Рішення

від 07.10.2024 по справі 202/8509/22

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/8509/22

Провадження № 2/202/58/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі

цивільну справу № 202/8509/22

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

Третя особа, яка не заявила самостійних вимог щодо предмету спору

Орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради

про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною

за участю

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

04.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який згодом уточнив, та мотивував тим, що є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася від спільного проживання з ОСОБА_5 (Відповідач по справі). Сторони однією сім`єю не проживають.

ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою, не дає можливості приймати участь у її вихованні, можливості бачити доньку не надає, уникає контактів.

Враховуючи викладене просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути (не чинити) йому перешкоди у спілкуванні та вихованні доньки; визначити спосіб його участі у спілкуванні та вихованні доньки, а саме встановити наступний графік спілкування з донькою: вихідні дні з 11.00 год суботи до 17.00 год неділі кожні перші та треті вихідні місця за місцем проживання батька, а також у місцях та закладах приналежних до громадського дозвілля та відпочинку дітей, з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дітей та режиму дня, без присутності матері; на державні свята дитина перебуває в першій половині дня з 10.00 год. до 15.00 год. разом з батьком на нейтральній території, без присутності матері, не порушуючи денний графік дітей; в період з 01 числа до 31 числа включно липня місяця кожного року дитина проживає разом з батьком безперервно за адресою мешкання останнього за умови дотримання прав, графіку, режиму та інтересів дитини; 22 серпня кожного року, на день народження доньки він маж право на спілкування з нею протягом 4 годин на день, безперервно, на нейтральній території, без присутності матерів, не порушуючи денний графік дитини. Зобов`язати відповідача інформувати його про зміну місця реєстрації, проживання, закладу освіти; зобов`язати відповідача забезпечити йому можливість спілкування з донькою за допомогою телефонного зв`язку.

19.12.2022 по справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов.

09.02.2023, через канцелярію суду, відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позов у якому зазначила, що позовні вимоги не визнає, оскільки у період спільного проживання з позивачем та після нього він постійно, у присутності доньки, вчиняв відносно неї домашнє насильство, що підтверджується відповідними постановами суду по справам про адміністративні правопорушення. Крім того, відносно ОСОБА_1 виносився терміновим заборонний припис.

Після припинення стосунків, позивач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. Матеріально дитину не забезпечував, у зв`язку з чим вона звернулася до суду та отримала судовий наказ про стягнення з нього аліментів.

Також зазначила, що ніяких перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки вона не чинить та пропонує йому бачитись з Дар`єю кожної другої та четвертої суботи (неділі) місяця з 09.00 год. до 14.00 год. або з 14.00 год. до 19.00 год. в громадських місцях у її присутності, оскільки після гучних сварок та погроз з боку батька у дитини психологічних стрес і вона боїться залишатися з ним наодинці.

Крім того, просила суд взяти до уваги, що відповідач раніше судимий, підробив характеристику з місця роботи на надав її у якості доказу суду.

Враховуючи викладене просила суд відмовити у задоволенні позову.

22.03.2023 до участі у справі у якості третьої особи залучено орган опіки та піклування.

19.01.2024 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та встановлення порядку спілкування з малолітньою ОСОБА_4

09.02.2024 від відповідача надійшли заперечення на висновок органу опіки та піклування, які зводяться до того, що орган опіки та піклування надаючи вказаний висновок не в повній мірі з`ясував характер відносин між позивачем та дитиною, не надав оцінку особистості позивача та не врахував думку матері дитини, а також залишив поза увагою надані нею докази.

09.02.2024 підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач та її представник частково позовні вимоги визнали та просили суд приймаючи рішення по справі врахувати поведінку ОСОБА_1 відносно матері дитини, дані, які його характеризують, також ставлення дитини до батька.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений судовою повісткою, яка доставлена до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд». Надав заяву про розгляд справи без його участі.

07.03.2024 по справі призначена судово-психологічна експертиза. Однак, з листа ДФ «Спеціалізований заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут судової психіатрії» МОЗ України випливає, що проведення експертизи неможливо через те, що заклад не уповноважений займатися судово-експертною діяльністю.

07.06.2024 по справі повторна призначена судово-психологічна експертиза, яка також проведена не була через неможливість її проведення.

Заслухавши учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2019 у м. Дніпрі народилася ОСОБА_4 , про що в Книзі реєстрації народжень 05.09.2019 зроблено актовий запис №301, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 виданим 05.09.2019 Індустріальним районним у м. Дніпрі відділом ДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області.

Батьками ОСОБА_4 є батько ОСОБА_1 , матір ОСОБА_6 , які у шлюбі між собою не перебували.

Судовим наказом Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03.08.2020 по справі №202/3787/20 стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 23 червня 2020 року.

Дитина проживає разом з матір`ю.

Відносини між батьками дитини не склалися і на час розгляду справи вони проживають окремо.

Відповідно до Рішення Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року №1200/0/15-18 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» та п.5 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень» - судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України "Про державну таємницю"

Тому, судом було перевірено судові рішення щодо ОСОБА_1 , та встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства), а саме:

?постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23.06.2020 справа №202/3244/20;

?постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23.07.2020 справа №202/4069/20;

?постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01.02.2022 справа №202/383/22;

?постановою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20.04.2023 справа №202/1345/23.

В усіх вказаних справах потерпілою від домашнього насильства була ОСОБА_2 , тобто відповідач у даній справі.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, не підлягає доказування у даній справі питання щодо винуватості ОСОБА_1 у систематичному домашньому насильстві відносно ОСОБА_2 .

У частинах першій, третій статті 100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, напортативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо),серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом.Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідачем надана суду роздруківка смс-повідомлень у «Viber» між нею та ОСОБА_1 , а також відеозапис зустрічі з ОСОБА_1 на вулиці.

Надаючи оцінку вказаним доказам суд зазначає, що вони є електронними доказами у розумінні ст.100 ЦПК України, та містять відомості, які підтверджують наявність конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також стресову реакцію дитини на присутність батька.

Аналогічний правовий висновок щодо електронних доказів зробив Верховний Суд у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 159/4550/19.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщоневиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі,можеприпинятисяабо незумовлювати відповідних наслідків,тоневиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається.Оскількина відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватисянезалежновід самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язкуможе бутипідставою длязастосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистийхарактер,колинегативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновийхарактер,якщотакий впливздійснюєтьсяна майнову сферу зобов`язаної особи(див. постановуВерховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін (абзац 1 частини другої статті 18 СК України).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша, друга та третя статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін (частина перша статті 18 СК України).

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).

Конструкціястатті 159 СК Українисвідчить про те, щозаконодавецьрозмежовує вимоги провстановленняспособу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні(див. пункт50 постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 742/1716/23 (провадження № 61-17035сво23)).

У даній справі підставою звернення ОСОБА_1 до суду стало порушення його права на підтримання регулярних особистих стосунків і прямих контактів з донькою.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження у наданих суду доказах.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

При вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахування кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принципповної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бутиобмеженийсудомлишев інтересах дитини(див. постановуВерховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13 (провадження № 61-37709св18)).

Нормами ст. 19 СК передбачено, що при розгляді судом спорів про участь у спілкуванні та вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

20.09.2023 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Лівобережній адміністрації Дніпровської міської ради було розглянуто питання про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та встановлення порядку спілкування з малолітньою ОСОБА_4 . На засіданні комісії була присутня ОСОБА_2 .

За результати засідання був підготовлений та затверджений головою адміністрації висновок, який долучений до матеріалів справи.

З вказаного висновку судом встановлено, що 21.06.2023 були обстежені житлово-побутові умови ОСОБА_1 та встановлено, що ним створені належні умови для проживання дитини. Батько має бажання та змогу приймати участь у житті дитини.

При цьому ОСОБА_2 під час засідання заперечувала проти спілкування дитини з батьком, оскільки він систематично вчиняє домашнє насильство, через що дитина налякана, боїться залишатися з ним наодинці.

Більшістю голосів на засіданні було прийнято запропонований батьком графік спілкування.

20.09.2023 питання було повторно розглянуте комісією, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 надала додаткові документи.

Після повторного розгляду питання участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_4 комісією було визнано доцільним затвердити наступний графік спілкування ОСОБА_1 з донькою безперешкодне спілкування батька з дитиною за допомогою засобів телефонного, поштового, електронного та інших видів і засобів зв`язку; кожні перші та треті вихідні місяця з 11.00 год. суботи до 17.00 год. неділі у місцях та закладах приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, з урахуванням погодних умов, стану здоров`я дитини та режиму дня, у присутності матері до досягнення дитиною 7-ми річного віку, в подальшому без присутності матері; щороку протягом одного місяця в літній період спільний відпочинок з дитиною за домовленістю батьків, в межах України за умови обов`язкового погодження заздалегідь місця відпочинку (вибір пансіонату, готелю, турбази, санаторію) з урахуванням особистих побажань дитини; 22 серпня кожного року, в день народження дитини, спільний відпочинок у місцях та закладах приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочину дітей протягом чотирьох годин у присутності матері, ОСОБА_2 до досягнення дитиною 6-ти річного віку, в подальшому без присутності матері.

Суд лише частково погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо графіку спілкування, оскільки він не повній мірі відповідає встановленим судом обставинам, а саме органом опіки залишено поза увагою, що ОСОБА_7 відчуває стрес під час зустрічей з батьком, а також вчинення ОСОБА_1 систематичного домашнього насильства відносно матері дитини.

Отже, суд вважає, що, на даному етапі для відновлення емоційного зв`язку батька з дитиною, та враховуючи, що ОСОБА_1 тривалий час не підтримував безпосереднього прямого контакту з донькою, особисті побачення ОСОБА_1 з донькою усуботу кожного тижня з 15 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.у присутності матері дитини - ОСОБА_2 у місцях та закладах громадського дозвілля та відпочинку дітей до досягнення дитиною 7-ми річного віку, будуть створювати можливість для адекватного зв`язку між батьком і дитиною, будуть сприяти підтриманню та позитивному розвитку родинних зв`язків та гармонійному розвитку дитини за присутності в її житті обох батьків.

Крім того, суд зазначає, що у більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро- емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Вирішуючи питання про встановлення такого способу участі у виховання для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, як регулярні особисті спілкування, та необхідності визначення особистого спілкування одного з батьків з дитиною (дітьми) у присутності іншого з батьків, суд врахував усю сукупність обставин конкретної справи.

У цій справі суд дійшов висновку про визначення спілкування батька ОСОБА_1 із донькою в присутності матері, оскільки як встановив суд, дитина є малолітньою, емоційний зв`язок з батьком слабкий і його розвиток потребує часу. Суд вважає, що найкращим інтересам дитини відповідає убезпечення її від гострої стресової реакції на відсутність матері.

Крім того, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати її інтересам.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зобов`язання матері дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не чинити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перешкоди у спілкуванні та вихованні доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначити ОСОБА_1 наступні способи участі у спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , та у її вихованні:

мати право на особисті побачення з донькою усуботу кожного тижня з 15 год. 00 хв. до 19 год. 00 хв.у присутності матері дитини - ОСОБА_2 у місцях та закладах громадського дозвілля та відпочинку дітей до досягнення дитиною 7-ми річного віку;

мати право на безперешкодне спілкування з донькою за допомогою засобів телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку.

Зобов`язати ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) невідкладно повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця проживання, місця реєстрації та місця навчання доньки ОСОБА_4 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склав 16.10.2024

Суддя А. О. Михальченко