Рішення

від 17.09.2024 по справі 216/6466/23

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/6466/23

провадження 2/216/776/24

РІШЕННЯ

іменем України

17 вересня 2024 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю

секретаря судового засідання Ярути О.Г.,

відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №4 приміщення суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю,-

встановив:

Представник позивача, адвокат Ткаченко А.П., звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до виконкому Центрально-Міської районної у місті ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла - ОСОБА_5 . Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з однокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить спадкодавцю на праві приватної власності. Позивач звернулася до Першої криворізької нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено з тих підстав, що позивач не є спадкоємцем за законом, заповіту спадкодавець не складав, а факт проживання однією сім`єю більш ніж п`ять років не встановлено. Разом з цим, позивач зазначає, що спадкодавець була її сусідкою. Своїх дітей та будь-яких родичів в неї не було, оскільки вона була самотньою людиною та зверталась по допомогу з вирішенням побутових питань (ремонт телевізора, проблемами зі світлом) до родини позивача. З січня 2013 року між позивачем та померлою ОСОБА_5 виникли дуже теплі добросусідські відносини, які згодом переросли у родині. Згодом самопочуття ОСОБА_5 стало погіршуватись. Позивач всіляко допомагала померлій, піклувалась про її здоров`я. Була зроблені операції з видаленням жовчного міхура і пупової грижі ОСОБА_5 . Весь час позивач навідувала її у лікарні, годувала її котика, привозила необхідне. Спадкодавець довіряла позивачеві ключі від свого помешкання. Позивач придбала та встановила в квартирі пральну машинку, згодом придбала бойлер, більш кращий холодильник. Також позивач допомагала в оплаті комунальних платежів, купувала продукти харчування. С того часу вони були пов`язані спільним побутом. Позивач особисто приймала участь у поховані ОСОБА_5 , купувала необхідну похорону атрибутику і виконала її бажання бути похованої поруч з матір`ю. Всі витрати на поховання, проведення поминального обіду були проведені за кошти позивача. Враховуючи наведені обставини, позивач просить встановити факт проживання однією сім`єю з січня 2013 по 21.11.2020 її зі спадкодавцем ОСОБА_5 .

На підставі ухвал суду від 25.01.2024 та 19.02.2024 залучено в якості співвідповідачів у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 24.11.2020 (а.с. 12).

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, яке складається з однокімнатної квартири, загальною площею 34,9 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло Ц НОМЕР_2 від 17.01.1997 (а.с. 14).

Згідно з актом від 11.09.2023, складеного зі слів сусідів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позивач ОСОБА_3 , постійно проживала однією сім`єю більше п`яти років разом з ОСОБА_5 у період з січня 2013 по день смерті, за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, позивачем долучено до справи копії квитанцій про оплату комунальних платежів за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , фотокартки з фіксацією місця поховання ОСОБА_5 та виписки з медичного обстеження позивача.

Зі спадкової справи №455-2020, заведеної Першою криворізькою державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_5 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини звернулись відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_3 . Постановою від 09.07.2021 позивачу та відповідачу ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з не встановленням між ними та спадкодавцем факту проживання однією сім`єю більш ніж п`ять років. Крім цього, за життя 10.12.2004 ОСОБА_8 склала заповіт, яким усе належне їй майно, майнові права та обов`язки заповіла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 27.11.2020 ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №00134606751 (а.с. 38-56).

Під час розгляду справи позивач позов підтримала та наполягала на його задоволенні, одночасно з цим пояснила, що померла ОСОБА_5 з 2013 по 2020 рік мешкала у неї в квартирі, до 2014 року у цьому ж помешканні проживала мати позивача. В останній місяць почала жити в своїй квартирі. Про ОСОБА_9 дізналась лише після смерті ОСОБА_5 , коли дізналась про наявність заповіту. На момент смерті за ОСОБА_5 доглядала інша сусідка - ОСОБА_2 . Також до померлої приходив соціальний працівник. Родичів у померлої не було. Звернулась до суду з вказаним позовом за рекомендацією працівників виконкому.

Відповідач ОСОБА_2 визнала позов ОСОБА_3 , одночасно з цим пояснила, що ОСОБА_5 періодично проживала то сама у своїй квартирі, то з позивачем. Також ОСОБА_5 відвідувала соціальний працівник, яка приносила пенсію, придбавала продукти харчування та ліки.

Поряд з цим, відповідач ОСОБА_4 проти позову ОСОБА_3 заперечувала, та пояснила, що є донькою ОСОБА_9 . Ніколи не бачила ані позивача, ані відповідача ОСОБА_2 . Була знайома з померлою з дитинства, відвідувала її за рік до смерті. Вона проживала у своїй квартирі, сторонніх осіб там не було. ОСОБА_5 сама про себе піклувалась. Про спільне проживання з позивачем відповідачеві нічого не відомо.

Також, під час розгляду справи у якості свідка була допитана ОСОБА_7 , яка пояснила, що є сусідкою померлої з 1984 року. Бачила померлу вдома у позивача, яка доглядала за нею, відвозила до лікарні, в них були гарні стосунки. На момент смерті ОСОБА_5 проживала в квартирі позивача.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що також є сусідкою померлої. Позивач всіляко допомагала померлій, піклувалась про її здоров`я. На момент смерті ОСОБА_5 проживала в квартирі позивача.

Представник виконкому Центрально-Міської районної у місті ради надала заяву про розгляд справи за відсутності представника виконкому, просить ухвали законне та обґрунтоване рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, визнавши їх достатніми для ухвалення рішення у справі суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому відповідно до роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Аналізуючи норми права, на які посилається позивач у позові, а також норми права, які слід застосувати, мотиви їх застосування суд приходить до таких висновків.

Частина 1 ст. 16 ЦК передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання осіб сім`єю без наявності інших ознак сім`ї.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, тощо.

Належними та допустимими доказами проживання осіб однією сім`єю є, зокрема: довідки з місця проживання; свідчення свідків; спільні фото, листи ділового та особистого характеру тощо; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що особи вважали себе сім`єю, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ст.ст. 1222-1223, 1233-1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статтею 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При цьому, до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім`єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти, принаймні, п`ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім`єю.

Ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження №14-130цс19) зазначено, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження №14-283цс18) та Верховним Судом у постановах від 09 січня 2020 року у справі №186/421/17 (провадження №48280св18); від 09 червня 2021 року у справі №346/5702/18 (провадження №61-17111св20) та від 01 вересня 2021 року у справі №523/9720/17 (провадження №61-7715св21).

Судом встановлено, що на момент смерті ОСОБА_5 , позивач зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_2 .

Спадкодавець ОСОБА_5 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , інші зареєстровані за цією адресою особи, відсутні (а.с. 50).

Тобто, позивач та спадкодавець були сусідами.

Окрім позивача сусідкою спадкодавця була відповідач ОСОБА_2 , яка, як і позивач, звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої.

З січня 2013 року та до часу смерті ОСОБА_5 позивач всіляко допомагала своїй сусідці по господарству, зокрема, придбавала їжу, купувала ліки, за відсутності спадкодавця, доглядала за квартирою, тощо. У подальшому взяла на себе витрати з поховання.

Разом з цим, виходячи з викладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем тверджень, щодо проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Так, у якості письмового доказу позивачем суду представлено лише акт від 11.09.2023, складений зі слів сусідів - свідків по справі.

Будь-яких інших письмових доказів (спільних фотографій, особистих листів, квитанцій на купівлю їжі, ліків, побутової техніки в квартиру, оплату комунальних платежів з січня 2013 року) проживання позивача разом із ОСОБА_5 , суду не представлено.

При цьому, показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не можуть бути прийняті до уваги за належні та допустимі докази спільного проживання однією сім`єю позивача із ОСОБА_5 не менше як п`ять років до дня відкриття спадщини, оскільки вказані свідки є сусідами позивача, тому вказані особи можуть бути зацікавленими у результаті розгляду справи. До того ж, покази цих свідків не узгоджуються з поясненнями відповідача ОСОБА_4 , яка вказує, що ніколи не бачила ані позивача, ані відповідача ОСОБА_2 , хоча була знайома з померлою з дитинства.

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги за належні та допустимі докази спільного проживання однією сім`єю й пояснення самої ОСОБА_3 , яка незважаючи на наявність заповіту від імені померлої, а також намірів відповідача ОСОБА_2 оформити спадщину після померлої, яка першою звернулась до нотаріальної контори, також звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а в подальшому з вказаним позовом до суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту проживання позивача і ОСОБА_5 однією сім`єю протягом не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Аналогічного висновку дійшов Дніпровський апеляційний суд у постанові від 29.06.2022 у справі № 216/2651/21 (провадження №22-ц/803/2016/22).

Крім цього, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд також враховує наявність посвідченого нотаріально заповіту від імені померлої ОСОБА_5 на ім`я третьої особи, яка хоч і померла, проте має спадкоємця, яка не позбавлена права оформлення своїх спадкових прав у встановленому чинним законодавством порядку, в тому числі й на спірну квартиру.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 16 ЦК України, ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: не відомо, місце проживання: АДРЕСА_3 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

- відповідач: виконком Центрально-Міської районної у місті ради, код ЄДРПОУ: 04052560, місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, 27.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