Рішення

від 10.10.2024 по справі 912/1996/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 рокуСправа № 912/1996/24

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №912/1996/24

за позовом Кропивницької міської ради, вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25022

до відповідача Спортивного клубу "СК-ЯТРАНЬ" Дочірнє підприємство фірми "Віватон", будівля спортивно-оздоровчого комплексу, парк Дендропарк, м. Кропивницький, 25031

про стягнення 124 197,89 грн

Представники:

від позивача - Люненко І.А. самопредставництво, виписка з ЄДР, посвідчення № 0221 видане 03.11.2023,

від відповідача - участі не брали,

слухач - ОСОБА_1. паспорт № НОМЕР_1 виданий 19.08.2021.

У судовому засіданні підписано вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Кропивницької міської рада (далі - позивач) до Спортивного клубу "СК-ЯТРАНЬ" Дочірнє підприємство фірми "Віватон" (далі - відповідач) з вимогами про стягнення 124 197,89 грн з покладенням судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставно збережені відповідачем кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:44:344:0020 вул. Генерала Кульчицького (Урицького, 3 в м. Кропивницькому.

Ухвалою від 12.08.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1996/24 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 10.09.2024 о 10:30 год, встановив сторонам строки для подачі заяв по суті справи.

21.08.2024 директор Спортивного клубу "СК-ЯТРАНЬ" Дочірнє підприємство фірми "Віватон" О.С. Гержев ознайомився з матеріалами справи № 912/1996/24, про що наявна відповідна відмітка, зроблена ним власноручно, на заяві відповідача б/н б/д.

09.09.2024 від Кропивницької міської ради до суду надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, а також позивач надав свої пояснення стосовно пояснень відповідача про сплату заборгованості .

В підготовчому засіданні 10.09.2024 суд оголосив перерву до 23.09.2024 об 11:30 год.

10.09.2024 до суду засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про зупинення провадження у справі за підписом директора Спортивного клубу "СК-ЯТРАНЬ" Дочірнє підприємство фірми "Віватон" Гержава О.С, за змістом якого останній просить зупинити провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України у зв`язку його перебуванням у складі Збройних Сил України з 25.03.2022. За твердженням відповідача, директор є єдиним працівником підприємства, інші засновники у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації вимушені залишити країну задля власної безпеки.

Також у вказаному клопотанні відповідач повідомив, що не визнає позовні вимоги, оскільки підприємство з вересня 2022 року по теперішній час сплачує в рахунок орендної плати кошти. 28.12.2023 було сплачено 7417 грн 43 коп в рахунок орендної плати за листопад 2023 року.

Ухвалою від 23.09.2024 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Закрив підготовче провадження у справі №912/1996/24 та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.10.2024 об11:00 год.

В судовому засіданні 10.10.2024 суд розпочав розгляд справи по суті, позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористався, уповноважених представників не направив. Відзив на позов суду не подав.

Судом вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про призначене судове засідання - ухвали суду від 12.08.2024, 10.09.2024 та 23.09.2024 направлено на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: будівля спортивно-оздоровчого комплексу, парк Дендропарк, м. Кропивницький, 25031.

Зазначену ухвалу направлено рекомендованим листом з повідомленням з позначкою "Судова повістка".

Ухвалу суду від 12.08.2024 відповідач отримав 20.08.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 56).

Органом поштового зв`язку повернуто на адресу суду конверти з вкладенням (ухвали від 10.09.2024 та 23.09.2024) з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 99-2 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку", рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, з метою не затягування розгляду справи, та не порушення права позивача на справедливий розгляд справи у продовж розумного строку, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду від 10.09.2024 та 23.09.2024 у даній справі відповідачем та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею.

Господарський суд приймає до уваги, що відповідач мав можливість отримати інформацію по справі, що розглядається, на сторінці Господарського суду Кіровоградської області на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://kr.arbitr.gov.ua, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання належним чином і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу №912/1996/24 в судовому засіданні 10.10.2024 за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 10.10.2024 суд дослідив докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.07.2024 № 388289011. 17.07.2008 Спортивний клуб "СК-Ятрань" Дочірнє підприємство фірми "Віватон" (і.к. 23678236) набув право власності на нерухоме майно по вул. Генерала Кульчицького (Урицького), 3 в місті Кіровограді на підставі свідоцтва про право власності від 17.07.2008 року.

Договір оренди земельної ділянки № 27 укладено Кропивницькою міською радою та Спортивним клубом "СК-Ятрань" Дочірнє підприємство фірми "Віватон" 09.11.2023, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.07.2024 року № 388285304.

Таким чином, Спортивний клуб "СК-ЯТРАНЬ" Дочірнє підприємство фірми "ВІВАТОН" у період з вересня 2022 року до жовтня 2023 року використовував земельну ділянку по вул. Урицького, 3 в місті Кропивницькому без документів на право користування.

З 01.01.2019 по сьогоднішній день Кропивницька міська рада не змінювала нормативну грошову оцінку земель міста та нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кропивницького не затверджувала.

Позивач вказує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер: 3510100000:44:344:0020 за 2022 рік становить 3 518 151,17 грн, (на рік 105 544,54 грн, на місяць 8 795,38 грн), нормативно грошова оцінка за 2023 рік - 4 045 873,84 грн (на рік 121 376,22 грн, на місяць 10 114,69 грн).

За доводами позивача, Спортивний клуб "СК-ЯТРАНЬ" Дочірнє підприємство фірми "ВІВАТОН" не сплачувало за користування спірною земельною ділянкою по вул. Генерала Кульчицького (Урицького), 3 в місті Кропивницькому плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Кропивницької міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

За розрахунком позивача, відповідач має сплатити на користь Кропивницької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю за період з вересня 2022 року до жовтня 2023 року в загальному розмірі 124 197,89 грн на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ст. 2).

Використання землі в Україні є платним; об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас, ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Стаття 120 Земельного кодексу України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на будівлю) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Таким чином, положення глави 15, ст. ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією нерухомістю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу належить на праві власності об`єкт нерухомого майна - комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 17.07.2008. Реєстраційний номер майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 24026610.

Набутий відповідачем комплекс за нормами ст. 181 Цивільного кодексу України є нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) та органічно і нерозривно пов`язаним з земельною ділянкою з кадастровим номером 3510100000:44:344:0020. Тому, передача відповідачеві права власності на комплекс будівель автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці будівлі та споруди.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Крім того, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 Земельного кодексу України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

Також, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Як зазначалося вище, земельна ділянка з кадастровим номером 3510100000:44:344:0020, на якій розташований належний відповідачу об`єкт нерухомості належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Кропивницького в особі Кропивницької міської ради. Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, підп. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України власником майна, фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою), також є територіальна громада м. Кропивницького в особі Кропивницької міської ради.

При цьому, доказів належного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою за період з вересня 2022 року до жовтня 2023 року, зокрема, укладення відповідних договорів оренди з Кропивницькою міською радою та державної реєстрації такого права, матеріали справи не містять. Відповідачем суду не подано.

Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем - Кропивницькою міською радою.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Згідно норм ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності. Крім того, за змістом абзацу 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Площа земельної ділянки, яка фактично використовується відповідачем відповідно до її меж складає 5854,60 кв.м.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підп. 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься і у статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХII Податкового кодексу України.

Підпунктом 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підп. 271.1.1. п. 271.1. ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно зі ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Рішенням Кіровоградської міської ради №4416 від 14.07.2015 "Про затвердження ставок земельного податку по місту Кіровограду" передбачено, що плата за користування земельними ділянками, які використовуються юридичними і фізичними особами, в тому числі у разі переходу права власності на будівлі, споруди (їх частини), але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, за винятком земельних ділянок, ставка податку за які справляється у розмірі, визначеному пунктами 5.3-5.5 цього положення.

Згідно із Витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 09.08.2024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:44:344:0020 за місцем розташування вул. Генерала Кульчицького (Урицького), буд. 3, Кіровоградська область, м. Кропивницький, становить 4 252 213,41 грн.

Суд враховує, що чинне земельне законодавство, в тому числі ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов`язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2020 у справі №922/2843/19).

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, результатом нормативної грошової оцінки земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), яка надається відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так і за попередній період за умови, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена та не зазнала змін у цей період.

Як вже зазначено, згідно ст. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 289.2. наведеної норми, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

У відповідності до Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться щодо розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років (ст. 18); за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація (ст. 20).

Згідно інформації Держгеокадастру, розміщеній у відкритому доступі, значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік становить 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь); за 2023 рік становить 1,051.

Із розрахунку позивача вбачається, що за період з вересня 2022 року до жовтня 2023 року відповідач частково сплатив кошти за користування земельною ділянкою загальною площею 5854,00 кв.м з кадастровим номером 3510100000:44:344:0020 на суму 12 130,53 грн, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 124 197,89 грн.

Відповідач у клопотанні від 03.09.2024 зазначив, що з вересня 2022 року по теперішній час підприємство сплачує кошти в рахунок орендної плати. 28.12.2023 сплачено 7417,43 грн в рахунок орендної плати за листопад 2023 року.

Однак з матеріалів справи вбачається, що за платіжними інструкціями від 28.09.2023, 28.12.2023,24.01.2024, 19.03.2024, 03.04.2024, 20.05.2024, 13.06.2024, 19.07.2024, 30.08.2024 наданими відповідачем, здійснено оплати орендної плати за листопад, грудень 2023 р., березень - серпень 2024 р., а не за спірний період.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

Враховуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність правових підстав для стягнення з Спортивного клубу "СК-ЯТРАНЬ" Дочірнього підприємства фірми "ВІВАТОН" на користь Кропивницької міської ради 124197,89 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Спортивного клубу "СК-ЯТРАНЬ" Дочірнього підприємства фірми "ВІВАТОН" (будівля спортивно-оздоровчого комплексу, парк Дендропарк, м. Кропивницький, 25031, і.к. 23678236) на користь Кропивницької міської ради (вул. Велика Перспективна, 41, м. Кропивницький, 25022, і.к. 26241020) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 124 197,89 грн, а також 3 028,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити позивачу до електронного кабінету, відповідачу ( АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1).

Повне рішення складено 15.10.2024.

Суддя В.Г. Кабакова