Рішення

від 10.10.2024 по справі 380/26270/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 рокусправа № 380/26270/23 м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф інвест» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання протиправною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф інвест» (далі позивач, ТзОВ «Скіф інвест») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400257/2 від 19.10.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000825 від 19.10.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Львівська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом не подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 Митного кодексу України. Позивач звернув увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не визначено яких саме документів визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не надав декларант. Разом з тим, витребування документів передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Позивач стверджує, що вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим. Тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 13.11.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 10.10.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представниці відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

На адресу суду від представниці відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 91853 від 28.11.2023) у якому проти позову заперечила. В обґрунтування такого вказала, що за результатами проведеного опрацювання поданих позивачем для митного оформлення документів встановлено, що відповідно до умов контракту п. 5.1.4 оплата за товар здійснюється згідно умов Контракту та інвойсу. У інвойсі вказано умови оплати-100% попередня оплата, проте, у рахунку-проформі зазначено наступні умови оплати - 100% оплати відповідно до копії коносаменту. Однак платіжний документ (SWIFT) датований 08.08.2023, а коносамент - 16.08.2023, що свідчить про порушення умов оплати. Зазначила, що відповідно до умов Контрактів на перевезення 290623-001 від 29.06.2023 конкретні умови перевезення зазначаються у Замовленні, яке є невід`ємною частиною договору, проте Замовлення до митного оформлення не надано. Стверджує, що відповідно до інформації, що міститься у рахунку № 75 від 04.10.2023 та № 79 від 11.10.2023 підприємством, яке здійснювало організацію морського перевезення та ТЕО є ТзОВ «МД Транс», договір із зазначеним підприємством до митного оформлення не надано. Вказала, що у Контракті купівлі-продажу відсутні розшифровка Прізвищ та імен підписантів. Повідомила, що за власним бажанням декларантом надано копію експортної митної декларації, та лист отримувача, щодо використання у власному виробництві товарів, що ввозяться. Документи подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення митної вартості. Декларанту надіслано вимогу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості наступного змісту: «Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару № 1-8- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат.- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення». Декларантом додатково надано: прайс-лист; заявку № 19 для фірми Транс-Лайн; платіжну інструкцію для рахунку № 75, отримувач - МД транс; платіжну інструкцію для рахунку № 79 отримувач МД Транс. У розділі "призначення платежу" даної платіжної інструкції зазначено «попередня оплата», однак, на думку представниці відповідача, документ не може слугувати підтвердженням складових вартості, оскільки на момент оплати не були відомі всі складові витрат перевезення; заявку на ТЕО № 96 для МД Транс. Надані декларантом документи не спростовують та не роз`яснюють зазначені розбіжності. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, заявлену митну вартість зазначених товарів не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ (Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувало: - товар № 1 - МД від 03.10.2023 № UA100380/2023/614116 митна вартість становить 4,27 дол. США за кг; - товар № 3 - МД від 11.10.2023 № UA100100/2023/448106 митна вартість становить 2,71 дол. США за кг; товар № 4 - МД від 13.10.2023р. № UA100100/2023/448426 митна вартість становить 1,81 дол. США за кг; товар № 6 - МД від 14.10.2023р. № UA204060/2023/10649 митна вартість становить 2,1799 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Різниця платежів склала 259868,96 грн. Просила у задоволенні позову відмовити.

На адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 92786 від 01.12.2023), у якій навів доводи аналогічні тим, які викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Між компанією SUN-KING KNITTED BELT PRODUCT LTD Китай, з однієї сторони, та ТзОВ «СКІФ ІНВЕСТ» Україна, з іншої сторони, 09.02.2023 укладено Контракт № 111, згідно з умовами якого Продавець продає, а Покупець закуповує промислові товари, а також інші товари в асортименті, кількості і за цінами, що вказані в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною даного Контракту.

На виконання вимог Контракту № 111 від 09.02.2023 відповідно до проформи-інвойсу FQSY-042-P20230425E2 від 25.04.2023 покупець придбав у Продавця товар загальною вартістю 50079,51 USD (дол. США).

З метою митного оформлення вказаного товару 17.10.2023 представник позивача подав електронну митну декларацію № 23UA209140029065U8 від 17.10.2023.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість згідно з п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України за основним методом (ціна договору), яка становила 50079,51 USD (дол. США).

Одночасно декларантом до митного контролю разом з митною декларацією № 23UA209140029065U8 від 17.10.2023 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, зокрема: пакувальний лист (Packing list) № FQSY-042-CP20230425E2 від 21.07.2023; рахунок-проформу (Proforma invoice) № FQSY-042-P20230425E2 від 25.04.2023; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) № FQSY-042-CP20230425E2 від 21.07.2023; коносамент (Bill of lading) XMNLEG2308011 від 16.08.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) № UN/1822/T- 3 від 11.10.2023; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № C237297394081448 від 22.08.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару - повідом. сист. SWIFT MUR:8500335 від 08.08.2023; - рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 75 від 04.10.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 79 від 11.10.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № СФ-0000212 від 11.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідка про трансп. витр. № 01/11 від 11.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; довідку про трансп.витр. № 11/10 від 11.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 111 від 09.02.2023; внутрішній договір (контракт) доручення № 2 від 15.11.2017; внутрішній договір (контракт) доручення № 250603-23 від 06.03.2023; договір про надання послуг митного брокера № 007/ТБО від 15.07.2020; договір (контракт) про перевезення № 290623-001 від 29.06.2023; інші некласифіковані документи: лист отримувача № 237 від 14.09.2023; інші некласифіковані документи опис вантажу від 17.10.2023; копію митної декларації країни відправлення № 350220230023502340 від 05.08.2023.

На вимогу митниці від 17.10.2023 про надання додаткових документів на підтвердження заявленої митниці вартості позивачем додатково надано: лист № 19/10-23-03 від 19.10.2023, прайс лист від 25.04.2023, заявку № 0019 від 10.10.2023, заявку № 96 від 9 серпня 2023, платіжну інструкцію № 1802 від 04 жовтня 2023 р., платіжну інструкцію № 3591 від 12 жовтня 2023 року.

За результатами розгляду документів позивача Львівською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000825 від 19.10.2023 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400257/2 від 19.10.2023, в графі 33 якого вказано, що за результатами проведеного опрацювання поданих позивачем для митного оформлення документів встановлено, що відповідно до умов контракту п. 5.1.4 оплата за товар здійснюється згідно умов Контракту та інвойсу. У інвойсі вказано умови оплати-100% попередня оплата, проте, у рахунку-проформі зазначено наступні умови оплати - 100% оплати відповідно до копії коносаменту. Однак платіжний документ (SWIFT) датований 08.08.2023, а коносамент - 16.08.2023, що свідчить про порушення умов оплати. Зазначила, що відповідно до умов Контрактів на перевезення 290623-001 від 29.06.2023 конкретні умови перевезення зазначаються у Замовленні, яке є невід`ємною частиною договору, проте Замовлення до митного оформлення не надано. Стверджує, що відповідно до інформації, що міститься у рахунку № 75 від 04.10.2023 та № 79 від 11.10.2023 підприємством, яке здійснювало організацію морського перевезення та ТЕО є ТзОВ «МД Транс», договір із зазначеним підприємством до митного оформлення не надано. Вказала, що у Контракті купівлі-продажу відсутні розшифровка Прізвищ та імен підписантів. Повідомила, що за власним бажанням декларантом надано копію експортної мд, та лист отримувача, щодо використання у власному виробництві товарів, що ввозяться. Документи подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення митної вартості. Декларанту надіслано вимогу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості наступного змісту: «Відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України Вам необхідно надати наступні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару № 1-8- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: договір про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційих послуг, акти виконаних робіт, калькуляцію транспортних витрат.- якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до ч. 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі неподання документів зазначених у ч. 2 статті 53 Митного кодексу України, Вам необхідно протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до статті 254 Митного кодексу України Вам необхідно надати переклад документів поданих до митного оформлення». Декларантом додатково надано: прайс-лист; заявку № 19 для фірми Транс-Лайн; платіжну інструкцію для рахунку № 75, отримувач - МД транс; платіжну інструкцію для рахунку № 79 отримувач МД Транс. У розділі "призначення платежу" даної платіжної інструкції зазначено «попередня оплата», однак, на думку представниці відповідача, документ не може слугувати підтвердженням складових вартості, оскільки на момент оплати не були відомі всі складові витрат перевезення; заявку на ТЕО № 96 для МД Транс. Надані декларантом документи не спростовують та не роз`яснюють зазначені розбіжності. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ, заявлену митну вартість зазначених товарів не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ (Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувало: - товар № 1 - МД від 03.10.2023 № UA100380/2023/614116 митна вартість становить 4,27 дол. США за кг; - товар № 3 - МД від 11.10.2023 № UA100100/2023/448106 митна вартість становить 2,71 дол. США за кг; товар № 4 - МД від 13.10.2023р. № UA100100/2023/448426 митна вартість становить 1,81 дол. США за кг; товар № 6 - МД від 14.10.2023 № UA204060/2023/10649 митна вартість становить 2,1799 дол. США за кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. Різниця платежів склала 259868,96 грн.

На виконання вимог рішення про коригування декларантом подано 19.10.2023 нову митну декларацію № 23UA209140029430U8.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача та карткою відмови, вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п`ята, сьома статті 58 МК України).

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).

Частиною другою статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина п`ята статті 53 містить норми відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частини четверта, п`ята статті 55 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Згідно з положеннями статті 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Частиною другою статті 55 МК України визначено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, серед іншого, затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:

- …органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів (постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18);

- …витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […]. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17);

- …у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів (постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174);

- …в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства (постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17). У цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.

Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості товарів в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом митній вартості, суд виходить з наступного.

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов`язана встановити та чітко викласти обставини, які свідчать про:

- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;

- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки сумнівних відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.

Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Поряд з цим єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в інвойсах FQSY-042-P20230425E2 від 25.04.2023; № FQSY-042-CP20230425E2 від 21.07.2023.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України, а саме: пакувальний лист (Packing list) № FQSY-042-CP20230425E2 від 21.07.2023; рахунок-проформу (Proforma invoice) № FQSY-042-P20230425E2 від 25.04.2023; рахунок-фактуру (iнвойс) (Commercial invoice) № FQSY-042-CP20230425E2 від 21.07.2023; коносамент (Bill of lading) XMNLEG2308011 від 16.08.2023; автотранспортну накладну (Road consignment note) № UN/1822/T- 3 від 11.10.2023; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № C237297394081448 від 22.08.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару - повідом. сист. SWIFT MUR:8500335 від 08.08.2023; - рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 75 від 04.10.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 79 від 11.10.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № СФ-0000212 від 11.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідка про трансп. витр. № 01/11 від 11.10.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; довідку про трансп.витр. № 11/10 від 11.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 111 від 09.02.2023; внутрішній договір (контракт) на вимогу митниці від 17.10.2023 про надання додаткових документів на підтвердження заявленої митниці вартості позивачем додатково надано: лист № 19/10-23-03 від 19.10.2023, прайс лист від 25.04.2023, заявку № 0019 від 10.10.2023, заявку № 96 від 9 серпня 2023, платіжну інструкцію № 1802 від 04 жовтня 2023 р., платіжну інструкцію № 3591 від 12 жовтня 2023 року.

З вищенаведеного суд дійшов висновку, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.

