Рішення

від 15.10.2024 по справі 910/9691/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2024Справа № 910/9691/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алексис Прайм"

про стягнення 19 256,82 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алексис Прайм" (далі - відповідач, Товариство) заборгованості у розмірі 19 256,82 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог Підприємство посилалося на те, що відповідач не відшкодував вартість фактично спожитої останнім у період з листопада 2021 року по березень 2024 року теплової енергії, з урахуванням встановлених тарифів на теплову енергію та пропорційно до опалювальної площі приміщення, яким Товариство користується на підставі договору оренди від 10.12.2019 року № 3102.

Ухвалою від 12.08.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/9691/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Крім того, суд встановив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов та попередив, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, спір буде вирішений за наявними матеріалами справи відповідно до приписів частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За умовами частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, зважаючи на відсутність у Товариства електронного кабінету та на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 12.08.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/9691/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02121, місто Київ, вулиця Вербицького, будинок 34, квартира 17.

Проте, вищевказане відправлення № 0600282249135 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2024 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.12.2019 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством (орендар) та Підприємством (підприємство-балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 3102 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 03.10.2019 року № 37/172 (п. 80) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Вербицького, будинок 32 літ. А, для розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення на площі 36,8 м2 та офісних приміщень на площі 14,7м2.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

Згідно з пунктом 2.1 Договору об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 51,5 м2, у тому числі 2 поверх - 51,5 м2 згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування Об`єктом у термін, вказаний у цьому Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації цього Договору) та акту приймання-передачі Об`єкта.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2019 року між орендарем, орендодавцем та підприємством-балансоутримувачем було підписано відповідний акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким орендодавець передав, а відповідач прийняв у орендне користування нежилі приміщення загальною площею 51,5 м2 (у тому числі ІІ поверх - 51,5 м2 (корисна)), які перебувають на балансі Підприємства та розташовані у місті Києві на вулиці Архітектора Вербицького, будинок 32 літ. А.

За умовами пункту 3.9 Договору оплата комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т.ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою не входить до складу орендної плати.

Пунктом 4.2.12 Договору на орендаря покладено обов`язок самостійно сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг постачальниками таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними ним з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття і т.п.), за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання.

Відповідно до пункту 9.1 Договору останній є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 10.12.2019 року до 08.12.2022 року.

Разом із тим, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалася, а правовий режим воєнного стану наразі триває.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що Підприємство як балансоутримувач частини приміщень нежилого будинку за адресою: місто Київ, вулиця Вербицького, 32 (літера А), віднесених до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданих підприємству в господарське відання, 01.10.2012 року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" (енергопостачальна організація) договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 450429 в наведений нежилий будинок (далі - Договір на постачання теплової енергії).

У позовній заяві Підприємство посилалося на те, що відповідно до пункту 6.6 Договору на постачання теплової енергії останній сплачував за постачання теплової енергії на потреби опалення за весь будинок у місті Києві на вулиці Вербицького, 32 (літера А). Протягом терміну дії Договору на постачання теплової енергії приміщення означеного будинку були передані у власність, на баланс чи в оренду іншим особам (споживачам), з якими позивач укладав відповідні договори, за якими надавав послуги з розподілу наданої енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення (під час опалювального сезону) пропорційно до опалювальної площі, яку займають споживачі на підставі договорів оренди, купівлі-продажу, а також розрахунковому обслуговуванню споживачів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію. Також, позивач надавав послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, абонентських уводів згідно з калькуляцією, а споживачі відшкодували Підприємству вартість наведених послуг.

Відповідно до пункту 2.1 Договору на постачання теплової енергії поставка товару (постачання теплової енергії) здійснюється енергопостачальною організацією на межу балансової належності, визначену у додатку № 1 до цього договору.

Умовами пункту 5.1 Договору на постачання теплової енергії визначено, що облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності покупця (Підприємства) та АК "Київенерго". Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується актом постановки на комерційний облік приладів обліку. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.

З матеріалів справи, у тому числі з Переліку абонентів, які знаходяться на балансі Підприємства, вбачається, що будинок за адресою: місто Київ, вулиця Вербицького, 32 (літера А), обладнано лічильником теплової енергії Multісal-602 № 65146702. Згідно з Актом постановки на комерційний облік приладів теплової енергії споживача, означений теплолічильник прийнято енергопостачальною організацією на комерційний облік.

Відповідно до підпункту 4.1.1 Договору на постачання теплової енергії покупець зобов`язаний у додатку № 3 та № 3-А вказати всіх субабонентів та орендарів, які підключені до теплових мереж покупця (найменування, адреса, максимальне годинне навантаження, група споживання та інші дані).

За змістом означених додатків до Договору на постачання теплової енергії опалювальна площа орендованого відповідачем за Договором приміщення складає 51,5 м2, що становить 4,92 % від загальної опалювальної площі будинку.

Згідно з пунктами 6.3, 6.6 Договору на постачання теплової енергії покупець сплачує енергопостачальній організації за кожну прийняту Гкал теплової енергії; за теплові втрати на ділянці і в системі покупця; за заповнення мережною водою теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також при втратах її на ділянці покупця по вартості приготування хімочищеної води та за тепло в ній по тарифу; за забруднення зворотної мережної води по вартості приготування хімочищеної води. Покупець самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами покупця.

Умовами пункту 2.2 Договору на постачання теплової енергії передбачено, що подача теплової енергії та заповнення системи теплоспоживання покупця теплоносієм здійснюється виключно на підставі нарядів встановленої форми, що виписуються енергопостачальною організацією.

Положенням про порядок підготовки систем теплоспоживання споживачів до опалювального сезону у м. Києві, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.08.2008 року № 1117, передбачено, що включення чи відключення споживача виконується за нарядом підрозділу теплопостачальної організації (пункт 3.11).

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав усі необхідні заходи з підготовки будинку до опалювальних періодів 2021-2022, 2022-2023 та 2023-2024 років, що підтверджується наданими Підприємством Актами про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи у відповідні опалювальні періоди, зокрема, від 17.08.2022 року № 803 та від 16.08.2023 року № 803, а також Актами готовності до опалювального періоду. Теплопостачання нежилого будинку за адресою: місто Київ, вулиця Вербицького, будинок 32 здійснювалось в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023 та 2023-2024 років на підставі нарядів Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" про включення та відключення теплопостачання. Наведені наряди також підтверджують теплопостачання приміщень відповідача протягом спірного періоду.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" (далі - Закон) теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (частина 4 статті 19 Закону).

Статтею 1 Закону визначено, що місцева (розподільча) теплова мережа - це сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Тобто, зазначеною нормою визначена ще одна обов`язкова ознака споживача теплової енергії, а саме: споживачем теплової енергії може бути особа, теплоспоживче обладнання якої (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування, тощо) через тепловий ввід приєднане, або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі. Таким чином, в умовах єдиної системи централізованої опалення (ЦО), подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи ЦО.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 24 Закону серед основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Загальний порядок укладення договорів врегульований положеннями, зокрема, статей 205, 207, 638-642 Цивільного кодексу України та статті 181 Господарського кодексу України. За змістом наведених норм, за загальним правилом договір є укладеним у випадку повного і безумовного прийняття (акцепту) однією стороною пропозиції іншої сторони про укладення договору (оферти).

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією. Споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

З матеріалів справи вбачається, що Підприємство неодноразово (листи від 29.01.2020 року № 062/15/1/23-460, від 30.12.2020 року № 062/15/1/23-5124) направляло на адресу відповідача для підписання проект договору про надання послуг з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання. Однак, означені оферти позивача були залишені Товариством без акцептування.

Відтак, судом встановлено, що відповідач не уклав з Підприємством договору про надання послуг з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання. У той же час, Товариство також не уклало відповідного договору на постачання теплової енергії у гарячій воді й безпосередньо з енергопостачальною організацією.

Відповідно до пунктів 3, 23 Правил користування тепловою енергією межа продажу теплової енергії - сукупність точок теплової мережі, обладнаних вузлом обліку, на основі показів якого проводяться розрахунки за спожиту теплову енергію, або точка розподілу, визначена в договорі у разі відсутності такого вузла. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що нежилий будинок за адресою: місто Київ, вулиця Вербицького, 32 (літера А) підключений до централізованого опалення. Система централізованого опалення будинку розрахована на забезпечення послугами теплопостачання усіх приміщень зазначеного будинку.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору на постачання теплової енергії Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023 та 2023-2024 років надавало теплову енергію на потреби опалення будинку по вулиці Вербицького, 32 (літер А) у місті Києві, що підтверджується нарядами на підключення та відключення теплової енергії, відомостями обліку теплової енергії та актами приймання-передавання товарної продукції (теплової енергії, теплоносія) від 30.11.2021 року за листопад 2021 року на суму 1 918,35 грн., від 31.12.2021 року за грудень 2021 року на суму 22 596,11 грн., від 31.01.2022 року за січень 2022 року на суму 28 478,18 грн., від 28.02.2022 року за лютий 2022 року на суму 21 104,47 грн., від 31.03.2022 року за березень 2022 року на суму 18 234,68 грн., від 11.05.2022 року за квітень 2022 року на суму на суму 2 345,88 грн. (перерахунок), від 09.12.2022 року за листопад 2022 року на суму 266,15 грн., від 31.12.2022 року за грудень 2022 року на суму 21 605,51 грн., від 31.01.2023 року за січень 2023 року на суму 29 943,05 грн., від 28.02.2023 року за лютий 2023 року на суму 31 165,69 грн., від 31.03.2023 року за березень 2023 року на суму 25 592,85 грн., від 30.04.2023 року за квітень 2023 року на суму 6 622,63 грн., від 30.11.2023 року за листопад 2023 року на суму 8 293,19 грн., від 31.12.2023 року за грудень 2023 року на суму 52 136,41 грн., від 31.01.2024 року за січень 2024 року на суму 55 005,91 грн., від 29.02.2024 року за лютий 2024 року на суму 39 669,32 грн., від 31.03.2024 року за березень 2024 року на суму 31 062,13 грн.

