Рішення

від 08.10.2024 по справі 917/1048/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2024 Справа № 917/1048/24

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДЕКО" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, Південний район, вул. C. X. Горобця, 6.20, ідентифікаційний код: 30095458)

до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м.Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 00152307)

про стягнення 28 805 910,28 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

від позивача: Вінниченко О.О.

від відповідача: Демиденко В.А.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНДЕКО" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" про стягнення 28 805 910,28 грн., у тому числі: заборгованість в розмірі 26 000 000,00 грн. основного боргу за Договором поставки нафтопродуктів № 3320/2/2118 від 30.11.2016 року; 1 706 238,15 грн. інфляційних нарахувань та 1 099 672,13 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою від 01.07.2024р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 18.07.24, запропонувати відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов; позивачу - подати суду відповідь на відзив в строк до 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

15.07.24 від відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалою від 18.07.2024р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 29.08.2024, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

23.07.24 від позивача надійшла відповідь на відзив.

29.07.24 від відповідача надійшли заперечення.

Інші заяви чи клопотання сторони не подавали.

Судом враховано, що сторони не повідомляли суд про наявність інших заяв і клопотань, необхідність вчинення дій, що передбачені у підготовчому провадженні.

Ухвалою від 29.08.2024 р. господарський суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1048/24, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 26.09.2024.

Ухвалою від 26.09.2024 суд постановив відкласти розгляд справи на 08.10.2024.

В судовому засіданні 08.10.24 суд заслухав вступне слово представників позивача стосовно вимог заявленого позову та відповідача стосовно заперечень проти позову, з`ясував обставини справи та дослідив докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.10.24 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНДЕКО" (надалі Позивач або ТОВ "ІНДЕКО") та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (надалі Відповідач або ПАТ "Укртатнафта") 30.11.2016 року було укладено Договір №3320/2/2118 поставки нафтопродуктів (надалі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору «Постачальник зобов`язується поставити Покупцю нафтопродукти (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується їх прийняти і оплатити в асортименті, кількості та за ціною, узгодженими Сторонами в Додатках (Специфікаціях) до даного Договору».

Згідно пункту 3.1 договору «Базис поставки - EXW (резервуари, які використовує ПАТ «Укртатнафта» на підставі цивільно-правових договорів, в т.ч. резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на праві власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), згідно Інкотермс-2010.

Пунктом 3.2 договору врегульовано, що «Передача Товару здійснюється партіями на підставі актів приймання-ігередачі нафтопродуктів, підписаних уповноваженими представниками Сторін. Зобов`язання Постачальника по поставці Товару вважаються виконаними, право власності на Товар та ризики по його втраті (псуванню) переходять від Постачальника до Покупця з моменту підписання акту приймання - передачі нафтопродуктів».

Пунктом 3.3 договору визначено «Строк передачі: листопад 2016 р. - грудень 2017 р.».

Згідно пункту 3.4 договору «Постачальник гарантує, що має можливість безперервного постачання Товару Покупцеві. Під безперервним постачанням мається на увазі забезпечення Постачальником можливості для Покупця отримувати Товар в будь-який час доби і в будь-який день тижня узгодженого сторонами строку поставки Товару».

Відповідно до пункту 4.2 договору «Покупець може здійснювати як 100 % попередню оплату вартості Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника так і здійснювати оплату Товару в розмірі 100 % від загальної вартості кожної партії поставленого Товару протягом 60-ти календарних днів від дати передачі Товару згідно з Актом приймання - передачі нафтопродуктів, зазначеним в п. 3.2. даного Договору. Підставою для перерахування оплати за Товар є рахунок - фактура Постачальника, який виставляється Постачальником після поставки відповідної партії Товару. В рахунку Постачальник вказує вартість Товару виходячи з ціни Товару, зазначеної у відповідному Додатку до даного Договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата Товару, що постачається, здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування Покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування Товару, що підлягає оплаті».

Пунктом 7.1 договору визначено строк його дії: з моменту підписання Сторонами по « 31» грудня 2017 p., а в частині розрахунків - до повного їх здійснення.

16.12.2016 сторонами було укладено специфікацію на поставку товару до договору поставки нафтопродуктів №3320/2/2118 від 30.11.2016, якою погоджено наступну поставку товару: «Паливо дизельне ДП-Арк-Євро5-В0 ДСТУ7688:2015» в кількості 1 210 тонн, загальною вартістю 26 015 004,84 грн. у т.ч. ПДВ 4 335 834,14 грн.

В подальшому, додатковою угодою від 29.12.2017 до договору поставки нафтопродуктів №3320/2/2118 від 30.11.2016 сторони внесли зміни до умов передачі товару, визначивши строк передачі: листопад 2016 - грудень 2019, збільшили строк дії договору - по 31.12.2019 та внесли зміни до реквізитів постачальника.

Додатковою угодою від 20.12.2019 до договору поставки нафтопродуктів №3320/2/2118 від 30.11.2016сторони внесли зміни до умов передачі товару, визначивши строк передачі: листопад 2016 - грудень 2020, збільшили строк дії договору - по 31.12.2020 та внесли зміни до реквізитів постачальника й покупця.

Додатковою угодою від 18.12.2020 до договору поставки нафтопродуктів №3320/2/2118 від 30.11.2016сторони внесли зміни до умов передачі товару, визначивши строк передачі: листопад 2016 - грудень 2021, збільшили строк дії договору - по 31.12.2021-та внесли зміни до реквізитів постачальника й покупця.

Додатковою угодою від 17.12.2021 до договору поставки нафтопродуктів №3320/2/2118 від 30.11.2016 сторони внесли зміни до умов передачі товару, визначивши строк передачі: листопад 2016 - грудень 2022, збільшили строк дії договору - по 31.12.2022.

Підсумовуючи викладене, між постачальником та покупцем було узгоджено поставку нафтопродуктів загальною вартістю 26 015 004,84 грн. зі строком передачі листопад 2016 - грудень 2022.

Позивач вказує, що керуючись п. 4.2 Договору, 16.12.2016 здійснив попередню оплату вартості Товару на загальну суму 26 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4 333 333,33 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №1453 від 16.12.2016, податковою накладною, виданою ПАТ "Укртатнафта", №15542 від 16.12.2016.

При цьому, позивач зауважив, що у призначенні платежу платіжного доручення №1453 від 16.12.2016 помилково зазначені інші реквізити договору "За нафтопродукти згідно договору №29/11 від 29.11.2016р. У т.ч. ПДВ 4333333,33 грн.". Помилковість зазначення інших реквізитів договору підтверджується тим, що у цей період між Позивачем та Відповідачем не існувало іншого договору на постачання нафтопродуктів, а договору з такими реквізитами №29/11 від 29.11.2016 між Позивачем та Відповідачем взагалі ніколи не укладалось, тобто такого договору не існує.

На виправлення вищевказаної помилки ТОВ "ІНДЕКО" надіслало ПАТ "Укртатнафта" лист вих. №685 від 19.11.2016, в якому просило вірним вважати призначення платежу за платіжним дорученням №1453 від 16.12.2016 в сумі 26 000 000,00 грн. - за нафтопродукти по договору №3320/2/2118 від 30.11.2016.

Крім того, відповідно до Податкової накладної, виданою ПАТ "Укртатнафта" результатами здійсненої TOB "МТК" передоплати, №15542 від 16.12.2016, у графі "Вид цивільно-правового договору" зазначений саме Договір поставки від 30.11.2016 №3320/2/2118.

Таким чином, робить висновок позивач, Відповідачем, у складеній ним податковій накладній №15542 від 16.12.2016підтверджується факт зарахування на його рахунок попередньої оплати у сумі 260000,00 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 4 333 333,33 грн. на виконання саме договору поставки від 30.11.2016№3320/2/2118.

За твердженням позивача, в порушення п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3 Договору Відповідач постачання Товару за Договором не здійснив.

Враховуючи невиконання з боку Відповідача його обов`язку по передачі (постачання) Товару на користь Позивача, керуючись положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України, Позивачем на адресу Відповідача був направлений лист вих. № 2808/1-2023 від 28.08.2023 (отриманий Відповідачем 04.09.2023 відповідно до рекомендованого повідомлення Укрпошти про вручення поштового відправлення 4901200871393) з вимогою повернути суму коштів попередньої оплати в розмірі 26 000 000,00 грн. на рахунок Позивача.

Як вказує позивач, відповіді на даний лист від Відповідача отримано не було, повернення ним даних коштів Позивачу досі не здійснено.

Позивач стверджує, що фактично після 31.12.2022 у відповідача перестав існувати обов`язок з поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати та виник обов`язок з повернення одержаної від позивача попередньої оплати (зобов`язання поставити товар на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України трансформувалося у грошове зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати).

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості 26 000 000,00 грн. грн заборгованості в примусовому порядку стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом. Крім того позивач просить стягнути з відповідача 1 706 238,15 грн. інфляційних нарахувань та 1 099 672,13 грн. трьох відсотків річних.

Відповідач у відзиві, заперечуючи проти позову вказав на таке:

- позивач не надав доказів перерахування постачальнику попередньої оплати за товар.

Твердження позивача щодо здійснення попередньої оплати вартості товару є неправомірними, тому що оплата, на яку посилається позивач становить лише 99,94% від вартості узгодженої поставки товару, заявлена позивачем попередня оплата товару є меншою від узгодженої сторонами на суму 15 004,84 грн. (26 015 004,84 - 26 000 000,00). При цьому, договором не врегульовано здійснення попередньої оплати в меншому розмірі.

На підтвердження оплати в розмірі 26 000 000,00 грн. позивач надав копію платіжного доручення від 16.12.2016 №1453, згідно якого зазначено наступне призначення платежу: «За нафтопродукти згідно договору №29/11 віл 29.11.2016ц. У т.ч. ПДВ 4333333,33 грн .», яке не відповідає вимогам пункту 3.4 договору.

Бухгалтерський облік на АТ «Укртатнафта» перебуває в стані відновлення після обстрілів об`єктів Кременчуцького нафтопереробного заводу АТ «Укртатнафта», а тому відсутня можливість підтвердити підстави на які посилається позивач.

- зобов`язання щодо поставки товару були виконані АТ «Укртатнафта» в повному обсязі, оскільки погоджені сторонами умови договору підтверджують надання постачальником товару в розпорядження покупця, а саме: визначено місце отримання товару (резервуари, які використовує постачальник); встановлено строк поставки товару (листопад 2016 - грудень 2022) та постачальником гарантовано покупцю можливість отримання товару в цей строк; покупець поінформований про вищезазначене, оскільки він підписав договір.

Підсумовуючи, АТ «Укртатнафта» надано товар в розпорядження ТОВ «ІНДЕКО».

- ТОВ «ІНДЕКО» зобов`язане вчинити дії для отримання товару в узгодженому місці (резервуари, які використовуються постачальником) та в узгоджений договором строк (листопад 2016 - грудень 2022).

Ні в узгоджений договором строк (листопад 2016 - грудень 2022) ні в будь-який інший час ТОВ «ІНДЕКО» не зверталось до АТ «Укртатнафта» за одержанням товару, який було надано в його розпорядження.

Також, на протязі листопада 2016 - грудня 2022 та в подальшому ТОВ «ІНДЕКО» не направляло до АТ «Укртатнафта» жодного повідомлення (заявки) про визначення часу та/або пункту прийняття поставки узгоджених нафтопродуктів у межах місця, визначеного договором. При цьому, подача відповідних заявок є усталеною практикою співпраці АТ «Укртатнафта» з контрагентами.

Враховуючи викладене, ТОВ «ІНДЕКО» не звернувшись за поставкою узгоджених нафтопродуктів та не направивши повідомлення (заявки) щодо поставки товару, допустило прострочення кредитора, і відповідно виконання зобов`язання відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, на даний момент, Позивач не має правових підстав для стягнення попередньої оплати, оскільки строк виконання зобов`язання ще не закінчився.

- відповідно вимоги щодо стягнення 1 706 238,15 грн. інфляційних нарахувань 1 099 672,13 грн. трьох відсотків річних - також не підлягають задоволенню, оскільки виконання зобов`язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами статті 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

У даному випадку сторони узгодили, що відповідно до пункту 4.2 договору «Покупець може здійснювати як 100 % попередню оплату вартості Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника так і здійснювати оплату Товару в розмірі 100 % від загальної вартості кожної партії поставленого Товару протягом 60-ти календарних днів від дати передачі Товару згідно з Актом приймання - передачі нафтопродуктів, зазначеним в п. 3.2. даного Договору. Підставою для перерахування оплати за Товар є рахунок - фактура Постачальника, який виставляється Постачальником після поставки відповідної партії Товару. В рахунку Постачальник вказує вартість Товару виходячи з ціни Товару, зазначеної у відповідному Додатку до даного Договору. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, який вказаний в рахунку. Оплата Товару, що постачається, здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника із зазначенням в платіжному документі номера і дати цього договору, номера і дати виписки рахунку на оплату, найменування Покупця, його коду ЄДРПОУ та найменування Товару, що підлягає оплаті».

Матеріалами справи підтверджено, що 16.12.2016 здійснив попередню оплату вартості Товару на загальну суму 26 000 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 4 333 333,33 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №1453 від 16.12.2016, податковою накладною, виданою ПАТ "Укртатнафта", №15542 від 16.12.2016.

Судом враховано, що у призначенні платежу платіжного доручення №1453 від 16.12.2016 зазначені інші реквізити договору "За нафтопродукти згідно договору №29/11 від 29.11.2016р. У т.ч. ПДВ 4333333,33 грн.".

Разом з тим, позивач вказав на помилковість вказаних реквізитів у призначенні платежу платіжного доручення №1453 від 16.12.2016

За твердженням позивача, помилковість зазначення інших реквізитів договору підтверджується тим, що у цей період між Позивачем та Відповідачем не існувало іншого договору на постачання нафтопродуктів, а договору з такими реквізитами №29/11 від 29.11.2016 між Позивачем та Відповідачем взагалі ніколи не укладалось, тобто такого договору не існує.

На виправлення вищевказаної помилки ТОВ "ІНДЕКО" надіслало ПАТ "Укртатнафта" лист вих. №685 від 19.11.2016, в якому просило вірним вважати призначення платежу за платіжним дорученням №1453 від 16.12.2016 в сумі 26 000 000,00 грн. - за нафтопродукти по договору №3320/2/2118 від 30.11.2016.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті "Призначення платежу" виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом Національного Банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 "Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу", яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу", вирішується між сторонами без участі банку.

Позивач надав в матеріали справи копію податкової накладної, видану ПАТ "Укртатнафта" за результатами здійсненої TOB "МТК" передоплати, №15542 від 16.12.2016, у графі "Вид цивільно-правового договору" зазначений саме Договір поставки від 30.11.2016 №3320/2/2118.

Відповідач при розгляді справи не заперечив наявність вказаної податкової накладної, вказуючи лише на те, що бухгалтерський облік на АТ «Укртатнафта» перебуває в стані відновлення після обстрілів об`єктів Кременчуцького нафтопереробного заводу АТ «Укртатнафта», а тому відсутня можливість підтвердити підстави на які посилається позивач.

При цьому, відповідачем не надано доказів існування іншого укладеного з Позивачем договору №29/11 від 29.11.2016 р. і отримання за ним коштів у відповідній сумі, реєстрації за фактом отримання коштів відповідної податкової накладної, вчинення інших дій.

Враховуючи викладене, оскільки матеріали справи не містять заперечень відповідача на зміну призначення платежу, визначеного позивачем, його згода на зміну призначення платежу та зарахування цього платежу як оплату саме по Договору поставки від 30.11.2016 №3320/2/2118 підтверджується податковою накладною, виданою відповідачем за результатами здійсненої TOB "МТК" передоплати, №15542 від 16.12.2016, суд дійшов висновку, що платіжне доручення №1453 від 16.12.2016 в сумі 26 000 000,00 грн. є належним доказом виконання зобов`язання позивача з оплати (попередньої оплати) за нафтопродукти по договору №3320/2/2118 від 30.11.2016.

Судом встановлено вище, що між постачальником та покупцем було узгоджено поставку нафтопродуктів загальною вартістю 26 015 004,84 грн. зі строком передачі листопад 2016 - грудень 2022.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що позивач як покупець не виконав зобов`язань оплатити товар за ціною, встановленою у договорі», оскільки не доплатив, на думку Відповідача, 15004,84 грн.

При оцінці даних заперечень, судом проаналізовано укладений між сторонами договір №3320/2/2118 від 30.11.2016.

Як зазначено вище, між постачальником та покупцем було узгоджено поставку нафтопродуктів загальною вартістю 26 015 004,84 грн., позивач здійснив попередню оплату на суму 26 000 000 грн.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що Покупець може здійснювати як 100% попередню оплату вартості Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, так і здійснювати оплату Товару в розмірі 100% від загальної вартості кожної партії поставленого Товару протягом 60-ти календарних днів від дати передачі Товару згідно з Актом приймання-передачі нафтопродуктів, зазначених в п.3.2. даного Договору.

Відповідно до п.4.1. Договору ціна Товару за одну метричну тону вказується Сторонами у відповідних Додатках (Специфікаціях) до даного Договору.

В Специфікації на поставку Товару (Додаток №1 до Договору) від 16.12.2016 р. визначена ціна Товару без ПДВ 17 916,67 грн за тону, а також ціна з ПДВ 21 500 грн за тону. Зазначено, що загальна вартість Товару згідно з цим Додатком становить 26015004,84 грн.

Отже Договір не встановлює зобов`язання Позивача, як покупця, сплатити Відповідачу 100% загальної вартості Товару в сумі 26015004,84 грн., як і не ставить виконання Відповідачем зобов`язань з поставки Товару в залежність від отримання попередньої оплати саме на цю суму.

Таким чином, здійснивши попередню оплату на суму 26 000 000 грн Позивач не порушив своїх зобов`язань з оплати товару за ціною, визначеною в Договорі, а у відповідача відповідавно виник обов"язок по поставці товару, зокрема, на суму попередньої оплати.

Матеріали справи не містять доказів поставки відповідачем позивачу нафтопродуктів до закінчення визначеного для поставки строку - по грудень 2022 на суму здійсненої позивачем передплати.

Посилання відповідача на те, що зобов`язання щодо поставки товару були виконані АТ «Укртатнафта» в повному обсязі суд оцінює критично.

Так, відповідач вказує, що зобов`язання щодо поставки товару були виконані АТ «Укртатнафта» в повному обсязі, оскільки погоджені сторонами умови договору підтверджують надання постачальником товару в розпорядження покупця, а саме: визначено місце отримання товару (резервуари, які використовує постачальник); встановлено строк поставки товару (листопад 2016 - грудень 2022) та постачальником гарантовано покупцю можливість отримання товару в цей строк; покупець поінформований про вищезазначене, оскільки він підписав договір.

Крім того, зазначає відповідач, що ні в узгоджений договором строк (листопад 2016 - грудень 2022) ні в будь-який інший час ТОВ «ІНДЕКО» не зверталось до АТ «Укртатнафта» за одержанням товару, який було надано в його розпорядження.

В силу положень частини першої статті 530 та частини першої статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Водночас частиною четвертою статті 690 Цивільного кодексу України передбачено право продавця вимагати від покупця прийняття товару, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з його прийняттям.

Пунктом 3.1. Розділу «Умови передачі товару» Договору №3320/2/2118 від 30.11.2016 р. передбачено, що базис поставки EXW (резервуари, які використовує ПАТ «Укртатнафта» на підставі цивільно-правових договорів, в т.ч. резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на праві власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), згідно Інкотермс-2010.

Умови EXW правил Інкотермс 2010 передбачають зобов`язання продавця (виконавця) надати не відвантажений товар у розпорядження покупця (замовника) у названому в договорі місці поставки без здійснення завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Термін "франко-склад" (EXW) покладає мінімальні обов`язки на продавця (виконавця), а покупець (замовник) несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

У відповідності до положень пункту А4 правил Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям. Продавець зобов`язаний поставити товар в узгоджену дату чи в межах узгодженого періоду часу.

Згідно з пунктом А7 Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний дати покупцю достатнє повідомлення щодо часу і місця, коли і де товар буде наданий у розпорядження останнього.

Таким чином, як вищенаведеними правилами Інкотермс 2010, так і положеннями частини першої статті 664 Цивільного кодексу України на продавця покладено обов`язок повідомити покупця про готовність товару та передати товар у визначеному сторонами місці поставки разом із товаросупровідними документами.

Обов`язку Позивача направляти повідомлення чи заявки Відповідачу на відвантаження товару ні Договором, ні базисом поставки EXW не передбачено.

Аналогічна правова позиція щодо застосування базису поставки EXW викладена в постановах Верховного Суду від 14.05.2024 р. у справі №916/1164/23 та від 19.03.2024 р. у справі №922/4078/23.

Суд враховує, що при розгляді справи не надав суду доказів наявності в нього готового до відвантаження товару у необхідній кількості протягом строку постачання, визначеного Договором з Позивачем; не надав доказів здійснення повідомлення Позивача про готовність і можливість відвантаження нафтопродуктів з однієї з вказаних в Договорі нафтобаз протягом строку постачання, визначеного Договором з Позивачем; не надав суду доказів звернення до Позивача з вимогами про прийняття товару, готового до відвантаження, у зв`язку тим, що Позивач без достатніх підстав зволікав з його прийняттям.

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необгрунтованість посилання відповідача на те, що зобов`язання щодо поставки товару були виконані АТ «Укртатнафта» в повному обсязі.

Також, наведені вище обставини та норми спростовують твердження відповідача про те, що ТОВ «ІНДЕКО» не звернувшись за поставкою узгоджених нафтопродуктів та не направивши повідомлення (заявки) щодо поставки товару, допустило прострочення кредитора, і відповідно виконання зобов`язання відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Судом було встановлено, що позивач належним чином виконав перед відповідачем взяті на себе зобов`язання за договором, здійснивши попередню оплату на суму 26 000 000 грн, проте в порушення п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3 Договору Відповідач постачання Товару за Договором не здійснив.

Відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Позивачем на адресу Відповідача був направлений лист вих. № 2808/1-2023 від 28.08.2023 (отриманий Відповідачем 04.09.2023 відповідно до рекомендованого повідомлення Укрпошти про вручення поштового відправлення 4901200871393) з вимогою повернути суму коштів попередньої оплати в розмірі 26 000 000,00 грн. на рахунок Позивача.

Відповідач кошти за непоставлений товар не повернув, заборгованість останнього складає 26 000 000,00 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 26 000 000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач також просить суд стягнути з відповідача 1 706 238,15 грн. інфляційних нарахувань та 1 099 672,13 грн. трьох відсотків річних.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд встановив, що дії відповідача є порушенням умов договору поставки, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 01.01.2023 по 29.05.2024 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних за користування грошовими коштами у розмірі 1 099 672,13 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 706 238,15 грн. (згідно розрахунку, що наведений у позові, інфляційні фактично нараховані за період з січня 2023 року по квітень 2024 року)

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що розраховані позивачем у позовній заяві розміри дорівнюють розрахованим судом, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання за договором поставки підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача щодо неправильного періоду нарахувань з огляду на таке.

Так, у відзиві відповідач вказує, що:

- позивач розцінює основну заборгованість як суму попередньої оплати за договором. При цьому строк повернення попередньої оплати умовами договору не визначений.

- згідно частини другої статті 530 ЦК України «Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства».

- позивачем долучено лист від 28.08.2023 №2808/1-2023, яким просив АТ «Укртатнафта» повернути суму коштів попередньої оплати.

- оскільки вказаним листом не встановлено строк повернення попередньої оплати, а згідно рекомендованого повідомлення його було вручено 04.09.2023, то виходячи з норм статті 530 ЦК України виконання обов`язку мало наступити 11.09.2023.

За вказаних обставин, відповідач вважає, що позивач мав розраховувати вимоги зі стягнення інфляційних за період з 11.09.2023 по 29.05.2024. Нарахування інфляційних та 3% річних за період з 01.01.2023 по 11.09.2023 згідно заявлених позивачем вимог - не відповідає цивільному законодавству України.

Разом з тим, суд застосовує правові висновки ВПВС, викладені у постанові від 22.09.20р. у справі №918/631/19, про те, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.

У даному випадку строк постачання Товару відповідно до умов п.3.3. Договору сплив 31.12.2022 р.

Таким чином, у Постачальника з 01.01.2023 року виникло зобов`язання повернути Покупцю суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), а тому припинилося зобов`язання з поставки товару.

Правові висновки Верховного Суду є обов`язковими для врахування судом при застосуванні відповідної норми права (ч. 4 ст. 236 , п.5 ч.4 ст.238 ГПК України).

З огляду на вказане, заперечення відповідача щодо строку здійснених позивачем нарахувань суд відхиляє, а позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних задовольняє в повному обсязі.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлена обґрунтованість позову повністю, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають: 26000000 грн. основного боргу, 1706238,15 грн. інфляційних нарахувань, 3 % річних в сумі 1099672,13 грн.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 432088,65 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (39610, Полтавська область, м.Кременчук, вул. Свіштовська, 3, код ЄДРПОУ 00152307) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДЕКО" (51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, Південний район, вул. C. X. Горобця, 6.20, ідентифікаційний код: 30095458) 26000000 грн. основного боргу, 1706238,15 грн. інфляційних нарахувань, 3 % річних в сумі 1099672,13 грн., 432088,65 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.10.24 р.

Суддя Киричук О.А.