ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" вересня 2024 р. Справа№ 910/6206/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Козир Т.П.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024
у справі № 910/6206/21 (суддя Т.В. Васильченко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» (відповідач - 1)
Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Київ Чорнєй Віти Володимирівни (відповідач - 2)
Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт 2018» (відповідач - 3)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Комсервиспром 10»
про визнання недійсним договору та скасування рішення державного реєстратора,
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» та Приватного нотаріуса Чорнєй Віти Володимирівни про визнання недійсним договору та скасування рішення державного реєстратора.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6206/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 у даній справі залучено до участі у якості відповідача-3 Товариство з обмеженою відповідальністю «Старт 2018», у зв`язку з чим змінено його процесуальний статус з третьої особи-1 на відповідача-3.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/6206/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт 2018» задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 04.07.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт 2018» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. за реєстровим №721 від 04.07.2018.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни, індексний номер: 41895286 від 04.07.2018, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» на об`єкт нерухомого майна, який має реєстраційний номер 1417833280391, а саме: 99 відсотків від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», загальною площею 13003 кв. м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58 (Шевченківський р-н). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт 2018» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» судовий збір у розмірі 4 540,00 грн.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених ТОВ «Гіпек» до ТОВ «Євробудсервіс-2020» та ТОВ «Старт 2018» в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018 та про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 41895286 від 04.07.2018. Водночас, з посиланням на висновки Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №461/8641/19, від 09.08.2022 у справі №266/2666/19, від 10.08.2022 у справі №565/315/21, від 10.08.2022 у справі №725/873/20) суд відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Гіпек», заявлених до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., оскільки у розрізі спірних правовідносин сторін, приватний нотаріус не є належним відповідачем.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано нормами статей 13, 41 Конституції України, статей 11, 16, 202-204, 209, 215, 220, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 377, 386, 391, 415, 525, 626, 628, 651, 653, 654, 655, 658, 1130, 1141 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 83, 84, 95, 120 Земельного кодексу України (далі також - ЗК України), статей 2, 3, 4, 10, 12, 13, 18, 27, 27-1 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статей 1, 3, 5, 18 Закону України «Про іпотеку», пунктів 40, 68 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 №553 (далі також - Порядок №1127) та встановленими судом обставинами щодо:
- приналежності права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житлово-громадський комплекс по вул. Богдана Хмельницького, 58 у Шевченківському районі міста Києва II черга будівництва, літера «Т» загальна площа: 11462,9 кв.м, житлова площа: 8383, 6 кв.м, опис: незавершений будівництвом Житлово-громадський комплекс має відсоток готовності 40% (сорок відсотків), який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:88:199:0001, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58 позивачу - ТОВ «Гіпек»;
- відсутності належних доказів набуття у встановленому законом порядку ТОВ «Старт 2018» права на об`єкт нерухомого майна: 99 % від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проспекту «Житлово-громадський комплекс» за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 58;
- ефективності обраного позивачем способу захисту його майнових прав шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018 та скасування рішення приватного нотаріуса Чорнєй В.В. №41895286 від 04.07.2018 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Євробудсервіс-2020» на об`єкт незавершеного будівництва.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» (далі - ТОВ «Євробудсервіс-2020») звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Як зазначає апелянт у своїй скарзі, висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «Комсервиспром 10» не набув права власності на об`єкт нерухомого майна: 99 % від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проспекту «Житлово-громадський комплекс» за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 58, суперечить статтям 190, 575, 576 ЦК України, статті 5 Закону України «Про іпотеку», та ін.
Спростовуючи висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ «Консоль ЛТД» станом на 14.03.2014 не набуло право власності на свою частку у спірному об`єкті незавершеного будівництва, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, з огляду на припинення дії договору про спільну діяльність від 24.10.2001 №0991/241-252, ТОВ «Євробудсервіс-2020» вказує на те, що частка ТОВ «Консоль ЛТД» у спільній діяльності визначена умовами договору про спільну діяльність з подальшими змінами, а отже останній міг вільно розпоряджатись такою часткою. Оскільки договір іпотеки від 22.09.2011 (щодо якого судом встановлено нікчемність) за формою та змістом є ідентичним до укладеного раніше договору іпотеки від 15.10.2004, ця обставина додатково підтверджує можливість ТОВ «Консоль ЛТД» розпоряджатись належною йому часткою.
Скаржник вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про нікчемність договору іпотеки від 22.09.2011, зроблені з посиланням на відповіді Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.08.2021 №39184/6-21, Міністерства юстиції України від 19.08.2021 №68474/80511-33-21/19.1.5, лист Управління від 30.08.2021 №39184/6-21, лист ліквідатора ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» Демчана О.І. щодо відсутності у нього договору іпотеки від 22.09.2011. Докази, оцінені судом з порушенням вимог статей 73, 76, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України), адже не містять достовірної інформації, яка б вказувала на нікчемність договору іпотеки від 22.09.2011.
Заявник апеляційної скарги вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на наказ Міністерства юстиції України від 07.12.2020 за №4236/5, яким скаргу ТОВ «Гіпек» від 15.07.2020 задоволено частково та скасовано рішення від 24.11.2017 за №38329866, від 21.12.2017 №38883986 прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною. Так, наявність судових проваджень у справах №910/12547/21, №910/15712/23 свідчать про можливість визнання такого наказу протизаконним, що виключає доцільність покладення наказу в основу судового рішення.
ТОВ «Євробудсервіс-2020» вказує на нікчемність договору від 14.03.2014 про припинення сумісної діяльності, оскільки матеріали справи не містять доказів реального припинення ТОВ «Консоль ЛТД» господарської діяльності.
Серед іншого, скаржник вказує на помилковість застосування судом першої інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.11.2023 у справі №916/1174/22, від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, як таких, що не регулюють спірні правовідносини сторін.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.
Скаржником в апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване ознайомленням із текстом оскаржуваного рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 29.01.2024.
20.02.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшов другий примірник апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21.
Оскільки апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6206/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
11.03.2024 матеріали справи № 910/6206/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді після виходу з відпустки 25.03.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
10.04.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої скаржником додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка була передана головуючому судді 15.04.2024, після повернення з навчання.
17.04.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про долучення до матеріалів апеляційної скарги доказів направлення копії апеляційної скарги на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» у справі № 910/6206/21, мотивуючи це нестабільним функціонуванням електронної системи ЄСІТС, що унеможливило направлення копії апеляційної скарги позивачу у встановлені судом строки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» та призначено скаргу до розгляду на 22.05.2024. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 13.05.2024. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/6206/21.
13.05.2024 засобами поштового зв`язку до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як таке, що є законним, обґрунтованим та ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням вимог процесуального права. Зокрема, Товариство погоджується з висновками суду про нікчемність договору іпотеки від 22.09.2011, відсутність у ТОВ «Консоль ЛТД» права на розпорядження часткою 99%, визначеною п.8.1 договору до завершення будівництва та реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, ненабуття ТОВ «Комсервиспром 10» права на об`єкт незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, підкреслюючи, що ТОВ «Євробудсервіс-2020» не спростовує висновки суду, а вдається лише до незгоди з цими висновками.
16.05.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ «Гіпек» Лошадкіної В.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату через неможливість її прибуття в судове засідання у зв`язку з перебуванням у щорічній основній відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21 відкладено на 19.06.2024.
06.06.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» надійшли заперечення на відзив ТОВ «Гіпек» на апеляційну скаргу. Не погоджуючись із позицією ТОВ «Гіпек» про відсутність у ТОВ «Консоль ЛТД» права самостійно розпоряджатись гарантованою договором про спільну діяльність часткою у розмірі 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва, ТОВ «Євробудсервіс-2020» стверджує, що таке право підтверджується договором іпотеки від 15.10.2004 та висновками, зробленими судами під час розгляду справи №5011-57/12765-2012. А спростовуючи доводи позивача про нікчемність договору іпотеки від 22.09.2011 у зв`язку з відсутністю нотаріального посвідчення такого договору, відповідач-1 вкотре надав пояснення щодо неможливості отримання оригіналу посвідченого договору у нотаріуса. Не погоджуючись із доводами позивача про недоцільність залучення до участі у справі Р.Холм Інвест Лімітід «R. HOLM INVEST LIMITED», апелянт вказує, що суд мав вжити заходів для залучення до участі у справі вказаної особи та витребувати у неї відповідні пояснення та докази. Скаржник вкотре наголошує на тому, що саме ТОВ «Комсервиспром 10» правомірно набуто право власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва у розмірі 99% у порядку, передбаченому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» на підставі договору від 12.01.2012, в той час як ТОВ «Гіпек» не мало законних прав на реєстрацію права на об`єкт незавершеного будівництва.
19.06.2024 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від адвоката Кійко Є., повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» надійшла заява про відкладення судового засідання у справі №910/6206/21 на іншу дату, у зв`язку зі здійсненням ним участі у розгляді справи №203/3081/22, що перебуває у провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська, призначеної на 09.00 год 19.06.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2024 заяву адвоката Кійко Є. задоволено, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21 відкладено на 26.06.2024.
26.06.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (далі також, ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», ліквідатор Демчан О.І.), як особи, яка не була залучена до участі у справі, але щодо прав якої ухвалено судове рішення, - надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/6206/21.
Обґрунтовуючи підстави необхідності залучення Товариства до участі у розгляді справи, заявник апеляційної скарги посилається на те, що встановлення в оскаржуваному судовому рішенні факту нікчемності договору іпотеки від 22.09.2011, укладеного між резидентом Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії Р.Холм Інвест Лімітід «R. HOLM INVEST LIMITED» та ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», впливає на можливість понесення ним у майбутньому матеріальних втрат, що убачається зі змісту листа ТОВ «Євробудсервіс-2020» та ТОВ «Комсервиспром-10» від 17.06.2024.