Щодо твердження відповідача про те, що «у Контракті купівлі-продажу відсутні розшифровка Прізвищ та імен підписантів». Суд зазначає, що заявлені митним органом твердження не відповідають дійсності, оскільки відповідно до наданого з митним оформленням контракту купівлі-продажу №111 від 09 лютого 2023 року, відповідно до абзацу першого такого, наведена розшифровка його підписантів, а саме: «Компанія SUN-KING KNITTED BELT PRODUCT LTD Китай, в особі директора Zhengnan Ni, що діє на підставі Статуту, що іменується надалі «Продавець» з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «СКІФ ІНВЕСТ» Україна, в особі директора Рудич В.В., що діє на підставі Статуту, що іменується надалі «Покупець», з іншої сторони, уклали цей Контракт про наступне:…» При цьому, у розділі 12 контракту «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» є печатки підприємств, завдяки чому наявна можливість ідентифікувати, що відповідний контракт підписано саме цими підприємствами. Таким чином, вищезазначені доводи митного органу є безпідставними, адже жодним, як то міжнародним так і національним нормативним документом, не передбачене обов`язкове розшифрування підпису особи (прізвища, ініціалів, посади) при засвідчені нею правочину.

Щодо тверджень митного органу «Відповідно до умов контракту п. 5.1.4 оплата за товар здійснюється згідно умов Контракту та інвойсів. У інвойсі вказано умови оплати-100% попередня оплата, проте, у рахунку-проформі зазначено наступні умови оплати -100% оплати відповідно до копії коносаменту свіфт датований 08.08.2023, коносамент 16.08.2023.

Так, на виконання умов контракту продавцем був виставлений інвойс проформа FQSY-042-P20230425E2 від 25.04.2023, який надано позивачем з митним оформленням. Відповідачем в оскаржуваному рішенні визначено, що згідно з рахунком-проформою (Proforma invoice) FQSY-042-P20230425E2 від 25.04.2023 р. визначено оплату товару на умовах: 100% вартості інвойсу після надання копії коносаменту, тобто - повна передоплата. В свою чергу, внаслідок того, що інвойс проформа інвойсу FQSY-042-P20230425E2 від 25.04.2023 р. був виставлений продавцем до завантаження партії товару на відправлення, у такому відсутні відомості про контейнер завантаження. У зв`язку з наведеним, для узгодження та оптимізації документального супроводу господарської операції з постачання заявленої до митного оформлення партії товару, продавцем оформлено відвантажувальний інвойс № FQSY-042-CP20230425E2 від 21.07.2023 р. Згідно з відвантажувальний інвойсом № FQSY-042-CP20230425E2 від 21.07.2023 р. визначено оплату товару на тих же умовах, що були узгодженні сторонами згідно рахунку-проформи (Proforma invoice) № FQSY-042-P20230425E2 від 25.04.2023 р., а саме повна передоплата. Суд звертає увагу, що інвойс проформа № FQSY-042-P20230425E2 від 25.04.2023 відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № 111 від 09.02.2023, є документом що визначає умови поставки, зокрема умови оплати, заявленої за таким контрактом до митного оформлення у спірних правовідносинах партії товару. У зв`язку з наведеним інвойс проформа № FQSY-042-P20230425E2 від 25.04.2023 є більш деталізованим, та відображає що повна оплата товару у спірних правовідносинах здійснюється покупцем після надання копії коносаменту (тобто завантаження товару до відправлення). При цьому, відповідно до відвантажувального інвойсу № FQSY-042-CP20230425E2 від 21.07.2023 сторонами затверджено узгоджені раніше умови оплати товару повна передоплата. Відсутність у відвантажувальному інвойсі № FQSY-042-CP20230425E2 від 21.07.2023 р. застережень стосовно того, що передоплата товару здійснюється після надання копії коносаменту, жодним чином не суперечить змісту інвойсу-проформи №FQSY-042-P20230425E2 від 25.04.2023 р. та лише констатує його положення.

У свою чергу, згідно з рахунком-проформою (Proforma invoice) № FQSY-042-P20230425E2 від 25.04.2023 р. визначено оплату товару на умовах: 100% вартості інвойсу після надання копії коносаменту.

