Ухвала

від 10.10.2024 по справі 646/3611/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 646/ 3611 /24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №: 11-кп/818/ 2200 /24 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: ч.4 ст.185, ст.263 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю обвинуваченого ОСОБА_7 , який взяв захист своїх інтересів на себе, без участі всіх інших учасників по даній справі, а саме потерпілих по справі, належним чином повідомлених про розгляд справи, за умови, що заяв про відкладення розгляду справи ні від кого не надходило, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора на вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.07.2024 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаним вироком, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, офіційно непрацевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз: 29.12.2023 Червонозаводським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 05.06.2024 до покарання у виді 2 років обмеження волі; вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2023 року, яким засуджено ОСОБА_7 за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі та звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України, ухвалено виконувати самостійно;

визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 15 - ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України та призначено йому покарання:

- за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 185 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;

- за ч.4 ст. 185 КК України - у вигляді 5 років 3 місяці позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 185, ч.4 ст. 185 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

На підставіст.71КК Українидо призначеногопокарання приєднаночастково невідбутіпокарання завироком Червонозаводськогорайонного судум.Харкова від10.11.2023та вирокомЧервонозаводського районногосуду м.Харкова від29.12.2023,з урахуваннямвироку Харківськогоапеляційного судувід 05.06.2024,з урахуваннямположень ч.1ст.72КК Україниостаточно призначено ОСОБА_7 Ю за сукупністю вироків, покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 11.04.2024.

До набрання вироком законної сили вирішено залишити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Також вирішено питання щодо речових доказів, судових витрат та арешту майна, відповідно до вимог ст.ст.100, 126, 174 КПК України.

Згідно вказаноговироку ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 07.02.2024 о 16 год 54 хв, перебуваючи в торговому залі ТОВ «НОВА ЛІНІЯ», розташованому за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, буд.318-В, реалізуючи свій раптово виниклий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, поширеного на території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022, який неодноразово продовжувався, діючи умисно, повторно, скориставшись відсутністю спостереження за ним з боку третіх осіб та уваги інших громадян, шляхом вільного доступу, ОСОБА_7 підійшов до торгового ряду з товарами, звідки взяв терморегулятор ТМ «Terneo» зі штрих-кодом 4820120221170 вартістю 1163 грн. 00 коп. та поклав його до лівої внутрішньої кишені куртки, в яку був одягнутий, після чого, не оплативши та не пред`явивши вказаний товар на зоні касового контролю, та пройшовши повз неї, вийшов з ТОВ «НОВА ЛІНІЯ», з метою подальшої реалізації викраденого майна, але не довів свої злочинні дії до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками магазину.

Крім того, 06.03.2024 о 15 год 39 хв ОСОБА_7 , за аналогічних обставин, в тому ж самому місті, скориставшись відсутністю спостереження за ним з боку третіх осіб та уваги інших громадян, шляхом вільного доступу підійшов до торгового ряду з товарами, звідки взяв набір головок торцевих з тріскачкою 1/4 на 26 предметів ТМ «Haisser» № НОМЕР_1 зі штрих-кодом №6914466177807 вартістю 1260 грн. 33 коп., та поклав його до лівої внутрішньої кишені куртки, в яку був одягнутий, після чого, не оплативши та не пред`явивши вказаний товар на зоні касового контролю, та пройшовши повз неї, вийшов з ТОВ «НОВА ЛІНІЯ», в подальшому обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим завдав ТОВ «НОВА ЛІНІЯ» майнову шкоду на суму 1260 грн. 33 коп.

07.03.2024 о 13 год 06 хв ОСОБА_7 , за аналогічних обставин, в тому ж самому місті, шляхом вільного доступу підійшов до торгового ряду з товарами, звідки взяв набір головок торцевих з тріскачкою 1/4 на 18 предметів ТМ «Haisser» № НОМЕР_2 зі штрих-кодом №6914466177791 вартістю 1200 грн. 00 коп., та поклав його до лівої внутрішньої кишені куртки, в яку був одягнутий, після чого, не оплативши та не пред`явивши вказаний товар на зоні касового контролю, та пройшовши повз неї, вийшов з ТОВ «НОВА ЛІНІЯ», в подальшому обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим завдав ТОВ «НОВА ЛІНІЯ» майнову шкоду на суму 1200 грн. 00 коп.

Крім цього, 08.03.2024 о 15 год 18 хв ОСОБА_7 , за аналогічних обставин, в тому ж самому місті, шляхом вільного доступу підійшов до торгового ряду з товарами, звідки взяв шуруповерт торгової марки «Felisatti» ДА-12ЕР/F11110 12В 1 акум. 1,5Аг, 0-400/0-1400 об.хв., зі штрих-кодом №6971975484116 вартістю 2225 грн. 00 коп., та поклав його до лівої внутрішньої кишені куртки, в яку був одягнутий, після чого, не оплативши та не пред`явивши вказаний товар на зоні касового контролю, та пройшовши повз неї, вийшов з ТОВ «НОВА ЛІНІЯ» з метою подальшої реалізації викраденого майна, але не довів свої злочинні дії до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками магазину.

12.03.2024 в період часу з 12 год 00 хв до 12 год 10 хв, більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_7 , перебуваючи на подвір`ї будинку за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , маючи злочинний умисел, спрямований на незаконний збут вибухових пристроїв, вибухових речовин, з метою отримання особистої матеріальної вигоди, під час розмови повідомив ОСОБА_8 , який діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності останнього, що має бойову гранату та має намір продати її за 2 000,00 грн.

У подальшому ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел щодо здійснення збуту бойової гранати ОСОБА_8 , діючи всупереч вимог Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077 (із змінами затвердженими наказом МВС № 459 від 16 червня 2020 року), ст. 178 Цивільного кодексу України, Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року №2471-XII «Про право власності на окремі види майна», не маючи дозволу, передбаченого положенням «Про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, у невстановлений в ході судового розгляду час, але не пізніше 11:00 год. 15.03.2024, у невстановленому в ході судового розгляду місці, при невстановлених обставинах, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, знайшов, тобто придбав бойову ручну осколкову гранату ф1 разом із підривачем типу УЗРГМ, які відповідно до висновків експерта за результатами проведення судових вибухово-технічних експертиз є корпусом ручної осколкової гранати Ф-1, який є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини (тротил), та підривачем типу УЗРГМ до ручних гранат, який є вибуховим пристроєм, відноситься до засобів підриву, з метою подальшого їх збуту ОСОБА_8 , тим самим незаконно її придбав.

У подальшому ОСОБА_7 , у невстановлений в ході судового розгляду час, але не пізніше 11:00 год 15.03.2024, переслідуючи умисел на незаконне носіння придбаних ним бойової ручної осколкової гранати Ф-1 та підривача типу УЗРГМ, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, розуміючи, що придбані ним корпус ручної осколкової гранати Ф-1 та підривач типу УЗРГМ є бойовою речовиною та вибуховим пристроєм, та усвідомлюючи, що він не має дозвільного документу та відповідного дозволу на їх носіння, достовірно знаючи вимоги законодавства України про те, що зброя, боєприпаси та вибухові пристрої відносяться до предметів обмежених в обігу та не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, приніс їх до свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим здійснив їх незаконне носіння, без передбаченого законом дозволу.

Надалі, ОСОБА_7 , переслідуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут придбаної за вищевикладених обставин ручної осколкової гранати Ф-1 та підривачу типу УЗРГМ, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, будучи обізнаним щодо вимоги законодавства України про обіг зброї та бойових припасів, вибухових речовин та пристроїв, керуючись корисливим мотивом та метою покращення свого матеріального становища, 15.03.2024 в період часу з 11 год 00 хв до 11 год 30 хв під час зустрічі із ОСОБА_8 , який діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності останнього, передав ОСОБА_8 ручну осколкову гранату Ф-1 та підривач типу УЗРГМ, тобто здійснив незаконний їх збут. Після передачі вказаної гранати та підривача ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 2000,00 грн. за збуту ним осколкову гранату Ф-1 та підривач типу УЗРГМ, які згідно висновків експерта за результатами проведення судових вибухово-технічних експертиз є корпусом ручної осколкової гранати Ф-1, який є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини (тротил), та підривачем типу УЗРГМ до ручних гранат, який є вибуховим пристроєм, відноситься до засобів підриву, після чого ОСОБА_8 покинув місце вчиненого злочину, та ОСОБА_7 виконав всі дії для доведення злочину до кінця, пов`язаного з незаконним придбанням, носінням та збутом вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_7 27.03.2024 в першій половині дня, але не пізніше 14:00, більш точного часу в ході судового розгляду не встановлено, перебуваючи на подвір`ї будинку за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , маючи злочинний умисел, спрямований на незаконний збут вибухових пристроїв, вибухових речовин, з метою отримання особистої матеріальної вигоди, під час розмови повідомив ОСОБА_8 , який діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності останнього, що має бойову гранату, та має намір продати її за 2000,00 грн.

У подальшому ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел щодо здійснення збуту бойової гранати ОСОБА_8 , діючи всупереч вимог Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077 (із змінами затвердженими наказом МВС № 459 від 16 червня 2020 року), ст. 178 Цивільного кодексу України, Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року №2471-XII «Про право власності на окремі види майна», не маючи дозволу, передбаченого положенням «Про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, у невстановлений в ході судового розгляду час, але не пізніше 11 год 00 хв 11.04.2024 у невстановленому в ході судового розгляду місці, при невстановлених обставинах, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, знайшов, тобто придбав бойову ручну гранату РГД-5 разом із підривачем типу УЗРГМ, які згідно довідок про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів є корпусом ручної гранати РГД-5, який є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини (тротил), та підривачем типу УЗРГМ до ручних гранат, який є вибуховим пристроєм, відноситься до засобів підриву, з метою подальшого їх збуту ОСОБА_8 , тим самим незаконно її придбав.

Надалі, ОСОБА_7 , переслідуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут придбаної за вищевикладених обставин ручної гранати РГД-5 та підривачу типу УЗРГМ, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, будучи обізнаним щодо вимоги законодавства України про обіг зброї та бойових припасів, вибухових речовин та пристроїв, керуючись корисливим мотивом та метою покращення свого матеріального становища, 11.04.2024 в період часу з 11 год 00 хв до 11 год 30 хв під час зустрічі із ОСОБА_8 , який діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочинної діяльності останнього, передав ОСОБА_8 ручну гранату РГД-5 та підривач типу УЗРГМ, тобто здійснив незаконний їх збут. Після передачі вказаної гранати та підривача, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 2000,00 грн. за збуту ним ручну гранату РГД-5 та підривача типу УЗРГМ, які згідно довідок про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів є корпусом ручної гранати РГД-5, який є конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини (тротил), та підривачем типу УЗРГМ до ручних гранат, який є вибуховим пристроєм, відноситься до засобів підриву, після чого ОСОБА_8 покинув місце вчиненого злочину, та ОСОБА_7 виконав всі дії для доведення злочину до кінця, пов`язаного з незаконним придбанням, носінням та збутом вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу.

Крім того, ОСОБА_7 , у невстановлений в ході судового розгляду час, але не пізніше 12 год 22 хв 11.04.2024, переслідуючи умисел на незаконне придбання та зберігання бойових припасів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, у невстановлених в ході судового розгляду місці та способі придбав 77 набоїв калібру 5х45, що є боєприпасами бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 АК, які призначені для стрільби зі зброї системи Калашникова, а також із іншої нарізної вогнепальної зброї відповідного калібру та типорозміру.

У подальшому ОСОБА_7 незаконно переніс вказані набої до свого місця мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , помістив до полімерного пакету та поклав у отвір під підлогу, прикривши підлоговою дошкою, де почав їх зберігати без передбаченого законом дозволу.

11.04.2024 в період часу з 14:22 год. по 15:11 год. під час проведення обшуку в буд. АДРЕСА_2 за місцем мешкання ОСОБА_7 , в житловій кімнаті в отворі під підлогою виявлено та вилучено 77 набоїв калібру 5х45, які відповідно до висновку судової балістичної експертизи є боєприпасами бойовими проміжними патронами калібру 5,45х39 АК та призначені для стрільби зі зброї системи Калашникова.

Вказані дії судом кваліфіковані:

- по епізодах від 07.02.2024, 08.03.2024 за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.185 КК України, як закінчений замахах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинених повторно, в умовах воєнного стану;

- по епізодах від 06.03.2024, 07.03.2024 за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжках), вчинена повторно, в умовах воєнного стану;

- по епізодам від 12-15.03.2024, 27.03.-11.04.2024 за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та збут вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу;

-по епідотувід 11.04.2024 за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор у кримінальному провадженні, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок відносно ОСОБА_7 , на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 ч.2 ст.15 - ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, закрити у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, призначивши покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднати частково невідбуті покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.11.2023 та вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.12.2023, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 05.06.2024, з урахуванням положень ч.1 ст. 72 КК України і остаточно призначити ОСОБА_7 Ю покарання у виді 6 років позбавлення волі.

Обґрунтовує свої вимоги, тим, що Верховною Радою України прийнято 18.07.2024 року Закон № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» .

Цим Законом внесено зміни до ст.51 КУпАП, згідно з якими, викрадення чужого майна, шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість, на момент вчинення правопорушення, не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на 2024 рік становить 3028 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Згідно вироку, ОСОБА_7 06.03.2024, 07.04.2024 здійснив крадіжки, спричинивши ТОВ «НОВА ЛІНІЯ» на суми 1260,33 грн та 1200 грн. Тобто, вартість викраденого майна не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Також, згідно вироку, ОСОБА_7 07.02.2024, 08.03.2024 здійснив закінчений замах на таємне викрадення майна, крадіжки, вчинені повторно, в умовах воєнного тану на суми 1163,00 грн та 2225,00 грн. Тобто, вартість замаху на викрадення майна не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Таким чином, на переконання прокурора, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 в цій частині підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.

Вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.263 КК України вважає незаконним у зв`язку з невідповідністю покарання особі обвинуваченого та тяжкості скоєного злочину, з огляду на те, що обвинувачений не працює, раніше неодноразово судим, вчинив тяжкий злочин, за який законодавцем передбачено покарання у виді позбавлення волі до семи років. А тому, вважає, що покарання призначено судом першої інстанції не відповідає вимог ст.65 КК України, внаслідок м`якості і не є необхідним та достатнім для його виправлення.

Враховуючи вищенаведене, просить задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Прокурор підтримав свої апеляційні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Обвинувачений не заперечував проти задоволення апеляційних вимог прокурора в частині закриття кримінального провадженні на підставі п.401 ч.1 ст.284 КПК України, та заперечував проти задоволення вимог прокурора в іншій частині.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися, повідомлявшись належним чином, будь-яких заяв щодо неможливості розгляду справи без них, до суду не надходило.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, на підтримання своїх апеляційних вимог, а також думку обвинуваченого, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

09 серпня 2024 року набув чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).

Положеннями частини 1 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.

Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн., а 50 відсотків від його розміру - становлять 1514 грн.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.185, ч.2 ст.15 ч.4 ст.185 КК України, згідно даного вироку, ОСОБА_7 вчинив 06.03.2024, 07.04.2024, здійснивши крадіжки в ТОВ «НОВА ЛІНІЯ», спричинивши ТОВ «НОВА ЛІНІЯ» збитки на суми 1260,33грн та1200грн.Тобто,вартість викраденогомайна неперевищує двохнеоподаткованих мінімумівдоходів громадян. ( 1260,33 грн + 1200 грн. = 2460,33 грн.)

Також, згідно вироку, ОСОБА_7 07.02.2024, 08.03.2024 здійснив закінчений замах на таємне викрадення майна, крадіжки, вчинені повторно, в умовах воєнного стану в ТОВ «НОВА ЛІНІЯ», спричинивши збитки на суми 1163,00 грн та 2225,00 грн. Тобто, вартість замаху на викрадення майна не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1163,00 + 2225,00= 3328 грн).

Таким чином,з оглядуна змістположень Податковогокодексу Українита Закону№ 3886-IX,на моментвчинення ОСОБА_7 злочинів,передбаченихч.2ст.15-ч.4ст.185та ч.4 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за статтею 185 КК України, не перевищував двох неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.

Положеннями частиною 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зазначені норми Основного Закону України також знайшли своє відображення і в частині 1 статті 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Враховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_7 майна становила 2460,33 грн та 3388 грн., тобто ця сума була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, суд апеляційної інстанції вважає, що, з огляду на передбачений статтею 58 Конституції України і статтею 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та з урахуванням вищенаведеного, вчинені ОСОБА_7 кримінальні правопорушення не підпадають під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України.

Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України визначено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Враховуючи, що відповідно до положень Закону України № 3886-ІХ сума викраденого, з якої настає кримінальна відповідальність за злочини щодо права власності - збільшилася, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для закриття кримінального провадження за пунктом 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, та проти такого закриття не заперечували учасники провадження.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні вимоги прокурора в цій частині підлягають задоволенню, оскаржуваний вирок вцій частинізміні,а кримінальнепровадження стосовнообвинуваченого ОСОБА_7 за обвинуваченнямйого увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.15 ч.4ст.185тач.4 ст.185 КК України, - закриттю, на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України.

При цьому, посилання суду на застосування вимог ст.70 КК України, слід виключити з вироку суду першої інстанції.

Перевіряючи вирок в межах апеляційної вимог прокурора щодо правильності призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за звинуваченням за ч.1 ст.263 КК України, колегія суддів виходить з положень ст.65 КК України і вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину та особу винного, а також наявність обставин, що пом`якшують покарання та обтяжують покарання.

Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

У відповідності до ст. 65 КК України та роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, при призначенні ОСОБА_7 покарання, суд діяв з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України, призначивши покарання в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України, дотримуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання.

Суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини за яким вчинений злочин, особу винного, який неодноразово судимий, має не зняті та непогашені в установленому законом порядку, судимості, за медичною допомогою впродовж останніх п`яти років до КНП «Міський психоневрологічний диспансер № 3» ХМР не звертався, на диспансерному обліку КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» не перебуває.

Крім того, судом враховано обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема, вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, повторно та обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, - його щире каяття, а також те, що обвинувачений є раніше судимим та вчинив вищевказані злочини у період іспитового строку, призначеного вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2023 року та вважав, що перевиховання та виправлення ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства, призначивши обвинуваченому за ч.1 ст.263 КК України покарання в межах санкції даної статті у виді 4 років позбавлення волі.

Призначене судом першої інстанції покарання за ч.1 ст.263 КК України, на думку колегії суддів, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів та відповідає вимогам ст. 65 КК України.

А тому, апеляційні вимоги прокурора в цій частині задоволенню не підлягають, внаслідок чого, оскаржуваний вирок в цій частині, слід залишити без змін.

Враховуючи, що ОСОБА_7 29.12.2023 вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 05.06.2024, призначено покарання у виді 2 років обмеження волі; а вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 листопада 2023 року, яким засуджено ОСОБА_7 за ч.1 ст.309 КК України до 1 року обмеження волі та звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України, ухвалено виконувати самостійно, колегія суддів визначає остаточну міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за правилами ст. 71 КК України, приєднавши частково до призначеного покарання невідбуту частину покарань за попередніми вироками з урахуванням вимог ч. 1 ст. 72 КК України, виходячи із співвідношення, що 1 дню позбавлення волі відповідає 2 дні обмеження волі.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч. 4 ст.71 КК України, згідно із якими остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Керуючись ч.6ст.9,ст.7,392,393,404,405, п.2 ч.1 ст.407, п.4 ч.1ст.408, 418, 409, 413, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

ПО СТ АН ОВ ИЛ А:

Апеляційну скаргу прокурора, - задовольнити частково.

Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 30.07.2024 року по справі щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині обвинувачення за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.185 та ч.4 ст.185 КК України, - змінити.

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , в частині обвинувачення за ч.2 ст.15 - ч.4 ст.185 та ч.4 ст.185 КК України, закрити, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, тобто на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст.263 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.

Виключити посилання у вироку на застосування ч.1 ст.70 КК України.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднати частково невідбуті покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.11.2023 та вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29.12.2023, з урахуванням вироку Харківського апеляційного суду від 05.06.2024, з урахуванням положень ч.1 ст. 72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк покарання ОСОБА_7 рахувати з 11.04.2024.

До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст.424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанціїпротягом трьох місяцівз дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3