Ухвала

від 15.10.2024 по справі 914/2452/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.10.2024 Справа № 914/2452/24

Суддя Господарського суду Львівської області Наталія Мороз, розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька 3, ідентифікаційний код 00131587) від 07.10.2024 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства «Гавот» (79013, м. Львів, вул. Здоров`я, буд. 8, кв. 5В, ідентифікаційний код 23965332) заборгованості за необліковану електричну енергію у розмірі 25 962, 30 грн, професійної правничої допомоги в розмірі

1 000, 00 грн та 302, 80 грн судового збору.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1, ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Істотною особливістю розгляду справ у порядку наказного провадження є відсутність спору та можливість стягнення лише за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором. Наявність спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заява про видачу судового наказу обґрунтована тим, що між Приватним акціонерним товариством «Львівобленерго» та Приватним підприємством «Гавот» існують договірні відносини на підставі договору про постачання електричної енергії № 67409 від 11.05.2007 та додаткової угоди від 12.04.2016 до вказаного договору. 24.03.2023 представниками Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» складено акт про порушення № 036806, відповідно до якого, на об`єкті боржника встановлено порушення, передбачене п. 8.4.2, п. 2.3.4, п. 8.2.4, п. 8.2.5, п. 5.5.5 ПРРЕЕ, а саме: відсутність пломб з відбитками тавр оператора системи розподілу на дообліковому автоматичному вимикачі.

Як стверджує заявник, боржника було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання комісії з розгляду актів про порушення. Згідно із протоколом комісії з розгляду актів про порушення № 036806-а, Приватному підприємству «Гавот» проведено нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії за період з дати проведення останнього контрольного огляду засобів обліку (24.09.2022) по дату складання акту про порушення (24.03.2023) у розмірі 25 962, 30 грн.

Оскільки заявлена до стягнення вартість необлікованої електричної енергії не була сплачена боржником, Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу.

Дослідивши надані заявником докази, суд дійшов висновку про відсутність у даній справі безспірності вимог, встановлення якої є обов`язковою умовою для видачі судового наказу.

Так, зі змісту акту про порушення № 036806 від 24.03.2023 вбачається, що представник боржника відмовився підписувати вказаний документ. Крім того, з рішенням комісії з розгляду актів про порушення представник боржника не погодився, про що вказано в протоколі комісії з розгляду актів про порушення № 036806-а.

Окрім того, суд додатково звертає увагу заявника, що 10.10.2024 поступив «відзив на позовну заяву», яким останній зазначив, що не визнає зазначену заборгованість, вважає таку необґрунтованою, і відповідно такою, що не підлягає стягненню.

В контексті ст. 12 ГПК України, безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати сумніву у відсутності спору про право та належності стягувачу права вимоги. Вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів, ні те, що вимоги пред`явлені відповідно до умов договору.

Таким чином, в даному випадку заявником не дотримано вимог ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 148 ГПК України (в заяві про видачу судового наказу зазначено вимоги, які не відповідають презумпції безспірності).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 152 ГПК України, суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

З огляду на вказані обставини, у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» від 03.10.2024 про видачу судового наказу слід відмовити.

Суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ч. 2 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 147, 148, 150, 152, 153, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариству «Львівобленерго» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства «Гавот» заборгованості за необліковану електричну енергію у розмірі 25 962, 30 грн.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, визначеному Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Мороз Н.В.