Рішення

від 15.10.2024 по справі 916/2734/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2734/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖЕНЕРНИЙ ЦЕНТР „ЗТЗ-СЕРВІС до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕННИЙ ЕНЕРГОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД про стягнення 151144,15 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Використовуючи систему Електронний суд Товариство з обмеженою відповідальністю ІНЖЕНЕРНИЙ ЦЕНТР „ЗТЗ-СЕРВІС (надалі ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕННИЙ ЕНЕРГОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД (надалі ТОВ ПЕТЗ, Відповідач) 151144,15 грн заборгованості, з яких 139261,97 грн основного боргу з урахуванням інфляційних нарахувань, 10979,74 грн пені, 902,44 грн 3% річних, у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 25.01.2024 р. договором № 1-01-24 зобов`язань в частині своєчасної та остаточної оплати виконаних робіт за підписаним 22.02.2024 р. актом здачі-приймання вартості виконаних робіт.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 р. позовній заяві ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2734/24 та визначено суддю Господарського суду Одеської області Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.06.2024 р. прийнято позовну заяву ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2734/24, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки 24.06.2024 р. до електронного кабінету ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

З метою додаткового повідомлення ТОВ ПЕТЗ про судове провадження господарським судом розміщено оголошення на офіційному сайті судової влади України, а також надіслано ухвалу про відкриття провадження на адреси електронної пошти, зазначені Позивачем у позовній заяві.

Відповідно до залишеної на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення розписки 02.07.2024 р. ТОВ ПЕТЗ отримано копію ухвалу про відкриття провадження у справі, надіслану на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу.

06.08.2024 р. ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС представлено до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з ТОВ ПЕТЗ 277,97 грн інфляційних нарахувань, 10979,74 грн пені та 902,44 грн 3% річних, посилаючись на сплату основного боргу у розмірі 138984,00 грн після відкриття провадження у справі.

Приписам частини 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, розгляд справи здійснено господарським судом в межах розумного строку з метою надання можливості сторонам у справі реалізувати наявні процесуальні права шляхом подачі як заяв по суті справи, так і письмових пояснень.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Письмового відзиву від ТОВ ПЕТЗ до Господарського суду Одеської області як і інших клопотань або заяв не надходило у зв`язку з чим у відповідності до частини 4 статті 13 та частини 9 статті 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами. Так само жодна із сторін не зверталась із клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні із повідомленням сторін.

Дослідивши надані докази, суд встановив:

25 січня 2024 р. між ТОВ ПЕТЗ (Замовник) та ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС (Виконавець) укладено договір № 1-01-24 (Договір), за умовами пункту 1.1 якого предметом Договору є виконання робіт з ремонту шунтуючого реактору типу РОМ -110000/750, ф.С, зав.№ 162635 з заміною пошкодженого радіатора.

Роботи з капітального ремонту реактора виконуються за один виїзд. Строк виконання робіт 4 календарних дні на об`єкті (пункт 3.1).

Виконавець приступає до виконання робіт після надходження авансового платежу на його поточний рахунок (пункт 3.3).

Вартість робіт з ремонту реактора типу РОМ -110000/750, ф.С, зав.№162635 складає - 219899,00 грн. з ПДВ 20% (пункт 4.1).

Загальна вартість робіт та послуг за цим договором, відповідно до Додатку 1 (Протокол узгодження договірної ціни), становить 277968,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 46328,00 грн (пункт 4.4).

До початку виконання робіт/надання послуг на об`єкті, Замовник перераховує на поточний рахунок Виконавця авансовий платіж розміром 50% від вартості робіт/послуг у сумі 138984,00 грн (Сто тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% у сумі 23164,00 грн (Двадцять три тисячі сто шістдесят чотири гривні 00 коп.) (пункт 5.1).

Остаточний платіж у сумі 138984,00 грн (Сто тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% у сумі 23164,00 грн (Двадцять три тисячі сто шістдесят чотири гривні 00 коп.) виконується Замовником на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання вищевказаного акту Сторонами (пункт 5.2).

Замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи/надані послуги та підписати протягом 3 (трьох) календарних днів акт здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг в двох примірниках, один примірник надати Виконавцю (пункт 6.2).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 року, а в частині фінансових зобов`язань до повного виконання сторонами зобов`язань за договором (пункт 7.1).

Договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, або в разі, якщо одна зі сторін протягом 30 календарних днів не відповідає на офіційні пропозиції іншої сторони припинити дію договору (пункт 7.2).

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (пункт 8.1).

У випадку прострочення Замовником прийнятих на себе зобов`язань по оплаті, відповідно до п. 5.2 договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, включаючи день остаточного погашення заборгованості (пункт 8.3).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

Додатком № 1 до Договору Протокол узгодження договірної ціни Позивачем та Відповідачем узгоджено загальну вартість робіт та послуг за цим Договором 277968,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 46328,00 грн.

19.02.2024 р. ТОВ ПЕТЗ як Замовником перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС 15000,00 грн, 20.02.2024 р. 123984,00 грн із призначенням платежу «Рем.шунтуючого реактору РОМ-110000/750 згідно пункту 5.1 Договору»/Платіжні інструкції від 19.02.2024 р. № 2189025 та від 20.02.2024 р. № 1289028.

22.02.2024 р. між ТОВ ПЕТЗ як Замовником та ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС як Виконавцем підписано без зауважень та/або заперечень акт здачі-приймання робіт за Договором, за яким Відповідачем прийнято виконанні Позивачем у повному обсязі роботи. Замовником сплачено авансовий платіж у розмірі 138984,00 грн та підлягає остаточній оплаті Виконавцю 138984,00 грн.

Також ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС виставлено ТОВ ПЕТЗ рахунок № 12 на оплату загальним розміром 138984,00 грн, у тому числі 23164,00 грн ПДВ.

07.05.2024 р. ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС складено та надіслано до ТОВ ПЕТЗ претензію № 45, в якій посилаючись на своєчасне виконання взятих на себе за укладеним Договором робіт, повідомляє на порушення взятих Відповідачем на себе зобов`язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості виконаних робіт, у зв`язку із чим пропонує в добровільному порядку оплатити 138984,00 грн основного боргу, 6254,28 грн пені та 514,05 грн 3% річних.

Відповідно до представленої виписки по банківському рахунку ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС останньому 31.07.2024 р. перераховано від ТОВ ПЕТЗ 138984,00 грн із призначенням платежу «за ремонт шунтуючого реактору згідно рахунку № 12 від 22.02.2024 р.».

Дослідивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Приписами статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно із частиною 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

При цьому приписи частини 1 статті 853 ЦК України передбачають, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

При цьому частина 1 статті 854 ЦК України передбачає, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір від 25.01.2024 р. № 1-01-24.

При цьому ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС як Виконавцем доведено виконання взятих на себе за укладеним із ТОВ ПЕТЗ Договором зобов`язань, виконання погоджених робіт, що підтверджується дослідженим в описовій частині рішення актом здачі-приймання виконаних робіт від 22.02.2024 р., підписаним між Замовником та Виконавцем без жодних заперечень та/або зауважень, так само ТОВ ПЕТЗ не висловлено заперечень та/або зауважень в процесі розгляду справи.

Умовами погодженого між сторонами пункту 5.2 Договору передбачено, що остаточний платіж у сумі 138984,00 грн (Сто тридцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.), у тому числі ПДВ 20% у сумі 23164,00 грн (Двадцять три тисячі сто шістдесят чотири гривні 00 коп.) виконується Замовником на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт/наданих послуг протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання вищевказаного акту Сторонами.

Відтак, враховуючи приписи частини 5 статті 254 ЦК України, останній день визначеного пунктом 5.2 Договору строку на оплату припадає на 25.03.2024 р., оскільки 23.03.2024 р. (30 календарний день) субота.

В свою чергу ТОВ ПЕТЗ як Замовником в порушення приписів статей 525,526,530,610,629,854 ЦК України, статті 193 ГК України та умов Договору вартість виконаних робіт своєчасно та остаточно не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів частини 1 статті 530 ЦК України, умов пункту 5.2 Договору остаточний строк виконання зобов`язання на суму 138984,00 грн настав 25.03.2024 р.

Поряд із цим, ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС представлено банківські виписки за якими останньому 31.07.2024 р. перераховано від ТОВ ПЕТЗ 138984,00 грн із призначенням платежу «за ремонт шунтуючого реактору згідно рахунку № 12 від 22.02.2024 р.».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

При цьому приписи статті 46 ГПК України передбачають, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ж із частиною 2 статті 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відтак, враховуючи те, що провадження у справі відкрито 24.06.2024 р., заяву про зменшення розміру позовних вимог представлено позивачем 06.08.2024 р., тобто після 30 днів з дня відкриття провадження, в господарського суду відсутні правові підстави для прийняття до розгляду поданої заяви.

У той же час, враховуючи наявність доказів сплати ТОВ ПЕТЗ 138984,00 грн (основного боргу) після відкриття провадження, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

Окрім заявлених до стягнення 138984,00 грн основного боргу, ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС просить стягнути з ТОВ ПЕТЗ 277,97 грн інфляційних нарахувань, 10979,74 грн пені та 902,44 грн 3% річних, нарахованих у зв`язку зі порушенням взятих на себе за укладеним Договором зобов`язань в частині своєчасної та остаточної оплати вартості виконаних робіт.

Частиною 3 статті 14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частинами 1 та 2 статті 614 ЦК вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абзацу 1 частини 1 статті 617 ЦК та статті 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Приписами статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Поряд із цим, умовами пункту 8.3 укладеного між сторонами Договору, передбачено, що у випадку прострочення Замовником прийнятих на себе зобов`язань по оплаті, відповідно до п. 5.2 договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, включаючи день остаточного погашення заборгованості.

Як визначено у частині 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з цим частина 2 статті 625 ЦК визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 р. у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 р. у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 р. у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 р. у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 р. у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 р. у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 р. у справі № 920/792/18.

Нарахування, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 р. у справі № 920/505/22.

Законодавцем у статті 3 ЦК України наведено передів загальних засад цивільного законодавства, до яких належить свобода договору разом із справедливістю, добросовісністю та розумністю.

До загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, належать справедливість, добросовісність, розумність, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці засади регулюють конкретні правовідносини так, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, дбаючи водночас про права й інтереси інших учасників, зокрема передбачаючи можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших учасників (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 р. у справі № 917/1338/18).

За змістом частини 3 статті 6 ЦК України сторони договору на власний розсуд можуть урегулювати в договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства, та не можуть відступати від імперативних його положень (правова позиція викладна у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 р. у справі № 149/1499/18).

Ознайомившись із представленими ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС розрахунками пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, суд не погоджується із визначеною та заявленою до стягнення сумою пені, разом із визначеним початком прострочення.

Так, умовами пункту 8.2 Договору визначено нарахування пені у відсоткову співвідношенні від суми простроченого платежу (0,1%), попри це, правовими конструкціями статті 343 ГК України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, у разі перевищення заявленого розміру пені (0,1% від суми простроченого платежу за кожен день) розміру подвійної облікової ставки Національного банку України стягнення підлягає саме остання, адже сторони в укладеному договорі не можуть відступати від імперативних положень цивільного законодавства.

Відтак, господарським судом, здійснено власне перерахування за допомогою Інформаційно-правової системи "Прецедент" в межах заявлених Позивачем періодів та сум, встановлено наявність в нього права на стягнення з Відповідача 277,97 грн інфляційних нарахувань, 877,19 грн 3% річних та 8130,18 грн пені, нарахованих на суму 138984,00 грн за період з 26.03.2024 р. 10.06.2024 р. (включно).

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених ТОВ ІЦ „ЗТЗ-СЕРВІС позовних вимог та стягнення з ТОВ ПЕТЗ 277,97 грн інфляційних нарахувань, 877,19 грн 3% річних та 8130,18 грн пені, відповідно у задоволенні решти заявлених вимог суд відмовляє.

Приписами частини 3 статті 3 Закону України Про судовий збір передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, оскільки приписами Закону України Про судовий збір встановлено мінімальний розмір судового збору, який підлягає справленню при зверненні із позовом, на переконання господарського суду, розмір судового збору, який покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, не може бути меншим аніж мінімальний розмір судового збору.

Решта сплаченого судового збору підлягає поверненню платнику після звернення із відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,231,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі № 916/2734/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕННИЙ ЕНЕРГОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД 138984,00 грн основного боргу закрити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖЕНЕРНИЙ ЦЕНТР „ЗТЗ-СЕРВІС до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕННИЙ ЕНЕРГОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД про стягнення 12160,15 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ЕНЕРГОТЕХНІЧНИЙ ЗАВОД» (66100, Подільський р-н, Одеська обл., м. Балта, вул. Любомирська, буд. 199, Код ЄДРПОУ 39466459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНЖЕНЕРНИЙ ЦЕНТР „ЗТЗ-СЕРВІС (69069, м. Запоріжжя, Дніпровське шосе, буд. 11, офіс 301, Код ЄДРПОУ 44821726) 277/двісті сімдесят сім/грн 97 коп. інфляційних нарахувань, 877/вісімсот сімдесят сім/грн 19 коп. 3% річних, 8130/вісім тисяч сто тридцять/грн 18 коп. пені та 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволені решти заявлених вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 15 жовтня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут