Рішення

від 10.10.2024 по справі 347/1684/24

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/1684/24

Провадження № 2/347/637/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючої судді : Крилюк М.І.,

секретаря : Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Косівської міської ради, Комунального некомерційного підприємства Косівська центральна районна лікарня про зобов`язання вчинити певні дії ,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Косівської міської ради, Комунального некомерційного підприємства Косівська центральна районна лікарня про зобов`язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до розпорядження міського голови м.Косів Івано-Франківської області № 325 від 19.10.2022 року на позивачку було покладено тимчасове виконання обов`язків директора Комунального некомерційного підприємства «Косівський фтизіопульмологічний диспансер» Косівської міської ради, починаючи з 20.10.2022 року до завершення процедури конкурсного відбору та укладення контракту із переможцем та внесено відповідний запис у її трудову книжку. Відповідно до рішення Косівської міської ради № 2066-23/2022 від 29.11.2022 року КНП «Косівський фтизіопульмонологічний диспансер» Косівської міської ради перейменовано на КНП «Центр реабілітації святого Луки» Косівської міської ради Івано-Франківської області. 21 грудня 2023 року рішенням Косівської міської ради № 2392-35/2023 розпочато реорганізацію КНП «Центр реабілітації святого Луки» шляхом приєднання до КНП «Косівська ЦРЛ» Косівської міської ради. По закінченню 2023 року, в зв`язку з реорганзацією КНП «Центр реабілітації святого Луки» Національною службою здоров`я України було припинено будь-яке фінансування цього підприємства. В свою чергу Косівська міська рада теж не фінансувала діяльність цього підприємства. ОСОБА_1 , як єдиний працівник, виконувала обов`язки керівника, головного бухгалтера та секретаря. При цьому їй з 01.01.2024 року не проводилася оплата її праці, проте вона вимушена була проводити відповідні звітування. Через відсутність будь-якого фінансування вона не могла перераховувати кошти до Пенсійного фонду, оплачувати встановлені законом податки. з приводу чого суд притягував її до адміністративної відповідальності. Всі спроби позивачки налагодити хоч якесь фінансування цього підприємства не принесли позитивних результатів та реорганізація шляхом приєднання підприємства до Косівської ЦРЛ проходить надто повільно.

В зв`язку з грубим порушенням законодавства про працю, її трудових прав, вона неодноразово ставила питання про звільнення її із займаної посади, однак її прохання залишалися поза увагою Косівською міською радою і її головою. 25.03.2024р. вона в черговий раз звернулася до Косівської міської ради, як засновника КНП «Центр реабілітації святого Луки» та її роботодавця про звільнення з посади з 29.03.2024р. Однак, позивачку листом було повідомлено про те, що до закінчення процедури реорганізації підприємства її не звільнять та рекомендовано з цього приводу звернутися до голови ліквідаційної комісії. Проте, подавши відповідну заяву до голови ліквідаційної комісії їй було відмовлено з тих підста, що є необхідність проведення передачі товарно-матеріальних цінностей, при тому, що відповідний звіт вона зробила і передала до апарату голови комісії з реорганізації ще в грудні 2023року. А тому, вважає такі дії відповідачів щодо не звільнення її з посади з ініціативи працівника є незаконними та просить позов задоволити.

Відповідачі про час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки суду не повідомили.

При викладених обставинах суд прийшов до висновку, що відповідачі були повідомлені про розгляд справи належним чином, а тому, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 281 ЦПК України Косівський районним судом Івано-Франківської області була постановлена ухвала від 10.10.2024 року про заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 4, 12, 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка ОСОБА_1 працювала на посаді тимчасового виконання обов`язків директора Комунального некомерційного підприємства «Косівський фтизіопульмологічний диспансер» Косівської міської ради, згідно розпорядження Косівської міської ради №325 від 19.10.2022року, про що свідчить запис в її трудовій книжці від 20.10.2022р.

Відповідно до запису в трудовій книжці, проведеного на підставі рішення Косівської міської ради № 2066-23/2022 від 29.11.2022 року КНП «Косівський фтизіопульмонологічний диспансер» Косівської міської ради перейменовано на КНП «Центр реабілітації святого Луки» Косівської міської ради Івано-Франківської області.

Згідно ст.24 КЗпП України- трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором, або угодою сторін.

Зі змісту ст.21 КЗпП України випливає, що трудовий договір є двостороннім договором між працівником та роботодавцем, які по відношенню один до одного мають відповідні права та обов`язки. Інші суб`єкти мають право втручання у взаємовідносини цих сторін лише у випадках та в порядку передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до п. 4 ч.1ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Частиною першою статті 38 КЗпП України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Судом встановлено, що 25.03.2024р. позивачкою було скеровано голові Косівської міської ради Ю.Плосконосу заяву про звільнення її із займаної посади за власним бажанням з 29.03.2024р.

Проте, згідно листа міського голови від 28.03.2024р. №592, позивачці було відмовлено у звільненні та рекомендовано звернутися до голови ліквідаційної комісії для вирішення питання щодо її звільнення після підписання актів прийому-передачі відповідних документів і матеріальних цінностей.

До матеріалів справи також долучена заява позивачки від 28.03.2024р., яка була скерована голові комісії з реорганізації КНП «Центр реабілітації святого Луки» про звільнення її із займаної посади за власним бажанням з 29.03.2024р. У вказаній заяві позивачка вказала, як підставу звільнення - хвороба батька та зміна місця проживання.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, заяви позивачки залишилися без розгляду та вона по даний час не звільнена із займаної посади, що є порушенням норм трудового законодавства.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням норм КЗпПУ, Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року №14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року №8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року №2-рп/2008 зазначив, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи позивачкою 17.04.2024р. була подана заява міському голові м.Косів, де вона довела до відома про те, що відповідно до її заяви від 25.03.2024р. про звільнення її з посади, вона припинила свою роботу з 29.03.2024року.

Вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту, такий висновок ВС упостанові КЦС ВС від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20.

Відповідно до правової позиції ВС висловленої у постанові ВС від 31 жовтня 19 року, звільнення з ініціативи працівника не передбачає обов`язкової наявності згоди роботодавця на таке звільнення, оскільки в даному випадку працівник реалізовує своє право, передбачене трудовим законодавством, а роботодавець вимушений погодитись зі звільненням працівника незалежно від свого бажання.

ВС судової палати КЦС у постанові від 21 грудня 2020 року у справі №359/6858/19 проаналізував питання щодо можливості звільнення працівника, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, у день подачі заяви про звільнення, у випадку, коли відсутні причини, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи. Зокрема, суд вказав, що сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 подала відповідну заяву про звільнення з ініціативи працівника та вказала причину такого звільнення, а саме через загострення хвороби батька, якому відповідно до висновка лікаря потрібна постійна стороння допомога, її переїздом на проживання до батька за межі району її теперішнього місця проживання. Тобто, позивачкою дотримані всі вимоги трудового законодавства, зокрема ст. 38 КЗпП та вказні причини, які свідчать про неможливість продовження нею роботи.

Проте, підстави відмови відповідача у розгляді заяви позивачки про звільнення її з посади за власним бажанням не відповідають нормам закону, оскільки в даному випадку позивачка реалізовує своє право передбачене трудовим законодавством, а роботодавець - Косівська міська рада, яка приймала на роботу ОСОБА_1 вимушена погодитись зі звільненням працівника незалежно від свого бажання.

Відповідно доч.1ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

А тому, встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, тому, враховуючи ті обставини, що трудові обов`язки ОСОБА_1 припинила з КНП «Центр реабілітації святого Луки», що підтверджується поданою нею заявою, однак Косівською міською радою не прийнято рішення відповідно до вимог чинного трудового законодавства у встановленні строки, а тому суд визнає такі дії відповідачів незаконними.

Таким чином, враховуючи наведені обставини та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між сторонами, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин з КНП «Центр реабілітації святого Луки» шляхом зобов"язання Косівської міcької ради Івано-Франківської області розглянути заяву про звільнення ОСОБА_1 з посади тимчасово виконуючої обов`язки директора КНП «Центр реабілітації святого Луки» з ініціативи працівника, з виплатою належних при звільненні грошових сум.

На підставі наведеного, ст.ст. 23, 36, 38, 232 КЗпП України, керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України , суд , -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Зобов`язати Косівську міcьку раду Івано-Франківської області розглянути заяву про звільнення ОСОБА_1 з посади тимчасово виконуючої обов`язки директора КНП «Центр реабілітації святого Луки» з ініціативи працівника, з виплатою належних при звільненні грошових сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя:М.І. Крилюк