Рішення

від 16.10.2024 по справі 212/8717/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/8717/24

2/212/3794/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я,-

В С Т А Н О В И В:

4 вересня 2024 року адвокат Лященко А.М., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду із даним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що ОСОБА_1 з 23.02.2007 по 31.03.2010 року, з 01.11.2014 по 21.08.2018 року, працював на підприємстві ПрАТ «Суха Балка». За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня); періартрозу ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня) та остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група А. ЛН першого-другого ступеня. Враховуючи вказане, за довідкою МСЕК від 13 серпня 2024 року позивачу було встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок проф. захворювання 65%, а також встановлено 3 групу інвалідності. Таким чином через хронічне професійним захворювання було порушено нормальні життєві зв`язки позивача. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання позивач відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, що позначається на його душевному та фізичному станах через незворотність негативних змін у його житті. Тому факт моральних страждань є очевидним, які позивачу мають бути відшкодовані внаслідок ушкодження його здоров`я у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства зі створення безпечних умов праці. Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача (65%) та встановлення ІІІ групи інвалідності, просила стягнути на користь позивача з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 400000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

У відзиві представник відповідача, ПрАТ «Суха Балка», адвокат Заклецький В. В., не визнаючи заявлені позовні вимоги, вказував, що робота на гірничодобувному підприємстві обумовлена наявністю шкідливих виробничих факторів, усунути які неможливо з об`єктивних причин. При укладенні з ПрАТ «Суха Балка» трудового договору позивача було ознайомлено з умовами праці, наявністю на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Відповідач не порушував законодавство про працю відносно позивача. Додавав, що ймовірною причиною профзахворювання ОСОБА_1 є незастосування ним у процесі виконання трудових обов`язків засобів захисту. Загальний стаж роботи позивача на ПрАТ «Суха Балка» становить 11 років 6 місяців. Однак у ПрАТ «Суха Балка» немає вини в отримані позивачем профзахворювання. Також матеріали справи, натомість, не містять відомостей стосовно перенесення позивачем моральних страждань, тому посилання позивача на душевні страждання та переживання не підтверджуються доказами, тому позов у 400000 грн. є необґрунтованим, а розмір заявлених вимог є завищеним. Робота на гірничодобувному підприємстві обумовлена наявністю шкідливих виробничих факторів, усунути які неможливо з об`єктивних причин, порядок та вимоги щодо роботи в шкідливих умовах регламентовані законодавчо і компенсуються пільгами. На підставі наведеного просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 5 вересня 2024 року при відкритті провадження у справі судом було визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

Від позивача ОСОБА_1 , та його представника, адвоката Лященко А.М., жодних клопотань до суду не надходило.

Представник ПрАТ «Суха Балка» не заперечував проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного вмотивування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Суха Балка», та працював на вказаному підприємстві з 23.02.2007 р. по 31.03.2010 р. підземним гірником 1 розряду, підземним гірничим монтажником 3 розряду, звідки позивача 31.03.2010 року було звільнено у зв`язку з переведенням у ТОВ «Криворіжшахтобуд». У подальшому ОСОБА_1 працював на ПАТ «ЄВРАЗ Суха Балка», яке є правонаступником ПрАТ «Суха Балка», з 01.11.2014 року по 21.08.2018 року гірничим монтажником підземним 3 розряду, гірником підземним 1 розряду, гірничим монтажником підземним 3 розряду, звідки позивача було звільнено за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки позивача (серія НОМЕР_1 ).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10 травня 2024 року, складеного відносно підприємства АТ «Криворізький залізорудний комбінат»,встановлено наявність у ОСОБА_1 , стаж роботи якого в умовах впливу шкідливих факторів становив 4 роки 6 місяців (загальний стаж 22 роки 3 місяці), професійного захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня); періартрозу ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня) та остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); сидеросилікоз першої стадії, ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої стадії, група А. ЛН першого-другого ступеня, встановленого ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» за висновком від 11 квітня 2024 року. При цьому виникнення у позивача професійного захворювання сталось також внаслідок його роботи на ПрАТ «Суха Балка» протягом майже 7 років (загальний стаж), з яких з 03.07.2007 року по 31.03.2010 року, з 01.11.2014 року по 18.03.2015 року та з 13.01.2017 року по 21.08.2018 року (майже 5 років) стаж роботи позивача в шкідливих умовах на підлприємстві відповідача, під час якої ОСОБА_1 підпадав під вплив пилу фіброгенної дії та показників важкості праці, які перевищували нормативні, що підтверджено інформаційною довідкою Державної служби з питань праці від 25.08.2023 року.

