Постанова

від 15.10.2024 по справі 213/1806/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8387/24 Справа № 213/1806/24 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат",

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року,яке ухвалене суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 червня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - ПрАТ «ІнГЗК») про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі батька на підприємстві під час виконання трудових обов`язків.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на підприємстві відповідача, під час виконання трудових обов`язків, батько позивача - ОСОБА_2 був смертельно травмований, про що було складено Акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві № 12 від 27 червня 2001 року.

Нещасний випадок стався, в тому числі, внаслідок відсутності схеми стропування вантажу (підкіс підвіски стріли екскаватора), тобто, порушення роботодавцем (його працівниками) ст.7.85 «Правил будови та безпечної експлуатації кранів» та інших нормативно - правових актів з охорони праці.

Обставини нещасного випадку викладені в Акті за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві № 12 від 27 червня 2001 року ( в т.ч. Додатку № 1): « 17.06.2001 за нарядом, який був виданий начальником цеху підготовки виробництва ОСОБА_3 , ланка у складі: ланкового вантажників ОСОБА_4 , вантажників ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з використанням електромостового крану вантажопідйомністю 50/12,5 тонн (реєстраційний № 70092), під управлінням машиніста крану ОСОБА_6 , виконувала вивантаження деталей екскаватору ВЖГ - 81 з двох залізничних піввагонів, які були виставлені на залізничну колію № 2 складу обладнання цеху підготовки виробництва. Відвантаживши перший піввагон, ланка почала виконувати вивантаження другого. Ланковий ОСОБА_4 , ОСОБА_1 опустились у середину піввагону, де виконали стропування одного з підкосів підвіски стріли екскаватору, використавши для цього два двохпетельних стропи вантажопідйомністю 3 тонни: № 1711 довжиною 7 метрів і 1706 довжиною 4,6 метрів і два пристрої у вигляді болтів: один довжиною 850 мм і діаметром 45 мм та другий довжиною 450 мм і діаметром 60 мм. Стропування підкосу було виконане таким чином: одні петлі стропів були надіті на гак головного підйому, а інші пропущені через отвори на кінцях підкосу та зафіксовані за допомогою вищеназваних пристроїв. При цьому, пеньковий канат (відтяжка), яка знаходилася на місці виконання робіт, не був закріплений до підкосу. За командою ОСОБА_4 кранівниця ОСОБА_6 виконала натяжку стропів, після чого обидва вантажники залишили піввагон та розташувались на землі біля нього у межах видимості кранівниці. Після чого ОСОБА_4 дав команду підняти підкіс. Оскільки, вантаж вийшов з піввагона розвернутим лівим кінцем до колони підкранового шляху, на якій розташований електричний кабель, що живить кран, ланковий дав команду кранівниці на зупинку. Побачивши це, ОСОБА_1 піднявся по скобах, розташованих з правого боку кузова піввагона, на верхній край його борту і почав рухатися по торцю кузова піввагону на його протилежний бік. Під час розвороту підкосу в бік ОСОБА_1 , його вдарило і придавило правим кінцем підкосу до верхнього краю борту, потім скинуло вниз до підніжжя піввагону. За командою ОСОБА_4 вантаж був опущений до піввагону. Членами ланки на місце події була викликана машина швидкої медичної допомоги, фельдшер якої констатував смерть ОСОБА_1 . Розслідуванням було підтверджено, в тому числі, що на дільниці хоча і є в достатній кількості парні стропи завдовжки 4,6 м та 7 м, при цьому, схеми стропування вантажу розроблені лише за виключенням схеми на стропування підкосу підвіски стріли. Пеньковий канат (відтяжка), необхідний для супроводження вантажу при переміщенні, був на місці виконання робіт. За висновком судово - медичної експертизи етиловий алкоголь у крові потерпілого не знайдено».

Смерть батька позивача - ОСОБА_2 є незворотною втратою, що спричиняє страждання та хвилювання, не підлягає відновленню та завдає тривалих, глибоких страждань, які він відчув не тільки в момент, коли дізнався про загибель батька, а і відчуває протягом двадцяти трьох років. Позивач втратив найближчу людину, став напівсиротою, смерть батька змінила повністю його життєвий уклад. Позивач втратив батька в 14 років, коли потребував його підтримки, допомоги, виховання, життєвих порад. Згідно довідки до Акту огляду міжрайонної Металургійної МСЕК Серії 12 ААВ № 569862, позивач є інвалідом 1 групи за загальним захворюванням, безстроково. За висновком МСЕК він потребує постійного стороннього догляду та допомоги, допомога батька стала б йому у пригоді щодня.

Внаслідок смерті батька позивачу була завдана моральна шкода, яку він оцінює в 600 000,00 грн та просить стягнути на свою корить з відповідача, без утримання всіх податків та обов?язкових платежів.

Рішенням Інгулецького районного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "ІнГЗК" на користь ОСОБА_1 300 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі батька на підприємстві під час виконання трудових обов`язків, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Стягнуто з ПрАТ "ІнГЗК" на користь держави судовий збір в розмірі 3 000,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ІнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.

У разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі батька позивача на підприємстві під час виконання трудових обов`язків, просить суд зменшити суму відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі батька на підприємстві, під час виконання трудових обов`язків, до 150 000 грн., з утриманням із суми моральної шкоди податків та інших обов`язкових платежів та встановити порядок виконання рішення суду вказавши банківський рахунок позивача для перерахування грошових коштів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 , у відповідності до нормативних документів з охорони праці, був обізнаний з правилами роботи в умовах підвищеної небезпеки, проте, в Акті за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві № 12 від 27 червня 2001 року вказано, що: « ОСОБА_2 , без команди ланкового, піднявся по скобах, розташованих з правого бону кузова піввагона, на верхній край його борту і почав рухатися по торцю кузова піввагону на його протилежний бік». Допущені ОСОБА_2 порушення Інструкції по безпечному веденню робіт для стропальників (зачіплювачів), що обслуговують вантажопідйомні крани стали безпосередньою причиною настання нещасного випадку із смертельним наслідком. Такі дії загиблого підлягають врахуванню щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди. Вказує, що позивачем належними та допустимими доказами не доведений факт спричинення моральних страждань, душевних переживань, порушення нормальних зв`язків, спричинених смертю його батька ОСОБА_2 , що сталося внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідно, заявлені вимоги є необґрунтованими.

Судом першої інстанції залишені без розгляду клопотання відповідача про витребування у позивача довідки, виданої банківською установою, про наявність у позивача рахунку для поповнення, відповідь на відзив позивачем, також, не була надана.

22 травня 2024 року, до винесення рішення по справі, відповідач подав до суду першої інстанції заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, яка не була розглянута протягом строків, встановлених законом.

Крім того, судом першої інстанції формально відмовлено, без належного обґрунтування, в задоволенні заяв відповідача про розгляд справи з викликом сторін, що фактично призвело до порушення порядку рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін.

Зазначає, що при ухваленні судового рішення судом першої інстанції порушено вимоги законодавств щодо оподаткування моральної шкоди у разі перевищення її чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати та посилається на індивідуальну податкову консультацію ДПС України від 03.09.2021 з №3302/ІПК/99-00-04-03-03-06.

Посилається на судову практику районних та апеляційних судів в аналогічних справах

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, до початку судового засідання про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є сином загиблого ОСОБА_2 .

Як вбачається із Свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 03.07.2021, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та причиною смерті зазначено: сполучна травма голови, тулуба та кінцівок.

Відповідно до Акту №12 про нещасний випадок від 27 червня 2001 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 на підприємстві відповідача стався нещасний випадок, де потерпілим є батько позивача ОСОБА_2 , який працював вантажником цеху підготовки виробництва ПрАТ «ІнГЗК». Причинами нещасного випадку зазначено: 1. Відсутність схеми стропування вантажу; 2. Незастосування відтяжки при вивантаженні довгомірного вантажу; 3. Знаходження потерпілого на борту кузова піввагону під час переміщення вантажу. Визначено осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці, одним з яких є ОСОБА_2 .

Обставини нещасного випадку викладені в Акті за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві № 12 від 27 червня 2001 року ( в т.ч. Додатку № 1): « 17.06.2001 за нарядом, який був виданий начальником цеху підготовки виробництва ОСОБА_3 , ланка у складі: ланкового вантажників ОСОБА_4 , вантажників ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з використанням електромостового крану вантажопідйомністю 50/12,5 тонн (реєстраційний № 70092), під управлінням машиніста крану ОСОБА_6 , виконувала вивантаження деталей екскаватору ВЖГ - 81 з двох залізничних піввагонів, які були виставлені на залізничну колію № 2 складу обладнання цеху підготовки виробництва. Відвантаживши перший піввагон, ланка почала виконувати вивантаження другого. Ланковий ОСОБА_4 , ОСОБА_1 опустились у середину піввагону, де виконали стропування одного з підкосів підвіски стріли екскаватору, використавши для цього два двохпетельних стропи вантажопідйомністю 3 тонни: № 1711 довжиною 7 метрів і 1706 довжиною 4,6 метрів і два пристрої у вигляді болтів: один довжиною 850 мм і діаметром 45 мм та другий довжиною 450 мм і діаметром 60 мм. Стропування підкосу було виконане таким чином: одні петлі стропів були надіті на гак головного підйому, а інші пропущені через отвори на кінцях підкосу та зафіксовані за допомогою вищеназваних пристроїв. При цьому, пеньковий канат (відтяжка), яка знаходилася на місці виконання робіт, не був закріплений до підкосу. За командою ОСОБА_4 кранівниця ОСОБА_6 виконала натяжку стропів, після чого обидва вантажники залишили піввагон та розташувались на землі біля нього у межах видимості кранівниці. Після чого ОСОБА_4 дав команду підняти підкіс. Оскільки, вантаж вийшов з піввагона розвернутим лівим кінцем до колони підкранового шляху, на якій розташований електричний кабель, що живить кран, ланковий дав команду кранівниці на зупинку. Побачивши це, ОСОБА_1 піднявся по скобах, розташованих з правого боку кузова піввагона, на верхній край його борту і почав рухатися по торцю кузова піввагону на його протилежний бік. Під час розвороту підкосу в бік ОСОБА_1 , його вдарило і придавило правим кінцем підкосу до верхнього краю борту, потім скинуло вниз до підніжжя піввагону. За командою ОСОБА_4 вантаж був опущений до піввагону. Членами ланки на місце події була викликана машина швидкої медичної допомоги, фельдшер якої констатував смерть ОСОБА_2 Розслідуванням було підтверджено в тому числі, що на дільниці хоча і є в достатній кількості парні стропи завдовжки 4,6 м та 7 м, при цьому, схеми стропування вантажу розроблені лише за виключенням схеми на стропування підкосу підвіски стріли. Пеньковий канат (відтяжка), необхідний для супроводження вантажу при переміщенні, був на місці виконання робіт. За висновком судово - медичної експертизи етиловий алкоголь у крові потерпілого не знайдено».

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов`язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції виходив із того, що нещасний випадок, внаслідок якого загинув ОСОБА_2 , стався під час його роботи на ПрАТ «ІнГЗК»,тому його синові - позивачеві у справі ОСОБА_1 - має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статей 1167, 1168 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині наявності підстав для стягнення з відповідача ПрАТ «ІнГЗК» на користь позивача ОСОБА_1 , моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам, усиновлювачам, дітям, усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Вказані підстави відповідальності ПрАТ «ІнГЗК», за моральну шкоду, спричинену внаслідок загибелі ОСОБА_1 , судом встановлені в повному обсязі.

Так, згідно Акту № 12 форми Н-1 від 27 червня 2001 року про нещасний випадок на виробництві, ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15 годині 35 хвилин у ВАТ «Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат» з вантажником ОСОБА_2 стався нещасний випадок на виробництві, його вдарило та придавило правим кінцем підкосу до верхнього краю борту, потім скинуло вниз до підніжжя піввагону, внаслідок чого, останній помер.

Причинами нещасного випадку у п. 7 визначено відсутність схеми стропування вантажу (підкіс підвіски стріли екскаватора), порушення ст. 7.85 «Правил будови та безпечної експлуатації кранів»; незастосування відтяжки при вивантаженні довгомірного вантажу, порушення пункту 4.3.е. «Інструкції по безпечному веденню робіт для стропальників (зачіплювачів), що обслуговують вантажопідйомні крани; знаходження потерпілого на борту кузова піввагону під час переміщення вантажу, порушення п. 4.4г «Інструкції по безпечному веденню робіт для стропальників (зачіплювачів), що обслуговуватимуть вантажопідйомні крани.

Особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці є: ОСОБА_4 - ланковий вантажник цеху підготовки виробництва, який не застосував відтяжку при вивантаженні довгомірного вантажу, порушення п.п. 3.2 і 4.3 е «Інструкції по безпечному веденню робіт для стропальників (зачіплювачів), які обслуговують вантажопідйомні крани. ОСОБА_6 - машиніст крану цеху підготовки виробництва, яка недостатньо контролювала виконання стропальниками вимог інструкції по охороні праці, припустила переміщення довгомірного вантажу, не впевнившись у вірності способу його стропування, порушення п.п. 1.10, 3.16 «Інструкції по безпечному веденню робіт для кранівників (машиністів) кранів мостового типу (мостових, козлових, напівкозлових). ОСОБА_3 - начальник цеху підготовки виробництва, який не забезпечив розробку схеми стропування вантажу (підкіс підвіски стріли) і не організував виробництво робіт по переміщенню вантажу під безпосереднім керівництвом особи, яка відповідальна за безпечне виконання робіт по переміщенню вантажу кранами, не організував роботу дільниці згідно з правилами безпеки та іншими нормативними документами по охороні праці, порушення ст. 7.85 «Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів», п.п. 2.11.2 та 2.11.12 «Положення про систему управління охороною праці на ВАТ «Інгулецьки ГЗК». ОСОБА_2 - вантажник цеху підготовки виробництва, який знаходився на борті кузова піввагону під час переміщення вантажу і не виконав вимог кранівника та ланкового залишити борт піввагону. Порушення п. 4.4г «Інструкції по безпечному веденню робіт для стропальників (зачіплювачів), що обслуговують вантажопідйомні крани.

У зв`язку з вищевиклаени колегією суддів не приймаються доводи відповідача щодо відсутності його вини у загибелі батька позивача.

Факт заподіяння моральної шкоди позивачеві у зв`язку з втратою близької людини встановлений в судовому засіданні. Зокрема, позивач - ОСОБА_1 , у зв`язку із втратою батька, переживає душевні та психологічні страждання, позбавлений можливості спілкування з рідною людиною та отримувати від нього піклування, що тягне за собою порушення його нормальних життєвих зв`язків та докладення з його боку додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом першої інстанції встановлений й причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача - втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною.

З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 300 000,00 грн., суд виходив того, що сам факт загибелі ОСОБА_2 беззаперечно свідчить про те, що його син відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Син, у віці 14 років, втратив близьку людину і таку втрату не можливо відновити, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, суд дійшов висновку, що сума компенсації моральної шкоди повинна складати 300 000,00 грн., що відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Судом першої інстанції вірно визначено розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали позивачі у справі, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання ОСОБА_1 , який втратив батька та залишився без його турботи і піклування, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідки, що наступили, та їх невідворотність.

На підставі вищевикладеного, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про необґрунтованість стягнутої з відповідача розміру моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), колегія суддів зазначає на наступне.

У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Колегія суддів зауважує, що застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20 (провадження № 61-1св21).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Посилання в апеляційній скарзі на податкову консультацію надану ПрАТ «ЦГЗК» Державною податковою службою України щодо оподаткування податком на доходи з фізичних осіб та військовим збором суми моральної шкоди, яка виплачується за рішенням суду, що не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки, у даному випадку, як вже зазначено вище, спір стосується про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, колегією суддів не приймаються.

Крім того, слід зазначити, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і не є обов?язковою для суду, та в самому тексті податкової консультації зазначено, що, з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушеного питання.

За таких обставин, правові підстави для зміни формування висновку суду першої інстанції щодо питання застосування положень підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`ю, відсутні.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на судову практику районних та апеляційних судів в аналогічних справах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скаргипро те, що судом першої інстанції не розглянуто заяву відповідача про зміну способу та порядку виконання судового рішення, подану 22.05.2024 про зміну способу та порядку виконання судового рішення, оскільки такі порушення не призвели до неправильного вирішення спору по суті.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги щодо зменшення суму відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок загибелі ОСОБА_2 на підприємстві відповідача ПрАТ «ІнГЗК» під час виконання, останнім, трудових обов`язків до 150 000 грн., з утриманням із суми моральної шкоди податків та інших обов`язкових платежів та встановлювати порядок виконання рішення суду із зазначенням банківського рахунку позивача для перерахування грошових коштів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 15 жовтня 2024 року.

Головуючий:

Судді: