Рішення

від 15.10.2024 по справі 495/1912/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/1912/24

Провадження № 2/513/656/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Филипчук Л.В.,

за участю (у режимі відеоконференції) представника позивача адвоката Верховець К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Верховець Ксенія Сергіївна до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, суд, -

В С Т А Н О В И В:

02 березня 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Верховець К.С. звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтувала таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 грудня 2011 року, право власності зареєстровано, згідно з Витягом про державну реєстрацію від 16 грудня 2011 року № 32542446, та на земельну ділянку, площею 1,9498 га для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер: 5125085200:01:001:0854 в межах території Трапівської сільської ради Білгород-Дністровського (Татарбунарського) району Одеської області, право власності на яку зареєстровано за спадкодавцем відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 жовтня 2019 року, індексний номер: 185830539.

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є її донька та матір позивача ОСОБА_3 , яка не зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері через небажання її приймати.

За життя спадкодавець заповіту не складала.

У вересні 2023 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шипікової Ю.А. з заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 , 05 вересня 2023 року відкрита спадкова справа № 11/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Однак, нотаріусом позивачу роз`яснено щодо пропуску строку для прийняття спадщини після смерті бабусі та ненадання доказів факту проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини.

Позивач зазначає, що нею пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки

по-перше, вона не мала можливості збирати документи та фактично звернутися до нотаріуса з огляду на стан здоров`я матері ОСОБА_3 та догляд за нею. Восени 2021 року остання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримала множині травми, політравму, лінійний перелом лобової кістки ліворуч з переходом на дах орбіти, забій головного мозку та інші травми. У період вересень-жовтень 2021 року матір знаходилася на лікуванні, а після виписки 12 жовтня 2021 року на реабілітації. Позивач супроводжувала та доглядала за нею. Після смерті бабусі та її поховання стан матері позивача значно погіршився через душевні страждання через втрату своєї матері. Впродовж 2022 року матір позивача продовжувала проходити реабілітацію, потребувала постійного догляду та частого звернення до лікаря в м. Одесі;

по-друге, на момент смерті бабусі позивача в Україні був введений карантин, що ускладнювало переміщення територією Одеської області, пізніше у зв`язку з введенням воєнного стану та завантаженість дороги Одеса-Рені, позивач фактично була позбавлена можливості збору документів, необхідних для звернення до нотаріуса, зокрема, оригіналів правовстановлюючих документів. Можливості залишити без догляду матір, яка потребувала постійного лікування в м. Одесі та виїхати до місця знаходження майна було неможливо. Після усного звернення до нотаріуса позивачу було повідомлено про необхідність надання певних копій документів для вступу у спадщину, зокрема, оригіналу свідоцтва про її народження, на підтвердження факту родинних відносин. За відсутністю вказаного свідоцтва, позивач змушена була звернутися до Татарбунарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за отриманням повторного свідоцтва, яке було видано 29 серпня 2023 року, а через незначний проміжок часу 05 вересня 2023 року позивач звернулася з відповідною заявою до нотаріуса.

Враховуючи викладене, просить суд визнати поважною причину пропуску строку для прийняття спадщини та надати додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини за законом після смерті бабусі ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2024 року справу передано до Татарбунарського районного суду Одеської області за підсудністю.

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області О.А.Дем`янової № 170 від 11 квітня 2024 року вказану цивільну справу передано для розгляду Саратському районному суду Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 травня 2024 року справу передано у провадження судді Миргород В.С.

Ухвалою суду від 27 травня 2024 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та призначено підготовче засідання; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позову заяву.

Ухвалою суду від 20 серпня 2024 року підготовче засідання у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Верховець К.С. позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у позовній заяві, та просила про задоволення позову.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, місце та час розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, клопотання про відкладення розгляду справи не подала.

Представник відповідача Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву не подав.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності нез`явившихся сторін, належним чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи та матеріали нотаріальної справи №11/2023, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що 11 січня 2022 року зроблено відповідний актовий запис про смерть № 16 (а.с.12).

Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Трапівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області 16 грудня 2011 року, право власності зареєстровано 16 грудня 2011 року (а.с. 18, 18-зворот); на земельну ділянку, площею 1,9498 га для ведення підсобного сільського господарства, кадастровий номер: 5125085200:01:001:0854 в межах території Трапівської сільської ради Білгород-Дністровського (Татарбунарського) району Одеської області, право власності на яку зареєстровано за спадкодавцем відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23 жовтня 2019 року, індексний номер: 185830539 (а.с. 19).

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є її донька та матір позивача ОСОБА_3 , яка не зверталася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері та не проживала із спадкодавцем на день відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В той же час, відповідно до ст. ст. 1273-1275 ЦК України - спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 названого Кодексу, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Відповідно до ст.ст.1296-1298 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, яке видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Виходячи з вищевикладеного, можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він подав державній або приватній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Позивач, як спадкоємець за законом після смерті бабусі ОСОБА_2 , звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шипікової Ю.А. з заявою про прийняття спадщини та 05 вересня 2023 року відкрита спадкова справа № 11/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

На підтвердження факту родинних відносин між позивачем та спадкодавцем, як між онукою та бабусею, позивачем надано: свідоцтво про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , видане повторно Татарбунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі актового запису № 69 від 14 березня 1989 року, вчиненого Відділом реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції Одеської області, відомості про батьків: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 ; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , видане 14 вересня 2012 року за актовим записом № 1238 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі Одеського міського управління юстиції, з гр. ОСОБА_6 на підтвердження змін прізвища з ОСОБА_7 на Секретарьову; свідоцтво про народження матері ОСОБА_8 серії НОМЕР_4 , виданого 13 червня 1953 року Трапівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області на підставі актового запису № 20, відомості про батьків: ОСОБА_9 , ОСОБА_2 ; свідоцтво про шлюб батьків серії НОМЕР_5 , виданого на підставі актового запису № 11 від 26 січня 1985 року Відділом ЗАГСу м. Татарбунари Одеської області, на підтвердження зміни прізвища матері з ОСОБА_10 на ОСОБА_7 (а.с. 11-15).

Як вбачається з матеріалів справи №11/2023 спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , відсутні.

Згідно з довідкою вих. № 284 від 10 жовтня 2023 року, виданою Лиманською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім неї, у будинку ніхто не був зареєстрований.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

24 листопада 2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шипіковою Ю.А. позивачу роз`яснено щодо пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та ненадання доказів факту проживання разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини, у зв`язку з чим рекомендовано звернутися до суду (а.с. 20).

Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого цією статтею, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У постанові Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі № 369/6254/19-ц зазначено, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Тобто, після смерті ОСОБА_2 07 січня 2022 року останнім днем визначеного законом строку прийняття спадщини було 07 липня 2022 року. Спадкова справа № 11/2023 до майна померлої заведена нотаріусом 05 вересня 2023 року.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17 (провадження № 61-7193св19), від 03 лютого 2023 року у справі № 521/8872/22 (провадження № 61-12812св22).

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2018 року у справі № 703/1560/17 (провадження № 61-7643св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) зазначено, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19), від 22 грудня 2021 року по справі №759/1510/21 (провадження № 61-17491 св 21).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк. Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Як вбачається з матеріалів справи, восени 2021 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17 вересня 2021 року, матір позивача ОСОБА_3 отримала множині травми та перебувала на лікуванні у КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» у період з 18 вересня 2021 року по 12 жовтня 2021 року з діагнозом: політравма (пішохід збитий легковим автомобілем 17.09.2021), ЗЧМТ. Лінійний перелом лобової кістки ліворуч з переходом на дах орбіти, медіальну її стінку, решіткову кістку. Забій головного мозку. ОS гематома повік. ОU-початкова катаракта. Ангіопатія сітківки. ЗТГК. Двостронній гемоторакс. ЗТЧП. Заочеревинна гематома. Пошкодження правої нирки, наднирника - ? Закритий, уламковий перелом лівої вертлюгової западини із задовільним стянням уламків. Закритий перелом лобкової та сідничних кісток ліворуч із задовільним стоянням уламків. Напружена гематома с/З лівого сегна з пошкодженням м`яких тканин по типу Морель-Лаваллє. Закритий перелом обох кісток правої гомілки у в-с/З зі зміщенням уламків. Відкритий перелом внутрішньої кісточки лівої гомілки зі зміщенням уламків. Закритий уламковий перелом лівої малогомілкової кістки у н/З зі зміщенням уламків. Підвивих стопи до зовні. Множинні садна голови, тулуба та кінцівок. Травматичний шок ІІ ст., про що свідчить виписка № 17977 із медичної картки стаціонарного хворого та листок непрацездатності, консультативний висновок спеціаліста (а.с. 22-23, 26, 28-29).

Згідно з випискою № 7368 із медичної картки стаціонарного хворого КНП «Одеська обласна клінічна лікарня», ОСОБА_3 22 лютого 2022 року у супроводі родичів звернулася до приймального відділення лікарні та знаходилася на лікуванні з 10 по 12 травня 2022 року. Госпіталізована ургентно в ортопедо-травматологічне відділення. За згодою хворого і родичів у плановому порядку 11 травня 2022 року виконана операція: демонтаж шпицевого ОСОБА_11 з кісток правої гомілки (а.с. 24-25).

Відповідно до Е-лікарняного (а.с. 27), ОСОБА_3 перебувала на лікуванні з 13 травня 2022 року по 10 червня 2022 року.

Вказане свідчить про те, що позивач не мала можливості збирати документи та фактично звернутися до нотаріуса з огляду на стан здоров`я матері ОСОБА_3 та постійний догляд за нею.

Крім того, з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Тобто, на момент смерті бабусі позивача в Україні був введений карантин, що ускладнювало переміщення територією Одеської області, пізніше у зв`язку з введенням воєнного стану та завантаженість дороги Одеса-Рені, позивач фактично була позбавлена можливості збору документів, необхідних для звернення до нотаріуса, зокрема, оригіналів правовстановлюючих документів. За відсутністю вказаного свідоцтва, позивач була змушена звернутися до Татарбунарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за отриманням повторного свідоцтва, яке було видано 29 серпня 2023 року, а через незначний проміжок часу 05 вересня 2023 року позивач звернулася з відповідною заявою до нотаріуса.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Судова практика Європейського суду з прав людини передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

За такого, враховуючи незначний термін пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини, відсутність інших спадкоємців, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 і слід визначити строк у межах передбаченого законом загального терміну шести місяців і таким достатнім строком є два місяці, перебіг яких рахується після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 263-265, 141, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини задовільнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженці м. Татарбунари Одеської області, РНОКПП НОМЕР_6 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, терміном два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2024 року.

Суддя В. С. Миргород