У спірних правовідносинах, у зв`язку із заявленням до завантаження партії товарів, морським перевізником складено копію коносаменту XMNLEG2308011 від 07 серпня 2023 р., про що свідчить проставлена на такому документі відмітка «COPY». На підставі відповідної копії коносаменту XMNLEG2308011 від 07 серпня 2023, тобто згідно з умовами рахунку-проформи (Proforma invoice) № FQSY-042-P20230425E2 від 25.04.2023 та відвантажувального інвойсу № FQSY-042-CP20230425E2 від 21.07.2023 р.- повна передоплата після надання копії коносаменту, декларантом сплачено вартість відповідного товару, що підтверджується повідомленням системи SWIFT MUR:850033569.080823 від 08.08.2023 р. В подальшому, після навантаження судна до відправлення морським перевізником складено оригінал коносаменту № XMNLEG2308011 від 16 серпня 2023 р., який декларантом надано митному органу при процедурі митного оформлення товару. Тобто, надані з митним оформленням документи у спірних правовідносинах не містять жодних розбіжностей щодо вартості задекларованого товару, або умов та порядку його оплати.

Щодо доводів митного органу з приводу того, що «Відповідно до умов Контрактів на перевезення 290623-001 від 29.06.23 конкретні умови перевезення зазначаються у Замовленні, яке є невід`ємною частиною договору, Замовлення до митного оформлення не надано», суд зазначає, що відповідно до укладеного з ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ЛТД» договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 250603-23 від 06.03.2023 позивачем було надано до митного оформлення заявку № 0019 від 06.03.2023 р., що підтверджується відомостями до графи 44 МД 23UA209140029430U8 від 19.10.2023 р, за якою товар було випущено у вільний обіг. В свою чергу, просимо суд прийняти до уваги, що наданий до митного оформлення договір № 290623-001 від 29.06.2023 укладений ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ЛТД» (що є експедитором Позивача за договором № 250603-23 від 06.03.2023) з компанієюперевізником для забезпечення організації послуг експедиторського обслуговування. Позивач не виступає стороною за вказаним договором та відповідно не має обов`язку або можливості надати заявки, передбачені його умовами, відповідною правосуб`єктністю наділений експедитор - ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ЛТД».

Отже, суд погоджується з доводами позивача про безпідставність доводів відповідача про ненадання заявок на перевезення, такі обставини взагалі не впливають на митну вартість оцінюваного товару та заявлена митна вартість в частині відповідних транспортних витрат може бути визнана на підставі інших, наданих до митного оформлення, документів, зокрема: рахунок на оплату № 75 від 04.10.2023 р., рахунок на оплату № 79 від 11.10.2023 р., платіжну інструкцію № 1802 від 04 жовтня 2023 р., платіжну інструкцію № 3591 від 12 жовтня 2023 р. та лист № 11/10-2 від 11.10.2023 (довідка про транспортні витрати) у відповідності до умов укладеного з ТОВ «МД ТРАНС» договору №2 від 15.11.2017 р.; а також рахунок-фактуру № СФ-0000212 від 11.10.2023 р. та лист № 01/1110 від 11.10.2023 р. (довідка про транспортні витрати) згідно укладеного з ТОВ «ТРАНС ЛАЙН ЛТД» договору № 250603-23 від 06.03.2023.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 31.05.2019 у справі N 804/16553/14 та від 22.08.2019 року у справі № 810/2784/18 у яких Верховний Суд зазначив, що, оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо тверджень митного органу про те, що «Відповідно до інформації, що міститься у рахунку № 75 від 04.10.2023 та 79 від 11.10.23 підприємством, яке здійснило організацію морського перевезення та ТЕО є ТзОВ «МД Транс», договір із зазначеним підприємством до митного оформлення не надано». Суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України № 651 від 30.05.2012 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа», у графі 44 "Додаткова інформація/Оформлені документи/сертифікати та авторизації" зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи: рахунок або інший документ, що визначає вартість товару; визначені пунктами 7-9 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України; визначені пунктами 1-11 частини третьої статті 335 Митного кодексу України; рішення щодо зобов`язуючої інформації відповідно до статті 23 Митного кодексу України; документи про походження товару відповідно до частини другої статті 43 Митного кодексу України. Відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з Класифікатором документів, через пробіл - номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. Якщо документ відсутній у відповідному розділі Класифікатора документів, у декларації зазначається код некласифікованого документа відповідного розділу. Якщо документу відповідає код некласифікованого документа, перед номером документа зазначається його скорочена назва, яка має дозволяти ідентифікувати документ.

При внесенні до графи відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації, перед кодом такого документа проставляється символ "m". Зі змісту граф 44 електронних митних декларацій № 23UA209140029065U8 від 17.10.2023 р. та № 23UA209140029430U8 від 19.10.2023 р., вказаний відповідачем договір № 2 від 15.11.17 зазначений за кодом 4202 та містить символ "m". Таким чином такий надавався позивачем в попередній звітності. Крім того, в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000825 від 19.10.2023 відповідачем зазначається про перевірку ним при здійснені митного оформлення відповідного договору, укладеного Позивачем з ТзОВ «МД Транс», а саме: «Внутрішній договір (контракт) доручення 2 від 15.11.2017». Вищенаведений договір № 2 від 15.11.2017 р. щодо забезпечення здійснення морського перевезення товару позивача у спірних правовідносинах міститься у справі. З огляду на вищенаведене, доводи митного органу у оскаржуваному рішенні про ненадання декларантом до митного оформлення договору з ТзОВ «МД Транс» яке здійснило організацію морського перевезення, не відповідають дійсним обставинам справи та критично оцінюються судом.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Суд також наголошує на тому, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надання декларантом додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товару.

Однак з переліку витребуваних митним органом документів неможливо встановити недоліки яких з наданих позивачем документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Тому позивачем не отримано вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у митних деклараціях вартістю.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що надані позивачем разом із митними деклараціями документи були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару за основним методом та давали відповідачу підстави для прийняття рішень щодо визнання заявленої митної вартості такого товару.

Щодо обраного відповідачем резервного методу визначення митної вартості суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

У ч. 3 ст. 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту гр. 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості слідує, що митний орган не застосовує метод 2а, 2б з причин відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні товари та подібні (аналогічні) товари; методи 2в та 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Окрім цього, зазначено, що джерелом для коригування митної вартості слугували інші митні декларації. Вказав також, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводились.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що покликання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у митній декларації, оскільки такі відомості мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Верховний Суд з цього питання сформував правову позицію, яка викладена у постановах від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17, відповідно до якої рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що митний орган не надав доказів того, що документи подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Ураховуючи наведені вище мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, а відповідач не довів правомірності його у частині визначення митної вартості імпортованого товару, тому таке рішення належить визнати протиправними та скасувати.

Вирішуючи позовну вимогу про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000825, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами другою, третьою статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Суд встановив, що підставою для оформлення відповідачем спірної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення стало коригування Львівською митницею митної вартості товару, заявленої декларантом у митній декларації № UA209000/2023/400257/2 від 19.10.2023.

Зважаючи на те, що у процесі розгляду справи суд встановив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400257/2 від 19.10.2023 є протиправним та підлягає скасуванню, тож сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000825 від 19.10.2023 є протиправною, а тому позовну вимогу про визнання її протиправною та скасування також належить задовольнити.

Відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин справи та викладених правових положень, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано наведених приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому прийняте Львівською митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400257/2 від 19.10.2023 та складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2023/000825 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до вимог частини 1, пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем при зверненні до суду із цим позовом судового збору в розмірі 3898,04 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/400257/2 від 19.10.2023.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Держмитслужби № UA209140/2023/000825.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф інвест» судовий збір у сумі 3898 (три тисячі вісімсот дев`яносто вісім) грн 04 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф інвест» (вул. Домобудівна 25а м. Кривий Ріг Дніпропетровська область 50005; код ЄДРПОУ 35601501).

Відповідач: Львівська митниця (вул. Костюшка 1 м. Львів 79000; код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Р.П. Качур