Згідно із довідкою МСЕК № 573811 від 13.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності з 15 липня 2014 року внаслідок професійного захворювання з датою чергового переогляду 10.07.2026 року.

Згідно із довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 130165 від 13.08.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 було первинно встановлено втрату 65% працездатності (45% радикулопатія, 20% сидеросилікоз) з 15 липня 2024 року по 1 серпня 2026 року з рекомендацією медикаментозного лікування, а також санаторного лікування, що підтверджується індивідуальною програмою реабілатації інваліда. Дата наступного переогляду 10 липня 2026 року.

У зв`язку із професійним захворюванням ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками з амбулаторних карок стаціонарного хворого та медичним висновком ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» № 611 від 11.04. 2024 року.

Суд зазначає,щозаст.3КонституціїУкраїни людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 4ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпеченнябезпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На підставіст.237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків на підприємстві відповідача, то моральну шкоду йому заподіяно відповідно ушкодженням здоров`я під час роботи у відповідача, оскільки роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, внаслідок чого суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок ПрАТ «Суха Балка».

Отже, суд відкидає посилання представника ПрАТ «Суха Балка» на те, що відповідач не відповідає за спричинення ОСОБА_1 профзахворювання, оскільки на підприємстві відповідача не було організовано безпечні умови праці позивача, що стало наслідком розвитку у нього професійного захворювання.

При цьому наявність вини у даному випадку для відповідальності відповідача за законом не вимагається, оскільки за п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Так судомбуло встановлено,що узв`язкуз отриманнямпрофесійного захворюваннязі встановленнямстійкої втрати працездатності ОСОБА_1 у розмірі65%,та встановленнямйому третьоїгрупи інвалідності з наступним переоглядом 10 липня 2026 р., позивачу безумовнобуло заподіяноморальну шкоду,оскільки внаслідокпрофесійного захворюванняу останньогозмінилися умовижиття,він змушенийпроходити тривалелікування,відчуваючи фізичнийбіль тадискомфорт уповсякденному житті,обмеженість уможливості продовжуватиколишній активнийспосіб життята тривогуза майбутнє внаслідок набутого професійного захворювання.

Тому суд відкидає посилання представника відповідача на те, що позивачем не було доведено завдання йому моральних страждань через спричинене йому професійне захворювання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Відповідно до п. 9Постанови ПленумуВерховногоСудуУкраїни«Просудовупрактикув справахпровідшкодуванняморальної(немайнової)шкоди»№4від31березня1995року розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди позивачу внаслідок професійного захворювання кількість часу, який ОСОБА_1 пропрацював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, а також його профмаршрут, що стало причиною встановлення професійного захворювання ОСОБА_1 , ступінь втрати ним працездатності через професійне захворювання, отриману ним інвалідність, необхідність позивача у медикаментозному лікуванні, розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи, а також відповідальність, яка лежить підприємстві відповідача у спричиненні ушкодження здоров`я позивачу.

Отже, на підставі переліченого вмотивування, враховуючи те, що ОСОБА_1 отримав професійне захворювання внаслідок недосконалості виробництва загалом 65% стійкої втрати працездатності через набуте ним професійне захворювання при роботі у таких шкідливих умовах на підприємстві відповідача протягом майже 5 років та інвалідність ІІІ групи, зважаючи на розмір на 1 січня 2024 року мінімальної заробітної плати в сумі 7100 грн., то на переконання суду розмір відшкодування завданої ОСОБА_1 ушкодженням здоров`я моральної шкоди з боку ПрАТ «Суха Балка» повинен дорівнювати саме 150 000 грн., що відповідатиме спричиненій ОСОБА_1 моральній шкоді через незворотність негативних наслідків професійного захворювання на його здоров`ї та подальшому житті, які повинен відшкодувати саме відповідач.

При цьому суд також врахував, що професійні захворювання ОСОБА_1 виникли у зв`язку з його роботою у шкідливих умовах на АТ «Криворізький залізорудний комбінат» протягом 4 років 6 місяців, а також його роботою у шкідливих умовах на ТОВ «Криворіж шахтобуд» протягом 4 років 7 місяців.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок професійного захворювання, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого професійного захворювання.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Відповідно дост.141ЦПК Україниз відповідачапідлягає стягненнюв дохіддержави такожсудовий збірв сумі1500 грн.

Керуючись ст.4-5,13,76-81,89, 133-141, 258-259,263,265 ЦПК, -, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, - задовольнити частково.

Стягнути зПриватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн. без утримання з такої суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» в дохід держави судовій збір в сумі 1500 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено та підписано 16 жовтня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1

Відповідач:Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», ЄДРПОУ 00191329, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Конституційна 5.

Суддя: Д. О. Козлов