Заявляючи вимоги про скасування рішення суду першої інстанції, ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» вказує на порушення судом при постановленні рішення норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права.
Зокрема, висновки суду про припинення між ТОВ «Гіпек» та ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» правовідносин за договором про спільну діяльність №0991/241-252 від 24.10.2001 на підставі договору від 14.03.2014 про припинення дії договору про спільну діяльність ґрунтуються на угоді, яка в силу вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є нікчемною. Додатково Товариство вказує на невідповідність договору від 14.03.2014 про припинення дії договору про спільну діяльність вимогам ст. 21 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ст. 1139, 1141 ЦК України.
Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича зауважує, що не направляло суду першої інстанції будь-яких листів щодо неможливості надання ним оригіналу договору іпотеки від 22.09.2011, а також інших договорів, на які посилався в рішенні суд першої інстанції. Згаданий лист був скерований суду у межах розгляду справи №910/12547/21 з приміткою про те, що неможливість подання запитуваних судом оригіналів договорів зумовлена тим, що колишній керівник Ясинський В.Б. не передав ліквідатору будь-яких документів чи активів банкрута в цілому.
Додатково, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича у апеляційній скарзі вважає ТОВ «Євробудсервіс-2020» добросовісним набувачем майна, що є предметом договору іпотеки від 22.09.2011 та подальших правочинів, укладених щодо цього майна.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 26.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21 відкладено на 10.07.2024 у зв`язку з неявкою у судове засідання відповідачів та третьої особи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 оголошено перерву у розгляді справи № 910/6206/21 до 28.08.2024.
16.07.2024 через підсистему «Електронний суд» та на електронну адресу до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшли заяви про усунення недоліків апеляційної скарги та заява про доповнення до заяви від 15.07.2024 вих. № 02-58/548 про усунення недоліків.
У зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці з 15.07.2024 до 23.08.2024, вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича здійснюється після виходу головуючої судді з відпустки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/6206/21 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Постановлено здійснювати спільний розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21, призначений на 28.08.2024. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до 10 вересня 2024 року.
28.08.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від адвоката Панченко О.В., представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» надійшла заява про відкладення судового засідання у справі, яка обгрунтована необхідністю ознайомлення з матеріалами справи та віддаленістю місця роботи адвоката (м. Дніпро).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2024 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» та Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21 відкладено на 12.09.2024.
05.09.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» надійшли додаткові пояснення у справі, в яких скаржник акцентує увагу на висновках, викладених Верховним Судом у постанові від 18.05.2023 у справі №910/7975/21 щодо правової природи договору про спільну діяльність. Суд першої інстанції не надав належної оцінки умовам договору про спільну діяльність, за якими ТОВ «Гіпек» володів 1% об`єкту нерухомості, а ТОВ «Консоль ЛТД» - 99% та яким чином такі відсотки трансформувались у одноособове володіння ТОВ «Гіпек» об`єктом незавершеного будівництва.
Також товариство погодилось із позицією Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича щодо недотримання судом вимог процесуального закону в частині залучення до участі у справі ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» та резидента Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії Р.Холм Інвест Лімітід «R. HOLM INVEST LIMITED» як сторін договору іпотеки від 22.09.2011, який у подальшому був оцінений судом як нікчемний.
09.09.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Клопотання Товариства задоволено, представника допущено до участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
10.09.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.
У відзиві ТОВ «Гіпек» наполягає на відсутності будь-якого правового зв`язку між предметом спору - об`єктом незавершеного будівництва, розташованого за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58 та ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича. Підкреслює, що ще у 2012 році у зв`язку з відкриттям справи про банкрутство, ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» припинило свою господарську діяльність, саме тому і було укладено договір від 14.03.2014 про припинення договору про спільну діяльність. Вказуючи на недійсність та нікчемність договору від 14.03.2014 про припинення спільної діяльності, ТОВ «Фірма Консоль ЛТД» не надає будь-яких доказів (рішення суду про визнання такого договору недійсним, висновок експерта, вирок суду тощо). ТОВ «Гіпек» також вказує на недостовірність відомостей, викладених у апеляційній скарзі щодо обізнаності ліквідатора Демчана О.І. з обставинами приналежності об`єкта незавершеного будівництва за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58 саме ТОВ «Гіпек». Так, із долученими до відзиву доказами ліквідатор Демчан О.І. був ознайомлений ще в серпні 2021 року, а тому, маючи будь-який законний інтерес до цього майна, останній мав проявити інтерес як до об`єкту незавершеного об`єкту, так і до судових проваджень, відкритих щодо нього.
11.09.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича. Доводи зводяться до того, що ТОВ «Гіпек» у відзиві на апеляційну скаргу власним тлумаченням наявних у матеріалах справи доказів вводить суд в оману щодо обставин припинення господарської діяльності ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД».
В судове засідання, призначене на 12.09.2024 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу міста Київ Чорнєй В.В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Старт 2018» та третя особа у справі своїх уповноважених представників не направили, про день, місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
В судовому засіданні представник скаржника ТОВ «Євробудсервіс-2020» підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив оскаржуване судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Водночас представник відповідача-1 визнав обґрунтованою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича та просив вимоги даної скарги задовольнити.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги Товариства, просив суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення та постановити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог повністю. Разом з тим, представник також визнав обґрунтованими вимоги апеляційної скарги відповідача-1, у зв`язку з чим просив скаргу відповідача задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечив, вказуючи на їх необґрунтованості та одночасно законності судового рішення. Водночас, представник наголосив на тому, що оскаржуване рішення не зачіпає прав та законних інтересів ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича, відтак вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою останнього підлягає закриттю. У задоволенні апеляційної скарги відповідача-1 представник позивача просив відмовити у зв`язку з безпідставністю вимог скарги.
12.09.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21, як і відзиву на неї, врахувавши пояснення, надані учасниками справи в судовому засіданні, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича підлягає закриттю.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21, відзиву на неї та додаткових пояснень, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані учасниками справи в судовому засіданні, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» задоволенню не підлягає.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у місті Києві на вулиці Богдана Хмельницького, 58 розташований об`єкт незавершеного будівництва.
Право власності на об`єкт незвершеного будівництва, житлово-громадський комплекс по вул. Богдана Хмельницького, 58 у Шевченківському районі міста Києва одночасно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпек» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1573741780000) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1417833280391).
І ТОВ «Гіпек» і ТОВ «Євробудсервіс-2020» вважають, що право власності на об`єкт незвершеного будівництва, житлово-громадський комплекс по вул. Богдана Хмельницького, 58 у Шевченківському районі міста Києва за кожним з них зареєстровано правомірно.
Предметом позову у справі, що переглядається є вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018, а також скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса індексний номер: 41895286 від 04.07.2018, які були вчинені щодо одного об`єкту нерухомого майна, а саме: 99 відсотків від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», загальною площею 13003 кв. м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58 (Шевченківський р-н).
Тобто, розглядаючи спір, суд зобов`язаний встановити підстави набуття кожним із товариств права власності на об`єкт нерухомого майна.
Надаючи оцінку доводам сторін в частині правомірності набуття кожним з них права на об`єкт незавершеного будівництва, колегія суддів керується, в першу чергу, нормами Конституції України. Так, за статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії.
За частинами 1, 2, 4, 7 статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Надаючи оцінку доводам сторін, колегія суддів також керується висновками Верховного Суду щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були і навпаки.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Аналогічний підхід до стандарту доказування «вірогідність доказів» висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Отже, вирішуючи питання набуття ТОВ «Гіпек» та ТОВ «Євробудсервіс-2020» колегія суддів апеляційного суду керуватиметься нормами матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини сторін, а оцінка доказів здійснюватиметься у тому числі, але не виключно, через призму такого стандарту доказування, як «баланс вірогідностей».
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24.10.2001 року між Спільним Українсько-хорватським підприємством «Гіпек» (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек») та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» був укладений договір №0991/241-252 про спільну діяльність з будівництва «Житлово-громадського комплексу м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58» (далі - договір про спільну діяльність), предметом якого є здійснення спільної діяльності по проектуванню, будівництву та вводу в експлуатацію «Житлово-громадського комплексу м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58» (пункти 2.1, 2.2 договору) на земельній ділянці площею 0,3251 га, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, право користування якою належить СП «Гіпек» (абзац 1 преамбули до договору).
Відповідно до пункту 3.1 договору про спільну діяльність в цілях успішного виконання спільної діяльності сторони об`єднують свій фінансовий, технічний, виробничий та організаційний потенціал в обсягах та на умовах, визначених у договорі.
За умовами пункту 4.1.2 договору про спільну діяльність СП «Гіпек» виконує функції замовника будівництва.
За умовами пункту 4.3.8 договору про спільну діяльність ТОВ «Фірма «Консоль» виконує функції Інвестора та Генпідрядника.
СП «Гіпек» для реалізації предмета даного договору інвестує 20% вартості будівництва у вигляді рухомого та нерухомого майна (незавершене будівництво), майнових прав, що випливають з права користування земельною ділянкою, сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації здійснення предмета даного договору (пункт 4.1 договору).
За змістом пунктів 4.3.1, 4.3.2 ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» інвестує в будівництво об`єкта у межах 80% від вартості будівництва; забезпечує безперебійне та достатнє фінансування передпроектних, проектних та інших робіт, пов`язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію об`єкта; вносить власні матеріальні та інтелектуальні цінності у вигляді грошових коштів (основний вклад, із залученням власних обігових коштів, кредитів банків, дольових коштів юридичних та фізичних осіб, рухомого майна (спеціалізоване обладнання для будівництва), конструкцій та матеріалів, майнових прав, обумовлених навичками та виробничим досвідом, необхідних для організації здійснення об`єкту договору. Передача вкладу узгоджується сторонами та оформлюється Актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін. Вклад ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» здійснюється поетапно шляхом фінансування погоджених сторонами видатків, в межах своєї частки, пов`язаних з реалізацією об`єкта договору.
За умовами пункту 8.1 договору про спільну діяльність сторони домовились, що частки, після завершення будівництва цього комплексу, будуть розподілені між сторонами наступним шляхом: - СП «Гіпек» - 20 % загальної площі квартир з обробкою стін в стандарті економ; - ТОВ «Консоль ЛТД» - 80% загальної площі квартир.
У подальшому, 21.06.2004 між СП «Гіпек» та ТОВ «Консоль ЛТД» було укладено додаткову угоду №2 до договору про спільну діяльність, відповідно до якої сторонами були внесені зміни у пункт 2.1 договору про спільну діяльність, зокрема, шляхом викладення його у новій редакції, а саме: «Сторони здійснюють спільну діяльність по проектуванню та будівництву «Житлово-громадського комплексу», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58», іменований в подальшому «Об`єкт», що складається з трьох черг будівництва, іменовані в подальшому відповідно «Об`єкт 1», «Об`єкт 2», «Об`єкт 3».
«Об`єкт 1» - перша черга будівництва «Об`єкта», розташованого по вул. Б. Хмельницького, 58, секція «А» та «Б».
«Об`єкт 2» - друга черга будівництва «Об`єкта», розташованого по вул. Б. Хмельницького, 58 (на перетині вул. М. Коцюбинського, вул. О. Гончара, та вул. В. Чапаєва).
«Об`єкт 3» - третя черга будівництва «Об`єкта», розташованого по вул. Б. Хмельницького, 58 (регенерація велотрека)».
Також, на підставі додаткової угоди №2 від 21.06.2004 року сторонами були внесені зміни у пункт 8.1 договору про спільну діяльність, шляхом викладення його у новій редакції, а саме: «Частки, після завершення будівництва даного «Об`єкта», будуть розподілені між сторонами цього договору у наступних пропорційних співвідношеннях: «Об`єкт 1»: СП «Гіпек» отримує - 1 % загальної площі квартир з обробкою стін в стандарті «Економ»; ТОВ «Консоль ЛТД» отримує - 99 % загальної площі. «Об`єкт 2»: СП «Гіпек» отримує - 30 % загальної корисної площі; ТОВ «Консоль ЛТД» отримує - 70 % загальної корисної площі. «Об`єкт 3»: СП «Гіпек» отримує - 30 % загальної корисної площі; ТОВ «Консоль ЛТД» отримує - 70 % загальної корисної площі.
16.09.2004 між СП «Гіпек» та ТОВ «Консоль ЛТД» укладено додаткову угоду №2/1, відповідно до якої були внесені зміни у договір про спільну діяльність, зокрема, у пункт 2.1 договору, шляхом викладення його у наступній редакції: «Об`єкт 1» - перша черга будівництва, розташована за адресою вул. Б. Хмельницького, 58, м. Київ, чотирьохсекційний будинок (блок «А») та односекційний будинок (блок «Б»).
На підставі додаткової угоди №2/1 від 16.09.2004 сторонами були внесені зміни у пункт 8.1 договору про спільну діяльність шляхом викладення його у наступній редакції: «частки, після завершення будівництва даного «Об`єкта», будуть розподілені між сторонами цього договору у наступних пропорційних співвідношеннях: «Об`єкт 1»: СП «Гіпек» отримує в чотирьох секційному будинку (блок «А») - 1 % площ квартир, що складає - 181,13 м.кв. та 1% вбудованих приміщень, що складає 27,12 м.кв.. СП «Гіпек» отримує в односекційному будинку (блок «Б») - 69 % площ, що складає - 5558,75 м.кв. (блок А- 19% - 3956,83 м.кв. та блок Б - 20% -1601,93 м.кв.). ТОВ «Консоль ЛТД» отримує в чотирьохсекційному будинку (блок «А») - 99 % площ квартир, що складає - 17 932,27 м.кв. та 99 % вбудованих приміщень, що складає 2 684, 88 м.кв.
Відповідно до пункту 17.1 договору про спільну діяльність цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до введення в експлуатацію Об`єкта.
Договір про спільну діяльність та додаткові угоди до нього підписані представниками СП «Гіпек» та ТОВ «Консоль ЛТД» та скріплені печатками обох сторін.
Надаючи оцінку правовій природі укладеного між сторонами договору, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст договору, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків (постанови Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17).
Суд першої інстанції виходив з того, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи договору про спільну діяльність та інвестиційного договору, що регулюються главою 77 Цивільного кодексу України та Законом України «Про інвестиційну діяльність», з чим також погоджується і колегія суддів.
Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.
За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов`язання об`єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (стаття 1132 Цивільного кодексу України).
Як убачається із умов договору про спільну діяльність від 24.10.2001 №0991/241-252, метою договору є будівництво Житлово-громадського комплексу за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, за рахунок спільних дій та коштів сторін договору та отримання після введення в експлуатацію об`єкта у власність закріплених за кожною із сторін відповідно до умов договору часток в об`єкті.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, ТОВ «Гіпек» та ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» не досягли результату, визначеного ними у договорі про спільну діяльність від 24.10.2001 №0991/241-252, у зв`язку з чим договір було розірвано за згодою сторін.
Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 1141 Цивільного кодексу України договір простого товариства припиняється у разі, зокрема, відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників, досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим.
Умовами п.18.1 договору про спільну діяльність №0991/241-252 від 24.10.2001 сторони погодили можливість припинення договору у зв`язку із виконанням сторонами умов договору або за взаємною згодою.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 14.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» укладено угоду про припинення дії договору про спільну діяльність №0991/241-252 від 24.10.2001, відповідно до якої сторони дійшли згоди про припинення дії договору про спільну діяльність у зв`язку з припиненням господарської діяльності ТОВ «Консоль ЛТД».
Враховуючи погоджені сторонами умови п. 18.1 договору про спільну діяльність та приписи статей 651, 654, 1141 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір про спільну діяльність було припинено за взаємною згодою сторін.
Суд апеляційної інстанції не погоджується та відхиляє доводи ТОВ «Євробудсервіс-2020» про нікчемність договору від 14.03.2014 про припинення спільної діяльності, з посиланням на відсутність доказів реального припинення ТОВ «Консоль ЛТД» господарської діяльності.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, припинення дії договору про спільну діяльність №0991/241-252 від 24.10.2001 відбулось за взаємною згодою сторін, що узгоджується з умовами договору та вимогами чинного законодавства. Товариством не вказано норми, за якою договір від 14.03.2014 про припинення дії договору про спільну діяльність можна віднести до нікчемних. Згадане ліквідатором Демчаном О.І. положення частини 2 статті 13 Закону України «Про забезпечення прав та свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не може бути застосовано судом, оскільки угода була укладена до прийняття цього закону. При цьому, матеріали справи не містять доказів визнання угоди недійною у встановленому законом порядку, що, відповідно до вимог ст. 204 ЦК України вказує на правомірність цього правочину.
За частиною 2 статті 1141 ЦК України, у разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Надаючи оцінку вкладам, зробленим учасниками спільної діяльності, колегія суддів зауважує, що вклад ТОВ «Гіпек» сформований за рахунок рухомого та нерухомого майна (незавершене будівництво) та майнових прав, що випливають з права користування земельною ділянкою.
Натомість, вклад ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» є виключно грошовим, оскільки Товариство забезпечує безперебійне та достатнє фінансування усіх робіт, пов`язаних з будівництвом та введенням в експлуатацію об`єкта. При цьому, внесення вкладу здійснювалось не одразу єдиним платежем, а поетапно шляхом фінансування погоджених сторонами видатків, пов`язаних з будівництвом об`єкта та введенням об`єкта в експлуатацію.
Матеріали справи не містять доказів фінансування ТОВ «Консоль ЛТД», як погоджених сторонами видатків, так і внесення ним інших коштів у будівництво.
У договорі від 14.03.2014 про припинення дії договору про спільну діяльність №0991/241-252 від 24.10.2001 сторони не визначили стадію готовності об`єкту будівництва, як і загальний обсяг грошових коштів, внесених ТОВ «Консоль ЛТД» у спільну діяльність.
Поряд з цим, як убачається із умов договору про спільну діяльність №0991/241-252 від 24.10.2001, ТОВ «Гіпек» виступило замовником будівництва, а ТОВ «Консоль ЛТД» Генпідрядником спільного будівництва.
За нормою статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів зауважує, що за умови досягнення цілей спільної діяльності - завершення будівництва, ТОВ «Гіпек» та ТОВ «Консоль ЛТД» набули б права власності на новостворене майно у визначених у п. 8.1 договору частках.
Оскільки договір про спільну діяльність було припинено, а під час дії договору ТОВ «Гіпек» виступало замовником будівництва, є і продовжує бути орендарем земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво, водночас, внесло у спільну діяльність розпочате будівництво вартістю 1 107 159,00 дол. США, то, за відсутності доказів проведення ТОВ «Консоль ЛТД» підрядних робіт на земельній ділянці, як і внесення ним будь-яких грошових коштів у будівництво, саме ТОВ «Гіпек», з огляду на вимоги частини 3 статті 331 ЦК України, є власником будівельних матеріалів, розташованих на орендованій ним земельній ділянці.
