Постанова

від 03.10.2024 по справі 910/4078/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2024 р. м.Київ Справа№ 910/4078/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Зінченко А.С.

за участі представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 03.10.2024

від позивача: не з?явився;

від відповідача: Левченко О.О. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.06.2024

у справі №910/4078/24 (суддя С. А. Ковтун)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІТА 2021»

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча

компанія «Енергоатом»

про стягнення 1 201 255,22 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛІТА 2021» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення за договором поставки товару № 53-121-01-21-10281 від 17.05.2021 1201255,22 грн, в тому числі: 885243,54 грн боргу, 57463,30 грн 3% річних, 258518,38 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки електричної енергії в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленої позивачем електроенергії за, у зв`язку з чим у відповідача виникала заборгованість.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач у поданому суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що у Договорі не встановлений строк оплати ПДВ (147540,59 грн). Також відповідач послався на форс-мажорні обставини через військову агресію російської федерації проти України та просив зменшити розмір 3%.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі №910/4078/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІТА 2021» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволено в повному обсязі, стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІТА 2021» 885243,54 грн боргу, 57 463,30 грн 3% річних, 258 518,38 грн інфляційних втрат, 14 414,70 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив 885243,54 грн боргу, відповідач не надав доказів неможливості виконання зобов`язання у встановлені строки внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану). Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 57 463,30 грн. 3% річних та зменшити 3% річних до мінімально можливого розміру.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наступних доводів:

- обставин в яких перебуває скаржник у зв`язку з окупацією філії «ВП Запорізька АЕС» та якими скаржник обгрунтував можливість зменшити відповідальність у вигляді 3% річних зокрема:

- наявність загальновідомих та нормативно врегульованих фактів, які підлягають доказуванню та які неодмінно впливають на спроможність своєчасного ведення розрахунків відповідачем по договору;

- Указ Президента України від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану», що неодноразово продовжено, зокрема станом на теперішній час;

- тимчасове перебування території під окупацією;

- засвідчення Торгово-промисловою палатою України, листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 настання форс-мажорних обставин;

- не враховано судом першої інстанції статус скаржника, щодо державних функцій, зобов`язання їх виконання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2024, справу № 910/4078/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського міста Києва від 17.06.2024, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: ЯковлєвМ.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 08.07.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4078/24.

На виконання ухвали про витребування матеріалів справи Господарський суд міста Києва направив справу №910/4078/24, яка була отримана судом апеляційної інстанції 15.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/4078/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024. Судове засідання призначено на 03.10.2024 об 11:45 в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка,1 літера А в залі судових засідань № 16.

23.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (адв. Левченко О.О. ) надійшло клопотання про участь в судовому засіданні, яке призначено на 03.10.2024 об 11 год. 45 хв. по справі №910/4078/24, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 23.09.2024 клопотання Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про участь в судовому засіданні, яке призначено 03.10.2024 о 11 год 45 хв. у справі №910/4078/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судовому засіданні 03.10.2024 представник скаржника приймав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та задовольнити клопотання про зменшення 3% річних до мінімально можливого розміру.

Позивач 03.10.2024 у судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників позивача - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги внаслідок неявки представників позивача - відсутні.

Також, від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 17 травня 2021 року державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю «АЛІТА 2021» (постачальник) уклали договір поставки товару № 53-121-01-21-10281 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти і сплатити за товар, визначений у специфікації.

Строк поставки товару травень-серпень 2021 року (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів за дати поставки всього товару.

Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору).

Позивач поставив товар на загальну суму 1044445,14 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1 від 03.06.2021, № 7 від 02.07.2021, № 8 від 05.07.2021, № 9 від 16.07.2021, № 18 від 10.08.2021, № 9 від 10.08.2021, № 20 від 20.08.2021, № 21 від 25.08.2021, № 22 від 26.08.2021, № 23 від 27.08.2021, № 79 від 25.11.2021.

Податковий орган прийняв відповідні податкові накладні, подані позивачем (квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 30.06.2021, 29.07.2021, 12.08.2021, 27.08.2021, 10.09.2021, 15.12.2021).

З огляду на умови Договору, відповідач повинен розрахуватися за товар до 25.01.2022. Суд виходить з того, що умови Договору про оплату покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації постачальником видаткової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку не змінює строку оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно з ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

Згідно оборотної сальдової відомості по рахунку, долученої до матеріалів позову, відповідач сплатив за товар 159201,60 грн.

