Рішення

від 16.10.2024 по справі 759/2823/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 759/2823/24

Провадження № 2/369/5696/24

РІШЕННЯ

Іменем України

16.10.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченка А.В.,

при секретарі судового засідання Кубарській Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу № 759/2823/24 за позовом Приватного підприємства «СБ «КОМСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла вказана цивільна справа.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконує свої зобов`язання за договором № СБ-019-ПО від 01.06.2016 року про спостереження за спрацюваннями засобів тривожної сигналізації, в результаті чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 4100,00 грн. за період з січня 2022 року по травень 2022 року, яку він в добровільному порядку не сплачує.

Крім того, позивач просить застосувати до відповідача штрафні санкції та стягнути: 3 % річних за період з 07.01.2022 року по 06.02.2024 року у розмірі 236,36 грн., інфляційні втрати за період з 07.01.2022 року по 06.02.2024 року у розмірі 1125,94 грн. та пеню з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ за період з 07.01.2022 року по 06.02.2024 року у розмірі 3342,82 грн.

На підставі наведеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 суму основної заборгованості у розмірі 4100,00 грн., штрафні санкції у розмірі 4705,12 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмір 3028,00 грн. та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.05.2024 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заперечень щодо розгляду справи без виклику сторін не надійшло.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від відповідача не надходило.

Копія ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.05.2024 року та примірник позовної заяви з додатками направлялися на адресу відповідача.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступне.

01.06.2016 року між Приватним підприємством «СБ «КОМСЕРВІС» та відповідачем укладено договір № СБ-019-ПО від 01.06.2016 року про спостереження за спрацюваннями засобів тривожної сигналізації.

Відповідно до умов договору, замовник передав, а виконавець прийняв під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження об`єкти, відповідно до додатку 1 до Договору, а саме котедж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Підпунктом 3.2.11 пункту 3.2 даного Договору передбачено, що замовник зобов`язаний своєчасно вносити плату за надані послуги охорони.

Договором передбачено (п.п. 8.1-8.2), що щомісячна вартість послуг виконавця не залежить від фактичного часу та складає 720,00 грн. за місяць.

22.02.2018 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої сторони погодили збільшити вартість охоронних послуг до 820,00 грн. за місяць.

У зв`язку з ігноруванням замовником обов`язку по сплаті наданих послуг, 15.06.2022 року, Приватним підприємством «СБ «КОМСЕРВІС» було направлено досудову вимогу вих.. № 33 про сплату коштів за надані послуги, разом з вимогою відповідачу було направлено рахунки на оплату та акти виконаних робіт за період заборгованості ОСОБА_1 перед Приватним підприємством «СБ «КОМСЕРВІС» складає 4100,00 грн. за послуги надані в січні-травні 2022 року.

Статтями 11, 509ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.526Цивільного кодексуУкраїни зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Водночас ст.628Цивільного кодексуУкраїни визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.530Цивільного кодексуУкраїни якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем в свою чергу жодних належних доказів на спростування позовних вимог не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за надані послуги за договором про спостереження за спрацюваннями засобів тривожної сигналізації у розмірі 4100,00 грн. за період з 07.01.2022 року по 07.05.2022 року є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені передбаченої п.5.1.5 Договору, суд виходить з наступного.

24.02.2022 року відповідно до Закону України«Про правовийрежим воєнногостану» в Україні введено режим воєнного стану, та відповідно до постанови КабінетуМіністрів Українивід 05.03.2022року №206«Деякі питанняоплати житлово-комунальнихпослуг вперіод воєнногостану» нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням - заборонено.

Зважаючи на те, що на території України з 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан, то нарахування та стягнення судом 3% річних, інфляційних втрат та пені з 24.02.2022 року - заборонено, тому нарахування позивачем за спірний період 3% річних, інфляційних втрат та пені є безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В той же час, згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене правовідносини, які виникли між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з повернення грошових коштів кредитору.

Суд, провівши свої рахунки вважає, що з відповідача підлягає стягненню:

3 % річних за період з 07.01.2022 року по 23.02.2022 року у розмірі 16,18 грн.

4100,00 гривень (сума заборгованості) Х 3 % : 365 (кількість днів у році) Х 48 (кількість днів прострочення виконання зобов`язання з 07.01.2022 року по 23.02.2022 року) = 16,18 грн.

Інфляційні втрати за період з 07.01.2022 року по 23.02.2022 року у розмірі 119,75 грн.

Розрахунок інфляційних втрат у зв`язку із простроченням сплати зобов`язання.

Період розрахунку з 07.01.2022 року по 23.02.2022 року.

Сукупний індекс інфляції за січень 2022 року - 102,921%.

Сума боргу 4100,00 грн.

Інфляційні нарахування 119,75 грн.

Період розрахунку з 07.01.2022 року по 23.02.2022 року.

Сукупний індекс інфляції за лютий 2022 року - 00,00 %.

Сума боргу - 4100,00 грн.

Інфляційні нарахування 00,00 грн.

Всього інфляційних нарахувань за прострочення виконання зобов`язання становить 119,75 грн.

Пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за період з 07.01.2022 року по 23.02.2022 року у розмірі 104,69 грн.

4100х 18,000% х 14 (за період з 07.01.2022 року по 20.01.2022 року) / 100 = 28,31 грн.

4100х 20,000% х 34 (за період з 21.01.2022 року по 23.02.2022 року) / 100 = 76,38 грн.

Всього 104,69 грн.

Отже, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача належить стягнути штрафні санкції у розмірі: 3 % річних 16,18 грн., інфляційні втрати 119,75 грн. та пеню у розмірі подвійної ставки НБУ 104,69 грн.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним «сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До позовної заяви на підтвердження понесених витрат на професійну правову дорогу стороною позивача надано суду: договір про надання правової допомоги № 21 від 25.11.2020 року, додаткову угоду від 01.02.2024 року до договору про надання правової допомоги № 21 від 25.11.2020 року та акт наданих послуг № 06/02 від 06.02.2024 року.

У відповідності до ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати за надання правової допомоги у розмірі 3943,55 грн. (4340,37 грн. (сума стягнення) х 8000,00 грн. (витрати на правову допомогу) / 8805,00 грн. (ціна позову), що є обґрунтованим і пропорційним розміром до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1492,63 грн. (4340,37 грн. (сума стягнення) х 3028,00 грн. (сума судового збору) / 8805,00 грн. (ціна позову) судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , адреса надання послуг: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного підприємства «СБ «КОМСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 40250485; місцезнаходження: 04210, м. Київ, вул. Оболонська Набережна, буд. 11, корп. 3) заборгованість за Договором в загальній сумі 4100 (чотири тисячі сто) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 16 (шістнадцять) грн. 18 коп., інфляційні втрати у розмірі 119 (сто дев`ятнадцять) грн. 75 коп., пеню у розмірі подвійної ставки НБУ у розмірі 104 (сто чотири) грн. 69 коп., сплачений судовий збір у розмірі 1492 (одна тисяча чотириста дев`яносто дві) грн. 63 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3943 (три тисячі дев`ятсот сорок три) грн. 55 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи,якому повнерішення судуне буловручено удень йогоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Текст судового рішення виготовлений 16.10.2024 року.

Суддя А.В. Янченко