Рішення

від 14.10.2024 по справі 360/875/24

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 жовтня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/875/24

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою представника Райзмана Олександра Яковича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2024 до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява представника Райзмана Олександра Яковича в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач), якій, з урахуванням уточнених вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відновлення та виплати позивачу пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009 по 27.02.2012 та з 01.08.2014 по 28.03.2016, із компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії; дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії з 28.02.2012 по теперішній час у невстановленому законом розмірі, із встановленням особливостей: "Не підлягає місцевим перерахункам, призначено за рішенням суду у твердому розмірі", без проведення перерахунків та індексації пенсії; призупинення виплати пенсій позивачу з 01.06.2021;

- зобов`язати відповідача відновити та виплатити позивачу пенсію за віком, з усіма складовими пенсійних виплат, за період з 07.10.2009 до 27.02.2012, з 01.08.2014 по 28.03.2016 та з 01.06.2021, з одночасним проведенням на загальних підставах з 07.10.2009 по теперішній час, перерахунку та індексацію пенсії, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючого пенсіонера та дитини війни, на підставі документів тих, хто перебуває у пенсійній справі, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, осучасненням пенсії, відповідно до пенсійної реформи України, з виплатою заборгованості по пенсії з урахуванням перерахунку та індексації, з компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії розмірі, з урахуванням раніше виплачених сум, на визначений позивачем банківський рахунок на АТ "Ощадбанк" (Дніпровська філія).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач з 15.01.2002 постійно проживає за кордоном, знаходиться на пенсійному обліку відповідача.

Виплату пенсії за віком позивачу спочатку протиправно припинено з 15.01.2002, у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, що позивач оскаржив у суді.

На виконання постанови Слов`яносербського районного суду Луганської області, що набрала законної сили, від 01.11.2012 у справі № 2-а-72/12 (ЄДРСР № 27197857), Управлінням ПФУ в Слов`яносербському районі Луганської області позивачу понов, починаючи з 28.02.2012.

Вимоги щодо поновлення виплати пенсії за період з 07.10.2009 до 27.02.2012 залишені без розгляду, на підставі пропуску шестимісячного строку звернення до суду.

Розмір пенсії станом на липень 2014 року становив 3184,05 грн.

З серпня 2014 року виплату пенсії знову припинено, тому що у смт. Слов`яносербськ, який перебуває на тимчасово неконтрольованій території України, органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, що оскаржено позивачем у суді: справа №757/8677/15-а, справа № 419/2836/16-а.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі №419/2836/16-а (ЄДРСР № 64007596) позовні вимоги про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.08.2012 до 28.03.2016 - залишені без розгляду на підставі пропуску шестимісячного терміну звернення до суду.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі № 419/2836/16-а (ЄДРСР №64007602) відповідач зобов`язаний прийняти позивача на пенсійний облік , здійснювати виплату пенсій за віком , з урахуванням доплат та надбавок, починаючи з 29.03.2016.

Надалі, згідно з розпорядженням про перерахунок пенсії від 20.01.2017 №8001, (версія 4.50-9 /ф10 від 12.01.2017) пенсія позивачу була протиправно зменшена та становила 3085,35 грн.

Пенсія виплачувалася у незмінному розмірі 3085,35 грн по 30.06.2021. Заява позивача від 22.06.2021 про перегляд розміру (перерахунку) пенсії за віком залишено без задоволення.

Листом ГУ ПФУ у Луганській області від 21.07.2021 № 2748-2629/3 -02/8- 1200/21 позивачу повідомлено, що вимоги щодо отримання пенсії за віком, згідно з нормами чинного пенсійного законодавства, включаючи проведення на загальних підставах перерахунків та індексацію пенсії, не підлягають задоволенню.

З протоколу/розпорядження про перерахунок пенсії від 19.07.2021 14:00, версія 1.6.78.1, вбачається, що пенсія ОСОБА_2 нараховується у твердому розмірі 3085,35грн, із встановленням особливостей: "Не підлягають МП, признач. з реш.суду у тверд.розм. з 01.08.2014 по 30.06.2021".

З 01.06.2021 виплату пенсії припинено без попереднього повідомлення, на підставі закінчення строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Будь-якого рішення про припинення виплати пенсії позивачу органом ПФУ не виносилося.

Надалі позивачем подано 15.01.2022 органу ПФУ через представника за довіреністю заяву про виплату пенсії на банківський рахунок, з додатком нового закордонного паспорта, чинного до 02.07.2031, однак, пенсію позивачу не відновлено.

Повторні звернення позивача у 2022-2023 роках на гарячу лінію органу ПФУ щодо відновлення виплати пенсії не привели до жодного результату.

Нові заяви позивача у січні 2024 року на ВЕБ-порталі ПФУ про поновлення виплати пенсії, починаючи з 07.10.2009, на вказаний банківський рахунок, зміну особистих даних (долучення нового закордонного паспорта), які подані за формою, встановленою "Порядком подання для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1) та підписано кваліфікованим електронним підписом позивача- залишені без задоволення, з посиланням на обов`язок особистого звернення пенсіонера (фізичної явки) до органу ПФУ.

Позивач, вважає, що бездіяльність відповідача щодо відновлення та виплати пенсії за віком, починаючи з 07.10.2009, дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсій у невстановленому законом розмірі, із встановленням особливостей: "Не підлягають МП, признач. за реш. судом тверд. розм. з 01.08.2014 по 30.06.2021", без проведення перерахунків та індексації пенсії, є протиправними, порушують конституційне право позивача на соціальне забезпечення у старості, що потребує судового захисту.

До Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач позовних вимог не визнав з огляду на таке.

Позивач з 15.01.2002 постійно проживає в Ізраїлі.

В мотивувальній частині рішення Слов`яносербського районного суду Луганської області від 01.11.2012 у справі № 2-а-72/12 зазначено, що правовідносини з приводу виплати пенсій є триваючими, оскільки виплата пенсії має періодичний характер. Тому суд вважає, що крім поновлення виплати пенсії з часу звернення до відповідача, позивачі мають право на отримання пенсійних виплат з 28.02.2012, а не з 01.02.2012.

На виконання постанови Слов`яносербського районного суду Луганської області від 01.11.2012 у справі № 2-а-72/12 управлінням Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області ОСОБА_2 відновлено нарахування пенсії за віком, починаючи з 28.02.2012.

З серпня 2014 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 було призупинено у зв`язку з тим, що смт Слов`яносербськ було окуповано та управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області не здійснювало свої повноваження.

Паперова пенсійна справа ОСОБА_2 знаходиться на тимчасово окупованій території.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі № 419/2836/16-а зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області поставити ОСОБА_2 на пенсійний облік, здійснювати виплату пенсії за віком, з урахуванням доплат та надбавок, починаючи з 29.03.2016.

На виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі № 419/2836/16-а управлінням Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області взято ОСОБА_2 на облік з 29.03.2016.

Згідно матеріалів електронної пенсійної справи, на теперішній час, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Луганської області як отримувач пенсії за віком.

Нарахування та виплату пенсії позивачу призупинено з 01.07.2021, у зв`язку із закінченням строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

28.01.2024 ОСОБА_2 , через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, звернувся із заявами про перерахунок пенсії Зміна виплатних реквізитів та Зміна особистих даних.

Заяви позивача від 28.01.2024 відпрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області.

За наслідком розгляду заяв позивача від 28.01.2024, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 909270139109 від 05.02.2024 відмовлено ОСОБА_2 в проведенні перерахунку пенсії.

30.01.2024 ОСОБА_2 , через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заява позивача від 30.01.2024 відпрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

За наслідком розгляду заяви позивача від 30.01.2024, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення № 909270139109 від 05.02.2024 про відмову у поновленні пенсії згідно статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі заяви від 30.01.2024 № 514.

У вказаному рішенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві зазначено, що оскільки заявник не є внутрішньо переміщеною особою, поновлення виплати пенсії здійснюється відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Згідно з Порядком № 22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається заявником до територіальних органів Пенсійного фонду України особисто. Тому позивачу було рекомендовано надати заяву особисто.

Отже, жодну заяву позивача, ні від 28.01.2024, ні від 30.01.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не розглядало, рішення не приймало.

Заяви ОСОБА_2 від 28.01.2024 та 30.01.2024 спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не опрацьовувались.

Вказані заяви опрацьовувалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, відповідно, якими за результатами розгляду заяв прийняті рішення про відмову.

Рішення № 909270139109 від 05.02.2024 про відмову (за заявами від 28.01.2024) приймало Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.

Рішення № 909270139109 від 05.02.2024 про відмову (за заявою від 30.01.2024) приймало Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідачем заяви позивача від 28.01.2024 та 30.01.2024 не розглядались, будь-які рішення за наслідком розгляду заяв ОСОБА_2 не приймались.

Представником позивача до Луганського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надано відповідь відзив на позовну заяву в якій зазначає, що з 01.07.2021 виплату пенсії було припинено відповідачем без попереднього повідомлення на підставі закінчення строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Будь-якого рішення про припинення виплати пенсії позивачу органом ПФУ не виносилося.

Надалі позивачем було подано 15.01.2022 відповідачу через представника за довіреністю заяву про виплату пенсії на банківський рахунок, з додатком нового закордонного паспорта, чинного до 02.07.2031, однак, пенсію позивачу не відновлено.

Повторні звернення позивача у 2022-2023 роках на гарячу лінію відповідача щодо відновлення виплати пенсії не привели до жодного результату.

Наведені факти свідчать про систематичне порушення відповідачем, починаючи з 15.01.2002 та до теперішнього часу, конституційного права позивача на пенсійне забезпечення у старості та спростовують його затвердження у відкликанні на позов про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області будь-яких рішень за результатами розгляду заяв позивача не приймалося, права та інтереси позивача не порушувалися, отже, воно не може нести відповідальність і бути зобов`язаним до здійснення тих чи інших дій, тому не є належним відповідачем у справі.

На думку відповідача заява позивача від 30.01.2024 про поновлення виплати пенсії має бути подано позивачем особисто.

Зі скріншотів відповідних заяв позивача в особистому кабінеті на Веб-порталі ПФУ від 28.01.2024 та 30.01.2024 вбачається, що до заяв додано скановані копії оригіналів документів позивача.

Крім того, згідно з п. 2.8 Порядку № 22-1, поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, які є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Надання заявником додаткових документів при зверненні щодо відновлення виплати пенсії є виключно правом заявника і не створює відповідного обов`язку з подання цих документів.

Пенсія виплачувалася у незмінному розмірі 3085,35 грн по 30.06.2021. Заява позивача від 22.06.2021 про перегляд розміру (перерахунку) пенсії за залишено відповідачем без задоволення.

До позовної заяви додано заяви позивача від 15.01.2022, від 30.01.2024 про виплату пенсії на банківський рахунок та зміну реквізитів рахунку.

Відповідач не скористався своїм правом на подачу заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 05.08.2024 позов залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 14.10.2024 позовні вимоги в частині вимог за період з 07.10.2009 по 27.02.2012 та з 01.08.2014 по 28.03.2016 залишено без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, перебував на обліку Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та отримував пенсію з лютого 2012 року.

Постановою Слов`яносербського районного суду від 01.11.2012 у справі № 2-а-72/12 позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача в поновленні виплати пенсії, зобов`язання поновити та виплачувати пенсію за віком задоволено частково; визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області в поновленні виплати пенсії ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; зобов`язано Управління пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області нарахувати та виплачувати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 пенсію за віком на підставах, визначених пенсійним законодавством, починаючи з 28 лютого 2012 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Під час розгляду справи судом вказано: «Разом з тим суд зазначає, представником позивачів заявлені вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди, яка складає суму несплаченої з вини відповідача та проіндексованої пенсії за період з 01.05.2003 по 31.01.2012 у розмірі 150150 грн, посилаючись на те, що публічний характер відносин виключає наявність строку позовної давності цих відносин. Суд не погоджується з такими доводами представника, оскільки відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб саме у сфері публічно-правових відносин, і ч. 2 ст. 99 КАС України встановлюється шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права (у сфері публічно-правових відносин). Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Тому суд вважає, що вимоги позивачів щодо стягнення матеріальної шкоди, яка складає суму несплаченої з вини відповідача та проіндексованої пенсії за період з 01.05.2003 по 31.01.2012 в розмірі 150150 грн, необхідно залишити без розгляду.

Правовідносини з приводу виплати пенсій є триваючими, оскільки виплата пенсії має періодичний характер. Тому суд вважає, що крім поновлення виплати пенсії з часу звернення до відповідача, позивачі мають право на отримання пенсійних виплат з 28.02.2012, а не з 01.02.2012. В той же час, заявляючи в суді вимоги щодо зобов`язання відповідача поновити та виплачувати позивачам з 01.02.2012 пенсію за віком та інші пенсійні надбавки, на підставах, визначених пенсійним законодавством, як непрацюючим громадянам, включаючи підвищення в розмірі надбавки, встановленої для дітей війни, на підставі наявних в пенсійних справах та з урахуванням додатково доданих документів (про трудовий стаж, який не врахований в пенсійній справі, після призначення справи), що впливають на розмір пенсії з урахуванням індексу інфляції суд вважає, що представник позивача неправильно обрав спосіб судового захисту порушеного права, оскільки в такому випадку суду фактично слід підмінити собою орган державної влади, перебравши на себе його повноваження».

24.12.2012 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області із заявою про виплату з 28.02.2012 пенсії на поточний рахунок.

08.02.2015 позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про виплату пенсії з 01.08.2014 на відповідний рахунок.

Листом № 1731/3-11 від 25.02.2015 Пенсійний фонд України повідомив про необхідність звернутись до управління Пенсійного фонду України за місцем фактичного перебування (проживання) та надати заяву про запит пенсійної справи.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №757/8677/15-а, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2015, у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача в особі Управління міжнародного співробітництва у триденний строк витребувати від УПФУ в Слов`яносербському районі Луганської області пенсійні справи позивачів, поставити їх на облік в Управлінні міжнародного співробітництва ПФУ; зобов`язання відповідача нараховувати і переводити пенсії позивачів за рахунок ПФУ на їх особисті рахунки в установі банку за місцем постійного проживання в державі Ізраїль через Державний експортно-імпортний банк України у розмірі, визначеному чинним законодавством України, щоквартально у валюті держави Ізраїль або в доларах США за офіційним курсом обміну гривні до іноземної валюти НБУ з 01.08.2014; зобов`язати відповідача проводити перерахунок та індексацію пенсій позивачів в разі зміни пенсійного законодавства України, відмовлено.

14.08.2016 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області із заявою про призначення/перерахунок пенсії в якій просив з 01.08.2014 поновити виплату пенсії.

Листом від 09.09.2016 № 7598/09 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило позивача про те, що виплата пенсії здійснювалась на підставі рішення суду. Дата останнього нарахування липень 2014 року. Згідно резолютивної частини рішення Слов`яносербського районного суду Луганської області від 01.11.2012 у справі № 2-а-72/012 зобов`язано нарахувати та виплатити пенсії позивачу стосується управління Пенсійного фонду України в Слов`яносербському районі Луганської області. Усі співробітники даного управління звільненні.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі №419/2836/16-а апеляційну задоволено частково; постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 17 листопада 2016 року у справі № 419/2836/16-а - скасовано; позовні вимоги про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.08.2014 по 28.03 2016 - залишено без розгляду.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 у справі №419/2836/16-а апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 17 листопада 2016 року у справі № 419/2836/16-а задоволено частково; постанову Новоайдарського районного суду Луганської області від 17 листопада 2016 року у справі №419/2836/16-а скасовано; прийнято нову постанову; позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області поставити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на пенсійний облік, здійснювати виплату пенсій за віком, з урахуванням доплат та надбавок, починаючи з 29.03.2016; допущено негайне виконання постанови суду в частині призначення та виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць; в решті у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач звернувся із заявою від 31.01.2017 до Управління пенсійного фонду України в Новоайдарському районі Луганської області про виплату пенсії.

Позивач звернувся із заявою від 22.06.2021 довільної форми в якій просив нарахувати пенсію за період з березня 2018 року до червня 2021 року.

Листом від 21.07.2021 № 2748-2629/3-02/801200/21 відповідач повідомив позивачу, що з 01.07.2021 виплату пенсії призупинено у зв`язку із закінченням терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 19.07.2021 позивачу визначено страховий стаж (повний) - 53 років 05 місяців 22 дні, страховий стаж до 01.01.2004 - 43 роки 05 місяців 22 дні, додаткові роки за списком 1 - 10 років, в тому числі робота за списком № 1, коефіцієнт стажу без врахування кратності 0.53417, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 0.72113. 01.06.2021 довічно: розмір пенсії за віком 2753,20 грн, доплата понаднормовий стаж 265,72 грн, загальний розмір пенсії 3018,92 грн, підвищення дітям війни пост. № 112 п.6 66,43 грн, розмір пенсії з надбавками 3085,35 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 15.01.2022 про виплату пенсії.

28.01.2024 ОСОБА_2 , через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, звернувся із заявами про перерахунок пенсії «Зміна виплатних реквізитів».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області №909270139109 від 05.02.2024 відмовлено ОСОБА_2 в проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю оригіналів документів, згідно яких можливо провести даний перерахунок пенсії.

30.01.2024 ОСОБА_2 , через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням №909270139109 від 05.02.2024 відмовлено позивачу у поновленні пенсії через те, що останній не внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до довідки від 20.08.2024 № 1180/04-16 позивачу нараховано та виплачено пенсію в червні 2021 року в розмірі 3085,35 грн, за період з липня 2021 року до серпня 2024 року не нараховано та не виплачено.

Згідно з довідкою про доходи № 2900 1299 1098 1611 позивач отримував пенсію за віком з лютого 2012 року до липня 2014 року, з березня 2016 року до червня 2021 року.

Вирішуючи адміністративну справу в межах та по суті вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 44 Закону № 1058-IV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пічкур проти України, яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

Суд зазначає, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009, тобто з 07.10.2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу відповідач був зобов`язаний відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач як громадянин України має право на виплату призначеної пенсії.

Щодо припинення виплати пенсії з підстав закінчення терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, суд зазначає.

Відповідно до приписів статті 49 Закону № 1058-ІV (в редакції чинній на момент припинення виплати пенсії). Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Аналіз наведеної норми вказує на наявність відповідного переліку підстав припинення виплати пенсії, які визначаються виключно законами України.

Тобто, припинення виплати пенсії позивачу з наведених відповідачем у відзиві на позов підстав, а саме у зв`язку із закінченням строку дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, суд вважає протиправними та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства.

Частина друга статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає за необхідне зазначити, що форма рішення, яке повинен прийняти відповідач не має затвердженої форми, проте повинно мати підстави такої відмови та відповідати критеріям обґрунтованості (логічності та структурованості викладення мотивів, пов`язаність мотивів з наведеними нормами права, наявність правової оцінки, відповідність висновків фактичним обставинам та відсутність немотивованих висновків).

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду копії рішення про припинення виплати пенсії позивачу з 01.07.2021.

Листом від 21.07.2021 № 2748-2629/3-02/801200/21 відповідач повідомив позивачу, що з 01.07.2021 виплату пенсії призупинено у зв`язку із закінченням терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон, однак, у вказаному листі відсутнє посилання на реквізити прийнятого рішення (дата та номер рішення), копію рішення не додано до листа.

Тобто, доказів направлення позивачу рішення про припинення виплати пенсії відповідачем не надано.

Крім того, з наданого позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон встановлено строк його дії до 02.07.2031.

Відповідно приписів статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі Закон № 5492-VI в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років.

У разі втрати паспорта громадянина України для виїзду за кордон або закінчення строку його дії під час перебування в Україні громадянина, який постійно проживає за кордоном, оформлення та видача йому паспорта для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру.

Оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом. У разі закінчення строку дії документа або смерті особи її документи в порядку і строки, визначені законодавством, здаються уповноваженому суб`єкту, який видав такий документ, якщо інше не передбачено цим Законом, а якщо така особа проживає (проживала) за кордоном - ЗДУ (частини перша, восьма статті 16 Закону №5492-VI).

За змістом пункту 2 частини першої статті 27 Закону № 5492-VI, в разі, зокрема, закінчення строку дії документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України та надають право такій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну, документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України (крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті), дає право на в`їзд в Україну є посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно із підпунктом 2 пункту 89 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152, паспорт для виїзду за кордон визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується у разі, зокрема, закінчення строку його дії або прийняття рішення про його обмін до закінчення строку його дії.

В матеріалах справи є докази отримання позивачем паспорта громадянина України для виїзду за кордон з терміном дії до липня 2031 року.

Водночас суд наголошує, що закінчення строку дії паспорта не є автоматичною умовою позбавлення останнього громадянства України, оскільки така особа не позбавлена права у встановленому законом порядку отримати (продовжити дію) документа, що підтверджує її особу на території України, а тому не може бути підставою для припинення виплати пенсії.

Щодо звернення позивача із заявами після припинення виплати пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Статтею 46 Закону № 1058-ІV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок №22-1 в редакції, чинній на момент звернення).

Заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії- додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії- додаток 2);заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3);заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера(додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) (пункт 1.1 Порядку № 22-1).

Відповідно до приписів пункту 1.8 Порядку № 22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Суд дійшов висновку про протиправність припинення виплати пенсії з 01.07.2021, а тому вважає, що подальші звернення позивача із заявами спрямовані лише на поновлення своїх прав та свідчить про вчинення активних дій, а тому не можуть оцінюватись відповідачем, як самостійні підстави для не поновлення виплати пенсії.

Водночас, нормами Порядку № 22-1 не встановлено обмеження щодо кількості подачі заяв про поновлення виплати пенсії у разі протиправного зупинення її виплати.

У відзиві на позов та додаткових поясненнях відповідач не наводить жодних доказів того, що: наявна вина позивача у припиненні виплати пенсії; підстава, яка зумовила припинення пенсії, була правомірною (конституційною); існують положення закону, який зобов`язує позивачу вживати будь-які дії (подавати заяви, ініціювати позови до суду тощо) для поновлення виплати пенсії, виплата якої була їй припинена Пенсійним фондом України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії відбулось не з вини пенсіонера, а з вини пенсійного органу за відсутності відповідних підстав, тобто у спірних правовідносинах не застосовується трирічний строк для поновлення виплати пенсії, передбаченого частиною першоюстатті 46 Закону № 1058-IV, так як такий строк застосовується лише до випадків неотримання пенсії з вини пенсіонера.

Суд наголошує, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду з проханням поновити виплату пенсії, проте йому відмовлено в такому поновленні.

Наведе свідчить про те, що така поведінка держави в особі її компетентних органів по відношенню до пенсіонерів, які є громадянами України та проживають за межами України, не відповідає принципу належного врядування, зміст якого розкритий у багатьох рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у рішенні від 20.01.2012 у справі «Рисовський проти України».

Невиконання державою покладених на неї обов`язків щодо соціального забезпечення та захисту громадян породжує масові звернення до суду з позовами про визнання неправомірними дій органів пенсійного фонду, що, серед іншого, підриває довіру громадян до належного виконання всіма суб`єктами владних повноважень своїх функції та до можливості отримати в старості з боку держави в обмін на свою трудову діяльність справедливий соціальний захист.

Щодо позовної вимоги про зобов`язати відповідача відновити та виплатити позивачу пенсію за віком, з усіма складовими пенсійних виплат, з одночасним проведенням на загальних підставах, перерахунку та індексацію пенсії, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням змін у пенсійному законодавстві, як непрацюючого пенсіонера та дитини війни, на підставі документів тих, хто перебуває у пенсійній справі, із застосуванням усіх підвищень, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, осучасненням пенсії, відповідно до пенсійної реформи України, з виплатою заборгованості по пенсії з урахуванням перерахунку та індексації, слід зазначити таке.

Питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 101% (в редакції з 01.01.2016 103%), у взаємозв`язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачу, належить до повноважень (обов`язку) пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому у разі незгоди з діями відповідача щодо розміру нарахованої індексації, позивач не позбавлений права звернутися до суду.

У справі № 815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду висловилася також щодо питання проведення індексації пенсії у справах щодо поновлення пенсії громадянам України, які проживають за кордоном, та дійшла наступних висновків:

«питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101%, у взаємозв`язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачці, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум, то у разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до суду. Відтак, вимоги позивача щодо проведення індексації пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають».

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо здійснення перерахунку пенсії з урахуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з огляду на те, що призначення, виплата чи припинення виплат пенсії, перерахунок пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.

У межах спірних правовідносин поновлення виплати позивачу раніше призначеної пенсії не відбулось, відповідач не вчиняв будь-яких дій, пов`язаних із розрахунком її розміру, як і не визначав у який спосіб здійснювати виплату поновленої пенсії, у зв`язку з чим суд вважає, що підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень провести перерахунок пенсій в судовому порядку та здійснювати виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, наразі відсутні.

Правомірність визначення конкретного розміру пенсії позивачу може бути перевірена судом лише після поновлення нарахування та виплати пенсії.

Щодо вимог про виплату компенсації втрати частини доходів, суд вважає вказані вимоги передчасними, з огляду на таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

За статтею 1 Закону № 2050-IIIпідприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Під доходами у цьому Законіслід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (стаття 2 Закону № 2050-III).

Відповідно достатті 3 вказаного Законусума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

У той же часстаттею 4 Закону № 2050-IIIпередбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченоїЗаконом № 2050-III, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, у тому числі пенсії. Одночасно законодавець пов`язав виплату компенсації із виплатою заборгованості доходу, тобто і компенсація, і заборгованість по доходу провадиться в одному місяці.

Аналогічна права позиція щодо застосування норм права викладена у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 520/1001/19 та від 23.03.2023 у справі №520/2020/19.

Своєю чергою, зі змісту норм статей 1,2,4 Закону № 2050-ІІІта Порядку № 159 можна дійти висновку, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Суд зазначає, що наразі пенсія позивачу не виплачується, тому відсутні підстави вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Отже, вимоги про індексацію втрати частини доходів та компенсацію втрати частини доходів є передчасними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача відновити та виплатити позивачу пенсію за віком з 01.06.2021, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки пенсія позивачу нараховувалась та виплачувалась до червня 2021 року, що підтверджено матеріалами справами, а саме доданою до відзиву відповідачем довідкою, відповідно до якої ОСОБА_4 у червні нараховано та виплачено пенсію у розмірі 3085,35 грн.

Тобто, позивачу припинено виплату пенсії з 01.07.2021.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року № 988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України (далі Постанова № 988) реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 1.

Згідно до додатку 1 до Постанови № 988 утворено Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України шляхом злиття управління Пенсійного фонду України в Новоайдарському районі та управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі.

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з зареєстровано юридичну особу публічного права - Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41246506) 26 липня 2021 року припинено в результаті реорганізації, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461).

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що позивач з 01.07.2021 не отримує пенсію з вини Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області.

Частиною другою статті 46 Закону № 1058 встановлено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У цій справі суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо припинення нарахування пенсії позивачу, а тому суми пенсії, невиплачені позивачу, мають бути виплачені йому за минулий час без обмеження будь-яким строком правонаступником Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області.

Посилання відповідача про необхідність позивача звернутись із новою заявою про поновлення пенсії, суд вважає безпідставними з мотивів викладених судом у рішенні.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно із загальними засадами права, дії суб`єкта владних повноважень це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах, з урахуванням ухвали суду про залишення позовних вимог без розгляду, достатнім, необхідним та ефективним способом захисту є:

- визнання протиправною бездіяльність Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_4 пенсії за віком з 01.07.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_4 пенсії за віком з 01.07.2021 на рахунок відкритий у АТ Ощадбанк.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є частково обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо строку звернення до суду, необхідно зазначити таке.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та відповідно до відрахувань до спеціального фонду один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.

У свою чергу, спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону № 1058-IV, визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз зазначених положень статті 46 Закону № 1058-IVсвідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством та безспірному розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Таким чином, у разі, якщо за законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат у межах національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах до тих пір, поки такі виплати передбачено законодавством.Конституція УкраїнитаЗакон № 1058-ІVгарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення у вигляді пенсій.

З пункту 3 резолютивної частини Рішення від 07.10.2009 № 25-рп/2009 вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність доКонституції Україниположень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.

Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.

Водночас відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвело до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18.

При цьому згідно із позицією Європейського суду з прав людини держави повинні боротися з дискримінаційною практикою на всіх рівнях, у тому числі, у сфері пенсійного забезпечення і, нарешті, повинні прийняти позитивні заходи, необхідні для забезпечення ефективного права на рівний захист для всіх осіб (Savickis and others v. Latvia, заява №49270/11, пункт 141).

Зважаючи на те, що нарахування пенсії в повному обсязі покладається на відповідний територіальний орган Пенсійного фонду, непроведення відповідачем виплати пенсії позивачці свідчить про те, що його бездіяльність призвела до триваючого порушення її права на отримання пенсійних виплат.

Отже, за таких обставин обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим, тому позивачем строки звернення до суду з 01.07.2021 не пропущено.

Приписами частини першої статті 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною другою статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз викладених норм дає змогу дійти висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

За наслідками розгляду цієї справи та часткового задоволення позовних вимог Суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першоюстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер, а спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, і позов підлягає частковому задоволенню внаслідок коригування обраного способу захисту, відповідно до приписів частини першої та восьмої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 968,96 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов представника Райзмана Олександра Яковича в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сіверськодонецьк, Сіверськодонецький район, Луганська область) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо зупинення нарахування та виплати ОСОБА_4 пенсії за віком з 01.07.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_4 пенсії за віком з 01.07.2021 на рахунок, відкритий у АТ Ощадбанк.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду звернути до негайного виконання у межах виплати позивачу пенсії за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 (дев`ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Смішлива