Рішення

від 25.09.2023 по справі 759/7983/22

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/7983/22

пр. № 2/759/710/23

25 вересня 2023 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Святошинської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнюс+», ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації, визнання недійсними правочинів та витребування майна, третя особа: комунальне некомерційне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунікації»,

в с т а н о в и в:

Керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва Тимошенко М. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з вищезазначеним позовом, у якому просить: скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Наталії Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 42322451 від 31.07.2018) та державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на об?єкт нерухомого майна- приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1611450680000), проведену 31.07.2018 державним реєстратором Грицай Н.В; визнати недійсним акт оцінки та прийому-передачі вкладу у майновій формі до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнюс+» № 1, складений та підписаний 02.11.2018 між учасником (засновником) ТОВ «Вільнюс+» ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 24.09.1999, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , проживає (зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_1 ) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вільнюс+» (код ЄДРПОУ: 42588893) в особі директора ОСОБА_1 ; 3) скасувати рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 44872364 від 27.12.2018) та державну реєстрацію права власності ТОВ «Вільнюс+» (код ЄДРПОУ: 42588893) на об?єкт нерухомого майна - приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1611450680000), припинивши право власності ТОВ «Вільнюс+» на об?єкт нерухомого майна - приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1611450680000); визнати недійсним договір іпотеки від 21.05.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільнюс+» (код ЄДРПОУ: 42588893) та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), посвідчений 21.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В. (зареєстровано в реєстрі за № 503); витребувати від ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) вбудовано - прибудоване нежиле приміщення загальною площею 356,4 кв. м по АДРЕСА_3 , яке зареєстровано за ОСОБА_2 як приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1611450680000); стягнути з відповідачів на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019, р/р НОМЕР_4 , ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) судовий збір у сумі 42 264 (сорок дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн.

Позов обґрунтовано тим, що Святошинською окружною прокуратурою міста Києва під час досудового розслідування кримінального провадження № 42021102080000109 від 14.09.2021 за ч. 4 ст. 190 КК України, встановлено факт незаконного вибуття з комунальної власності вбудовано-прибудованого нежилого приміщення площею 356,4 кв. м по АДРЕСА_3 на користь приватних осіб.

Встановлено, що 31.07.2018 право власності на об?єкт нерухомого майна - приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1611450680000) за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_1 . За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації права власності державним реєстратором прав на нерухоме майно Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Наталією Володимирівною вказано свідоцтво б/н від 18.03.1998. У подальшому, 27.12.2018 згідно з рішенням державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Ю.В. (індексний номер рішення: 44872364) право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ТОВ «ВІЛЬНЮС+» (код ЄДРПОУ: 42588893). Підставою для державної реєстрації права власності на вказане майно зазначено: протокол № 1-18 загальних зборів засновників ТОВ «ВІЛЬНЮС+» від 01.11.2018, акт оцінки та прийому - передачі вкладу у майновій формі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛЬНЮС+» № 1 від 02.11.2018. Надалі право власності на об`єкт нерухомого майна: приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м зареєстровано за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на підставі договору іпотеки № 503, виданого 21.05.2019. Разом з тим, дійсним власником - Київською міською радою рішення про відчуження спірного майна не приймалось, волевиявлення законного власника на відчуження вказаного майна не було, приватизація цього майна не проводилась, а первинна реєстрація права власності на майно проведена за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва, яке у встановленому законом порядку не видавалось. Таким чином, заявник вважає, що всі реєстраційні дії щодо спірного майна підлягають скасуванню, а саме майно підлягає витребуванню від останнього набувача - ОСОБА_2 на користь Київської міської ради, як власника майна територіальної громади міста Києва. Враховуючи, що Київська міська рада, будучи уповноваженим органом щодо захисту інтересів територіальної громади міста, не було вжито належних заходів щодо захисту майнових інтересів територіальної громади міста, на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з вказаним позовом до суду звернувся прокурор.

Ухвалою від 29.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.10.2022.

Від уповноваженої особи Київської міської ради - Трохимчук В.С. на адресу суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву в яких вказує, що Київська міська рада будь-яких рішень щодо відчуження спірного майна не приймала. Первісне набуття права власності на спірне майно відбулось без відповідної правової підстави. Відповідно до Тимчасового порядку видачі свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.10.1996 № 1563 (який діяв на момент видачі свідоцтва), на території міста Києва, повноваження щодо видачі свідоцтв про право власності на нежитлові приміщення належали виключно до компетенції Головного управління житлового господарства та майна міста (наразі - Департамент комунальної власності міста Києва). За інформацією Департаменту комунальної власності міста Києва, свідоцтво про право власності ОСОБА_1 18.03.1998 Департаментом не видавалось. Крім того, Департаментом взагалі не оформлювалось право власності на нежитлові приміщення у будинку АДРЕСА_3 . Таким чином, приміщення АДРЕСА_3 на законних підставах не відчужувалось та належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва. А отже, набуття особою у власність майна в обхід законодавству України та надання державі документів, які не відповідають вимогам законодавства з метою введення держави в оману задля реєстрації права власності на комунальне майно, свідчить про порушення публічного порядку та посягає на суспільні та економічні основи держави. Враховуючи, що нежитлове приміщення площею 371,8 кв.м в будинку АДРЕСА_3 незаконно вибуло з комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради за відсутності її волевиявлення, останнє підлягає витребуванню від ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Позов прокурора Київська міська рада підтримує у повному обсязі.

Від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору- комунального некомерційного підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунікації» на адресу суду надійшли письмові пояснення на позовну заяву, згідно наданих пояснень комунальне некомерційне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунікації» утворено шляхом перетворення з комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВСОЦМЕДСЕРВІС» відповідно до рішення Київської міської ради від 10.06.2021 року № 1448/1489 «Про реорганізацію комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВСОЦМЕДСЕРВІС» та є правонаступником усього його майна, усіх прав та обов`язків. Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації «КИЇВСОЦМЕДСЕРВІС» є правонаступником міського науково-практичного медико-біологічного центру «Інформотерапія» та відповідно до передавального акту затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.04.2018 року - № 681 КП «КИЇВСОЦМЕДСЕРВІС» було передано на баланс, зокрема, вбудовано-прибудоване нежиле приміщення загальною площею 356,4 кв.м. по АДРЕСА_3. Відповідно до передавального акту, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.11.2021 року № 2418 «Про затвердження передавального акта комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВСОЦМЕДСЕРВІС» комунальному некомерційному підприємству виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунікації» було передано вбудовано - прибудоване нежиле приміщення по АДРЕСА_3 , яке на праві комунальної власності належить територіальній громаді міста Києва та медичне устаткування, яке знаходилося у зазначеному приміщенні. З цього часу підприємство є балансоутримувачем вбудовано-прибудованого нежилого приміщення по АДРЕСА_3 . Отже, вбудовано-прибудоване нежиле приміщення загальною площею 356,4 кв.м. по АДРЕСА_3 є комунальною власністю і територіальна громада м. Києва в особі уповноважених органів неодноразово розпоряджалася об`єктом нерухомості шляхом передачі комунальним підприємствам. Комунальне некомерційне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунікації» підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Від відповідачів ОСОБА_1 , ТОВ «Вільнюс+», ОСОБА_2 відзивів та доказів на спростування позовних вимог, заяв і клопотань до суду не надходило.

Ухвалою від 23.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.09.2023.

Представник Київської міської ради в судове засідання не з"явився, про розгляд судової справи без його участі. Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - комунального некомерційного підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунікації» в судове засідання не з"явився, надав заяву про розгляд судової справи без її участі. Позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ТОВ «Вільнюс+», ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином шляхом направлення судових документів за зареєстрованими адресами. Заяви і клопотання щодо відкладення судового засідання до суду не подавали.

Суд, дослідивши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21.07.1988 № 725 земельну ділянку площею приблизно 0,7 га по АДРЕСА_6 виділено Київському експериментальному заводу імені Паризької комуни для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованою бібліотекою (додаток 2 до рішення виконкому міськради від 21.07.1988 № 725). Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 07.08.1990 № 697 «Про внесення часткових змін в пункт 1 додатку 2 рішення виконкому міськради від 21.07.88 № 725 «Про відведення земельних ділянок підприємствам і організаціям для будівництва об`єктів» внесено зміни до цільового призначення зазначеної вище земельної ділянки, та слова «з вбудовано-прибудованою бібліотекою» було замінено словами «з вбудовано-прибудованим приміщенням профілакторію нетрадиційних методів лікування».

Наказом Міністерства охорони здоров`я УРСР від 19.09.1990 № 159 «Про створення госпрозрахункового науково-практичного медико-біологічного центру «Інформотерапія» створено в м. Києві госпрозрахунковий науково-практичний медико-біологічний центр «Інформотерапія» на базі лабораторії нейробіології Харківського науково-дослідного інституту неврології і психіатрії та медико-біологічного центру нетрадиційної медицини «Аура» Київського обласного об`єднання госпрозрахункових молодіжних підприємств і фірм. Рішенням виконавчого комітету Ленінградської районної Ради народних депутатів від 10.06.1991 № 433 «Про перереєстрацію науково-практичного медико-біологічного центру «Інформотерапія» перереєстровано статут Центру та вирішено розташувати його за адресою: АДРЕСА_3 .

Постановою Арбітражного суду м. Києва від 18.08.1995 № 3/94 (постанова про перевірку рішення в порядку нагляду) відмовлено у задоволенні позову науково-виробничої фірми «Агротом» до науково-практичного медико-біологічного центру «Інформотерапія» про виселення з приміщення по АДРЕСА_3 . Відмовляючи у позові, суд, встановив, що спірне приміщення по АДРЕСА_3 є комунальною власністю. У зазначеному рішенні є посилання на лист Головного управління капітального будівництва Київської держадміністрації від 21.07.1995 № 027-1266, який засвідчував що фінансування будівництва вбудовано-прибудованого приміщення в житловому будинку АДРЕСА_3 провадилося за рахунок централізованих джерел /республіканський бюджет.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.12.1997 № 2145 «Про передачу основних фондів комунальної власності міста» вбудовано-прибудоване нежиле приміщення загальною площею 356,4 кв. м на АДРЕСА_3 закріплено за міським науково-практичним медико-біологічним центром «Інформотерапія» .

Згідно листів комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 18.01.2022 № 062/14-595 (И-2022), від 27.06.2022 № 062/14-5167 (И-2022) в реєстровій книзі 19.10.1998 здійснено запис про те, що на підставі постанови Арбітражного суду міста Києва від 18.08.1995 № 3/94 приміщення (будинок) по АДРЕСА_3 є комунальною власністю. Також, Бюро на запит Управління житлового господарства та майна міста Києва провело оцінку вбудовано-прибудованої частини будинку АДРЕСА_3 , де розміщена лікувальна установа, для прийняття її на баланс у зв`язку з відсутністю балансової вартості. Вартість об`єкту (вбудовано-прибудованої частини) на дату оцінки становила 85 767 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 22.01.1998.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 № 137/639 «Про зарахування до комунальної власності територіальної громади міста Києва нежилих будинків» з метою впорядкування обліку нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, Київська міська рада вирішила зарахувати до комунальної власності територіальної громади міста Києва, зокрема, вбудовано-прибудоване приміщення на АДРЕСА_3 .

Рішенням Київської міської ради «Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва» від 27.12.2001 № 208/1642 затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальних громад районів міста Києва, де згідно позиції 358 таблиці 6 «Житлове господарство» додатку 9 «Перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади Святошинського району м. Києва» визначено жилий будинок на АДРЕСА_3 .

Рішенням Київської міської ради від 27.03.2003 № 351/511 «Про перейменування АДРЕСА_3 .

Рішенням Київської міської ради «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва» від 02.12.2010 № 284/5096 житловий будинок на АДРЕСА_3 включено до переліку об`єктів комунальної власності міста Києва, а саме позиція 504 таблиці 7 «Житлове господарство» додатку 8 «Перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, що розміщені в Святошинському районі».

Рішенням Київської міської ради від 09.12.2014 № 529/529 «Про питання діяльності міського науково-практичного медико-біологічного центру «Інформотерапія» вирішено припинити міський науково-практичний медико-біологічний центр «Інформотерапія» шляхом перетворення його в комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВСОЦМЕДСЕРВІС», яке є правонаступником майна, всіх прав та обов`язків припиненого закладу охорони здоров`я .

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.04.2018 № 681 затверджено передавальний акт міського науково-практичного медико-біологічного центру «Інформотерапія». Згідно з вказаним актом станом на 01.03.2018 до облікових одиниць основних засобів міського науково-практичного медико-біологічного центру «Інформотерапія» належало, зокрема, вбудовано-прибудоване нежиле приміщення загальною площею 356,4 кв. м на АДРЕСА_3 .

Рішенням Київської міської ради від 10.06.2021 № 1448/1489 вирішено реорганізувати комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київсоцмедсервіс» шляхом перетворення його в комунальне некомерційне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунікації». Цим же рішенням встановлено, що Центр комунікації є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків КП «Київсоцмедсервіс». У подальшому розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.11.2021 № 2418 затверджено передавальний акт КП «Київсоцмедсервіс», за яким вбудовано-прибудоване нежиле приміщення загальною площею 356,4 кв. м по АДРЕСА_3 передано на баланс КНП «Центр комунікації».

Таким чином, із наведених матеріалів справи суд дійшов висновку, що вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 є комунальною власністю, і Київська міська рада неодноразово здійснювала свої повноваження щодо розпорядження таким майном шляхом передачі комунальним підприємcтвам.

При цьому, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22.06.2022 № 303319471 судом встановлено, що 31.07.2018 право власності на об?єкт нерухомого майна - приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1611450680000) за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_1 . За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, підставою для державної реєстрації права власності державним реєстратором Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Н.В. вказано свідоцтво б/н від 18.03.1998.

Згідно ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується, зокрема, питання: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності.

За п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизація державного або комунального майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Також, станом на 18.03.1998 порядок видачі свідоцтв про право власності в місті Києві регулювався Тимчасовим Порядком видачі свідоцтв про право власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.10.1996 № 1563 (далі - Порядок).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Порядку об`єктами нерухомого майна, на які оформлюється право власності з видачею свідоцтв, є вбудовані в жилі будинки та прибудовані до жилих будинків нежилі приміщення; частини будинків або окремо визначені приміщення жилих та нежилих будинків.

Згідно пункту 4 Порядку Головне управління житлового господарства та майна міста (нині - Департамент комунальної власності м. Києва) здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані нежилі будинки та приміщення, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення; фізичним та юридичним особам на вбудовані в жилі будинки нежилі приміщення (як частини цього будинку); фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об`єкти нерухомого майна. Департамент створює та веде єдиний загальноміський інформаційно-комп`ютерний реєстр власників об`єктів нерухомого майна. Організовує присвоєння ідентифікаційного коду об`єктам нерухомості, який є постійним незалежно від власника та ключовим для взаємозв`язку з автоматизованими системами міста з метою обміну інформацією щодо нерухомості.

Згідно листів Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.09.2021 № 062/06-13-5755, від 07.10.2021 № 062/06-13-6363 та від 20.01.2022 № 062/01-09-511 приватизація нежилих приміщень у будинку на АДРЕСА_3 не здійснювалась. Рішень щодо включення майна за цією адресою до переліків об`єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації Київською міською радою не приймалось. Свідоцтво про право власності на приміщення № НОМЕР_5 , групи нежитлових приміщень № 128 (літ. А), що знаходяться за адресою; АДРЕСА_3 , не видавалось .

Відповідно до листів комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 18.01.2022 № 062/14-595 (И-2022) та від 27.06.2022 № 062/14-5167 (И-2022) за даними реєстрових книг по нежитловому фонду за адресою у АДРЕСА_4 , групи нежитлових приміщень № 128 (літ А), як окремий об`єкт нерухомого майна, на праві власності не реєструвалися. 19.08.1998 в реєстровій книзі здійснено запис, що на підставі постанови Арбітражного суду м. Києва № 3/94 від 18.08.1995 вказані приміщення є комунальною власністю. Реєстрація права власності за адресою АДРЕСА_3 на нежитлові приміщення за ОСОБА_1 не здійснювалась.

Таким чином, судом встановлено, що Київською міською радою, як власником комунального майна територіальної громади міста рішення щодо приватизації нежитлових приміщень по АДРЕСА_3 не приймались, а уповноваженими органами свідоцтва про право власності, що посвідчували б право власності на спірне майно не видавались.

Також, з наявних в матеріалах справи документів, а саме: протоколу огляду місця події від 15.09.2021, протоколу огляду речей та документів від 22.06.2022 в межах кримінального провадження № 42021102080000109 від 14.09.2021, фотокопій технічної документації та листів комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 18.01.2022 № 062/14-595 (И-2022) з копіями технічних документів з інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_3 , судом встановлено, що вбудовано-прибудоване нежиле приміщення загальною площею 356, 4 кв.м по АДРЕСА_3 , яке на праві комунальної власності належить територіальній громаді міста, та об`єкт нерухомого майна - приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1611450680000) за адресою: АДРЕСА_3 , право власності на яке було зареєстровано за ОСОБА_1 , є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна, інші вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення за вказаною адресою відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 25.07.2018, чинній на дату державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 ) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстраційна справа - сукупність документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі проведення таких реєстраційних дій, що зберігаються у паперовій та електронній формі.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч. 4 ст. 18 Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

Згідно положень пунктів 3,7 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру речових прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формі після відкриття розділу на об?єкт нерухомого майна у Державному реєстрі прав та внесення до нього відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об?єкти та суб?єктів цих прав та зберігається протягом всього часу існування об?єкта. Реєстраційна справа включає документи у паперовій та електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії та які підлягають поверненню заявнику, зберігаються у реєстраційній справі у формі електронних копій документів, виготовлених шляхом сканування під час проведення реєстраційних дій. Реєстраційна справа в паперовій формі зберігається протягом десяти років з дати її закриття. Після закінчення цього строку реєстраційні справи в паперовій формі, не внесені за результатами експертизи їх цінності до Національного архівного фонду, знищуються в установленому законодавством порядку. Реєстраційна справа в електронній формі зберігається в Державному реєстрі речових прав постійно.

З наявних в матеріалах справи документів, а саме: протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 27.05.2022 в межах кримінального провадження № 42021102080000109 від 14.09.2021, реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна: 1511450680000, судом встановлено, що свідоцтво б/н від 18.03.1998, яке вказано підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірне майно 31.07.2018 відсутнє у вказаній реєстраційній справі.

Таким чином, судом встановлено, що рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Н.В. про державну реєстрацію права власності від 31.07.2018 (індексний номер: 42322451) прийнято всупереч положень законодавства, а державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 , а саме: приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1611450680000) проведено за ОСОБА_1 за відсутності належних правових підстав для виникнення такого права.

Звертаючись з вказаним позовом до суду, прокурор на підставі ч. 3 ст. 26 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції Закону станом на 07.05.2022), просив скасувати рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Н.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 42322451 від 31.07.2018) та державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на об?єкт нерухомого майна - приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м. що розташоване АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1611450680000).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення судом першої інстанції) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

За змістом наведеної норми у чинній редакцій наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Наталії Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 42322451 від 31.07.2018) та державна реєстрація права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на об?єкт нерухомого майна - приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м. що розташоване АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 1611450680000) підлягають скасуванню.

Крім того, враховуючи, що Київська міська рада, як єдиний розпорядник комунального майна рішення про передачу у власність ОСОБА_1 спірного приміщення не приймала, останній у передбаченому законодавством порядку не набував у власність спірне майно та ніколи не був його законним власником, ОСОБА_1 не мав права відчужувати, а відповідачі ТОВ «Вільнюс+» та ОСОБА_2 не мали права набувати у власність такий об`єкт нерухомого майна.

Так, первинну реєстрацію права власності на спірне майно здійснено 31.07.2018 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва від 18.03.1998, яке у встановленому законом порядку не оформлювалось.

У подальшому 27.12.2018 право власності на спірні приміщення зареєстровано за ТОВ «Вільнюс+» на підставі акту оцінки та прийому-передачі вкладу у майновій формі до статутного капіталу від 02.11.2018 № 1 та протоколу від 01.11.2018 № 1-18.

Наразі, останнім набувачем спірного майна є ОСОБА_2 право власності за яким зареєстровано на підставі договору іпотеки від 21.05.2019 № 503, укладеного з ТОВ «Вільнюс+».

Враховуючи, що останнім набувачем є ОСОБА_2 спірні приміщення підлягають витребуванню від нього, з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння передбачено статтею 387 ЦК України. Так, згідно з частиною 1 цієї статті власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постанові від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (ч. 1 - 3 статті 388 ЦК України).

На наявність права власника на майно не впливає також і та обставина, що воно було предметом угод відчуження, укладених іншими особами, оскільки дійсний власник не був стороною цих угод, а ст. 346 ЦК України не передбачає припинення права власності дійсного власника у зв`язку з реєстрацією договорів купівлі - продажу за іншими особами під час його неодноразового перепродажу, що відбувалося без участі та поза межами волі дійсного власника.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 11.02.2015 у справі № 6-1цс15, від 16.09.2015 у справі № 6-1203цс15.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами.

Таку позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.

Судом встановлено, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника Київської міської ради поза його волею, а відповідач ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, який набув нерухоме майно на підставі договору іпотеки у ТОВ «ВІЛЬНЮС+», яке в свою чергу набуло право власності на вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення від ОСОБА_1 , який не мав права на розпорядження спірним нерухомим майном, оскільки право власності за ним було зареєстровано незаконно.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, а наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява N 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява N 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Встановлені по справі обставини свідчать про відчуження нерухомого майна особою, яка не є власником цього майна на підставі свідоцтва про право власності, що уповноваженим органом не видавалось, яке фактично спрямоване на незаконне заволодіння майном власника - територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради. Такі підстави і обставини витребування нерухомого майна повністю відповідають критеріям наявності загального (суспільного) інтересу і не порушують статтю 1 Першого протоколу до Конвенції .

При цьому, ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів ч. 3 і 4 ст. 390 ЦК України добросовісний набувач, який не заявив зустрічні позови у справі, може заявити до власника майна позов про відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів, та на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість. Крім того, кінцевий набувач, із власності якого витребовується нерухоме майно, також не позбавлений можливості відновити права на підставі ч. 1 ст. 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких було придбано майно, про відшкодування збитків.

Встановивши, що відчуження нерухомого майна було здійснено особою, яка не є власником цього майна та жодних дій щодо розпорядження спірним нерухомим майном Київською міською радою не вчинялося, тобто останнє вибуло з володіння власника поза його волею, а відтак наявні правові підстави для витребування вказаного нерухомого майна від добросовісного набувача.

При цьому, позовні вимоги про визнання недійсним акту оцінки та прийому-передачі вкладу у майновій формі до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнюс+» № 1 від 02.11.2018, скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства «Реєстратор» Нікітіної Юлії Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх та державну реєстрацію права власності ТОВ «Вільнюс+», визнання недійсним договору іпотеки від 21.05.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вільнюс+» (код ЄДРПОУ: 42588893) та ОСОБА_2 , задоволенню не підлягають оскільки це не є ефективний спосіб захисту прав власника.

Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Якщо право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові (пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц,провадження № 14-651цс18).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.21 у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Вказані правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц.

Суд враховує, що права, свободи та інтереси власника майна в достатній мірі захищені судом шляхом задоволення вимоги про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння відповідача, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду.

Вирішуючи питання про наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі прокурором Святошинської окружної прокуратури м. Києва, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 56 ЦПК України і ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 та від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі N 587/430/16-ц).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 56, 185 ЦПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому, саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 910/6144/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 наведено правові висновки, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18).

Звертаючись з позовною заявою до суду прокурор зазначав, що Київська міська рада неналежно здійснює захист інтересів територіальної громади на належне ій комунальне майно. Так, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, прокуратурою на адресу Київської міської ради направлялись листи від 04.10.2021 № 10.58-44-3745вих-21, від 17.01.2022 за № 10.58-44-175вих-22.

Згідно листів Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.10.2021 № 056/95-08/705, від 20.01.2022 № 062/01-09-511 Київська міська рада не вживала заходи цивільно-правового характеру щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. Також, Департамент вважав доцільним звернення прокурора до суду в інтересах Київської міської ради з позовом про витребування майна з метою захисту інтересів територіальної громади міста Києва, оскільки саме прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом шахрайського заволодіння спірними нежитловими приміщеннями.

31 січня 2022 року керівник Святошинської окружної прокуратури м. Києва Тимошенко М. листом № 10.58-44-469вих-24 повідомив Київську міську раду про прийняте рішення звернутися до Святошинського районного суду м. Києва з вказаним позовом.

Київська міська рада отримала вказане повідомлення прокурора, проте у процесі розгляду справи не скористалась своїм правом на судовий захист порушеного права територіальної громади стосовного спірного нерухомого майна, не спростувала в подальшому наявність обставин, на які посилається прокурор у позові, та навпаки, підтримала заявлені позовні вимоги, а тому визнала правомірність дій прокуратури.

Враховуючи вищенаведене, прокуратурою було дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме повідомлено Київську міську раду про те, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що діями відповідачів щодо набуття права власності на спірне нерухоме майно було порушено інтереси територіальної громади міста Києва та необхідно їх захистити, проте, Київська міська рада в розумні строки заходів щодо повернення спірного майна не вживала.

Таким чином, підстави представництва інтересів Київської міської ради прокуратурою є обґрунтованими, дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки попередньо, до звернення до суду, прокуратура повідомила Київську міську раду про подання даного позову враховуючи бездіяльність органу щодо поновлення права комунальної власності на спірне нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Київської міської прокуратури підлягають стягненню в рівних частинах понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 34 821,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 10-13, 77-80, 259, 263-265, 280-282ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов керівника Святошинської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільнюс+», ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації, визнання недійсними правочинів та витребування майна, третя особа: комунальне некомерційне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Центр комунікації», задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Київської філії комунального підприємства Березанської сільської ради Біляївського району Одеської області «Центр реєстрації» Грицай Наталії Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 42322451 від 31.07.2018) та державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна - приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1611450680000), проведену 31.07.2018 державним реєстратором Грицай Н.В.

Витребувати від ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (01044, м. Київ, Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 22883141) вбудовано - прибудоване нежиле приміщення загальною площею 356,4 кв. м по АДРЕСА_3 , яке зареєстровано за ОСОБА_2 як приміщення 1-28, групи приміщень 128 (літ. А), загальною площею 371,8 кв. м по АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1611450680000).

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, 45/9, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 02910019, р/р НОМЕР_4 , ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) судові витрати у розмірі 17 410 (сімнадцять тисяч чотириста десять) грн. 50 коп. з кожного.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 23.09.2024року.

Можливість отримати інформацію щодо справи, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://sv.ki.court.gov.ua.

Суддя М.Ф. Сенько