Ухвала

від 14.10.2024 по справі 638/11829/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/11829/24

Провадження № 1-кп/638/1678/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 року Дзержинський райсуд м. Харкова у складі : головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12017220000000591 від 24.04.2017 з обвинувальним актом у відношенні :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у м. Балаклія, Харківської області, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, з вищою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), ст. 358 ч. 1КК України (в редакції Закону станом на 25.05.2011),

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженого у с. Андріївка, Балаклійського району, Харківської області, громадянина України, українця, військовозобов`язаного, з вищою освітою, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою : АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), ст. 358 ч. 4КК України (в редакції Закону станом на 05.01.2017),

за участю :

прокурора ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

28.06.2024 до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшли матеріали кримінального провадження №12017220000000591 від 24.04.2017 з обвинувальним актом у відношенні : ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), ст. 358 ч. 1КК України (в редакції Закону станом на 25.05.2011); ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), ст. 358 ч. 4КК України (в редакції Закону станом на 05.01.2017).

Обвинувальним актом, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України, обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 висунуто обвинувачення в тому, що ОСОБА_3 на початку 2011 року, але не пізніше 03.06.2011, маючи на меті незаконне збагачення, шляхом обману заволодіння правом на нерухоме майно, із корисливих мотивів, розробив план щодо незаконного заволодіння земельними ділянками, призначеними для ведення особистого селянського господарства, площею 10 га, які перебували у власності держави та знаходилися на території Донецької (Червонодонецької) селищної ради Ізюмського (Балаклійського) району Харківської області.

В подальшому, у зазначений період часу 2011 року, ОСОБА_3 підшукав ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , від імені яких організував виготовлення підроблених заяв на ім`я голови Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області з приводу виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, розташованої за межами населених пунктів на території Донецької (Червонодонецької) селищної ради Ізюмського (Балаклійського) району Харківської області для ведення особистого селянського господарства. При цьому, ОСОБА_13 виготовив підроблений документ - вищезазначену заяву від імені ОСОБА_8 в якій особисто виконав буквено-цифрові записи від імені ОСОБА_8 .

Далі, в період з кінця 2012 року по 2017 рік ОСОБА_3 без відома вищезазначених осіб надав документи, які є необхідними для розробки технічної документації щодо відведення земельних ділянок до ТОВ «Мегаленд» та в подальшому забезпечив укладення відповідних 5 договорів між вказаними особами та ТОВ «Мегаленд».

В подальшому ОСОБА_3 , приблизно у 2017 році, залучив до вчинення зазначеного кримінального правопорушення ОСОБА_4 , який в свою чергу, діючи за попередньою змовою, групою осіб з ОСОБА_3 , за вказівкою останнього та на підставі наданих ним зразків, склав та роздрукував 5 бланків довіреностей від імені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 на своє ім`я, передав їх ОСОБА_3 , який організував підробку підписів у довіреностях, повернув їх ОСОБА_4 , який в подальшому 10.02.2017 та 14.04.2017 передав зазначені підроблені довіреності для посвідчення секретарю Андріївської селищної ради Балакліївського району Харківської області з метою їх посвідчення, а після посвідчення у вищезазначений період часу, надав їх та інші необхідні документи і заяви до ГУ Держгеокадастру в Харківській області щодо затвердження проектів землеустроїв, а в подальшому 25.07.2017 та 11.08.2017 отримав в ГУ Держгеокадастру в Харківській області, документи із землеустрою та наказ про затвердження документації та передачу у власність земельних ділянок вищевказаним особам, тим самим завершив процедуру оформлення права приватної власності на 5 вищезазначених земельних ділянок, які після оформлення права приватної власності, на підставі відповідних договорів (емфітевзис), перейшли у користування ТОВ «ПП «Червонодонецьке» на строк 49 років, співзасновником якого є ОСОБА_3 . Внаслідок чого Донецькій селищній раді Ізюмського (Балаклійського) району Харківської області завдано матеріальної шкоди у сумі 884623 гривні, що є великим розміром.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 , органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), ст. 358 ч. 1КК України (в редакції Закону станом на 25.05.2011), а саме як : заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах; підробленні документу.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 , органом досудового розслідування кваліфіковані за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), ст. 358 ч. 4КК України (в редакції Закону станом на 05.01.2017), а саме як : заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах; використанні завідомо підробленого документу.

Відповідні відомості щодо вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказаних кримінальних правопорушень-злочинів були внесені до ЄРДР 24.04.2017 за № 12017220000000591; 19.09.2013 за № 1202220000001096 та за № 1202220000001097; 17.033.2024 за № 1202422000000080; 21.03.2024 за № 12024220000000393, № 12024220000000394, № 12024220000000395, відповідно за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), ст. 358 ч. 1КК України (в редакції Закону станом на 25.05.2011), ст. 358 ч. 4КК України (в редакції Закону станом на 05.01.2017).

27.09.2023, 21.03.2024 та 1.10.2023 та 21.03.2024, відповідно, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ст. слідчим СУ ГУНП в Харківській області повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), ст. 358 ч. 1КК України (в редакції Закону станом на 25.05.2011), ст. 358 ч. 4КК України (в редакції Закону станом на 05.01.2017).

У підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 та захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_7 заявили клопотання «Про звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), ст. 358 ч. 1КК України (в редакції Закону станом на 25.05.2011), ст. 358 ч. 4КК України (в редакції Закону станом на 05.01.2017) у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, скасування арештів накладених ухвалами слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 22.12.2023 на належне ОСОБА_3 та ОСОБА_4 майно, залишення без розгляду цивільного позову Донецької селищної ради, Ізюмського району, Харківської області про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальної шкоди та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності».

При цьому обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у судовому засіданні підтримали клопотання своїх захисників та зазначили, що вони свою вину у вчиненні інкримінованих їх кримінальних правопорушень-злочинів не визнають, наголошуючи на тому, що вони працюють, мають постійне місце мешкання, повторних кримінальних правопорушень не вчиняли, під час досудового розслідування та судового провадження від явки до органу досудового розслідування та суду не ухилялися, у розшуку не перебував.

Прокурор ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотань захисників обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в частині звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 358 ч. 1КК України (в редакції Закону станом на 25.05.2011), ст. 358 ч. 4КК України (в редакції Закону станом на 05.01.2017), не заперечувала, наголошуючи на наявності підстав для закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. При цьому зазначив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повторних кримінальних правопорушень не вчиняли, під час досудового розслідування та судового провадження від явки до органу досудового розслідування та суду не ухилялися, у розшуку не перебували.

Щодо іншої частини клопотання сторони захисту, прокурор заперечувала проти його задоволення, наголошуючи на тому, що вказані вимоги, зокрема в частині закриття кримінального провадження щодо інкримінованого кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017) не відповідає приписам КК України, так як строки давності притягнення до кримінальної відповідальності не закінчилися.

Представник потерпілого Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області у підготовче судове засідання не прибув, про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання був повідомлений належним чином, надав суду заяву щодо проведення судового провадження за його відстутності.

При таких обставинах, з урахуванням думок учасників судового провадження, суд вважає за можливе провести підготовче судове засідання про кримінальному провадженню за відсутністю представника потерпілого, так як відповідно до приписів ст. 314 КПК України, його неявка не є перешкодою для проведення підготовчого судового засідання.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, вважає клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 в частині звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ст. 358 ч. 1КК України (в редакції Закону станом на 25.05.2011) та ст. 358 ч. 4КК України (в редакції Закону станом на 05.01.2017) у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття в цій частині кримінального провадження, обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню з наступних підстав. В іншій частині клопотання сторони захисту є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до приписів п.п. 2, 3, 5 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло : три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (п.2); п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку передбаченого у п. 2 цієї статті (п.3); десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно до приписів ч.ч. 2, 3 ст. 4, ч. 1 ст. 5 КК України,злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 , зокрема, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-кримінального проступку, передбаченого ст. 358 ч. 1КК України (в редакції Закону станом на 25.05.2011).

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 , зокрема, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення-кримінального проступку, передбаченого ст. 358 ч. 4КК України (в редакції Закону станом на 05.01.2017).

Кримінальним кодексом України за вчинення інкримінованого ОСОБА_3 протиправного діяння, передбаченого ст. 358 ч. 1КК України, на момент його скоєння (в редакції Закону станом на 25.05.2011), передбачено альтернативне кримінальне покарання, а саме : штраф до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 3 років.

Кримінальним кодексом України за вчинення інкримінованого ОСОБА_4 протиправного діяння, передбаченого ст. 358 ч. 4КК України, на момент його скоєння (в редакції Закону станом на 05.01.2017), передбачено альтернативне кримінальне покарання, а саме : штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 2 років.

У підготовчому судовому засіданні, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що протиправне діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ст. 358 ч. 1КК України (в редакції Закону станом на 25.05.2011), у вчиненні якого органом досудового розслідування обвинувачується ОСОБА_3 , вчинене останнім в червні 2011 року.

У підготовчому судовому засіданні, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що протиправне діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ст. 358 ч. 4КК України (в редакції Закону станом на 05.01.2017), у вчиненні якого органом досудового розслідування обвинувачується ОСОБА_4 , вчинене останнім в період з 10.02.2017 по 11.08.2017.

Відповідно до приписів ст. 12 ч.ч. 1-6 КК України (в редакції Закону України №2617-VІІІ від 22.11.2018), кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, останні поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Таким чином, відповідно до приписів ст. 12 КК України, протиправне діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ст. 358 ч. 1КК України (в редакції Закону станом на 25.05.2011), у вчиненні якого органом досудового розслідування обвинувачується ОСОБА_3 , а також протиправне діяння, кримінальна відповідальність за яке передбачена ст. 358 ч. 4КК України (в редакції Закону станом на 05.01.2017), у вчиненні якого органом досудового розслідування обвинувачується ОСОБА_4 , відносяться до категорії кримінального правопорушення-кримінальний проступок.

Відповідно до приписів ст.ст. 284-289 КПК України, кримінальне провадження закривається судом зокрема у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно до приписів ч. 3 п. 2 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбаченихпунктами 5-8, 10 частини першоїабочастиною другою статті 284КПК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 раніше не судимі, працюють, мають міцні соціальні та сімейні зв`язки, від явки до органу досудового розслідування та суду не ухилялися, після дат вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, повторних кримінальних правопорушень не вчиняли.

Крім того, обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час підготовчого судового засідання, судом була роз`яснена суть обвинувачення, яка була їм зрозуміла.

При цьому, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннях не визнали.

Суд вважає, що невизнання обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свої вини у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях не має правового значення при вирішенні питання щодо звільнення їх від кримінальної відповідальності на підставі приписів ст. 49 КК України з наступних підстав.

За змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Суд зауважив, що відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для її підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Тому визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.

Суд зазначає, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину.

Суд вважає, що невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення. ( Зазначена правова позиція викладена у Постанові ККС ВС від 26.03.2020 у справі№ 730/67/16-к, провадження № 51-6463км19).

Таким чином,суд вважаєможливим звільнитиобвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, за вчинення кримінальних правопорушень-кримінальних проступків, передбачених, відповідно, ст. 358 ч. 1КК України (в редакції Закону станом на 25.05.2011), та ст. 358 ч. 4КК України (в редакції Закону станом на 05.01.2017), так як з дня вчинення ними вказаних кримінальних правопорушень-кримінальних проступків, сплинули передбачені законом строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, а саме відповідно - три роки, а кримінальне провадження, в цій частині обвинувачення, закрити.

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання сторони захисту про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 190 ч. КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), у зв`язку зі сплином передбачених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, та вважає вказане твердження сторони захисту хибним та ким, що не відповідає приписам КК України та КПК України з наступних підстав.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зокрема, обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 190 ч. 3КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017, тобто на час його вчинення), зокрема за кваліфікуючою ознакою його вчинення шахрайство, вчинене у великих розмірах.

Кримінальним кодексом України за вчинення інкримінованого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протиправного діяння, передбаченого ст. 190 ч. 3КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), на момент його скоєння (в редакції Закону станом на 04.08.2017), передбачено кримінальне покарання, лише у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років, а тому, відповідно до приписів ч. 5 ст. 12 КК України, вказаний віднесено до категорії тяжкого злочину, що в свою чергу, для застосування приписів п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, потребує сплину 10 років з дня вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, на день розгляду клопотання сторони захисту про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 190 ч. КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), у зв`язку зі сплином передбачених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України строки не сплили.

Оцінюючи правильність попередньої кваліфікації дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, суд вважає, що при кваліфікації дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за приписами ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), з урахуванням приписів ч. 2 ст. 4 КК України, застосуванню підлягають приписи ч. 3 ст. 190 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017) на час подій інкримінованого їм злочину, так як діюча на час судового провадження редакція ст. 190 КК України ( в редакції Закону№ 3233-IX від 13.07.2023, який набрав чинності 11.08.2023; із змінами, внесеними згідно із Законом№ 3342-IX від 23.08.2023, який набрав чинності 28.03.2024), якою законодавцем внесені зміни до ст. 190 КК України шляхом її доповнення новою частиною - ч. 3, та яка на теперішній час складається з п`яти частин, не є частковою декриміналізацією ч. 3 ст. 190 КК України в попередньої редакції, так як визначений законодавцем склад кримінальних правопорушень-злочинів передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України та їх кваліфікуючи ознаки, в старої редакції Закону, не відрізняється від складу кримінальних правопорушень-злочинів передбачених ст. 190 КК України та їх кваліфікуючих ознак, викладених у нової редакції Закону, законодавець лише змінив нумерацію частин вказаної ст. 190 КК України, шляхом доповнення новою частиною 3.

При таких обставинах, посилання сторони захисту на необхідність застосування під час кваліфікації дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , приписів ст. 58 ч. 1 Конституції України та приписів ст. 5 КК України є хибним та таким, що не грунтується на приписах КК України.

Щодо вимог сторони захисту в частині скасування арештів накладених ухвалами слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 22.12.2023 на належне ОСОБА_13 та ОСОБА_4 майно, залишення без розгляду цивільного позову Донецької селищної ради, Ізюмського району, Харківської області про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальної шкоди», вказані вимогу також не підлягаю задоволенню, так як є похідними від вимог про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 190 ч. КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), у зв`язку зі сплином передбачених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 49 КК України, ст.ст.122, 124, 128, 284-289, 314, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_6 «Про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), ст. 358 ч. 1КК України (в редакції Закону станом на 25.05.2011) у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, та скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 22.12.2023 на належне ОСОБА_3 майно», - задовольнити частково.

ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч. 1КК України (в редакції Закону станом на 25.05.2011) у кримінальному провадженні № 12017220000000591 від 24.04.2017, закривши в цій частині кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_6 «Про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбачених ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017) у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, та скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 22.12.2023 на належне ОСОБА_3 майно», - відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 «Про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017), ст. 358 ч. 4КК України (в редакції Закону станом на 05.01.2017) у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 22.12.2023 на належне ОСОБА_4 майно, та залишення без розгляду цивільного позову Донецької селищної ради, Ізюмського району, Харківської області про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальної шкоди», - задовольнити частково.

ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч. 4КК України (в редакції Закону станом на 05.01.2017) у кримінальному провадженні № 12017220000000591 від 24.04.2017, закривши в цій частині кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_7 «Про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч. 3 КК України (в редакції Закону станом на 04.08.2017) у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Київського райсуду м. Харкова від 22.12.2023 на належне ОСОБА_4 майно, та залишення без розгляду цивільного позову Донецької селищної ради, Ізюмського району, Харківської області про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальної шкоди», - відмовити.

Ухвала суду, в частині звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На ухвалу суду, в частині звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, протягом 7 діб з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Дзержинський райсуд м. Харкова.

В іншій частині ухвала суду є остаточною, та окремому оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 14.10.2024.

Суддя: ОСОБА_1