Колегія суддів також враховує, що з 2014 року і до перегляду справи у суді апеляційної інстанції, ТОВ «Консоль ЛТД» не заявляло жодних вимог до ТОВ «Гіпек» щодо вкладу, внесеного у спільну діяльність, обумовлену договором про спільну діяльність №0991/241-252 від 24.10.2001.
Як зауважив суд першої інстанції, за умовами пункту 8.1 договору про спільну діяльність розподіл часток в об`єкті будівництва здійснюється між сторонами після завершення будівництва житлового комплексу та введення об`єкту в експлуатацію і не залежить від факту припинення або розірвання договору про спільну діяльність.
Колегія суддів з таким висновком погодитись не може.
Такий висновок міг мати місце виключно за умов встановлення судом обставин проведення ТОВ «Консоль ЛТД» повного фінансування будівництва об`єкту, що є предметом договору про спільну діяльність №0991/241-252 від 24.10.2001, оскільки лише у такому випадку, ТОВ «Консоль ЛТД» набула б майнові права щодо обумовленої договором частки у розмірі, передбаченому п.8.1 договору як інвестор, який повністю сплатив інвестиційний внесок.
Верховний Суд України у постанові від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12 визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.
Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.
Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.
У постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, провадження № 14-39цс19), від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, провадження № 14-606цс18, Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17, провадження № 61-21546св19 сформовано правові висновки про можливість захисту майнових прав на об`єкт інвестування виключно за умови повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва.
За встановлених обставин недосягнення сторонами договору про спільну діяльність кінцевої мети договору, а також оскільки матеріали справи не містять доказів внесення ТОВ «Консоль ЛТД» вкладу у розмірі вартості будівництва об`єкту, що є предметом договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Консоль ЛТД» не є носієм ані майнових прав, ані прав на об`єкт незавершеного будівництва, як на окремий об`єкт нерухомого майна, щодо будівництва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58.
У зв`язку з викладеним, колегія суддів відхиляє доводи ТОВ «Євробудсервіс-2020» про те, що частка ТОВ «Консоль ЛТД» у спільній діяльності визначена умовами договору про спільну діяльність з подальшими змінами, а отже останній міг вільно розпоряджатись такою часткою і на підставі цього договору набув право власності на свою частку у спірному об`єкті незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58. Колегія суддів підкреслює, що матеріали справи не містять доказів набуття ТОВ «Консоль ЛТД» майнових прав або права власності на спірне майно.
Водночас, ТОВ «Гіпек» як орендар земельної ділянки, який мав на меті здійснити її забудову, після припинення дії договору про спільну діяльність продовжив будівництво самостійно.
Відповідно до частини 4 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Частиною 5 статті 26 наведеного Закону передбачено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 07.10.2003 року між Спільним українсько-хорватським підприємством «Гіпек» (далі - орендар) та Київською міською радою (далі - орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого на підставі рішення Київради від 10.07.2003 року №638/798 позивачу було передано у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку з кадастровим номером №8000000000:88:199:0001, площею 0,5026 га, яка розташована за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 58 для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадського комплексу з підземним паркінгом.
Вказаний договір підписаний орендарем, орендодавцем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №977.
Судом також встановлено, що з метою будівництва житлово-громадського комплексу за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 58 у Шевченківському районі м. Києва позивачем була розроблена проектна документація, яка затверджена наказом ТОВ «Гіпек» від 25.09.2004 №30 та погоджена Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища за №07-6387 від 02.07.2007; отримано Дозвіл на виконання будівельних робіт №1324-Шв/Р від 26.01.2005, який в подальшому перереєстрований на Дозвіл №0384-Шв/р від 28.05.2008.
У зв`язку з розірванням договору про сумісну діяльність з ТОВ «Консоль ЛТД», у виданий раніше дозвіл на виконання будівельних робіт від 28.05.2008 №0384-Шв/Р були внесені відповідні зміни про те, що виконання робіт на об`єкті будівництва буде проводити ТОВ «ПФК МІДАС».
За встановленого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, як замовник об`єкту будівництва «Житлово-громадський комплекс, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58» та орендар земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, здійснює будівництво спірного об`єкта в порядку та на умовах, передбачених законодавством про містобудівну діяльність, на підставі договору оренди земельної ділянки від 07.10.2003, дозволу на виконання будівельних робіт №0384-Шв/Р та затвердженої проектної документації.
Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Оскільки судом встановлено приналежність спірної земельної ділянки ТОВ «Гіпек» на праві оренди, а також обставини здійснення ним будівництва у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», колегія суддів також вважає обґрунтованим застосування до спірних правовідносин сторін принципу «superficies solo cedit» (збудоване на поверхні слідує за землею), який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 та від 04.12.2018 у справі №910/18560/16. Колегія суддів вважає безпідставними доводи ТОВ «Євробудсервіс-2020» про неможливість застосування викладених висновків до спірних правовідносин сторін.
Так, норми статті 120 Земельного кодексу України закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).
Аналогічний висновок щодо застосування положень статті 120 Земельного кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі №910/9030/20 та від 20.01.2021 у справі №318/1274/18 (провадження №61-6807св19).
Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.
Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці.
Отже, виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю, чим, відповідно і скористався Позивач, здійснюючи реєстрацію права власності житлово-громадський комплекс по вул. Богдана Хмельницького, 58 у Шевченківському районі міста Києва.
Так, 11.06.2018 державним реєстратором філії Комунального підприємства «Новоіванівське 3» Коровайко О.С. прийнято рішення №41546425 про державну реєстрацію за ТОВ «Гіпек» права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житлово-громадський комплекс по вул. Богдана Хмельницького, 58 у Шевченківському районі міста Києва II черга будівництва, літера «Т» загальна площа: 11462,9 кв.м, житлова площа: 8383, 6 кв.м, опис: незавершений будівництвом Житлово-громадський комплекс має відсоток готовності 40% (сорок відсотків), який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:88:199:0001, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58 (Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), номер запису про право власності/довірчої власності: 26564968; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1573741780000; розмір частки: 1).
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація права власності за ТОВ «Гіпек» на вказаний об`єкт незавершеного будівництва була проведена державним реєстратором на підставі наступних документів: - Дозвіл на виконання будівельних робіт, серія та номер: 0384-Шв/Р, виданий 28.05.2008 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві; - Договір оренди земельної ділянки від 07.10.2003, укладений між ТОВ «Гіпек» та Київською міською радою, серія та номер 977; - Технічний паспорт, виданий ТОВ «Техінвентаризація» 25.01.2018; - Довідка про відсоток готовності незавершеного будівництвом об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 415 (НЖ-2018)/ВГ, видана ТОВ «Техінвентаризація» 25.01.2018.
Оскільки правовідносини сторін за договором про спільну діяльність від 24.10.2001 №0991/241-252 (який містив ознаки договору інвестування у будівництво) припинились 14.03.2014, за відсутності доказів фінансування об`єкту будівництва у повному обсязі ТОВ «Консоль «ЛТД», як і відсутності доказів внесення грошових коштів як внеску у спільну діяльність, а також з огляду на встановлені судом обставини оренди земельної ділянки під об`єктом будівництва ТОВ «Гіпек», як і здійснення ним подальшого будівництва, колегія суддів приходить до висновку, що єдиним правомірним власником об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:88:199:0001, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58 є ТОВ «Гіпек».
Право власності набуто Товариством правомірно, на підставах і у спосіб, передбачений законом.
Право власності ТОВ «Гіпек» на спірний об`єкт незавершеного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на підставі рішення державного реєстратора №41546425 від 11.08.2018 відповідно до законодавства та на підставі документів, що дають змогу встановити факт набуття позивачем права власності на цей об`єкт.
Колегія суддів наголошує, що сукупність доказів, наданих Товариством на підтвердження наявності у нього прав на спірний об`єкт незавершеного будівництва не викликає у суду сумнівів у правомірності набуття позивачем цих прав.
Натомість, надаючи оцінку поданим ТОВ «Євробудсервіс-2020» доказам на підтвердження правомірності набуття ним прав на об`єкт незавершеного будівництва судом встановлено ланцюг із сумнівних правочинів щодо майнових прав на об`єкт будівництва, трансформованих у право власності на об`єкт незавершеного будівництва, внесення об`єкту у статутний фонд юридичної особи та подальший продаж цього об`єкту відповідачеві 1.
Так, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24.11.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною було прийнято рішення №38329866 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Комсервиспром 10» на об`єкт нерухомого майна: 99% відсотків від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс» за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1417833280391).
Підставою виникнення права власності зазначено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку», серія і номер: 568, виданий 12.01.2012, видавник: Курковська Я.Л., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
З наявної в матеріалах справи копії договору про задоволення вимог іпотекодержателя №568 від 12.01.2012 вбачається, що він був укладений між юридичною особою, резидентом Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Р. Холм Інвест Лімітід «R. HOLM INVEST LIMITED» (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комсервиспром 10» (набувач), за яким іпотекодержатель (R. HOLM INVEST LIMITED) передає набувачу (ТОВ «Комсервиспром 10») у власність нерухоме майно, а набувач відшкодовує іпотекодержателю 120000000,00 грн по договору позики.
Також, у розділі «Визначення термінів» Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012 міститься інформація про те, що 22.09.2011 мало місце укладання договору позики №б/н між юридичною особою, резидентом Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Р. Холм Інвест Лімітід «R. HOLM INVEST LIMITED» (кредитор), реєстраційний номер 07277533, та юридичною особою, резидентом Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Верніта трейдінг ЛЛП «WERNITA TRADING LLP» (боржник), реєстраційний номер ОС365794, предметом якого є отримання WERNITA TRADING LLP від "R. HOLM INVEST LIMITED" суми грошових коштів у розмірі 120 000 000,00 грн.
Зі змісту цього ж Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012 вбачається, що 22.09.2011 між юридичною особою, резидентом Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Р. Холм Інвест Лімітід «R. HOLM INVEST LIMITED» (іпотекодержатель), реєстраційний номер 07277533, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консоль ЛТД» (іпотекодавець), був укладений іпотечний договір, предметом якого є 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», який складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, загальною площею 13003 м.кв., розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, та належить ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» згідно з договором №0991/241-252 про спільну діяльність будівництва житлово-громадського комплексу, укладеного між Спільним українсько-хорватським підприємством «Гіпек» та ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» від 07.10.2002.
У подальшому, 21.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В. було прийнято рішення №38883986 про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт 2018» права власності на об`єкт нерухомого майна: 99 % від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проспекту "Житлово-громадський комплекс" за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1417833280391).
Підставою виникнення права власності зазначено Акт приймання-передачі нерухомого майна, засвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дажук М.В від 13.12.2017 за реєстровим номером № 3421, 3422, та рішення загальних зборів про створення ТОВ «Старт 2018», засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. від 22.11.2017 за реєстровим номером № 1038.
04.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт 2018» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є нерухоме майно - 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», загальною площею 13003 м.кв., який складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 58. Саме цей договір оскаржується Позивачем.
04.07.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. було прийнято рішення №41895286 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» на об`єкт нерухомого майна: 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс» за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1417833280391).
Саме ці реєстраційні дії оскаржуються Позивачем у межах спору у справі, що переглядається.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек» вважаючи, що його право власності на об`єкт нерухомого майна порушені реєстраційними діями, 15.07.2020 звернулося до Офісу протидії рейдерству Міністерства юстиції України зі скаргою вх. №19922-33-20 на дії, проведені державним реєстратором, у якій, зокрема, просило скасувати: - рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 38329866 від 24.11.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ «Комсервиспром 10» №23555199 від 24.11.2017 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний №1417833280391; - рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Змисловської Тетяни Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, № 38883986 від 21.12.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ «Старт 2018» №24081255 від 18.12.2017 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний №1417833280391; - рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, № 41895286 від 04.07.2018, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності ТОВ «Євробудсервіс-2020» №26891894 від 04.07.2018 на об`єкт нерухомого майна реєстраційний №1417833280391.
15.10.2020 за результатами розгляду вищевказаної скарги Колегією Міністерства юстиції з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) було надано висновок, яким, зокрема, рекомендовано: 1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» від 15.07.2020 задовольнити частково. 2. Скасувати рішення про державну реєстрацію прав на їх обтяжень від 24.11.2017 року №38329866 та від 21.12.2017 року №38883986, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною. 3. У задоволенні інших вимог відмовити.
Серед мотивів рішення, викладених у висновку, Колегією зазначено, що приватним нотаріусом Змисловською Т.В. порушено приписи Порядку №1127, оскільки нею прийнято оскаржувані рішення за відсутності документу, що посвідчує право на земельну ділянку, документу, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт та технічного паспорта на об`єкт незавершеного будівництва; приватним нотаріусом Змисловською Т.В. під час прийняття оскаржуваних рішень не було належним чином перевірено обсяг цивільної правоздатності та дієздатності ТОВ «Комсервиспром 10» та уповноваженої особи Зулфієва Геннадія Олександровича, у зв`язку з чим оскаржувані рішення, прийняті приватним нотаріусом Змисловською Т.В., підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням законодавства.
Наказом Міністерства юстиції України від 07.12.2020 №4236/5, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» від 15.07.2020 задоволено частково та скасовано рішення від 24.11.2017 №38329866 (щодо реєстрації права власності на спірний об`єкт за ТОВ «Комсервиспром 10»), від 21.12.2017 №38883986 (щодо реєстрації права власності на спірний об`єкт за ТОВ «Старт-2018»), прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Тетяною Василівною.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, законність рішення Міністерства юстиції України, оформленого наказом №4236/5 від 07.12.2020 про часткове задоволення скарги, було предметом судового розгляду у справі №910/12547/21 за позовом ТОВ «Євробудсервіс-2020» до Міністерства юстиції України та ТОВ «Гіпек» про визнання протиправним та скасування наказу.
Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №910/12547/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 та постановою Верховного Суду від 18.07.2023, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Таким чином, рішення Міністерства юстиції України, оформлене наказом №4236/5 від 07.12.2020 про часткове задоволення скарги, на момент розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій, є чинним та в судовому порядку не скасовано.
Колегія суддів відхиляє доводи ТОВ «Євробудсервіс-2020» щодо необхідності зупинення розгляду справи, що переглядається до встановлення законності та правомірності наказу Міністерства, адже чинний на момент ухвалення рішення суду наказ Міністерства юстиції України є належним доказом, в розумінні ст.ст. 73, 76-79 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що Товариство не позбавлене права ставити наявні у матеріалах справи докази під сумнів, надаючи на підтвердження своїх доводів усі можливі докази. Поряд з цим, суд не зобов`язаний очікувати моменту, допоки Товариство отримає судове рішення щодо наказу Міністерства юстиції України №4236/5 від 07.12.2020, яке буде задовольняти безпосередньо Товариство.
До того ж, згаданий наказ №4236/5 від 07.12.2020 додатково підтверджує обставини здійснення реєстрації права власності за ТОВ «Комсервиспром 10» та ТОВ «Старт-2018» з порушенням вимог закону.
Надаючи оцінку умовам договору іпотеки від 22.09.2011 та договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» від 12.01.2012 №568, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, яким звернено увагу ТОВ «Комсервиспром 10», ТОВ «Старт 2018», ТОВ «Євробудсервіс-2020» на те, що предметом договору є частка у майні, а саме: 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», який складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, загальною площею 13003 м.кв., розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58.
Ця частка, як убачається із договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012 та договору іпотеки від 22.09.2011, належить ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» згідно з договором №0991/241-252 про спільну діяльність будівництва житлового - загального комплексу, укладеного між Спільним українсько-хорватським підприємством «Гіпек» та ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» від 07.10.2002.
Однак, як підтверджується умовами договору про спільну діяльність від 24.10.2001 №0991/241-252 (в редакції додаткової угоди №2/1 від 16.09.2004, укладеної щодо п. 8.1 договору про спільну діяльність) за умови досягнення цілей договору про спільну діяльність, а також фінансування свого внеску на рівні 100% від погодженого сторонами розміру, ТОВ «Консоль ЛТД» могло розраховувати на частку в чотирьохсекційному будинку (блок «А») - 99 % площ квартир, що складає - 17 932,27 м.кв. та 99 % вбудованих приміщень, що складає 2 684, 88 м.кв.
Тобто, по-перше, зафіксований в договорі про спільну діяльність від 24.10.2001 №0991/241-252, розмір частки має зовсім інші конфігурації, ніж це вказано у договорі про іпотеку від 22.09.2011 та у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012. По-друге, на момент укладення договору іпотеки, як і договору про задоволення вимог іпотекодержателя, ТОВ «Консоль ЛТД» могло володіти лише майновими правами, а не власне правами власності щодо об`єкту нерухомості, оскільки ним не було здійснено реєстрації права власності на обєкт незавершеного будівництва.
По-третє, права ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» на предмет іпотеки обґрунтовано договором №0991/241-252 про спільну діяльність будівництва житлового - загального комплексу, укладеним між Спільним українсько-хорватським підприємством «Гіпек» та ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» 07.10.2002. Однак, матеріали справи не містять доказів укладення між Спільним українсько-хорватським підприємством «Гіпек» та ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» договору про спільну діяльність від 07 жовтня 2002 року із зафіксованою часткою ТОВ «Консоль ЛТД» у конфігурації: «99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», який складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, загальною площею 13003 м.кв., розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58».
Наявний у матеріалах справи договір про спільну діяльність від №0991/241-252 датовано 24.10.2001.
Колегія суддів також враховує той факт, що договір позики укладено між двома нерезидентами, а ТОВ «Консоль ЛТД» виступає не боржником, а майновим поручителем. При цьому, і договір позики і договір іпотеки укладено 22.09.2011, а менше, ніж через 3 місяці, 12.01.2012 уже укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя. Тобто, строк кредитування становив менше, ніж 3 місяці (з урахуванням процедури необхідності встановлення факту невиконання боржником зобов`язань за договором та виставлення вимоги про сплату боргу боржнику та поручителю). Важливим є той факт, що предметом договору позики є 120 000 000,00 (сто двадцять мільйонів гривень). В той час як вартість майнових прав, що передавалась в іпотеку становить близько 17 млн грн (що убачається, наприклад з договору про іпотеку від 15.10.2004).
З`ясовуючи обставини набуття ТОВ «Комсервиспром 10» прав на спірний об`єкт нерухомого майна на підставі договору іпотеки від 22.09.2011 та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012, колегія суддів керується наступним.
За своєю правовою природою договір про спільну діяльність №0991/241-252 від 24.10.2001 є змішаним договором та має положення про спільну діяльність та інвестування.
Предметом договору є вчинення сторонами дій, спрямованих на проектування та будівництво об`єкта нерухомого майна.
Станом на момент укладення договору про іпотеку від 22.09.2011, ТОВ «Консоль ЛТД», з огляду на те, що будівництво об`єкта не було завершено, могло володіти лише майновими правами щодо нього. Майнові права могли підтверджуватись виключно договором про спільну діяльність, а також документами, що підтверджують повну оплату внеску у спільну діяльність (інвестицій).
Майнові права, відповідно до положень статті 177 Цивільного кодексу України є об`єктами цивільного права.
Поняття майнових прав наведено у статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Так, майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
У статті 12 Цивільного кодексу України законодавець зазначає, що особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом. Так, відповідно до зазначеної норми, допускається не лише відмова від майнового права, але й передача його іншій особі.
За нормою частини 2 статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент укладення договору іпотеки), предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.
Частина 3 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об`єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об`єкт.
Отже, предметом іпотеки може бути виключно власне нерухоме майно або власні майнові права, які належать іпотекодавцеві або майновому поручителю на праві власності, яке має бути документально підтверджено.
Відповідно до вимог ст. 144 Господарського кодексу України (далі - ГК) майнові права суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом. Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.
Натомість, предметом договору іпотеки від 22.09.2011, а також договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012 є: « 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», який складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, загальною площею 13003 м.кв., розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га та належить ТОВ Фірма «Консоль ЛТД».
Тобто, укладаючи наведені договори, сторони свідомо чи випадково підмінили поняття «майнового права» на об`єкт незавершеного будівництва та «права власності» на об`єкт незавершеного будівництва.
Разом з цим, відсутність у матеріалах справи доказів реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва у конфігурації «односекційна будівля по проекту «Житлово-громадський комплекс», який складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, загальною площею 13003 м.кв., розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га» за ТОВ «Консоль ЛДТ» на момент укладення договору іпотеки вказує на те, що останнє надало в іпотеку майно, щодо якого не було власником.
Колегія суддів зауважує, що вищевказаним товариством могли передаватись майнові права на об`єкт будівництва, створений в результаті повного виконання договору про спільну діяльність від 24.10.2001 №0991/241-252, однак, договір іпотеки від 22.09.2011 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012 вказує на частку у об`єкті незавершеного будівництва, а не на майнові права на об`єкт будівництва.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 24.11.2017 ТОВ «Комсервиспром 10» здійснило реєстрацію права власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва, а саме в односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», що розташований на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58.
При цьому, державним реєстратором було відкрито новий розділ у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що додатково вказує на те, що до моменту звернення ТОВ «Комсервиспром 10» до державного реєстратора з вимогами про реєстрацію «належного йому права власності» такого майна у реєстрі не існувало.
Тому, реєструючи об`єкт незавершеного будівництва, останній мав надати повний пакет документів, яких у нього не було і бути не могло, оскільки ТОВ «Комсервиспром 10» не мав будь-якого правового зв`язку ні з земельною ділянкою, на якій розташовано об`єкт незавершеного будівництва, ні власне із будівництвом (як процесом створення нової речі).
Єдиним способом фіксації набутих за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012 майнових прав на об`єкт будівництва могло бути звернення до суду із вимогою про визнання за ним таких прав, як за інвестором, з одночасним наданням оригіналу договору про задоволення вимог іпотекодержателя, договору іпотеки та доказів сплати кредитору 120000000,00 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий ТОВ «Комсервиспром 10» договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012 не є достатнім доказом підтвердження набуття права власності ТОВ «Комсервиспром 10» на об`єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 58.
Інші докази набуття ТОВ «Комсервиспром 10» права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 58 - відсутні.
У зв`язку з викладеним, колегія суддів відхиляє доводи ТОВ «Євробудсервіс-2020» про не набуття ТОВ «Комсервиспром 10» права власності на об`єкт нерухомого майна у відповідності до вимог статей 190, 575, 576 ЦК України, статті 5 Закону України «Про іпотеку», оскільки матеріали справи таких доказів не містять.
З приводу доводів Товариства про те, що договір іпотеки від 22.09.2011 за формою та змістом є ідентичним до укладеного раніше договору іпотеки від 15.10.2004, колегія суддів зауважує, що предметом договору іпотеки від 15.10.2004 є саме майнові права, а не частка у об`єкті незавершеного будівництва.
Надаючи оцінку підставам набуття ТОВ «Комсервиспром 10» права власності на спірне майно, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, відсутні підстави стверджувати, що нотаріальне посвідчення договору іпотеки від 22.09.2011 відбулось.
Відповідно до частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
За нормою статті 220 цього ж Кодексу, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про нотаріат», про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається. Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.
Колегія суддів враховує, що достатнім доказом здійснення сторонами нотаріального посвідчення є оригінал договору, надрукований на бланку відповідного зразка, з відміткою нотаріуса про здійснення нотаріального посвідчення такого договору та внесення запису до реєстру про вчинення нотаріальних дій.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції та підтвердилось під час апеляційного перегляду спору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020», Товариством з обмеженою відповідальністю «Комсервиспром 10», Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт 2018» не було надано суду оригіналу або належним чином засвідченої копії самого іпотечного договору від 22.09.2011, реєстровий номер №3762, такий іпотечний договір також відсутній і у матеріалах реєстраційної справи №1417833280391, у зв`язку з чим можливість дослідити зміст та умови цього договору, а також встановити дійсну дату його складання, реєстровий номер та пересвідчитись в реальності існування такого договору у суду відсутня.
Оскільки судовий розгляд справи не обмежено дослідженням лише одного доказу, суд зобов`язаний дослідити інші докази з метою з`ясування обставин проведення нотаріального посвідчення договору іпотеки від 22.09.2011.
На сторони, у свою чергу, покладається обов`язок надати докази існування або ні таких обставин.
Позивач, наполягаючи на тому, що нотаріального посвідчення не відбулося, надав ряд доказів.
Так, із відповіді Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.08.2021 №39184/6-21 вбачається, що наказом Міністерства юстиції України №2688/5 від 07.08.2020 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане на ім`я Курковської Я.Л., анульовано.
У вилучених у приватного нотаріуса Курковської Я.Л. документах був відсутній реєстр для реєстрації нотаріальних дій за 2011-2012 роки. Також, відповідно до акту щодо огляду архівних документів приватного нотаріуса Курковської Я.Л. від 27.08.2021, у справах вищевказаного приватного нотаріуса відсутні іпотечний договір від 22.09.2011 та договір про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» від 12.01.2012.
Із листа ліквідатора ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» Демчана О.І. вбачається, що у нього відсутній договір іпотеки від 22.09.2011.
Крім цього, згідно з п. 64 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (далі - Постанова №703, в редакції, чинній на час спірного посвідчення договору від 12.01.2012) визначено, що державна реєстрація іпотеки майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершене, проводиться у спеціальному розділі Державного реєстру прав.
Під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, щодо якого у спеціальному розділі Державного реєстру прав містяться записи про обтяження майна іпотекою, державний реєстратор переносить такі записи до розділу Державного реєстру прав, відкритого на відповідний об`єкт нерухомого майна.
Проте, як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав, приватний нотаріус Змисловська Т.В. при прийняті рішення №38329866 від 24.11.2017 про державну реєстрацію права власності на 99% відсотків від загальної площі вказаного вище об`єкта незавершеного будівництва за ТОВ «Комсервиспром 10» одночасно створила новий розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з присвоєнням об`єкту нерухомого майна реєстраційного номеру 1417833280391, хоча такий розділ повинен був бути створений ще з 2011 року під час реєстрації іпотеки цього об`єкту нерухомого майна приватним нотаріусом Куровською Я.Л.
Колегія суддів у певній мірі погоджується з доводами ТОВ «Євробудсервіс-2020» про можливість похибки при здійсненні тлумачення досліджених судом доказів. Однак, перелік цих доказів, з огляду на приписи ст. 79 ГПК України, скоріше вказує на те, що нотаріальне посвідчення договору іпотеки від 22.09.2011 не відбулось.
ТОВ «Євробудсервіс-2020» у заявленій ним апеляційній скарзі вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про нікчемність договору іпотеки від 22.09.2011, зроблені з посиланням на відповіді Управління нотаріату Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 30.08.2021 №39184/6-21, Міністерства юстиції України від 19.08.2021 №68474/80511-33-21/19.1.5, лист Управління від 30.08.2021 №39184/6-21, лист ліквідатора ТОВ Фірма «Консоль ЛТД" Демчана О.І. щодо відсутності у нього договору іпотеки від 22.09.2011. Докази, оцінені судом з порушенням вимог статей 73, 76, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) не містять достовірної інформації, яка б вказувала на нікчемність договору іпотеки від 22.09.2011.
Одночасно, Товариство протягом розгляду справи у апеляційному суді лише надавало власне тлумачення подій, висвітлених у оцінених судом листах, однак, так і не надало ані дублікату договору іпотеки, ані засвідченої належним чином його архівної копії або хоча б витягу з реєстру нотаріальних дій приватного нотаріуса Куровської Я.Л., які б достеменно вказували на те, що попри відсутність оригіналу договору іпотеки, такий договір дійсно був нотаріально посвідчений.
Тобто, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов мотивованого висновку про те, що іпотечний договір від 22.09.2011 є нікчемним в силу приписів статті 18 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Відтак, встановлені судом обставини передання ТОВ «Консоль ЛТД» у іпотеку частки від об`єкту незавершеного будівництва, за відсутності доказів реєстрації такого об`єкта незавершеного будівництва у встановленому законом порядку, відсутності у договорі про спільну діяльність частки у 99% з конфігураціями, визначеними у договорі іпотеки від 22.09.2011, а також нікчемність іпотечного договору від 22.09.2011, на виконання якого був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012, вказує на те, що ТОВ «Комсервиспром 10» не набуло права власності на об`єкт незавершеного будівництва.
Матеріали справи також не містять доказів набуття ТОВ «Комсервиспром 10» майнових прав, обумовлених договором про спільну діяльність від 24.10.2001 №0991/241-252.
Відповідно, оскільки ТОВ «Комсервиспром 10» не набувало ані майнових прав, ані прав власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58, останнє не могло передати такі права ТОВ «Старт 2018».
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.
Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Положеннями частини 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (статті 387 Цивільного кодексу України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (статті 391 Цивільного кодексу України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (статті 392 Цивільного кодексу України).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц зазначено, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Такий висновок щодо застосування норм статті 391 ЦК України висловлений також в інших чисельних рішеннях Верховного Суду.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17 та у постановах Верховного Суду від 07.11.2023 у справі №915/1008/21, від 03.06.2020 у справі №916/1666/18, від 26.05.2020 у справі №906/656/19 та від 08.05.2018 у справі №914/1623/17.
В свою чергу, державна реєстрація права власності на майно є фактом, що впливає на обрання позивачем ефективного способу захисту права власності: віндикаційного чи негаторного позову.
Так, Верховний Суд у постанові від 17.08.2022 у справі №725/2609/20 зауважив, що враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
Власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.
Більше того, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.
Якщо право власності на нерухоме майно залишається зареєстрованим за дійсним власником, однак таке майно незаконно використовує інша особа, то потрібно звертатися до суду не з віндикаційним, а з негаторним позовом, оскільки в такому разі усунення перешкод у користуванні власником своїм майном і буде ефективним способом захисту порушеного права, а рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння не матиме жодного ефекту.
Висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, в т.ч. приписів статті 391 Цивільного кодексу України, підлягають врахуванню судами відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини 4 статті 236 ГПК України.
Оскільки на час звернення до суду з цим позовом право власності на нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва «Житлово-громадський комплекс» за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58 (реєстраційний номер 1573741780000), залишається зареєстрованим за позивачем, при цьому права та законні інтереси позивача порушуються наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про «ще» один об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1417833280391), а саме: 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 58, загальна площа 13 003 кв.м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху і розташований на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, №58, власником якого є відповідач-1 - ТОВ «Євробудсервіс-2020», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності обрання позивачем ефективного способу захисту порушеного права, а саме: подання негаторного, а не віндикаційного позову.
При цьому, суд першої інстанції мотивовано зазначив, що вимагати усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні спірним нерухомим майном має право лише власник цього майна, який ним фактично володіє, та яким є позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек».
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22, від 06.09.2023 у справі №910/18489/20, від 09.02.2021 у справі №381/622/17, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 05.06.2018 у справі №338/180/17.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.
Згідно зі статтею 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Таким чином, вказана норма закону закріплює за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.
Обґрунтовуючи наявність порушеного права власності, Товариство на наявність в Державному реєстрі речових прав запису про право власності ТОВ «Євробудсервіс-2020» на нерухоме майно, власником якого є позивач, надає відповідачу-1 можливість вільно розпоряджатися таким майном, в тому числі відчужувати його на користь третіх осіб, передавати у користування, іпотеку тощо, як частинами, так і єдиним об`єктом, що загрожує праву позивача на мирне володіння майном, яке включає в себе право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, керуючись виключно власними інтересами, а також самостійно вирішувати, що робити зі своїм майном.
При цьому, підставою для проведення державної реєстрації права власності за ТОВ «Євробудсервіс-2020» на спірний об`єкт нерухомого майна є договір купівлі-продажу від 04.07.2018, посвідчений приватним нотаріусом Чорнєй В.В. за реєстровим номером №721.
Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність зареєстрованого права власності за позивачем та відповідачем-1 на один і той же об`єкт нерухомого майна є безумовним підтвердженням порушення прав та законних інтересів позивача.
Водночас, визнання договору купівлі-продажу від 04.07.2018 недійсним позбавить відповідача-1 можливості здійснити у майбутньому повторну державну реєстрацію права власності на спірне майно на підставі цього договору та можливості відчужити належне позивачеві майно на користь третіх осіб, що, в свою чергу, виключає необхідність для позивача з метою відновлення порушених прав, повторно звертатися до суду з новими позовами з інших підстав до набувачів такого майна про скасування державної реєстрації права власності на майно та про визнання угод недійсними, що відповідає принципу правової визначеності, а саме «одне порушене право - один позов».
Окрім того, наявність невизнаного в судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018 та відповідного запису про державну реєстрацію прав на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «Євробудсервіс-2020» перешкоджає у виконанні наказу Міністерства юстиції України №4236/5 від 07.12.2020 в частині скасування рішення №38329866 від 24.11.2017 та рішення №38883986 від 21.12.2017, які прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., що підтверджується листом Міністерства юстиції України від 05.02.2021.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018 та скасування рішення приватного нотаріуса Чорнєй В.В. №41895286 від 04.07.2018, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності відповідача-1 на спірний об`єкт незавершеного будівництва, є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, метою якого є усунення перешкод у здійсненні останнім права користування та розпоряджання належним йому на праві власності майном.
Колегія суддів також враховує, що ТОВ «Гіпек» не є стороною оскаржуваного правочину, однак, наявність підтвердженого у встановленому законом порядку права власності на спірний об`єкт нерухомості, що є предметом договору, вказує на те, що цим договором порушуються законні права та охоронювані законом інтереси.
Надаючи оцінку доводам позивача та висновку суду першої інстанції щодо недійсності договору купівлі-продажу від 04.07.2018, колегія суддів керується таким.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19, від 19.11.2019 у справі №918/204/18.
При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 17.06.2020 у справі №910/12712/19 та від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.
Відповідно до положень частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Тобто, виходячи з наведених приписів, позивач звертаючись із даним позовом до суду з вимогою про визнання недійсним договору зобов`язаний довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, на момент його вчинення.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно приписів статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
Отже, продавцем за договором купівлі-продажу може виступати особа, яка є власником майна (товару). Це випливає із загального правила, встановленого частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України про те, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, зокрема, укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна особою, яка не є власником цього майна та не має права його відчужувати, є порушенням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оспорюваний договір купівлі-продажу від 04.07.2018 року був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт 2018» (продавець) щодо об`єкту нерухомого майна - 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», загальною площею 13003 м.кв., який складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 58.
При цьому нерухоме майно, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу, отримане ТОВ «Старт 2018» як вклад учасника до статутного капіталу товариства, а саме внаслідок утворення статутного капіталу ТОВ «Старт 2018» за рахунок майна ТОВ «Комсервиспром 10» (об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького 58) на підставі рішення загальних зборів про створення ТОВ «Старт 2018» від 22.11.2017 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 13.12.2017.
У свою чергу, державна реєстрація права власності за ТОВ «Комсервиспром 10» на 99% відсотків від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», що розташований за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58, відбулась на підставі рішення №38329866 від 24.11.2017 року приватного нотаріуса Змисловської Т.В.
Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №910/10987/18.
Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент виникнення права власності і є завершальною стадією юридичного складу набуття права власності за наявності юридичних фактів, що вимагаються законом для виникнення права власності. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення як підстави виникнення права власності не має.
Близький за змістом правовий висновок неодноразово сформульований Верховним Судом, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №916/2791/13, постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №922/4140/19, від 29.04.2020 у справі №911/1455/19, від 08.08.2019 у справі №909/472/18 та від 27.06.2018 у справі №921/403/17-г/6.
Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Наведеною нормою законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним та нескасованим правовстановлюючим документам, та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.
Як встановлено судом першої інстанції та підтвердилось під час апеляційного провадження, ТОВ «Гіпек» набуло права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а саме: незавершене будівництво, житлово-громадський комплекс по вул. Богдана Хмельницького, 58 у Шевченківському районі міста Києва II черга будівництва, літера «Т» загальна площа: 11462,9 кв.м, житлова площа: 8383, 6 кв.м, опис: незавершений будівництвом Житлово-громадський комплекс має відсоток готовності 40% (сорок відсотків), який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:88:199:0001, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58 правомірно, у встановлений законом спосіб та на підставі документів, що підтверджують його права на недобудову.
Натомість, у ТОВ «Старт 2018», а до нього і у ТОВ «Комсервиспром 10» відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували: як існування об`єкту незавершеного будівництва з конфігурацією: 99 відсотків від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва одно секційної будівлі по проекту «Житлово - громадський комплекс», загальною площею 13003 кв. м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, розташований на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58 (Шевченківський р-н), так і правомірності набуття ними речових прав на це майно.
Ними не надано доказів, на підтвердження обставин трансформації майнових прав на об`єкт нерухомого майна, що буде створено у майбутньому, які мало ТОВ «Консоль ЛТД» на підставі договору про спільну діяльність від 24.10.2001 №0991/241-252 та які Товариство могло передати в іпотеку за договором від 22.09.2011, у право власності на це майно.
Отже, предметом договору купівлі-продажу є майно, яке фактично не існує у цивільному обороті, а продавцем є особа, яка не має жодних майнових та речових прав на об`єкт незавершеного будівництва, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:88:199:0001, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58.
Судом також було встановлено обставини передання ТОВ «Консоль ЛТД» у іпотеку частки від об`єкту незавершеного будівництва, за відсутності доказів реєстрації такого об`єкта незавершеного будівництва у встановленому законом порядку, а також нікчемність іпотечного договору від 22.09.2011, на виконання якого укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012, що також вказує на те, що ТОВ «Комсервиспром 10» не набув права власності на об`єкт незавершеного будівництва.
Матеріали справи також не містять доказів набуття ТОВ «Комсервиспром 10» майнових прав, обумовлених договором про спільну діяльність від 24.10.2001 №0991/241-252.
