Рішення

від 16.10.2024 по справі 517/1283/24

ФРУНЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 517/1283/24

Провадження № 2/517/254/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 рокусмт. Захарівка

Фрунзівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Гончар І.В., при секретарі Заболотній Л.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засідані цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Корой Івана Дмитровича до ОСОБА_2 про зміну правовідношення і поділ майна, що є у спільній частковій власності, припинення спільної часткової власності,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Фрунзівського районного суду Одеської області знаходиться цивільна справа у за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Корой Івана Дмитровича до ОСОБА_2 про зміну правовідношення і поділ майна, що є у спільній частковій власності, припинення спільної часткової власності.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 22.08.1991 року був проведений поділ незакінченого будівництвом домоволодіння по АДРЕСА_1 (далі - домоволодіння) і виділено у власність ОСОБА_3 47/100, а ОСОБА_4 53/100 з приміщень залишено у спільному користуванні. Зобов`язано ОСОБА_4 провести роботи з переобладнання житлового будинку.

За договором, посвідченим 22.03.1994 року за реєстром № 188 Фрунзівської державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_4 53/100 вказаного домоволодіння. За договором, посвідченим 28.12.1995 року за реєстром № 1316 Фрунзівської державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_5 вказаного 53/100 домоволодіння. Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 02.09.2004 року у справі № 2-128 був визнаний дійсним договір купівлі-продажу 53/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , укладений у вересні 1998 року між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_1 .. Вказане право власності позивачки на частину будинку було зареєстроване Фрунзівським БТІ за номером запису 1302 в книзі 10 та в електронному Реєстрі. Рішенням виконкому Фрунзівської селищної ради № 41 від 14.03.2008 року оформлено право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 - позивачкою у справі. Для захисту та поновлення порушених майнових прав позивачки необхідно змінити існуюче правовідношення, та у судовому порядку визначити, що у власності позивачки перебуває не квартира, а житловий будинок. Відповідачка відмовляється від документального оформлення цього поділу у позасудовому порядку, що звужує об`єм прав позивачки на розпорядження своєю частиною житлового будинку. Для приведення фактичного стану щодо володіння сторонами кожним своєю ізольованою частиною житлового будинку до його документального оформлення та реєстрації права власності позивачки на належний їй житловий будинок, їй необхідно у судовому порядку здійснити поділ будинку та припинити на нього право спільної часткової власності. Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, надали до суду заяву про слухання справи за їх відсутності, просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідачка також в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності та позовні вимоги визнає в повному обсязі. У зв`язку з неявкою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Відповідно до вимог ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому судовому засіданні та ухвалення судового рішення, відповідно до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України - немає. Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом встановлено, що рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 22.08.1991 року був проведений поділ незакінченого будівництвом домоволодіння по АДРЕСА_1 (далі - домоволодіння) і виділено у власність ОСОБА_3 47/100 з ганку «Д», приміщень 1-1, 1-6, 1-7, літньої кухні «А» та сіней до неї, погреба «Б», а ОСОБА_4 53/100 з приміщень 1-4 і 1-5, сараїв «Е», «Ж», «Г», гаража «В», дворову вбиральню, огорожу, хвіртку, замощення залишено у спільному користуванні. Зобов`язано ОСОБА_4 провести роботи з переобладнання житлового будинку, вказані у висновку експертизи варіанту II. Відповідно до договору, посвідченим 22.03.1994 року за реєстром № 188 Фрунзівської державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_4 53/100 вказаного домоволодіння. Відповідно до договору, посвідченим 28.12.1995 року за реєстром № 1316 Фрунзівської державної нотаріальної контори Одеської області, ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_5 вказаного 53/100 домоволодіння. Рішенням Фрунзівського районного суду Одеської області від 02.09.2004 року у справі № 2-128 був визнаний дійсним договір купівлі-продажу 53/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , укладений у вересні 1998 року між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_1 - позивачкою у справі. Вказане право власності позивачки на частину будинку було зареєстроване Фрунзівським БТІ за номером запису 1302 в книзі 10 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.10.2004 року за реєстраційним номером 4614588. Рішенням виконкому Фрунзівської селищної ради № 41 від 14.03.2008 року оформлено право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 - позивачкою у справі. На підставі вказаного рішення виконкомом Фрунзівської селищної ради видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 19.03.2008 року, за яким до складу квартири АДРЕСА_3 ; сіни ді 31,7 кв.м; відкрита віранда д2 5,3 кв.м; сарай М 15,0 кв.м, сарай К 5,5 кв.м; вбиральня Л 1,2 кв.м; огорожа 1 43,4 кв.м; хвіртка 4; замощення І 15,0 кв.м.

Вказане право власності позивачки на квартиру зареєстроване Фрунзівським БТІ за номером запису 1302 в книзі 10 та в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.03.2008 року за реєстраційним номером 4614588. Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №714615, виданого 27.03.2009 року Фрунзівською селищною радою на підставі рішення сесії від 26.03.2008р. № 776-V та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010953600065, позивачка є власником земельної ділянки площею 0,057 га з кадастровим номером 5125255100:02:001:0069 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої по АДРЕСА_1 . У додатку до акту щодо плану меж земельної ділянки зазначено, що на ній знаходиться частина житлового будинку - капітальна забудова на площі 0,009 га. Згідно технічного паспорту, виконаного КП «Бюро технічної інвентаризації Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області» станом на 04.04.2024 р., на вказаній у державному акті земельній ділянці розташовані наступні будівлі та споруди: житловий будинок літ. «Д,д,д1,д2,д3», літня кухня літ. «А», сарай літ. «а,М,К», погріб літ. «Б», вбиральня літ. «Л», споруди №1-4,1. До складу приміщень житлового будинку входять: 2-1 кімната площею 21,0 м2, 2-2 кімната площею 20,2 м2, V коридор площею 7,1 м2, VI кухня площею 11,5 м2, VII ванна площею 6,2 м2, IV відкрита веранда площею 4,0 м2, 1-3 кімната площею 11,0 м2, 1-4 передпокій площею 12,9 м2, 1-5 кімната площею 10,8 м2,1 відкрита веранда площею 7,6 м2, II коридор площею 11,0 м2, III кухня площею 8,0 м2. Загальна площа житлового будинку літ. «Д,д,д1,д2,д3» складає 131,3 м 2, житлова площа - 63,0 м 2. До складу квартири 2 входить частина будинку у складі приміщень: кімната 2-1 площею 21,0 м2, кімната 2-2 площею 20,2 м2, відкрита веранда IV площею 4,0 м2, коридор V площею 7,1 м2, кухні VI площею 11,5 м2, ванна VII площею 6,2 м2 (загальною площею 70,0 м2, житловою площею 41,2 м2); а також будівлі та споруди - сарай літ. «М»; сарай літ. «К», вбиральня літ. «Л» (далі - квартира). Відповідно до п. 12 ч. 1 постанови Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 травня 2016 року№ 1377-УІП, в Одеській області перейменовано Фрунзівський район на Захарівський район; селище міського типу Фрунзівка Фрунзівського району на селище міського типу Захарівка. Відповідно до п. 15 ч. 1 і п. 15 ч. З постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року№ 807-ІХ, утворено в Одеській області Роздільнянський район (з адміністративним центром у місті Роздільна) у складі територій, зокрема, Затишанської селищної, Захарівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, а також ліквідовано, зокрема, і Захарівський район. Частина 2 статті 1 Закону України «Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України» від 28 липня 2023 року № 3285-ІХ, який набрав чинності 26.01.2024 року, за містобудівними та соціально-економічними характеристиками до категорій населених пунктів відносить міста, селища, села. Цей Закон не передбачає такого населеного пункту як селище міського типу. Цивільним кодексом України визначено, що житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно- правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ч. 1 ст. 380); квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (ч. 1 ст. 382). Цим кодексом також визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 355); власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356); майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 367). Податковим кодексом України визначено, що житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень (п.п. 14.1.129.1. «а» п. 14.1. ст. 14); а квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (п.п. 14.1.129.1. «в» п. 14.1. ст. 14). Порядком проведення технічної інвентаризації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 488, передбачені наступні положення: - блоковані житлові будинки - два та більше житлових (садибного типу, садові, дачні) будинків заввишки не більше чотирьох поверхів, у яких спільна стіна збудована по межі окремих земельних ділянок. Кожен блокований будинок є самостійним об`єктом нерухомого майна, якому присвоюється окрема адреса; - самостійний об`єкт нерухомого майна - об`єкт, що є самостійним за особистими характеристиками та функціональним призначенням, має статус головної речі та є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин (п. 2); - визначення технічної можливості поділу, об`єднання або виділу щодо об`єкта нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній або спільній частковій власності, проводиться за згодою всіх співвласників (п. 150); - житлові будинки садибного типу, садові, дачні будинки можуть бути поділені, якщо вони складаються з двох або більше окремих будинків, які матимуть окремий вихід на вулицю. При цьому повинні утворитися самостійні об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять цілісні будинки з допоміжними господарськими будівлями (абз. 2 п. 152). У відповідності та на підставі зазначених вище положень законодавства, висновком експерта А.І. Дзінька ТОВ «БУДЕКСПЕРТ-Т» № 1049/2024 будівельно-технічного дослідження від 22.07.2024 р., за результатами особистого та безпосереднього огляду експертом житлового будинку було встановлено наступне: - квартира АДРЕСА_4 є самостійним об`єктом нерухомого майна та розташована на прилеглій земельній ділянці з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); - досліджуваний об`єкт в складі будівель та приміщень в них і споруд, на які зареєстровано право власності позивачки, з мінімальним складом житлових та підсобних приміщень (коридор, житлові кімнати, кухня) загальною площею 70,0 м2, житловою площею 41,2 м2, відповідає вимогам нормативно правових актів в галузі будівництва; - квартира АДРЕСА_4 в житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами з прилеглою земельною ділянкою за вказаною вище адресою та у складі вказаних вище приміщень, будівель та споруд є житловим будинком; - доступ на ізольовану частину прилеглої земельної ділянки надано з АДРЕСА_6 через існуючі хвіртку та ворота; - відсутні несучі та зовнішні огороджувальні елементи будинку, технічний стан яких за величиною фізичного зносу оцінюється як ветхий та непридатний до нормальної експлуатації та аварійний; - вхід до будинку влаштовано безпосередньо з прилеглої земельної ділянки; - досліджуваний житловий будинок фактично розділений на дві окремі ізольовані частини, що мають окремі виходи на прилеглі частини земельної ділянки, вхід та в`їзд на які здійснюється з АДРЕСА_1; - окремі частини житлового будинку мають індивідуальні інженерні комунікації; -враховуючи існуюче об`ємно-планувальне рішення, площі приміщень, при дотриманні вимог діючих нормативно-правових актів, можливо розділити об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на два блокованих житлових будинки садибного типу враховуючи існуюче право власності співвласників на приміщення в житловому будинку. На підставі зазначених вище обставин експерт прийшов до наступних висновків: 1) квартира АДРЕСА_2 квартира 2 у складі приміщень, будівель та споруд: кімната 2-1 площею 21,0 м2 , кімната 2-2 площею 20,2 м2 , відкрита веранда IV площею 4,0 м2 , коридор V площею 7,1 м2 , кухні VI площею 11,5 м2 , ванна VII площею 6,2 м2 (загальною площею 70,0 м2 , житловою площею 41,2 м2); сарай літ. «М»; сарай літ. «К» є житловим будинком; 2) враховуючи існуюче об`ємно-планувальне рішення, площі приміщень, при дотриманні вимог діючих нормативно-правових актів, розділити об`єкт нерухомого майна - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на два блокованих житлових будинки садибного типу враховуючи існуюче право власності співвласників на приміщення в житловому будинку можливо. Виходячи з поставленого питання та враховуючи існуюче право власності співвласників на приміщення житлового будинку та господарські будівлі і споруди, запропоновано один технічно доцільний і зручний для користування варіант розподілу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , при якому співвласникам виділяються приміщення, господарські будівлі та споруди, а саме: - ОСОБА_3 - 1-3 кімната, площею 11,0 м2, 1-4 передпокій, площею 12,9 м2, 1-5 кімната, площею 10,8 м2, І відкрита веранда, площею 7,6 м2, II коридор, площею 11,0 м2, III кухня, площею 8,0 м2, площа в будинку: загальна - 61,3 м2, житлова - 21,8 м2, літня кухня літ. «А», сарай літ. «а», погріб літ. «Б», огорожа №1, хвіртка №2, огорожа №3, замощення №І; - ОСОБА_1 - 2-1 кімната, площею 21,0 м2, 2-2 кімната, площею 20,2 м2, V коридор, площею 11,5 м2, VII ванна, площею 6,2 м2, IV відкрита веранда,площею 4,0 м2, площа в будинку: загальна - 70,0 м2, житлова - 41,2 м2, сарай літ. "К", сарай літ. "М", огорожа №1, хвіртка №4, замощення №І. Зазначені вище обставини та положення законодавства свідчать про те, що об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 є житловим будинком садибного типу, який за конструктивними рішеннями і складом приміщень, а також за порядком фактичного користування ними складається з двох окремих зблокованих житлових будинків садибного типу. Право власності на один з вказаних будинків зареєстроване за позивачкою за типом об`єкта «квартира, з господарськими будівлями та спорудами», що не відповідає його фактичній конструкції і складу будівель та положенням законодавства, яке не передбачає наявності у складі квартири господарських будівель та споруд, розташованих на окремій присадибній ділянці. Помилкове віднесення належних позивачці житлових приміщень будинку з будівлями та спорудами на окремій присадибній ділянці до квартири за фактичної їх належності до складу окремого житлового будинку порушує права позивачки, оскільки звужує об`єм її прав на володіння, користування і розпорядження цим майном, до складу якого входить також і присадибна ділянка, яка відсутня при володінні квартирою. Для захисту та поновлення порушених майнових прав позивачки необхідно змінити існуюче правовідношення, та у судовому порядку визначити, що у власності позивачки перебуває не квартира, а житловий будинок. За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 362 Цивільного кодексу України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Експертним висновком встановлено, що житловий будинок який перебуває у спільній частковій власності сторін, фактично розділений на дві окремі ізольовані частини, що мають індивідуальні інженерні комунікації та окремі виходи на прилеглі частини земельної ділянки, вхід та в`їзд на які здійснюється з АДРЕСА_1 , а також наявна можливість розділити цей будинок з господарськими будівлями та спорудами на два блокованих житлових будинки садибного типу. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 355, 356, 367, 380, 382 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-78, 206, 258, 259, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Корой Івана Дмитровича до ОСОБА_2 про зміну правовідношення і поділ майна, що є у спільній частковій власності, припинення спільної часткової власності- задовольнити.

Визначити, що у власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває не квартира АДРЕСА_5, а 53/100 житлового будинку по АДРЕСА_1, до складу якого входять: кімната 2-1 площею 21,0 м2, кімната 2-2 площею 20,2 м2, відкрита веранда IV площею 4,0 м2, коридор V площею 7,1 м2, кухні VI площею 11,5 м2, ванна VII площею 6,2 м2 (загальною площею 70,0 м2, житловою площею 41,2 м2), а також будівлі та споруди - сарай літ. «М», сарай літ. «К», вбиральня літ. «Л». Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на житловий будинок по АДРЕСА_1 , та провести його поділ в натурі: - виділити у власність ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , частину будинку літ. «Д,д,д1,д2,д3» у складі приміщень: кімната 2-1 площею 21,0 м2, кімната 2-2 площею 20,2 м2, відкрита веранда IV площею 4,0 м2, коридор V площею 7,1 м2, кухні VI площею 11,5 м2, ванна VII площею 6,2 м2 (загальною площею 70,0 м2, житловою площею 41,2 м2), а також будівлі та споруди - сарай літ. «М», сарай літ. «К», вбиральня літ. «Л», які розташовані на земельній ділянці площею 0,057 га з кадастровим номером 5125255100:02:001:0069 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); - виділити у власність ОСОБА_3 у житловому будинку по АДРЕСА_1 наступні приміщення: 1-3 кімната площею 11,0 м2, 1-4 передпокій площею 12,9 м2, 1-5 кімната площею 10,8 м2, І відкрита веранда площею 7,6 м2, II коридор площею 11,0 м2, III кухня площею 8,0 м2; площа в будинку: загальна - 61,3 м 2, житлова - 21,8 м2, а також літню кухню літ. «А», сарай літ. «а», погріб літ. «Б», огорожу №1, хвіртку №2, огорожу №3, замощення №1. Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Ірина ГОНЧАР