Рішення

від 05.11.2007 по справі 3271-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

3271-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

05.11.2007Справа №2-7/3271-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м.Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЗКПО 00131400)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Верхорічча» (98460, Бахчисарайський район, с. Верхоріччя, вул. Радянська, 5, ідентифікаційний код 31164580)

Про стягнення 12739,47 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Бойко Д. П., предст., дов. №332-Д від 28.09.2007 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Верхорічча» про стягнення 12739,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленої електроенергії за договором №323 від 24.01.2005 р., у зв'язку з чим заборгованість ТОВ Агрофірми «Верхорічча» перед ВАТ «Крименерго» за період з 01.01.2004 р. по 19.12.2006 р. складає 10355,94 грн. та в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 665,09 грн., 3% річних у сумі 336,21 грн. та 1382,23 грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що у ТОВ Агрофірми «Верхорічча» відсутня заборгованість перед ВАТ «Крименерго» за спожиту електричну енергію, оскільки виставлені рахунки сплачуються своєчасно та в повному обсязі.

07.06.2007 р. до ГС АР Крим від ВАТ «Крименерго» надійшло клопотання, в якому позивач повідомив, що заборгованість ТОВ Агрофірми «Верхорічча» у розмірі 10355,94 грн. виникла внаслідок порушення відповідачем п. 7.15 Правил користування електричною енергією в редакції Постанови НКРЕ №928 від 22.08.2002 р. та п. 6.21 ПКЕЕ в редакції Постанови НКРЕ №910 від 17.10.2005 р. Так, позивач зазначив, що за період з 01.01.2004 р. по 19.12.2006 р. у відповідача спостерігалося зменшення середнього навантаження трансформаторів струму, що призвело до безоблікового користування електричною енергією, проте ТОВ Агрофірма «Верхорічча» не розрахувався за електроенергію на рівні 5% допустимого навантаження трансформаторів, що призвело до виникнення заборгованості. Вказане клопотання прийнято судом до розгляду.

Заявою №10/1302 від 27.06.2007 р. позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України змінив позовні вимоги та пояснив, що загальна сума заборгованості ТОВ Агрофірми «Верхорічча» перед ВАТ «Крименерго» по оплаті спожитої активної електричної енергії, з урахуванням здійсненого перерозрахунку обсягу електричної енергії до рівня 5% навантаження трансформаторів струму, що виникла за період з 01.04.2004 р. по 01.10.2006 р., складає 10516,09 грн. Крім того, сума інфляційних втрат становить 1727,15 грн., 3% річних – 761,61 грн., пені – 901,24 грн. Отже, загальна сума заборгованості, яку ВАТ «Крименерго» просить стягнути з відповідача в примусовому порядку, складає 13906,09 грн. Вказана заява прийнята судом до провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач у судове засідання тричі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

24.01.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою «Верхорічча» (Споживач) був укладений договір №323, згідно з розділом 1 якого Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню, за графіком погашення заборгованості, за актами порушення ПКЕЕ) згідно умовам цього Договору та додаткам до Договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема, Законом України „Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Відповідно до п. 7.15 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28 (у редакції постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 серпня 2002 р. N 928), передбачено, що у разі зменшення середнього завантаження за розрахунковий період вимірювальних трансформаторів струму в порівнянні з передбаченим технічними умовами, проектною документацією та вимогами ПУЕ щодо завантаження трансформаторів струму (при мінімальній споживаній потужності завантаження трансформаторів струму має бути не менше 5 %), споживач розраховується за обсяг електричної енергії, який визначається, виходячи з навантаження електроустановок споживача в окремій точці розрахункового обліку на рівні 5 % завантаження трансформаторів струму та часу роботи струмоприймачів.

Аналогічні положення містяться в п. 6.21 ПКЕЕ в редакції Постанови НКРЕ №910 від 17.10.2005 р.

Як свідчать матеріали справи, за період з 01.04.2004 р. по 30.09.2006 р. періодично спостерігалося зниження величини середнього завантаження трансформаторів струму системи обліку, встановлених в електричних мережах відповідача, тобто середній рівень завантаження трансформаторів струму складав менше 5% від номінальної потужності, що призвело до порушення вимог нормативно-технічної документації відносно обліку електроенергії. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи актами про зменшення середнього навантаження трансформаторів струму нижче 5% від номінального значення та актами про обсяги переданої споживачу електричної енергії. ВАТ «Крименерго» був здійснений перерозрахунок спожитої електричної енергії до рівня мінімального завантаження трансформаторів струму, на оплату якої були виставлені відповідні рахунки на загальну суму 10516,09 грн.. які до часу подачі позову до суду оплачені не були.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати спожитої активної електричної енергії, з урахуванням здійсненого перерозрахунку обсягу електричної енергії до рівня 5% навантаження трансформаторів струму, у розмірі 10516,09 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, позовні вимоги ВАТ «Крименерго» в частині стягнення з відповідача боргу у сумі 10516,09 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п. 4.2.1 Договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням строків, визначених Додатком №4.1, №4.2 «Порядок розрахунків», Споживач зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені підлягає оплаті на підставі пред'явленого рахунку на поточний рахунок Постачальника.

Статтею 6 Цивільного кодексу України передбачений принцип свободи договору, який полягає в тому, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Господарським кодексом України визначено, що відносини у всіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів.

Відповідно до частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Отже, сторони при укладенні договору вільно визначили, що сума пені підлягає оплаті лише на підставі виставленого рахунку. У той же час, позивач, всупереч вимогам не надав суду доказів виставлення відповідних рахунків та направлення їх на адресу відповідача, через що у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог ВАТ «Крименерго» стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 901,24 грн.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі ст. 536 ЦК України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Судом встановлено, що суми інфляційних втрат у розмірі 1727,15 грн. та 3% річних у розмірі 761,61 грн., згідно з доданим до позовної заяви розрахунку, обчислені позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Верхорічча» на користь ват «Крименерго».

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Верхорічча» (98460, Бахчисарайський район, с. Верхоріччя, вул. Радянська, 5, ідентифікаційний код 31164580) на користь Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, код ЗКПО 00131400) суму заборгованості у розмірі 10516,09 грн., 3% річних у розмірі 761,61, 1727,15 грн. інфляційних втрат, 130,05 грн. державного мита та 110,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.