Постанова

від 16.10.2024 по справі 924/384/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року Справа № 924/384/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Мельник О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА ОІЛ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.06.2024 у справі № 924/384/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА ОІЛ"

до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Птахофабрика "Авіс"

про стягнення 177 447, 61 грн заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САННА ОІЛ" (далі - позивач, ТОВ "САННА ОІЛ") звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Птахофабрика "Авіс" (далі - відповідач, ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі філії) про стягнення 177 447, 61 грн заборгованості.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.06.2024 позов задоволено.

Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.06.2024 у справі № 924/384/24 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказана справа в суді апеляційної інстанції була розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До суду апеляційної інстанції надійшла заява ТОВ "САННА ОІЛ", в якій позивач просить стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 9000 грн.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 прийнято до розгляду заяву ТОВ "САННА ОІЛ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі.

ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" в особі філії надіслало до суду заперечення щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких зазначає наступне:

- оскільки відзив на апеляційну скаргу не є заявою по суті справи, а тим більше першою заявою по суті справи позивача (першою заявою позивача по суті є позов), позивачем не надано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, чим порушено принцип змагальності;

- розмір витрат на правничу допомогу заявлений позивачем до стягнення є неспівмірним з об`ємом наданої правової допомоги, часом витраченим адвокатом на її надання;

- беручи до уваги вартість правової допомоги, визначеної позивачем в заяві про стягнення витрат на правничу допомогу, яка дорівнює 3000 грн за 1 год., загальна вартість правової допомоги не може перевищувати 3000 грн. Проте, з огляду на відсутність попереднього орієнтовного розрахунку вартості витрат на правничу допомогу задоволення її стягнення в будь-якому розмірі не відповідатиме чинному законодавству та практиці Верховного Суду.

Колегія суддів зазначає, що стаття 244 ГПК України передбачає, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку розглянути заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши зміст заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та заперечення відповідача щодо вказаної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

Кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59 Конституції України).

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначено в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховують складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначають лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тож одним із принципів господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, зокрема у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас процесуальне законодавство передбачає критерії, які потрібно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу в судовому спорі. Так, за змістом частин першої та третьої статті 123 і частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат, які розподіляють між сторонами залежно від результатів вирішення судової справи.

Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.

Водночас у частинах п`ятій - сьомій, дев`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі "East / West Alliance Limited" проти України" за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Стаття 221 ГПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У справі, що переглядається, постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу ПрАТ "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.06.2024 у справі № 924/384/24 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Як встановлено апеляційним судом, представник ТОВ "САННА ОІЛ" у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що він поніс та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9 000 грн.

В той же час, представник ТОВ "САННА ОІЛ" 03.10.2024 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій просив стягнути із відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000 грн. На підтвердження вказаних витрат позивачем додано до заяви: договір про надання послуг правничої (правової) допомоги № АО-08/03-03 від 08.03.2023; рахунок на оплату № 325 від 30.09.2024; акт надання послуг № 356 від 30.09.2024; платіжну інструкцію № 2924 від 03.10.2024.

Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вказує, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідними доказами подана позивачем у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

В той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України. Проте процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви (клопотання). Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.

З огляду на те, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував попередній розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а також те, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із відповідними доказами подана у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, тому суд не приймає до уваги доводи відповідача, що оскільки відзив на апеляційну скаргу не є заявою по суті справи, а тим більше першою заявою по суті справи позивача, позивачем не надано попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, чим порушено принцип змагальності.

Як встановлено апеляційним судом, між АО "Іщенко, Світлицький та партнери" та ТОВ "САННА ОІЛ" укладено договір про надання правової допомоги від 08.03.2023, згідно п. п. 1.1., 1.2. якого в порядку та на умовах, визначних цим договором, виконавець зобов`язується, за дорученням замовника, надавати за оплату правничі (правові) послуги, визначені цим договором та/або додатками та/або додатковими угодами до нього. Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором та порядок оплати послуг можуть визначатися сторонами у замовленнях замовника (усних, письмових, електронних), додаткових угодах до цього договору та/або актах виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно п. 1.3. договору за дорученням замовника виконавець може надавати наступні (але не виключно) правничі (правові) послуги: аналіз судових справ, формування стратегії та її затвердження; участь у судових справах; контроль нових судових спорів та виконавчих проваджень; консультаційний супровід.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. договору виконавець до 15 числа звітного місяця та в останній робочий день звітного місяця надає замовнику звіт про наданні послуги та акт здавання-приймання послуг (в двох примірниках, підписаний уповноваженою особою виконавця та скріплений печаткою виконавця), у яких приводиться опис наданих виконавцем послуг за звітні періоди та їх вартість згідно додаткової угоди. Замовник зобов`язаний підписати акт здавання-приймання наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи в той же строк направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем згідно умов цього договору та (або) вимогам, установленим чинним в Україні законодавством.

Загальна ціна договору становить загальну вартість наданих послуг, зазначену в усіх додаткових угодах та підписаних актах здавання - приймання наданих послуг до цього договору. Згідно з поставленими завданнями, що включають: аналіз судових справ, формування стратегії та її затвердження; участь у судових справах, контроль нових судових спорів та виконавчих проваджень; консультаційний супровід. Вартість послуг становить 132 300 грн, без ПДВ. Авансовий платіж, що сплачується протягом 5 банківських днів з дати виставлення рахунку - становить 50 % вартості послуг, що дорівнює 66 150 грн. Решта, 66 150 грн сплачується за домовленістю сторін (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 5.2., 5.3. договору оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений у цьому договорі, протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акта здавання - приймання послуг сторонами, на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури. За письмовою домовленістю сторін може встановлюватися інші форма, вид та порядок розрахунків.

На виконання умов договору від 08.03.2023, між АО "Іщенко, Світлицький та партнери" та ТОВ "САННА ОІЛ" складено та підписано акт від 30.09.2024 № 356 на суму 9 000 грн. В акті вказано послуги, які були надані позивач по справі № 924/384/24, а саме: супровід справи в суді апеляційної інстанції (ознайомлення з матеріалами апеляційного провадження, підготовка відзиву на апеляційну скаргу та подання до Північно - західного апеляційного господарського суду, контроль проходження справи).

На підставі рахунку на оплату № 325 від 30.09.2024, позивач згідно платіжної інструкції №2924 від 03.10.2024 оплатив вказані послуги на суму 9 000 грн.

Разом з тим, із матеріалів справи судом встановлено, що адвокат Іщенко Г.М. в суді апеляційної інстанції підготувала та подала до суду відзив на апеляційну скаргу на 5-ти аркушах.

Колегія суддів вказує, що фактично правнича допомога, надана позивачу в суді апеляційної інстанції зводиться до складання та подання відзиву на апеляційну скаргу, адже апеляційна скарга розглянута за наявними матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

При цьому суд враховує, що при розгляді справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції позиція сторін не змінювалася, а представництво інтересів позивача здійснювалося тим самим адвокатом, відзив на апеляційну скаргу за змістом здебільшого дублює позовну заяву, а ознайомлення із апеляційною скаргою відповідача для підготовки відзиву на неї також не могло бути тривалим, оскільки зміст апеляційної скарги в основному відтворює зміст відзиву на позовну заяву, з якою позивач знайомився при розгляді справи в суді першої інстанції.

Із урахуванням викладеного, суд зазначає, що правова позиція позивача, викладена у відзиві на апеляційну скаргу, вже була сформована до апеляційного розгляду справи, а доказів здійснення представником додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин суду апеляційної інстанції не надано.

Отже, враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення судових витрат, оцінюючи витрати позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000 грн за рахунок відповідача.

На думку суду зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

Судом враховується, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000 грн, відповідають критеріям реальності та розумності, та не спростовані відповідачем.

З огляду на викладене, дослідивши подане клопотання про розподіл судових витрат та додані до нього докази, колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи із вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, керуючись статтями 126, 129 ГПК України, дійшла висновку про її часткове задоволення в сумі 5 000 грн; в решті вимог заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА ОІЛ" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (код ЄДРПОУ 00851519, 03115, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 121, офіс 106 в особі Філії "Птахофабрика "Авіс" (код ЄДРПОУ 39765686, 32325, Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський район, с. Гуменці, вул. Вербецьке шосе, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САННА-ОІЛ" (код ЄДРПОУ 39720928, 22830, Вінницька область, Немирівський район, с. Ковалівка, вул. Рубанського, 91) 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

3. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Мельник О.В.