Ухвала

від 15.10.2024 по справі 761/37534/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/37534/24

Провадження № 1-кс/761/25019/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 4202410100000127 від 25.09.2024,

установив:

08.10.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло (вхід № 95259) клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 4202410100000127 від 25.09.2024.

Обґрунтовуючи клопотання про арешт майна, слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 зазначив про таке.

У провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024102100000127 від 25.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у зазначеному кримінальному провадженні здійснює Шевченківська окружна прокуратура міста Києва.

На думку сторони обвинувачення, досудовим розслідуванням встановлено, що в невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 03.09.2024, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді виконувача обов`язків Генерального директора Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Київприлад» (код за ЄДРПОУ 14309669), (далі - ДП ВО «Київприлад»), вступив у злочинну змову з помічником генерального директора ОСОБА_6 та радником генерального директора ОСОБА_7 , з метою отримання неправомірної вигоди від осіб, які мають намір отримати в оренду нежитлові приміщення, які перебувають на території ДП ВО «Київприлад», що розташовується за адресою: АДРЕСА_1 , для чого останніми розроблено злочинний план, який полягав у тому, що потенційним орендарям буде висунуто вимогу про те, що для отримання в орендне користування нежитлових приміщень необхідно буде укласти формальний договір відповідального зберігання з символічною сумою оплати, яка буде здійснюватися на рахунок ДП ВО «Київприлад» офіційним безготівковим платежем, і разом з цим встановити неофіційну суму оплати за орендне користування, яка буде сплачуватись із визначенням певної суми грошових коштів за 1 м? орендованого приміщення, яка буде передаватись готівкою, та роз`яснити потенційним орендарям, що у разі відмови та спроби отримання нежитлових приміщень в офіційний спосіб будь-яких приміщень на вказаному підприємстві в орендне користування вони не отримують, та разом з цим визначено ролі кожного учасника, а саме визначено, що ОСОБА_6 підшукає осіб, які мають намір отримати в оренду нежитлові приміщення, після підшукання осіб познайомить їх з ОСОБА_7 , який висуне вимогу щодо укладання договору відповідального зберігання з символічною сумою оплати, роз`яснить порядок неофіційного розрахунку за надання нежитлових приміщень в орендне користування, здійснить огляд нежитлових приміщень з потенційними орендарями, підрахує загальну площу приміщень, які будуть передані в орендне користування, безпосередньо отримає грошові кошти в якості неофіційного платежу за надання нерухомого майна в оренду, та у разі погодження потенційними орендарями на висунуті умови, останніх буде представлено для ОСОБА_5 , який підпише договір відповідального зберігання, за результатами чого буде надана неправомірна вигода, яку в подальшому учасники розподілять між собою, та було вчинено кримінальне правопорушення.

04.10.2024 о 13 год. 07 хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затриманий в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Крім того, 04.10.2024 в період з 12 год. 19 хв. до 12 год. 51 хв., враховуючи невідкладність випадку, слідчим слідчого відділу Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_8 , на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, прийнято рішення щодо проникнення до службового кабінету ОСОБА_6 ДП «Виробниче об`єднання «Київприлад», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та проведено обшук за місцем роботи ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi», з карткою стільникового зв`язку НОМЕР_1 , ІMEI: НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 .

Слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 у клопотанні зазначає, що вилученний телефон є речовим доказом у провадженні.

У зв`язку викладеним, для забезпечення збереження речового доказу, у сторони обвинувачення виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене майно, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170 України.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 08.10.2024, слідчим суддею визначено ОСОБА_1 09.10.2024 клопотання разом з додатками передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Шевченківського районного суду міста Києва.

Слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Однак, на електронну адресу суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що клопотання підтримає та просить задовольнити.

Представник власника майна у судове засідання також не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши клопотання та додані на його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Так, слідчими Шевченківського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42024102100000127 від 25.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у зазначеному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Шевченківської окружної прокуратури міста Києва.

Відповідно до протоколу обшуку від 04.10.2024, на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, під час проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено, зокрема майно на яке слідчий просить накласти арешт.

У подальшому, 04.10.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 09.10.2024 у справі № 761/37458/24 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем роботи ОСОБА_6 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення.

Звернення слідчого з клопотанням про арешт на зазначене тимчасово вилучене майно зумовлено необхідністю збереження речових доказів, оскільки вилучене майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Постановою старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 від 04.10.2024 майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, визнано речовими доказами.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що ці докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в цьому кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактом вчинення яких розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано це клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна, яке відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та визнано речовими доказами постановою слідчого від 04.10.2024, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на вищезазначене майно.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 4202410100000127 від 25.09.2024 - задовольнити.

Накласти арешт на майно вилучене в ході проведення обшуку службового кабінету ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi», з карткою стільникового зв`язку НОМЕР_1 , ІMEI: НОМЕР_2 ; ІMEI2 НОМЕР_4.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_1