Відповідно, оскільки ТОВ «Комсервиспром 10» не набув ні майнових прав, ні прав власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58, він не міг передати такі права ТОВ «Старт 2018».
За таких обставин, відсутність у ТОВ «Комсервиспром 10» та ТОВ «Старт 2018» документів на підтвердження набуття права власності на спірний об`єкт нерухомого майна, свідчить про те, що останні не набули права власності на об`єкт незавершеного будівництва житлово-громадського комплексу, розташованого на земельній ділянці, площею 0,5026 га, за адресою: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, № 58, а тому ТОВ «Старт 2018» не мав права розпоряджатися цим майном та відчужувати об`єкт незавершеного будівництва на користь ТОВ «Євробудсервіс-2020» на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року, у зв`язку з чим суд доходить висновку про те, що спірний договір купівлі-продажу від 04.07.2018 року не відповідає вимогам статей 317, 658 Цивільного кодексу України, що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.
Отже, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018.
Щодо вимог про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «Євробудсервіс-2020».
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20), враховуючи обставини конкретної справи та за умови, якщо правовідносини між сторонами щодо спірного нерухомого майна мають договірний характер та таке майно не було відчужено до третіх осіб, вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно не може бути розцінена судами як неналежний спосіб захисту. Задоволення такого позову призводить до внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про речове право позивача на спірне нерухоме майно. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення. Зазначене відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові, зокрема, зауважила, що положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону №1952-IV (у редакції закону від 12.05.2022) адресовані насамперед суду, який, задовольняючи позов, зокрема, про скасування рішення державного реєстратора, має чітко визначитися з тим, кому саме і яке речове право внаслідок задоволення такого позову належить.
Задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності, за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2023 року у справі №910/20036/20.
Таким чином, оскільки порушення майнових прав позивача відбулось у результаті державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020», заявлені ним позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41895286 від 04.07.2018 опосередковують відновлення становища, яке існувало до порушення.
При цьому, з урахуванням чинного на даний час наказу Міністерства юстиції України №4236/5 від 07.12.2020 про скасування рішень державного реєстратора від 24.11.2017 №38329866 та від 21.12.2017 №38883986, на підставі яких було зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «Комсервиспром 10» та ТОВ «Старт 2018», то скасування рішення №41895286 від 04.07.2018 про державну реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем-1 є ефективним способом захисту прав позивача, оскільки призведе до наявності у Державному реєстрі речових прав лише одного запису про державну реєстрацію права власності позивача на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1573741780000.
Зважаючи на те, що речові права позивача є порушеними та підлягають поновленню, а також враховуючи визнання судом недійсним договору купівлі-продажу, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Євробудсервіс-2020» на об`єкт незавершеного будівництва, реєстраційний номер 1417833280391, оскільки внаслідок прийняття приватним нотаріусом Чорнєй В.В. оскаржуваного рішення від 04.07.2018 за відповідачем-1 було неправомірно проведено державну реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва, то за наявності підстав для скасування рішення державного реєстратора відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позовні вимоги про скасування вказаного спірного рішення державного реєстратора №41895286 від 04.07.2018 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, суд першої інстанції мотивовано наголосив на тому, що позивач неправильно зазначив одним із співвідповідачів у справі приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віту Володимирівну (державного реєстратора).
Так, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.02.2020 у справі №304/284/18 та від 04.09.2018 у справі №823/2042/16.
Відповідно, вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 12.12.2018 у справі №372/51/16-ц, від 23.11.2019 у справі №911/1681/18 та від 16.02.2022 у справі №907/225/20.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2022 у справі №903/833/17 сформульовано висновок, зокрема про те, що належним відповідачем у спорі про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі, а тому в задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача слід відмовити з цієї підстави.
Позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності не може бути звернена до реєстратора, якого позивач визначив відповідачем, оскільки реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі.
Як свідчать матеріали справи ТОВ «Гіпек», звертаючись до суду з позовом про скасування спірного рішення державного реєстратора, визначив як відповідачів ТОВ «Євробудсервіс-2020» та приватного нотаріуса Чорнєй В.В., а під час підготовчого провадження подав заяву про залучення до участі у справі співвідповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт 2018».
Втім, спір у цій справі є захистом прав позивача на спірний об`єкт незавершеного будівництва від їх порушення з боку ТОВ «Євробудсервіс-2020», за яким зареєстроване право власності щодо цього нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва від 04.07.2018, стороною якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Старт 2018».
Отже, оскільки спір у цій справі стосується цивільних прав ТОВ «Гіпек» на спірне майно, то належним відповідачем у ній є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме ТОВ «Євробудсервіс-2020».
Таким чином державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віта Володимирівна, до якого позивач пред`явив позов, не є належними відповідачем у цій справі, у зв`язку з чим суд першої інстанції мотивовано відмовив у задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача.
Розглядаючи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21, колегія суддів керується нижченаведеним.
Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини 3 статті 277 ГПК України).
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини першої статті 129 Конституції України), водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
Тобто реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в даному випадку - норм ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення
Згідно із частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для відкриття апеляційного провадження.
Водночас судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.
Доведення цих обставин покладено на скаржників, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №910/9016/16, від 21.07.2020 у справі № 914/1971/18, а також від 22.03.2023 у справі №905/1397/21.
Якщо ж після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, про які саме, в якій саме частині судового рішення прямо вказано про таке, та після встановлення цих обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права, інтереси та/або обов`язки заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про його права та/або обов`язки, та/або інтереси стосовно сторін у справі судом не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду (такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №910/22354/15, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 04.10.2018 у справі №5017/461/2012, від 29.11.2018 у справі № 918/115/16, від 04.12.2018 у справі №906/1764/15, від 06.12.2018 у справі № 910/22354/15, від 16.04.2019 у справі №12/91, від 11.04.2019 у справі № 8/71-НМ, від 11.09.2019 у справі № 4/2023-10, постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16).
У апеляційній скарзі ТОВ «Консоль ЛТД» посилається на те, що встановлення у оскаржуваному рішенні факту нікчемності договору іпотеки від 22.09.2011, укладеного між резидентом Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії Р.Холм Інвест Лімітід «R. HOLM INVEST LIMITED» та ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД», впливає на можливість понесення ним у майбутньому матеріальних втрат, що убачається зі змісту листа ТОВ «Євробудсервіс-2020» та ТОВ «Комсервиспром-10» від 17.06.2024.
При цьому, апеляційна скарга не містить ані правового обґрунтування можливості понесення ним таких втрат, ані документального підтвердження.
На переконання суду апеляційної інстанції, лист ТОВ «Євробудсервіс-2020» та ТОВ «Комсервиспром-10» від 17.06.2024 не є достатнім доказом можливості таких матеріальних втрат, оскільки також не містить достатнього правового обґрунтування.
Колегія суддів також зауважує, що ТОВ «Комсервиспром 10» набуло у власність спірне майно за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 12.01.2012, сторонами якого є означене вище товариство та резидент Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії Р.Холм Інвест Лімітід «R. HOLM INVEST LIMITED». Саме цей резидент виступав продавцем (як іпотекодержатель) та отримав від ТОВ «Консервиспром 10» кошти у розмірі, що значно перевищує вартість предмету іпотеки. Відповідно, саме резидент Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії Р.Холм Інвест Лімітід «R. HOLM INVEST LIMITED» є тією особою, до якої можуть бути звернені майнові вимоги ТОВ «Комсервиспром-10», у зв`язку із здійсненою ним господарською операцією.
Відповідно, вимоги ТОВ «Євробудсервіс-2020», з огляду на недійсність договору купівлі-продажу, можуть бути звернені лише до ТОВ «Старт 2018», власником якого фактично є ТОВ «Комсервиспром 10».
Одночасно, колегія суддів звертає увагу заявника апеляційної скарги, що предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.07.2018 та скасування дій державного реєстратора щодо майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58 (Шевченківський р-н).
Місцевим господарським судом ретельно досліджувалось питання правомірності набуття як позивачем, так і ТОВ «Старт 2018», а у подальшому - ТОВ «Євробудсервіс-2020» прав на спірне майно. Одночасно, стверджуючи, що оскаржуване рішення стосується його прав, заявник апеляційної скарги не надає жодних доказів, на підтвердження обставин наявності у нього будь-яких прав на це майно.
Висновки суду про нікчемність договору іпотеки від 22.09.2011 обумовлені оцінкою наданих суду доказів. Водночас, оскільки у заявника апеляційної скарги також відсутні докази на спростування цих обставин, то, за відсутності доказів наявності у нього прав на спірне майно, у суду відсутні достатні підстави для висновку про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права або зачіпати охоронюваний законом інтерес.
З огляду на ту обставину, що Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича вказано лише на можливий зв`язок між його правами та охоронюваним законом інтересом та висновками суду першої інстанції щодо нікчемності договору іпотеки, і при цьому, не надано будь-якого правового обґрунтування такого зв`язку, як і доказів наявності у нього майнових прав на спірне майно, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав та власне закриття апеляційного провадження за поданою Товариством апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, з огляду на викладене зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» під час розгляду справи судом першої інстанції надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Колегія суддів також приймає доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються із висновками, зробленими апеляційним судом за результатами апеляційного провадження.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020».
Керуючись ст.ст. 253-254, 264, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21 залишити без задоволення.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі № 910/6206/21 залишити без змін.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 у справі №910/6206/21.
5. Матеріали справи №910/6206/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.10.2024.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Т.П. Козир
О.В. Агрикова
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 12.09.2024 |
Оприлюднено | 17.10.2024 |
Номер документу | 122317533 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Мальченко А.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні