Рішення

від 15.10.2024 по справі 460/9821/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2024 року м. Рівне№460/9821/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Будіндустріяресурс" доДержавної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Будіндустріяресурс" (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09 липня 2024 року №064398, постановлену Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до акту №АР036188 проведено перевірку з додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.05.2024, виявлено порушення, а саме: що перевізник не забезпечив водія транспортного засобу документами, а саме: відсутні щоденні реєстраційні листки обліку режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 (тахокарти) у період з 03.05.2024 по 06.05.2024, та 17.05.2024 по 19.05.2024, за відсутності бланка підтвердження діяльності водія наявність яких передбачено наказом МТ ЗУ № 340, ст. 34, ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" абз. 3 ч. 1 перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону. Проте, позивач не вчиняв жодного порушення, оскільки в цей період не здійснював перевезень. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються вантажні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв. Законодавець чітко встановив обов`язок водія надати при перевірці відповідному державному органу щоденний реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія (тахокарти), а транспортного підприємства забезпечити їх наявність у такого водія. Отже, водій транспортного засобу, усвідомлюючи, що предметом рейдової перевірки було саме наявність у нього доказів на підтвердження ведення обліку робочого часу і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, мав пред`явити їх на виконання вимог ст. 49 Закону № 2344-III, чого у даному випадку не відбулось. Здійснюючи перевезення вантажів без оформлення документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність, визначену абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ у вигляді адміністративно-господарського штрафу. Доводи позивача про те, що автомобіль був у ремонті з 01.05.2024 по 20.05.2024 не заслуговують на увагу, адже з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що контроль за дотриманням робочого час і часу відпочинку здійснюється саме щодо водія, який на момент проведення перевірки здійснює вантажне перевезення, а не щодо транспортного засобу, яким він керував.

Ухвалою суду від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03 вересня 2024 року ухвалою суду було залишено позовну заяву без руху з підстав відсутності у позивача зареєстрованого електронного кабінету в системі "Електронний Суд".

На виконання зазначеної ухвали 18 вересня 2024 року до суду надійшла заява позивача про долучення відповіді з системи "Електронний Суд" про наявність у позивача електронного кабінету.

Ухвалою суду від 19.09.2024 продовжено розгляд адміністративної справи № 460/9821/24 за позовом Приватного підприємства "Будіндустріяресурс" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій.

З`ясувавши всі обставини справи, дослідивши подані письмові докази в їх сукупності, суд враховує наступне.

20 травня 2024 року (місце проведення перевірки автодорога Рівненська область, м. Рівне, Луцьке Кільце "АЗС" "ОККО") старшим державним інспектором ВДН(К) у Рівненській області на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 17.05.2024 № 015782 проведено перевірку транспортного засобу марки SCANIA номерний знак НОМЕР_1 (свідоцтво про реєстрацію, серія та номер CHX212106), що належить ПП "Будіндустріяресурс".

За результатами якої складено акт № АР036188 від 20.05.2024 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час проведення перевірки було виявлено порушення статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: при здійсненні вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія тахокартами у період з 03.05.2024 по 06.05.2024, з 17.05.2024 по 19.05.2024 або бланк підтвердження діяльності водія.

Водій ОСОБА_1 з актом ознайомлений, в поясненнях зазначив, що з актом не згідний.

Постановою ВН(К) у Рівненській області від 09.07.2024 №064398 про застосування адміністративно-господарського штрафу було притягнуто до відповідальності ПП «Будіндустріяресурс» за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена вимогами абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд зважає на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-ІІІ державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону № 2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За змістом абзацу другого частини першої статті 34 Закону № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Частиною першою статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із частиною другою статті 48 Закону № 2344-ІІІ документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз наведених положень статті 48 Закону № 2344-III вказує, що законодавець, визначаючи обсяг документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, не встановив їх вичерпного переліку, проте зазначив про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати із собою та надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Своєю чергою абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 79) (далі Порядок № 1567).

Цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 1 Порядку № 1567).

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункти 2, 4 Порядку № 1567).

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14 Порядку № 1567).

Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзаци перший, другий пункту 15 Порядку № 1567).

Виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (пункт 20 Порядку № 1567).

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (абзац перший пункту 21 Порядку № 1567).

Отже, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

В акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 20.05.2024 № АР036188 відповідач зробив висновок про порушення позивачем статті 48 Закону № 2344-ІІІ. Суть виявленого порушення полягає в тому, що на момент проведення перевірки водій, який здійснював перевезення вантажу, не мав із собою при здійсненні вантажних перевезень перевізник не забезпечив водія тахокартами у період з 03.05.2024 по 06.05.2024, з 17.05.2024 по 19.05.2024 або бланк підтвердження діяльності водія.

У позовній заяві позивач зазначеної обставини не спростовує, а навпаки стверджує, що належний на праві власності позивачу транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення 20.05.2024, з 01.05.2024 по 21.05.2024 автомобіль стояв на ремонті, то відповідно до п.6.1 Положення 340 водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Водій ОСОБА_1 не здійснював перевезення будь-яких вантажів.

Натомість у відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Пунктом 7.1 Положення № 340 визначено, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України. Отже, автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються вантажні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Оцінюючи такі аргументи сторін крізь призму встановлених обставин справи та норм законодавства, що їх регулюють, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 18 Закону № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Суд відзначає, що в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

07 вересня 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)» (норми якого набрали чинності з 11 жовтня 2005 року (далі Закон № 2819-ІV)), згідно із яким Україна приєдналася до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

На виконання вимог Закону № 2819-ІV прийнято низку нормативно-правових актів, зокрема, 11 липня 2007 року Кабінет Міністрів України видав постанову № 914 «Про виконання Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)», якою, зокрема, Міністерство транспорту і зв`язку України визначено органом, що забезпечує надання інформації з питань обладнання транспортних засобів, які призначаються для міжнародних автомобільних перевезень (далі - транспортні засоби), контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв. Також разом з іншими суб`єктами владних повноважень указане Міністерство було зобов`язане визначити вимоги, яким повинні відповідати ці прилади, а також порядок їх використання, а також розробити і подати у двомісячний строк Кабінету Міністрів України пропозиції щодо обладнання транспортних засобів такими приладами.

Надалі Міністерство транспорту та зв`язку України розробило та затвердило Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті від 24 червня 2010 року № 385 (далі Інструкція № 385) та Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів від 07 червня 2010 року № 340 (далі Положення № 340).

За правилами пункту 1.3 Інструкції № 385 її положення поширюються на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Водночас за визначенням, наведеним у пункті 1.4. Інструкції № 385, перевізники це суб`єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

Пунктом 1.1. Положення № 340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух».

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (пункт 1.3 Положення № 340).

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (абзац перший пункту 6.1 Положення № 340).

За умовами пункту 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Водночас пунктом 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 07 червня 2010 року № 40 передбачено, що пункт 6.1 Положення № 340 (щодо обладнання вантажних автомобілів тахографами) набирає чинності з 01 червня 2015 року.

Отже, з 01 червня 2015 року набула чинності вимога щодо обладнання діючим та повіреним тахографом, зокрема вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонн. У разі відсутності такого пристрою, водій повинен мати індивідуальну контрольну книжку водія.

Аналогічний підхід щодо застосування наведених норм Інструкції № 385 та Положення № 340 викладений у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/17062/21.

Також у постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17 Верховний Суд вже зауважував, що положеннями статті 48 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, зокрема протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія у разі не обладнання транспортного засобу тахографом, які передбачені Інструкцією № 385 та Положенням № 340.

Отож, для здійснення внутрішніх перевезень обов`язковими документами є картка водія у випадку обладнання транспортного засобу тахографом, або індивідуальна контрольна книжка водія, завдяки якій здійснюється державний контроль за додержанням водієм режиму праці та відпочинку у випадку відсутності тахографа. Уповноважені особи мають право перевіряти наявність вказаних документів під час здійснення як міжнародних, так і внутрішніх перевезень.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 340/5660/22, яку суд ураховує на підставі вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд звертає увагу, що вимоги Положення №340 поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Отже, законодавство України встановлює вимоги до водіїв та автомобільних перевізників, на підставі яких виконуються вантажні перевезення.

Суд встановив, що належний на праві власності ПП "БУДІНДУСТРІЯРЕСУРС" транспортний засіб, реєстраційний номер НОМЕР_2 під час провезення перевірки 20.05.2024, перебував на технічному обслуговуванні та ремонті ходової частини у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Шимчук".

Даний факт підтверджується довідкою виданою виконавцем робіт, яка свідчить, що в період з 01.05.2024 по 21.05.2024 ТОВ "Шимчук" виконувало ремонтні роботи транспортного засобу SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Перелік ремонтних робіт, які виконані виконавцем вказані в Акті наданий послуг №301 від 21.05.2024.

Наведене вище доводить, що позивач на момент здійснення перевірки 20.05.2024 не перебував у статусі перевізника та не здійснював перевезення вантажу.

При цьому відповідачем не надано спростувань викладених обставин у позові.

Суд зазначає, що за правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є адміністративно-господарським штрафом, а тому, він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що на момент проведення відповідачем перевірки позивач у спірних правовідносинах не виступав автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», суд робить висновок про необґрунтованість винесеної відповідачем постанови про застосування саме до позивача адміністративно-господарського штрафу.

Сам по собі факт перебування у власності позивача транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення вантажу без документів, перелік яких встановлено статтею 48 Закону «Про автомобільний транспорт», не є правовою підставою для застосування до позивача адміністративно-господарської санкції.

На думку суду, позивачем доведено, що ним не учинялось порушення транспортного законодавства, відповідно до спірної постанови.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Суд також застосовує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04), згідно якої у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №064398 від 09.07.2024 у сумі 17000,00 гривень, винесену Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо Приватного підприємства "Будіндустріяресурс".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області на користь Приватного підприємства "Будіндустріяресурс" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 жовтня 2024 року

Учасники справи:

Позивач - Приватне підприємство "Будіндустріяресурс" (вул. Степана Бандери,67/62, м. Рівне, Рівненський р-н, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 32038585)

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області (вул. Відінська, 8, м. Рівне, Рівненська обл., Рівненський р-н, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)

Суддя Т.О. Комшелюк