із забезпечення пожежної безпеки під час проектування та забудови населених пунктів, будівництва будівель і споруд покладається на уповноважені органи містобудування та архітектури, замовників, забудовників, проектувальників та будівельні організації.

Спірні відносини в даній справі стосуються створення фонду захисних споруд цивільного захисту країни в період дії військового стану.

Відповідач, діючи вільно, на власний ризик, усвідомлюючи загальновідому обставину про особливий період, у якому функціонують органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи та установи усіх форм власності, взяв на себе зобов`язання з визначеними в договорі умовами здійснити будівельні роботи (ремонт) сховища цивільного захисту. Неналежне виконання такого зобов`язання має негативний вплив як на забезпечення безпеки життя і здоров`я людей в умовах військового стану, у тому числі загрози потенційних ракетних ударів, так і на обороноздатність країни вцілому, що виключає наявність правових підстав для зменшення розміру нарахованих санкцій.

Оскільки відповідач не довів належними і допустимими доказами наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання Товариства.

При цьому, суд також звертає увагу відповідача на те, що останній не позбавлений права та можливості стягнути відповідні штрафні санкції та компенсацію завданих збитків (у разі їх наявності) зі своїх контрагентів за укладеними договорами внаслідок неналежного виконання ними своїх зобов`язань за вказаними правочинами.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Підприємства підлягає задоволенню.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Пром Лайн" (09100, Київська область, місто Біла Церква, бульвар Олександрійський, будинок 106; ідентифікаційний код 42977983) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва" (04071, місто Київ, вулиця Хорива, будинок 36; ідентифікаційний код 39609111) 346 495 (триста сорок шість тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн 18 коп. пені, 199 914 (сто дев`яносто дев`ять тисяч дев`ятсот чотирнадцять) грн 30 коп. штрафу та 8 196 (вісім тисяч сто дев`яносто шість) грн 14 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14 жовтня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко