Рішення

від 23.10.2007 по справі 11505-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

11505-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

23.10.2007Справа №2-7/11505-2007

За позовом Відкритого акціонерного товариства Красноперекопського заводу залізобетонних виробів (96012, м. Армянськ, Північна промзона, ідентифікаційний код 01269974)

До відповідача  Виробничо-комерційної фірми «Нікс» (м. Сімферополь, вул. Київська, 12, кв. 21, ідентифікаційний код 24867488)

Про розірвання договору та стягнення 33622,68 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Котляренко Л. І., предст., дов. від 14.09.2007 р.

Від відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Відкрите акціонерне товариство Красноперекопський завод залізобетонних виробів звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Виробничо-комерційної фірми «Нікс», в якому просить розірвати укладений між сторонами договір №01/0207 від 10.02.2007 р. та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 33622,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору №01/0207 від 10.02.2007 р. відповідач був зобов'язаний погасити заборгованість позивача перед Управлінням Пенсійного фонду України в сумі 162000,00 грн. шляхом оплати перевідних векселів за поставлені позивачем товари. ВАТ Красноперекопський завод залізобетонних виробів зазначив, що відповідачу були поставлені залізобетонні вироби на загальну суму 33622,68 грн., вартість яких відповідачем своєчасно сплачена не була. У зв'язку з тим, що Постановою КМУ №229 від 14.02.2007 р. було визнано таким, що втратило законну силу Постанову КМУ №2339 від 21.12.1999 р. «Про внесення змін до Порядку погашення заборгованості підприємств, установ та організацій із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування шляхом оформлення її векселями та внесення авансових платежів із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування шляхом вексельних розрахунків», позивач вважає, що між сторонами виникли форс-мажорні обставини, у зв'язку з чим позивач припинив в односторонньому порядку виконання своїх обов'язків. Оскільки в добровільному порядку заборгованість у розмірі 33622,68 грн. відповідачем оплачена не була, позивач просить стягнути її з Виробничо-комерційної фірми «Нікс» в примусовому порядку.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

10.02.2007 р. між Виробничо-комерційною фірмою «Нікс» (Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством Красноперекопським заводом залізобетонних виробів (Замовник) був укладений договір №01/0207, згідно з п. 1.1 якого Виконавець приймає на себе зобов'язання по закриттю боргів Замовника (або їх частини) перед Пенсійним Фондом України. В свою чергу Замовник приймає на себе зобов'язання надати Виконавцю всі необхідні документи по заборгованості перед Пенсійним Фондом України, підтвердити наявність товару на повну суму розрахунку з Виконавцем згідно з його зобов'язаннями за цим Договором з видачею відповідної документації, передати цей товар у власність Виконавцю.

Відповідно до п. 2.1 Договору сума договору складає 162000,00 грн.

Розгорнутий асортимент товару визначений в прайс-листах Красноперекопського ЗЗДВ (п. 3.1 Договору).

П. 6.1 Договору передбачено, що товар повинен бути повністю переданий у власність Виконавця протягом дев'яноста календарних днів з моменту підписання цього Договору.

Згідно з п. 9.1 Договору оплата здійснюється перевідним векселями ПФУ протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

З матеріалів справи вбачається, що товарно-транспортними накладними №76 від 07.03.2007 р., №67 від 27.02.2007 р., №57 від 20.02.2007 р. позивачем був поставлений на адресу Виробничо-комерційної фірми «Нікс» товар на загальну суму 33622,68 грн.

Проте, після отримання товару його оплата перевідними векселями відповідачем здійснена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Постановою Кабінету Міністрів України  №229 від 14.02.2007 р. була визнана такою, що втратила чинність, Постанова Кабінету Міністрів України від 21 грудня 1999 р. N 2339 "Про внесення змін до Порядку погашення заборгованості підприємств, установ та організацій із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування шляхом оформлення її векселями та внесення авансових платежів із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування шляхом вексельних розрахунків".

За таких обставин, Пенсійний Фонд України в листі від 21.02.2007 р. N 2822/03-10 зазначив, що з моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року N 229, оформлення заборгованості із збору на обов'язкове державне пенсійне страхування вексельними розрахунками зупиняється.

Отже, суд зазначає, що з моменту набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України  №229 від 14.02.2007 р. фактичне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором №01/0207 від 10.02.2007 р. щодо погашення заборгованості Відкритого акціонерного товариства Красноперекопського заводу залізобетонних виробів перед Пенсійним фондом України шляхом оформлення її перевідними векселями стало неможливим.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного  порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору,  коли  внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 ЦК України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття – «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Суд зазначає, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає зміни або розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Суд також звертає увагу на те, що ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин,  якими сторони  керувалися при укладенні договору,  договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити,  вони не уклали б  договір  або уклали б його на інших умовах.

              Якщо  сторони  не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами,  які істотно змінились, або щодо його розірвання,   договір   може   бути   розірваний,   а  з  підстав, встановлених  частиною  четвертою  цієї  статті,  -  змінений   за рішенням  суду  на  вимогу  заінтересованої  сторони  за наявності одночасно таких умов:

              1) в момент укладення договору сторони виходили  з  того,  що така зміна обставин не настане;

              2) зміна  обставин  зумовлена  причинами,  які заінтересована сторона  не  могла  усунути   після   їх   виникнення   при   всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

             3) виконання  договору  порушило  б  співвідношення  майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того,  на що вона розраховувала при укладенні договору;

             4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

          Отже, ст. 652 ЦК України формулює розгорнені правила, спрямовані на захист інтересів сторін договору у разі істотної зміни обставин. Підставою зміни або розірвання договору може бути істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Визначення істотності змін обставин наводиться в абзаці другому ч. 1 ст. 652 ЦК України.

          Ч. 2 ст. 652 ЦК України встановлює, що у разі недосягнення між сторонами договорі згоди щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду. Це можливе за наявності одночасно всіх умов, що встановлені п. 1 - 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України. Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору, повинна довести, що момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в неусуненні причин, які привели до зміни обставин, відсутня. В п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України передбачено поняття вини як непроявлення всієї турботливості та обачності, які вимагались від сторони. Суд звертає увагу на те, що про турботливість та обачність сторони йдеться тільки стосовно усунення причин після їх виникнення. Непроявленню стороною турботливості та обачності стосовно запобіганні настанню цих причин правового значення не надається.

          Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що втрата чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 1999 р. N 2339 є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Вказані істотні зміни виникли поза волею сторін, не могли бути передбачені ними при укладанні спірного договору, та фактично унеможливили виконання відповідачем своїх обов'язків за договором №01/0207 від 10.02.2007 р., тобто стали причиною істотного порушення Виробничо-комерційною фірмою «Нікс» умов договору, яке в значній мірі позбавило позивача того, на що він розраховував при укладанні спірного договору.

          Наведені вище обставини дозволяють суду зробити висновок про необхідність розірвання договору №01/0207 від 10.02.2007 р. з метою збереження того балансу інтересів сторін, якого було досягнуто при укладенні договору і який виявився порушеним у зв'язку з істотною зміною обставин.

          Згідно з ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

          Відповідно до ч. 3 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

          Суд звертає увагу на те, що до часу подачі позову до суду переданий у власність відповідача товар на загальну суму 33622,68 грн. в добровільному порядку оплачений ним не був. Іншого суду доведено відповідачем не було, у той час як згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Таким чином, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Красноперекопського заводу залізобетонних виробів щодо стягнення з Виробничо-комерційної фірми «Нікс» заборгованості за поставлений товар у розмірі 33622,68 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, та підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Розірвати договір №01/0207 від 10.02.2007 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством Красноперекопським заводом залізобетонних виробів (96012, м. Армянськ, Північна промзона, ідентифікаційний код 01269974) та Виробничо-комерційною фірмою «Нікс» (м. Сімферополь, вул. Київська, 12, кв. 21, ідентифікаційний код 24867488).

3.          Стягнути з Виробничо-комерційної фірми «Нікс» (м. Сімферополь, вул. Київська, 12, кв. 21, ідентифікаційний код 24867488) на користь Відкритого акціонерного товариства Красноперекопського заводу залізобетонних виробів (96012, м. Армянськ, Північна промзона, ідентифікаційний код 01269974) заборгованість у розмірі 33622,68 грн., 336,23 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.