Постанова

від 01.10.2024 по справі 520/14184/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2024 р. Справа № 520/14184/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОАРТ» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 (суддя Бідонько А.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.07.24) по справі № 520/14184/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОАРТ»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОАРТ» (надалі - позивач, ТОВ «АВТОАРТ») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі також відповідач), у якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області:

- №0228500402 від 29.04.2024 року з земельного податку за січень-липень 2023 року, вересень-жовтень 2023 року в розмірі 958343,80 гривень та штраф 95834,43 гривень;

- №0228390402 від 29.04.2024 року з земельного податку за серпень 2023 року, листопад 2023 року в розмірі 168340,40 гривень та штраф 8417,02 гривень;

- №0228670402 від 29.04.2024 року з податку на нерухоме майно за 1 квартал 2023 року, 2 квартал 2023 року в розмірі 161647,70 гривень та штраф 16164,77 гривень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 адміністративний позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач зазначає, що відповідно до п.7 розділу VI «Заключні положення» додатка до рішення Харківської міської ради від 27.02.2008 року №41/08 «Про затвердження «Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові», на період з 01.01.2023 року по 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан за земельні ділянки, на яких розташовані пошкоджені об`єкти нерухомого майна, які відповідно до Методики проведення обстеження та оформлення його результатів, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та території України від 06.08.2022 року №144, належать до II категорії пошкоджень об`єкта (наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій (категорії відповідальності конструкцій А та Б), ступіть та характер яких свідчить про необхідність виконання робіт щодо часткового демонтажу частини об`єкта або його окремих конструкцій, підсилення об`єкта або його окремих несучих та огороджувальних конструкцій, - орендна плата справляється в розмірі 40 відсотків суми орендної плати, обчисленої відповідно до цього Положення. Додатковою угодою від 24.04.2024 року до Договору оренди землі від 06.11.2006 року було внесено зміни та визначеного нову нормативну грошову оцінку в розмірі 58 835 141,27 гривень (п.5 Додаткової угоди) та визначено розмір орендної плати з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року в розмірі 1,47168% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2023 року. Таким чином, між орендарем та орендодавцем 24.04.2024 року, до ухвалення оскаржуваний податкових повідомлень-рішень, укладено додаткову угоду, якою визначений розмір орендної плати з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року в розмірі 1,47168% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2023 року. Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що оскаржувані рішення від 29.04.2024 року ухвалені до укладання Додаткової угоди від 24.04.2024 року суперечать наявним в матеріалах справи доказам та не відповідають дійсності. Стосовно податкового повідомлення-рішення №0228670402 від 29.04.2024 року з податку на нерухоме майно за 1 квартал 2023 року, 2 квартал 2023 року в розмірі 161.647,70 гривень та штраф 16.164,77 гривень зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідно п. 69.22 ПК України (в редакції Закону станом на 31.12.2023 року), тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: 3) за пошкоджені об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості (як такі, що потребують капітального ремонту, реконструкції чи реставрації внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України): За об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, пошкоджені (як такі, що потребують капітального ремонту, реконструкції чи реставрації) у податкових (звітних) періодах починаючи з 1 січня 2023 року внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було зафіксовано факт пошкодження житлової та/або нежитлової нерухомості за даними Реєстру майна, до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому за даними Реєстру майна об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості капітально відремонтовані, реконструйовані, реставровані та визнані придатними для проживання/для використання за цільовим призначенням. Наголошує, що нежитлова споруда Дилерського центру «ТОУОТА», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 334, яка належить підприємству, була суттєво пошкоджена внаслідок артилерійського обстрілу на початку березня 2022 року, про що внесені до ЄРДР відомості за №42022222010000246 щодо скоєння кримінального злочину, передбаченого ч.І ст.438 КК України. За таких обставин вважає, що вимога, якою визначена сума податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачена юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, суперечить вимогам ПК України, є незаконною, а там паче визначення розміру сплати штрафу за несвоєчасну оплату податків, від яких платника звільнено.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Заперечуючи проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, стверджував, що факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. Вказує, шодо ТОВ «АВТОАРТ» відсутнє рішення податкового органу згідно з Наказом № 225, яке б свідчило про відсутність можливості підприємством своєчасно виконувати свої податкові обов`язки у терміни, визначені Кодексом або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, просив відмовити в її задоволенні скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку ТОВ «АВТОАРТ» щодо порушення термінів погашення (перерахування) податків, зборів, платежів з орендної плати з юридичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за результатами якої складено акт №10005/20-40-04-02-03/33410369 від 15.03.2024.

При перевірці були використані: - «Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)» від 20.02.2023 № 9028961367; - «Податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 17.02.2022 № 9027885392; - дані ІКС «Податковий Блок».

За висновками акту перевірки зазначено про порушення:

- несвоєчасне погашення узгодженої суми податкового зобов?язання з орендної плати з юридичних осіб по «Податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності від 20.02.2023 № 9028961367, чим порушено пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу;

- несвоєчасне погашення узгодженої суми податкового зобов?язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по «Податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 17.02.2023 № 9027885392 , чим порушено підпункт 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу, з урахуванням вимог Закону України від 13 грудня 2022 року №2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України».

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на наведене порушення контролюючим органом 29.04.2024 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0228500402, яким до ТОВ «АВТОАРТ» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10% за період січень-липень 2023 року, вересень-жовтень 2023 року за платежем орендна плата з юридичних осіб у загальному розмірі 95834, 43 грн.;

- №0228390402, яким до ТОВ «АВТОАРТ» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 5% за платежем орендна плата з юридичних осіб за період за серпень 2023 року, листопад 2023 року у загальному розмірі 8417,02 гривень;

- №0228670402, яким до ТОВ «АВТОАРТ» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10% за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 1 квартал 2023 року, 2 квартал 2023 року у загальному розмірі 16164,77 гривень.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Предметом розгляду данаї справи є правомірність нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5% та 10% за платежем орендна плата з юридичних осіб та у розмірі 10% за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (в подальшому ПК України).

Підпункт 14.1.156 п.14.1 статті 14 ПК України визначає податкове зобов`язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Відповідно до ст.8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. Податок із орендної плати з юридичних осіб з плати за землю згідно з ст.10 ПК України належать до місцевих податків.

Відповідно до ст.265.1.1 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Положеннями ст.266 ПК України передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно до ст.266.5.1 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 31.1 ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

У відповідності до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПКУ).

Відповідно до п. 287.3. ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 203.1., 203.2. ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Отже, факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Відповідно до п. 124.1 ст. 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судовим розглядом встановлено, що за результатами проведеної перевірки, згідно поданих позивачем до контролюючого органу звітності, відповідачем встановлено порушення:

- пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу за несвоєчасне погашення узгодженої суми податкового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб по «Податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності від 20.02.2023 № 9028961367;

- підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу, з урахуванням вимог Закону України від 13 грудня 2022 року №2836-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України» за несвоєчасне погашення узгодженої суми податкового зобов?язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по «Податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» від 17.02.2023 № 9027885392.

Дослідивши розрахунки штрафних (фінансових) санкцій за порушення сплати (перерахування) грошового зобов`язання до ст. 124 ПК України судом встановлено наступне.

За податковим повідомленням-рішенням №0228500402 за затримку на 216, 216, 222, 224, 196, 164, 135, 104, 73, 43, 31, 32 календарних днів сплати 958343,80 грн зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% 95834, 43 грн. за платежем Орендна плата з юридичних осіб.

За податковим повідомленням-рішенням №0228390402 за затримку на 10,28, 29 календарних днів сплати 16830,40 грн зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 5% 8417,0 за платежем Орендна плата з юридичних осіб.

За податковим повідомленням-рішенням №0228670402 за затримку на 73, 73, 164 календарних днів сплати 161647, 70 грн зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% 16164,77 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості.

Отже, судовим розглядом встановлено, що позивач не сплатив вчасно узгоджену суму грошового зобов`язання, що є підставою для застосування п. 124.1 ст. 124 ПК України та тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 % погашеної суми податкового боргу при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, та у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання.

В ході судового розгляду справи, позивач не оспорював вчинення ним діяння, за яке його притягнуто до відповідальності не стверджував, що податкове зобов`язання було виконано своєчасно, не оспорював розрахунок штрафних санкцій як такий.

Разом із тим, позивач вказував про наявність обставин неможливості виконати свій податковий обов`язок, у зв`язку із суттєвим пошкодженням внаслідок артилерійського обстрілу нежитлової споруди Дилерського центру «TOYOTA», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 334, яка належить підприємству.

Надаючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 69 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України № 2142-IX від 24.03.2022 в редакції Закону № 2260-IX від 12.05.2022, визначено, що Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225, що набрав чинності 06.09.2022, затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента.

Відповідно до п. п. 1, 2 розд. 1 Порядку № 225 цей Порядок розроблено відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України з метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо.

Згідно з розд. ІІ Порядку № 225 підставами неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) є:

1) втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;

2) неможливість використати чи вивезти документи, комп`ютерне та інше обладнання внаслідок ведення бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації;

3) використання чи вивезення документів, комп`ютерного або іншого обладнання, пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я посадової особи платника податків або неможливе у зв`язку з встановленням уповноваженими органами державної влади відповідно до закону в умовах воєнного стану заборон та/або обмежень;

4) можливість витоку інформації щодо обсягів та місць зберігання пального або спирту етилового та їх знищення надалі внаслідок складання та реєстрації акцизних накладних, та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо (виключно в частині виконання визначених цим абзацом обов`язків);

5) відсутність у платника податків інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, збори, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову та фінансову звітність, відсутність можливості у власника призначити таких посадових осіб за умови відсутності у такого платника податків об`єктів оподаткування, або показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, може бути пов`язана з такими обставинами: посадова особа є одночасно одним із власників юридичної особи за умови, що відсутність такого співвласника (акціонера, учасника, засновника) унеможливлює прийняття рішення про призначення на постійній або тимчасовій основі іншої посадової особи; юридична особа заснована на власності окремої фізичної особи, яка одночасно є єдиною посадовою особою такої юридичної особи.

6) перебування (податкова адреса платника податків та/або фактичне знаходження / знаходження виробничих потужностей тощо) на території населеного пункту, у якому ведуться воєнні (бойові) дії, який (які) знаходиться в оточенні (блокуванні) або тимчасово окупований збройними формуваннями Російської Федерації;

7) інші обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), підтверджені документально.

У разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30.09.2022 заяву про відсутність такої можливості (крім виконання обов`язку щодо реєстрації акцизних накладних та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо) разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Порядок розгляду документів платників податків щодо можливості чи неможливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок встановлений розділом ІІІ Порядку № 225.

При цьому, обов`язок доведення щодо можливості чи неможливості платником податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок покладається на контролюючий орган. Контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії Російської Федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (далі - Рішення) за формою, що додається.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено відповідно до Кодексу в адміністративному чи судовому порядку.

У разі прийняття контролюючим органом рішення про неможливість своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку, визначеного цим Порядком, до такого платника податків не застосовується відповідальність, передбачена Кодексом або іншим законодавством, контроль за яким покладено на контролюючі органи, за його невиконання/несвоєчасне виконання.

Таким чином, відповідальність, яка передбачена Податковим кодексом України за невиконання / несвоєчасне виконання платником податків податкового обов`язку, не застосовується до такого платника податків, стосовно якого контролюючим органом прийнято рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку. При цьому таке рішення приймається контролюючим органом за результатами розгляду поданої платником заяви про відсутність можливості виконати податковий обов`язок разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені затвердженим наказом Міністерства фінансів України «Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок», а також разом з іншими (у разі потреби) додатковими документами обґрунтування / пояснення на підтвердження зазначеної у заяві підстави неможливості виконання платником податків податкового обов`язку. Приймаючи рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку за заявою платника податків та наданими ним копіями документів, контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії російської федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку.

Ті ж платники податків, які із заявою про відсутність можливості виконати податковий обов`язок до контролюючого органу не зверталися та стосовно яких рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку контролюючим органом не приймалося, або які зверталися до контролюючого органу із заявою про відсутність можливості виконати податковий обов`язок та стосовно яких контролюючим органом було прийнято рішення щодо можливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання податкового обов`язку лише за умови сплати податків та зборів у строк не пізніше 31.07.2022.

У ході судового розгляду встановлено, що із заявою про відсутність можливості виконати податковий обов`язок позивач до податкового органу не звертався, відповідного рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків податкового обов`язку контролюючим органом не приймалося, з огляду на що відсутні підстави застосування підп. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України в редакції, діючій станом на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які передбачали звільнення від відповідальності.

Щодо посилання позивача на лист Торгово - промислової палати України (далі по тексту ТПП України) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, як на доказ настання форс-мажорних обставин та неможливості виконання податкових обов`язків, колегія суддів зазначає наступне.

Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про Торгово промислові палати в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 06.09.2023 у справі № 910/6234/22.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про ТПП в Україні").

Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Таким чином, сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Матеріали справи доказів звернення до Торгово промислової палати для отримання відповідного сертифікату не надано, як і відповідних документів до контролюючого органу при зверненні із заявою про неможливість виконання податкових обов`язків у період воєнного стану.

Щодо посилань позивача на норми п.69.22 та п. 69.14 Податкового кодексу, як на підставу скасування оскаржуваних у цій справі рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно п. 69.22 ПК України (в редакції Закону станом на 31.12.2023 року), тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:

3) за пошкоджені об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості (як такі, що потребують капітального ремонту, реконструкції чи реставрації внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України):

За об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, пошкоджені (як такі, що потребують капітального ремонту, реконструкції чи реставрації) у податкових (звітних) періодах починаючи з 1 січня 2023 року внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було зафіксовано факт пошкодження житлової та/або нежитлової нерухомості за даними Реєстру майна, до першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому за даними Реєстру майна об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості капітально відремонтовані, реконструйовані, реставровані та визнані придатними для проживання/для використання за цільовим призначенням.

Відповідно п. 69.14 ПК України (в редакції Закону станом на 31.12.2023 року), починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.

Разом із тим, предметом розгляду даної справи є нарахування позивачу штрафу за порушення строку сплати узгодженої суми податків, тоді як вказані норми податкового законодавства встановлюють можливість для не нарахування та несплати податку за землю за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією та податоку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період з першого числа місяця, в якому було зафіксовано факт пошкодження житлової та/або нежитлової нерухомості за даними Реєстру майна.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень позивача про завищення вартості зобов`язань із орендної плати за землю, визначений в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішення, з огляду на наступне.

Так, в додаткових поясненнях позивач вказав, що Додатковою угодою від 24.04.2024 року до Договору оренди землі від 06.11.2006 року було внесено зміни та визначеного нову нормативну грошову оцінку в розмірі 58.835.141,27 гривень (п.5 Додаткової угоди) та визначено розмір орендної плати з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року в розмірі 1,47168% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2023 року.

Разом із тим, вказані зміни нормативно грошової оцінки були здійснені вже після прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 29.04.2024 року, а тому контролюючий орган станом на день прийняття рішень не міг її врахувати.

Отже, враховуючи підтверджений факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОАРТ» строків сплати суми грошового зобов`язання та відсутності підстав звільнення платника податків від відповідальності, відповідач правомірно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, а отже підстави для їх задоволення у суду відсутні.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОАРТ» - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2024 по справі № 520/14184/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий Постанова складена в повному обсязі 11.10.24.