Рішення

від 02.10.2024 по справі 911/1416/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1416/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Кіровоградського обласного центру зайнятості

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Штукатур»

про стягнення 11 435,47 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Смолькіна В.А. (довіреність б/н б/д);

від відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

Кіровоградський обласний центр зайнятості (далі - позивач, КОЦЗ) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Штукатур» (далі - відповідач, ТОВ «Віп-Штукатур») суму основного боргу в розмірі 11 275 грн. - переплата за договором поставки паливно-мастильних матеріалів № 154/14 від 01.04.2019, а також 78,92 грн. інфляційних, 81,55 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 154/14 від 01.04.2019 (далі - договір) ним було сплачено відповідачу кошти в загальному розмірі 596 825 грн., однак, ТОВ «Віп-Штукатур» передав КОЦЗ у власність паливо на загальну суму 585 550 грн. Враховуючи, що відповідачем у повному обсязі не було поставлено паливо на суму сплачену позивачем за договором - просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп-Штукатур» грошові кошти у розмірі 11 275грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.06.2024 року відкрито провадження у справі № 911/1416/24, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ч.1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у встановлений судом строк відзиву на позов, доказів повної або часткової сплати ним грошових коштів, які є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 02.10.2024 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

встановив:

01 квітня 2019 року між КОЦЗ (покупець) та ТОВ «Віп-Штукатур» (постачальник) укладено договір поставки паливно-мастильних матеріалів № 154/14.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язусться поставити та передати у власність покупця бензин марки А-95, А-92 (далі - товар) через мережу АЗС за талонами на пальне номіналом 10, 15, 20 л., які випускаються постачальником, а покупець прийняти і оплатити товар, в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації (Додаток №1), що додається до Договору і є його невід`ємною частиною.

Кількість: бензин марки А-95 - 2000 літрів, бензин марки А-92 - 9 630 літрів (п. 1.3 договору).

Як визначено п.п. 3.1-3.3. 3.1. договору: ціна договору складає 596 825,00 грн. (п`ятсот дев`яносто шість тисяч вісімсот двадцять п`ять грн 00 коп.), в тому числі ПДВ складає 99 470,83 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч чотириста сімдесят грн 83 коп.). Ціна договору включає всі витрати постачальника, пов`язані із поставкою та зберіганням товару за цим договором. Не враховані у ціні цього договору витрати, необхідні для поставки та зберігання товару за цим договором, відшкодовуються за рахунок постачальника. Ціна на товар встановлюються в національній валюті України гривні, за 1 літр товару з урахуванням усіх податків, зборів та інших витрат (в тому числі вартість зберігання товару до фактичного отримання його покупцем).

Згідно п. 4.1 договору розрахунок за договором проводиться покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти днів) з моменту підписання видаткової накладної на передачу товару.

Поставка товару проводиться протягом 5 (п`яти) днів з дня підписання договору на підставі видаткової накладної на передачу товару та передачі покупцю талонів для заправки на АЗС (п. 5.1 договору). Право власності на товар переходить до покупця в момент підписання сторонами видаткової накладної на передачу товару (п. 5.2 договору).

Відповідно до п.п. 5.4-5.5 договору відпуск товару за талонами здійснюється на АЗС постачальника та чи його партнерів, які здійснюють відпуск товару. Перелік АЗС, на яких здійснюється відпуск товару за талонами, вказується в Додатку 2 та Додатку 3 до цього договору. Талони є підставою для заправки автотранспорту покупця на АЗС згідно вказаного об`єму і марки товару, після чого всі обов`язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки та/чи в кількості іншій, ніж зазначено в талоні.

Згідно п. 5.8 договору - термін дії талонів безстроковий, до моменту повної вибірки товару замовником на АЗС постачальника та/чи його партнерів».

Договір набуває чинності з моменту укладення і діє до 30 червня 2019 року, а в частині розрахунків та вибірки товару до повного виконання (п. 10.1 договору).

З Додатків № 2 та № 3 вбачається, що партнерами відповідача, є АЗС, зокрема УКРНАФТА та ANP, на яких позивач має право, на підставі талонів, безперешкодно здійснювати розрахунок за отримане паливо.

Згідно з рахунку на оплату № 249 від 03.04.2019 відповідачем передало у власність, а позивачем прийнято талони на пальне у кількості 21 630 л.: бензин А92 - 19 630 л., бензин А-95 - 2 000 л. на загальну суму 596 825,00 грн.

Позивачем, на виконання умов укладеного договору, сплачено відповідачу кошти у розмірі 596 825,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.04.2019 № 2495.

Як вбачається зі змісту акту від 28.02.2024 - 28 лютого 2024 року на АЗС ANP (вул. Полтавська), працівник АЗС відмовився заправляти автомобіль Кіровоградського обласного центру зайнятості Шевроле Лачетті державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по талонам на бензин марки А92 номіналом 15 л, за такими номерами: 302113953830-302113953833 - 4 талони; 302113953836-302113953837 - 2 талони; 302113953850-302113953869 - 20 талонів; та талонам на бензин марки А92 номіналом 10 л, за такими номерами; 302519278346-302519278347- 2 талони, на тій підставі, що вказані талони не обслуговуються в мережі АЗC ANP, i по ним неможливо здійснити заправку автомобіля бензином марки А92 при його наявності на АЗС.

Окрім того, зі змісту акту від 28.02.2024 вбачається, що 28 лютого 2024 року на АЗС Укрнафта (Олександрійське шосе), працівник АЗС відмовився заправляти автомобіль Кіровоградського обласного центру зайнятості Шевроле Лачетті державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по талонам на бензин марки А92 номіналом 15 л, за такими номерами: 302113953830-302113953833 - 4 талони; 302113953836-302113953837 - 2 талони; 302113953850-302113953869 - 20 талонів; та талонам на бензин марки А92 номіналом 10 л, за такими номерами; 302519278346-302519278347- 2 талони, на тій підставі, що вказані талони не обслуговуються в мережі АЗC Укрнафта, i по ним неможливо здійснити заправку автомобіля бензином марки А92 при його наявності на АЗС.

29.02.2024 вих. № 07-34/140/06.1 позивач звернувся до відповідача з листом, щодо заміни талонів на бензин А-92, оскільки передані відповідачем талони за умовами договору, не приймаються визначеними в Додатка № № 2-3 АЗС.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.04.2024 № 07-34/339/09 щодо повернення коштів у розмірі 11 275 грн., у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань.

До матеріалів справи позивачем також долучені неотоварені (заблоковані) талони на пальне, отримані на підставі договору.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів, які останній отримав за відпуск товару (пального) на підставі талонів в рамках виконання договору поставки паливно-мастильних матеріалів № 154/14 від 01.04.2019.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 6 Цивільного кодексу Україні (далі - ЦК України) сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями статті 193 ГК України, статей 526, 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 599 ЦК України та 202 ГК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно положень статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до норм ч.1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та виходячи з обставин справи, зокрема здійснення позивачем оплати вартості пального, суд зазначає, що фактично останнім придбано товар на умовах переоплати, а тому до правовідносин застосовуються положення ст. 693 ЦК України.

Згідно частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На переконання суду, з аналізу положень частини 2 статті 693 ЦК України, слід вбачати, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, вимогою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 по справі № 910/5444/17, від 20.02.2019 по справі № 912/2275/17, від 27.08.2019 по справі № 911/1958/18).

Окрім того, наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням (аналогічні висновки містяться в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2019 по справі № 904/524/18; від 27.08.2019 по справі № 911/1958/18 та від 06.11.2019 по справі № 911/2355/18).

У даному випадку, позивачем обрано такий варіант поведінки як повернення суми попередньої оплати товару.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник у зв`язку із неможливістю позивача отоварити усі облікові картки-талони на пальне, отримані згідно із даним договором, зокрема, талони на бензин марки А92 номіналом 15л за такими номерами: 302113953830-302113953833 - 4 талони; 302113953836-302113953837 - 2 талони; 302113953850-302113953869 - 20 талонів; та талонам на бензин марки А92 номіналом 10 л, за такими номерами; 302519278346-302519278347- 2 талони.

Фактично, на момент ухвалення судом цього рішення загальна вартість оплаченого, однак не отриманого пального становить 11 275 грн.

Зважаючи на те, що доказів повного чи часткового виконання свого обов`язку щодо передачі позивачу оплаченого ним товару (бензину А-92) у строк визначений договором відповідач до суду не подав, суд доходить висновку, що позивач має право вимагати, а відповідач зобов`язаний повернути йому вартість оплаченого, але не переданого товару.

Отже, позовна вимога про стягнення із відповідача 11 275 грн. вартості оплаченого бензину А-92 є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 81,55 грн. - 3% річних за період з 27.05.2024 по 28.02.2024 та 78,92 грн. - втрат від інфляції за період з 27.05.2024 по 28.02.2024.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як визначено ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання зобов`язання щодо повернення коштів за переданий товар, який фактично отриманий позивачем не був, вимоги позивача щодо сплати відповідачем боргу з урахуванням 3% річних та втрат від інфляції є мотивованими.

Враховуючи, що розрахунок в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат є таким, що здійснено позивачем вірно, вказана вимога є такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 81,55 грн. - 3% річних та 78,92 грн. - втрат від інфляції.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн. покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Штукатур" (08130, Київська обл., Бучанський р-н, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, буд. 26, код ЄДРПОУ 42005671) на користь Кіровоградського обласного центру зайнятості (25015, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Леоніда Куценка, буд. 12 ЄДРПОУ 02771569) 11 275 (одинадцять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн. 00 коп. заборгованості, 78 (сімдесят вісім) грн. 92 коп. інфляційних, 81 (вісімдесят одну) грн. 55 коп. 3% річних та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 09.10.2024 року.

Суддя Т.П. Карпечкін