Платіжними дорученнями від 02.05.2024 року № 24809 на суму 19 000,00 грн., від 28.03.2024 року № 24525 на суму 25 600,00 грн., від 28.02.2024 року № 24252 на суму 4 300,00 грн., від 21.02.2024 року № 24201 на суму 13 400,00 грн., від 24.01.2024 року № 23986 на суму 42 429,60 грн., від 22.11.2023 року № 23589 на суму 18 000,00 грн., від 26.07.2023 року № 22919 на суму 63 381,17 грн., від 10.02.2023 року № 21948 на суму 35 814,71 грн., від 07.12.2022 року № 21576 на суму 16 000,00 грн., від 16.09.2022 року № 21174 на суму 27 067,56 грн., від 09.02.2022 року № 20134 на суму 61 000,00 грн., від 30.12.2021 року № 19863 на суму 1 918,35 грн., від 10.09.2021 року № 19082 на суму 8 306,66 грн., від 03.08.2021 року № 18826 на суму 4 000,00 грн., від 08.06.2021 року № 18441 на суму 12 600,00 грн., від 30.04.2021 року № 18199 на суму 10 000,00 грн., від 23.03.2021 року № 17882 на суму 27 921,37 грн., від 25.02.2021 року № 17600 на суму 20 411,10 грн. Підприємство оплатило на користь енергопостачальній організації - Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" вартість теплової енергії, що подавалася у період з листопада 2021 року по березень 2024 року (в опалювальні періоди) до системи теплоспоживання нежитлового будинку, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Вербицького, 32 (літера А), що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Слід зазначити, що орендоване Товариством нежитлове приміщення загальною площею 51,50 м2, розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Вербицького, 32 (літера А), протягом спірного у даній справі періоду опалювалося централізовано при відсутності укладеного відповідачем з енергопостачальною організацією договору про постачання теплової енергії. Вказане приміщення є вбудованим, система опалення є невід`ємною частиною системи опалення будинків, а теплова енергія подавалася в опалювальні періоди 2021-2022, 2022-2023 та 2023-2024 років. Отже, в умовах єдиної системи централізованої опалення (ЦО), подача теплоносія до системи теплоспоживання будівлі забезпечує опалення всіх її приміщень, теплове обладнання яких підключено до системи ЦО.

Враховуючи, що теплове обладнання приміщень Товариства підключено до єдиної системи централізованої опалення будинку, відповідач фактично є споживачем тепла в опалювальних періодах 2021-2022, 2022-2023 та 2023-2024 років та зобов`язаний сплачувати її вартість.

Суд зазначає, що докази на підтвердження факту відключення орендованого відповідачем приміщення від мереж теплопостачання та ненадання йому послуг з постачання тепла протягом спірного періоду, в матеріалах справи відсутні.

Разом із тим, Товариство у період з листопада 2021 року по березень 2024 року не оплачувало вартості спожитої в орендованому ним приміщення теплової енергії, з урахуванням встановлених тарифів на теплову енергію та пропорційно до опалювальної площі приміщення, внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість у розмірі 19 256,82 грн.

Листом від 28.05.2024 року № 062/15/03-1630 позивач звернувся до Товариства з вимогою про сплату наявної у відповідача заборгованості у загальному розмірі 19 256,82 грн. на користь Підприємства. Проте, наведена претензія була залишена Товариством без відповіді та задоволення.

З урахуванням наведеного, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх законних прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У той же час, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року в справі № 922/4239/16.

Відповідно до приписів статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи

Згідно зі статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, зважаючи на оплату позивачем протягом спірного періоду вартості усієї теплової енергії, що поставлялася до будинку в місті Києві на вулиці Вербицького, 32 (літера А), у тому числі спожитої відповідачем для опалення орендованого ним приміщенні площею 51,5 м2, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, якими врегульовані питання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи те, що строк виконання відповідачем обов`язку з оплати спожитої ним протягом спірного періоду теплової енергії настав, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення перед позивачем (який здійснював таку оплату за теплову енергію, спожиту в усьому будинку) спірної заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства до відповідача про стягнення грошових коштів у розмірі 19 256,82 грн.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем. За таких обставин, позовні вимоги Підприємства підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алексис Прайм" (02121, місто Київ, вулиця Вербицького, будинок 34, квартира 17; код ЄДРПОУ 42902682) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А; код ЄДРПОУ 03366500) 19 256 (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят шість) грн. 82 коп. заборгованості з компенсації витрат на оплату теплової енергії, а також 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.10.2024 року.

Суддя В.С. Ломака