Як зазначав позивач, відповідачем не було здійснено оплату товару на суму 885243,54 грн , що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Крім того, позивачем заявлено до стягнення 57 463,30 грн. 3% річних, 258 518,38 грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі №910/4078/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІТА 2021» до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задоволено в повному обсязі, стягнуто з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІТА 2021» 885243,54 грн боргу, 57 463,30 грн 3% річних, 258 518,38 грн інфляційних втрат, 14 414,70 грн судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 57 463,30 грн. 3% річних та зменшити 3% річних до мінімально можливого розміру.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України, визначено , згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України, товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції за наявними матеріалами справи, постачальником здійснено постачання товару на загальну суму 1044445,14 грн, що підтверджується Позивач поставив товар на загальну суму 1044445,14 грн, що підтверджується видатковими накладними № 1 від 03.06.2021, № 7 від 02.07.2021, № 8 від 05.07.2021, № 9 від 16.07.2021, № 18 від 10.08.2021, № 9 від 10.08.2021, № 20 від 20.08.2021, № 21 від 25.08.2021, № 22 від 26.08.2021, № 23 від 27.08.2021, № 79 від 25.11.2021, з яких відповідачем оплачено 159201,60 грн., внаслідок чого сума боргу відповідача складає 885 243,54 грн., і була присуджена до стягнення з відповідача на користь позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині скаржником не оскаржується, і відповідно, в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 285 518,38 грн за період 01.02.2022 по 29.02.2024, які присуджені до стягнення судом першої інстанції. Рішення суду першої інстанції в цій частині скаржником не оскаржується, і відповідно, в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 57 463,30 грн., які присуджені до стягнення рішенням суду першої інстанції, і з чим скаржник не погоджується в апеляційній скарзі.

Щодо нарахування 3% річних, скаржник заперечував щодо стягнення 57 463,30 грн., обгрунтовуючи тим, що відповідачем долучено до матеріалів справи загальний офіційний лист торгово-промислової палати України від 28.02.2022, яким засвідчено форс-мажорні обставини: військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану. На думку відповідача вказаним листом в повній мірі підтверджується факт настання форс-мажорних обставин. Також, відповідач звернув увагу суду на обставину щодо перебування території Запорізької АЕС на тимчасово окупованій території України.

Водночас позивач посилався на висновки Верховної Палати у справі №902/417/18, щодо підстав та право суду зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі с. 625 Цивільного кодексу України і, відповідно, у апеляційній скарзі висловив прохання зменшити нарахування з 3% річних до мінімально можливого розміру.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши доводи скаржника в цій частині, дійшов наступних висновків.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжувалась, і запроваджений воєнний стан є чинним і на даний час.

28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та / або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.

Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 в контексті спірних правовідносин не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Умовами розділу 9 «Форс-мажор» Договору сторони визначили порядок дій сторін при настанні форс-мажорних обставин, зокрема, необхідність здійснення відповідного повідомлення іншої сторони (п. 9.3).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що скаржником не доведено об`єктивної неможливості виконання умов договору з незалежних від нього обставин, у зв`язку з чим обумовлені як законом, так і договором підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язань за договором

Не є такою обставиною і перебування території Запорізької АЕС на тимчасово окупованій території України, адже вказане жодним чином не унеможливлювало здійснення відповідачем розрахунків з позивачем на підставі відповідного Договору, укладеного ще до початку запровадження воєнного стану, і зобов?язання з оплати товару за яким також виникли ще до запровадження такого відповідним Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022.

Так, обґрунтовуючи свої доводи, відповідач послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, в якій зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте слід зазначити, що викладена правова позиція у вказаній справі щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, у даному випадку не може бути застосована, оскільки у зазначеній постанові судом була надана оцінка правовідносинам, в яких сторони в договорі збільшили розмір відсотків річних, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У той же час у даній справі розмір відсотків річних сторонами у договорі не збільшувався, порівняно з розміром, визначеним у ст. 625 Цивільного кодексу України, застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.

Отже, суд апеляційної інстанції дослідивши обгрунтування клопотання про зменшення розміру 3% та докази на які посилається скаржник, дійшов висновку про відхилення даного клопотання, зважаючи на недоведеність обставин, для застосування заходів зменшення нарахованих 3% річних до мінімально можливого.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва щодо обгрунтованості розрахунку, який зроблений судом першої інстанції, з урахуванням вірного визначеного судом періоду (з 26.01.2022 по 25.03.2024), стягненню підлягають 3% річних в розмірі 57 463,30 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості у вищевказаному періоді у розмірі 57 463,30 грн грн.

Всі інші доводи, наведені скаржником у апеляційній скарзі, з урахуванням меж апеляційного оскарження, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні Господарського процесуального кодексу України з викладених у апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/4078/24, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги, з урахуванням меж апеляційного оскарження.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/4078/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/4078/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 910/4078/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 15.10.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров