Ухвала

від 15.10.2024 по справі 577/4868/24

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/4868/24

Провадження № 1-в/577/167/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2024 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

представника ДУ «Конотопська

виправна колонія (№ 130)» ОСОБА_5

засудженої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі Сумської області кримінальне провадження за клопотанням в.о. начальника державної установи «Конотопська виправна колонія (№ 130)» стосовно засудженої ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харків, громадянки України, освіта базова загальна середня, проживала за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима, засудженої:

- 20 грудня 2021 року Золочівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк на строк 2 (два) роки,

про звільнення від покарання за діяння, караність якого усунена законом, -

В С Т А Н О В И В:

Вироком Золочівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2021 року ОСОБА_6 визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та засуджена, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

Вказаний вирок суду набрав законної сили 19 січня 2022 року.

ОСОБА_6 відбуває покарання у виді обмеження волі у державній установі «Конотопська виправна колонія (№ 130)».

В.о. начальника державної установи «Конотопська виправна колонія (№ 130)» звернувся до суду з клопотанням про звільнення ОСОБА_6 від покарання, призначеного вироком Золочівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2021 року та вироком Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року на підставі ст. 74 КК України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, за яким викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість не перевищує два неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час вчинення кримінального правопорушення. Своє клопотання обгрунтовує тим, що ОСОБА_6 вироком Золочівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2021 року визнана винною та засуджена за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, а вироком Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за якими вартість викраденого нею майна шляхом крадіжки на час вчинення вказаних кримінальних правопорушень не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ усунена караність діянь, за які ОСОБА_6 відбуває покарання, а тому, відповідно до ст. 74 КК України вона підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

В судовому засіданні представник державної установи «Конотопська виправна колонія (№ 130)» ОСОБА_5 клопотання підтримав та прохає його задовольнити.

Прокурор не заперечує проти задоволення клопотання.

Засуджена ОСОБА_6 клопотання про звільнення її від призначеного судом покарання на підставі ст. 74 КК України підтримує.

Захисник ОСОБА_4 також прохає звільнити ОСОБА_6 від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

Суд, вислухавши пояснення представника державної установи «Конотопська виправна колонія (№ 130)», думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та матеріали особової справи засудженої ОСОБА_6 № 27-Б-24, приходить висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2 і 3 ст. 74 КК України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених п. 13 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 3 КК України передбачено, що зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та (або) до кримінального процесуального законодавства України, та (або) до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність, передбачена ст. 51 КУпАП.

Внесення змін до законодавства України про адміністративну відповідальність безпосередньо впливає на закон України про кримінальну відповідальність, оскільки вказані зміни визначають розмежування між діями, які необхідно кваліфікувати як дрібне викрадення чужого майна, наслідком чого є притягнення особи до адміністративної відповідальності, і таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за що передбачена кримінальна відповідальність.

Вироком Золочівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2021 року ОСОБА_6 визнана винною в тому, що 04 жовтня 2021 року близько 17 год 00 хв, перебуваючи на засадженій кукурудзою належній на праві оренди ОСОБА_7 земельній ділянці з кадастровим номером 6322682000:01:000:0077, розташованій поблизу с. Сотницький Козачок Богодухівського району Харківської області, діючи умисно із корисливих мотивів, з метою крадіжки чужого майна, повторно, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу намагалася викрасти кукурудзу в початках, загальною вагою 205 кг вартістю 1 059 грн 85 коп, які помістила до шести заздалегідь підготовлених полімерних мішків. Однак ОСОБА_6 не довела свій умисел до кінця, з причин, що не залежали від її волі, оскільки в момент переміщення мішків до краю поля була виявлена та зупинена ОСОБА_7 . Своїми умисним діями ОСОБА_6 намагалася спричинити ОСОБА_7 майнову шкоду в розмірі 1 059 грн 85 коп.

При призначенні ОСОБА_6 покарання за вказаним вироком застосовані положення ч. 1 ст. 71 КК України, та остаточне покарання ОСОБА_6 призначене за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року до покарання, призначеного за вказаним вироком (вироком Золочівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2021 року).

Як вбачається з вироку Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року ОСОБА_6 визнана винною в тому, що 22 серпня 2018 року близько 21 години (точний час в ході досудового розслідування не встановлений), перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у приміщенні кафе «Чернігівське» за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська,21, таємно викрала зі столу мобільний телефон «ERCO D500 First», який належав ОСОБА_8 , вартістю 1 424 грн 05 коп.

З вищевказаних вироків слідує, що кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України ОСОБА_6 вчинила 22 серпня 2018 року, а злочин, передбачений ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, - 04 жовтня 2021 року.

Згідно з ч. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», становив 1 762 грн 00 коп, а 50 відсотків від його розміру - 881 грн 00 коп, а станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», становив 2 270 грн 00 коп, а 50 відсотків від його розміру - 1 135 грн 00 коп.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону України від 18 липня 2024 року № 3886-IX, на час вчинення ОСОБА_6 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 1 762 грн 00 коп (881 грн 00 коп х 2 = 1762 грн 00 коп), а на час вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2 270 грн 00 коп (1 135 грн 00 коп х 2 = 2 270 грн 00 коп).

З урахуванням наведеного вчинені ОСОБА_6 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 185 та ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, виходячи із суми викраденого нею майна, з 09 серпня 2024 року вже не є кримінально караними.

За загальним правилом, закріпленим у ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону.

За змістом ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Зміни у законодавстві, внесені Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, а також фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, поліпшують становище особи та, відповідно, закон про кримінальну відповідальність має зворотну дію у часі.

Частиною 2 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Враховуючи вищевикладене, засуджену ОСОБА_6 слід звільнити від покарання, призначеного вироком Золочівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2021 року на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

Крім того, з урахуванням того, що при призначенні покарання за вищевказаним вироком було застосовані положення ч. 1 ст. 71 КК України, то засуджену ОСОБА_6 слід також на підставі ч. 2 ст. 74 КК України від звільнити від покарання, призначеного вироком Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання в.о. начальника державної установи «Конотопська виправна колонія (№ 130)» про звільнення засудженої ОСОБА_6 від покарання за діяння, караність якого усунена законом, задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України негайно звільнити засуджену ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Московського районного суду м. Харкова від 03 березня 2021 року, яким вона визнана винною та засуджена за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та від покарання, призначеного вироком Золочівського районного суду Харківської області від 20 грудня 2021 року, яким вона визнана винною та засуджена за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, у зв`язку з усуненням кримінальної караності діяння.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення.

СуддяОСОБА_1