Ухвала

від 16.10.2024 по справі 336/6092/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/6092/19

Провадження №: 1-кп/336/72/2024

У Х В А Л А

16 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районнийсуд м.Запоріжжя ускладі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участіпрокурора ОСОБА_3 ,захисника адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши увідкритому підготовчомусудовому засіданніу залісуду вм.Запоріжжікримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 - ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому на 60 днів строку вказаного запобіжного заходу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Вимогами ч.1 ст. 186 КПК України встановлено, що клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

У судовому засіданні прокурор підтримав власне клопотання за вказаними у ньому доводами.

У судовому засіданні захисник, з думкою якого погодився обвинувачений, вважає, що достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підзахисного є запобіжний захід, не пов`язаний з ізоляцією від суспільства.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання прокурора та перевіривши його доводи матеріалами кримінальної справи, суд, вирішуючи клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу, виходить з наступного.

Як встановлено під час судового провадження, обвинуваченому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

При продовженні строку дії запобіжного заходу має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

При цьому, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)).

Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»).

Обґрунтованість висунутої обвинуваченому підозри у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення у суду не викликає сумніву, адже підтверджується наданими матеріалами кримінального провадження, зокрема обвинувальним актом з пред`явленим у ньому обвинуваченням та з викладеним в акті реєстром проведених в ході досудового розслідування процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам за ст. 177 КПК України.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд зобов`язаний врахувати вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку, обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Встановлено, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні зокрема тяжкого кримінального правопорушення (злочину за ч.4 ст. 186 КК України), за який Кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення від покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину (позбавлення волі), може вдатися до відповідних дій.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суворість передбаченогопокарання єсуттєвим елементомпри оцінюванніризиків переховуванняабо повторноговчинення злочинів(справа«Ілійков протиБолгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).

Тримання підвартою євиправданим,якщо конкретніознаки розкриваютьнаявність публічногоінтересу,що переважає,попри презумпціюневинуватості,над повагоюдо особистоїсвободи (справа«Лабіта протиІталії» (Labitav.Italy,Заява № 26772/95, від 06 квітня 2000 року).

У п. 51 справи «Летелье проти Франції» (Letellier v. France, Заява №12369/86, від 26 червня 1991 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

Як вбачається із поданого до суду обвинувального акту обвинувачений в межах цього кримінального провадження обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, судовий розгляд справи триває.

Враховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тому суд продовжує строк обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

З вказаних підстав клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України.

Суд, співставивши існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що обвинувачений не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки, та з урахуванням ст. 7 Закону України „Про державний бюджет України на 2024 рік щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01.01.2024 року складає 3028 грн., вважає за необхідне визначити заставу у мінімальному розмірі, передбаченому ч.5 ст. 182 КПК України, оскільки відомостей про матеріальну спроможність обвинуваченого внести більший розмір застави суду надано не було, а застава має бути саме альтернативним запобіжним заходом щодо тримання під вартою, а не створювали для особи непереборну «можливість».

Керуючись ст.ст. 32, 34, 55, 61, 62, 181, 197, 199, п.4 ч.3, ст. ст. 331, 392, КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора задовольнити та продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, визначивши строк дії цієї ухвали по 14 грудня 2024 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний західу виглядізастави длязабезпечення виконання обвинувачений обов`язків, визначених КПК України.

Встановити заставу 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, яка може бути внесена протягом строку дії даної ухвали на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області за наступними реквізитами: Отримувач - ТУ ДСА в Запорізькій області, Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 26316700; Номер розрахунку (IBAN): UA378201720355249002000001205; Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; МФО 820172 (при призначенні платежу необхідно вказувати: вид платежу (застава чи вартість частки майна тощо); ПІБ особи, за яку вноситься застава; номер справи (провадження); суд у якому розглядається справа).

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти наобвинуваченогообов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, в межах строку дії даної ухвали, а саме:

- прибувати на виклик слідчого, прокурора, суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи (несення військової служби);

- не відлучатися із м. Запоріжжя без дозволу слідчого, прокурора, або суду;

- утриматися від спілкування зі свідками, потерпілим у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення негайно здійснити розпорядження про звільнення підозрюваногоз-під варти.

Копію ухвалинадіслати начальникуДУ «Запорізькийслідчий ізолятор»для виконанняв частинізвільнення вищевказаного підозрюваного з-під варти в разі внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому чи іншому заставодавцю, відмінному від підозрюваного,обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моментузвільнення з-підварти узв`язкуз внесеннямзастави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, ухвала підлягає негайному виконанню.

Визначення часу та дати оголошення повного тексту ухвали 14-00 год. 16.10.2024.

Головуючий суддя ОСОБА_1