Ухвала

від 16.10.2024 по справі 917/1043/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

16 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 917/1043/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

без виклику сторін,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", м. Полтава (вх. № 2153 П/2),

на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 у справі №917/1043/24 (суддя Киричук О.А.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", м.Полтава,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро", м.Яготин, Бориспільський район Київської області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення 277219,45грн,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яромир-Агро" про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу №22200061 від 01.01.2019 в загальній сумі 277219,45грн, з яких:

- 272771,27грн - борг за спожиту активну електричну енергію з 01.01.2024 по 29.02.2024;

- 423,54грн - пеня з 01.02.2022 по 23.02.2022 (включно);

- 1345,06грн - 3% річних з 01.07.2022 по 11.07.2022 (включно), з 30.03.2024 по 31.05.2024 (включно);

- 2679,58грн - інфляційні нарахування з 16.05.2022 по 15.05.2024 (включно).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору №22200061 від 01.01.2019 в частині повної та своєчасної оплати поставленої позивачем електроенергії.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №917/1043/24, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.08.2024 залучено до участі у справі №917/1043/24 Військову частину НОМЕР_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

08.08.2024 до господарського суду першої інстанції від відповідача, ТОВ "Яромир-Агро" надійшло клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області.

Зазначене клопотання мотивовано з посиланням на приписи ст. 27 ГПК України, якою визначено загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача, а також тим, що місцезнаходження відповідача є Київська область (Бориспільський район, м.Яготин, вул. Шевченка, 235), а тому розгляд цієї справи має здійснюватися Господарським судом Київської області.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 матеріали справи №917/1043/24 за позовом ТОВ "Полтаваенергозбут" передано на розгляд до Господарського суду Київської області.

Приймаючи вищевказану ухвалу у даній справі, господарський суд першої інстанції, погоджуючись з доводами відповідача, виходив з того, що з урахуванням визначеного позивачем предмету та підстав позову (стягнення грошових коштів за постачання електроенергії), підсудність даної справи повинна визначатись з урахуванням ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України, а саме, за загальними правилами - за місцезнаходженням відповідача. При цьому суд відзначив, що предметом позову в цій справі є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором про постачання електричної енергії споживачу №22200061 від 01.01.2019. Спір про стягнення заборгованості та штрафних санкцій є майновим та не пов`язаний з місцем виконання за договором, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів. Зобов`язання з оплати за отриманий товар за договором не є такими, які належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці.

Враховуючи те, що особливість виконання договору не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, відсутні відомості щодо узгодження сторонами місця виконання щодо здійснення оплати за отриманий товар, передбачений договором про постачання електричної енергії, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування положення ч. 5 ст. 29 ГПК України, на чому наголошував позивач, та визначив підсудність цієї справи за загальними правилами.

Суд першої інстанції, встановивши, що місцезнаходженням відповідача - ТОВ "Яромир-Агро" (код ЄДРПОУ 33582194) є Київська область, Бориспільський район, м. Яготин, вул. Шевченка, 235, дійшов висновку, що судом, до територіальної підсудності якого відноситься розгляд даної справи, є Господарський суд Київської області.

Не погодившись з постановленою ухвалою, позивач - ТОВ "Полтаваенергозбут" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 у справі №917/1043/24 та повернути матеріали справи до Господарського суду Полтавської області для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на порушення господарський судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції (підсудності), яка у цій справі за правилами ч. 5 ст. 29 ГПК України має визначатися за вибором позивача. Зокрема, скаржник вважає, що спір про стягнення грошових коштів у цій справі виник з договірних правовідносин щодо постачання/споживання електроенергії та неналежною оплатою, а місцем виконання договору є Полтавська область. Зважаючи на визначення сторонами місця виконання основного зобов`язання у договорі та предмету дослідження у цій справі, апелянт вважає, що у спірних правовідносинах у позивача було право подати позов до Господарського суду Полтавської області (за місцем виконання договору згідно з положеннями ч. 5 ст. 29 ГПК України).

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п.п. 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 8 ч. 1. ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.

Враховуючи, що ТОВ "Полтаваенергозбут" оскаржує ухвалу про передачу справи на розгляд іншого суду, розгляд скарги здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 271 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Полтаваенергозбут" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 у справі №917/1043/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; попереджено учасників процесу, що апеляційна скарга ТОВ "Полтаваенергозбут" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 у справі №917/1043/24 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

02.10.2024 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Яромир-Агро" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги позивача, просить залишити оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що предметом позову у даному спорі є вимога про стягнення з відповідача грошових коштів, як заборгованості за договором №22200061від 01.01.2019, яким не було врегульовано питання щодо місця виконання грошового зобов`язання; отже, спір про стягнення заборгованості безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання договору, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для застосування положення ч. 5 ст. 29 ГПК України та необхідність визначення підсудності за загальними правилами, тобто за місцезнаходженням відповідача у Київській області.

За результатами перевірки наявних матеріалів та підготовки справи до судового розгляду судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для зупинення апеляційного провадження у даній справі №917/1043/24 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 26.06.2024 передав справу №924/698/23 за позовом першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради та Красилівської міської ради до ТОВ "Енергопрод Сервіс" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 41420,73грн на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21 щодо застосування ч.ч. 1 та 5 ст. 29 ГПК України.

Так, передаючи справу №924/698/23 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Верховний Суд в ухвалі від 26.06.2024 виходив, зокрема, з того, що господарські суди попередніх інстанцій у справі №924/698/23 визначили територіальну підсудність справи про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 41420,73грн за місцезнаходженням позивача, застосувавши при цьому положення ч.ч. 1 та 5 ст. 29 ГПК України з огляду на те, що умовами укладеного сторонами договору про закупівлю електричної енергії місцем поставки визначені населені пункти, які знаходяться у Хмельницькій області.

Під час касаційного перегляду колегія суддів Верховного Суду у справі №924/698/23 з`ясувала, що Верховний Суд здійснював касаційний перегляд іншої справи №924/674/21 за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради, КНП "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради до ТОВ "Крейн Енерджі" про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення коштів.

Зокрема, у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21 Верховний Суд визнав безпідставними доводи Товариства про те, що справа №924/674/21 була розглянута з порушенням територіальної підсудності, оскільки відповідно до умов договору місце поставки товару здійснюється за місцезнаходженням АЗС учасника на території Хмельницької області.

Також у постанові від 30.01.2024 у справі №924/564/22 Верховний Суд відхилив доводи скаржника про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) з огляду на ч. 5 ст. 29 ГПК України, оскільки умовами договору було погоджено місце поставки товару.

Проте, колегія суддів Верховного Суду у справі №924/698/23 не погодилася з цими висновками.

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що у справі №924/698/23 спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору поставки, а місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов`язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов`язання виник спір. Тому, на думку колегії суддів Верховного Суду, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів за договором постачання електричної енергії не застосовується п. 3 ч. 1 ст. 532 ЦК України.

У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК України, відповідно до якого якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання; якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання.

Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов`язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов`язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує.

Отже, поняття місця виконання грошового зобов`язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв`язку з цим не підлягає застосуванню і ч. 5 си. 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.

Колегії суддів Верховного Суду у справі №924/698/23 зазначила, що стосується позовної вимоги про визнання недійсним правочину, то така вимога також не стосується місця виконання договору ані в частині поставки, ані в частині сплати коштів.

Отже, на переконання колегії суддів Верховного Суду у справі №924/689/23, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом ч. 1 ст. 27 ГПК України: позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду у справі №924/689/2, пропонуючи відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21 щодо застосування ч.ч. 1 та 5 ст. 29 ГПК України та з метою формування єдиної правозастосовчої практики, передала справу №924/698/23 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2024 прийнято до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду справу №924/698/23 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04.10.2024 12:00 год.

Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 08.10.2024 повідомлено учасників справи №924/698/23, що судове засідання з розгляду касаційної скарги відбудеться 01.11.2024 о 10:30 год.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників господарських відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, підстав позову, а також умов застосування правових норм.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Східним апеляційним господарським судом встановлено, що у цій справі вбачається подібність суб`єктного складу правовідносин зі справою №924/689/23, а саме, спір виник між електропостачальною організацією і споживачем та стосується, у тому числі територіальною юрисдикції (підсудності) розгляду справи: за загальним правилом, визначеним ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України, тобто за місцезнаходженням відповідача у Київській області, або за вибором позивача (ч. 5 ст. 29 ГПК України) за місцем виконання договору (об`єктів споживання електроенергії відповідача) у Полтавській області.

Також, подібними є предмети позовів в межах вказаних справ, а саме стягнення грошових коштів за поставлену електроенергію.

Як вже зазначалося, у даній справі №917/1043/24 Господарський суд Полтавської області ухвалою від 03.09.2024 передав матеріали справи №917/1043/24 на розгляд до Господарського суду Київської області, мотивувавши свій висновок посиланням на те, що спір стосується стягнення грошових коштів, а тому підлягають застосуванню положення ч.ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України, тобто загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача (в даному випадку у Київській області).

Позивач в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), а саме ч. 5 ст. 29 ГПК України, оскільки спір стосується виконання договору, за умовами якого погоджено місце постачання електроенергії на об`єкти відповідача у Полтавській області.

Разом з тим, у справі №924/698/23, яка перебуває на розгляді Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає про те, що спір у цій справі суди вирішили з порушенням правил територіальної підсудності.

Проте, на переконання колегії суддів Верховного Суду у справі №924/689/23, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом ч. 1 ст. 27 ГПК України: позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, що стало підставою для передачі справи №924/698/23 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, оскільки з метою формування єдиної правозастосовчої практики колегія суддів Верховного Суду у справі №924/698/23 пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21 щодо застосування ч.ч. 1 та 5 ст. 29 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що у даній справі №917/1043/24 дослідженню підлягає питання щодо застосування ч.ч. 1 та 2 ст. 27 та ч.ч. 1 та 5 ст. 29 ГПК України, що аналогічне по своїй суті тому питанню, яке перебуває на розгляді Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №924/689/23.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок щодо застосування ч.ч. 1 та 2 ст. 27 та ч.ч. 1 та 5 ст. 29 ГПК України, який у подібних правовідносинах зробить Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №924/698/23, буде практикоутворюючим та матиме значення для надання правової оцінки щодо застосування норм процесуального права у цій справі №917/1043/24.

Згідно зі ст. 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів").

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 та абз. 1 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 №1-рп/2015).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 №3-р(І)/2019).

Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumгrescu v. Romania), заява №28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п. 123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява №76943/11).

Відтак, існування протилежних висновків щодо застосування зазначених вище положень закону фактично суперечить вимогам щодо правової передбачуваності і правової визначеності, що унеможливлює здійснення особою, як має намір звернутись до суду, ефективний захист її прав та законних інтересів. Така ситуація фактично ставить під сумнів можливість реалізації позивачем права на ефективний судовий розгляд.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України визначено, що провадження у справі у випадку, встановленому п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу, зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи, що висновки Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №924/698/23 стосуватимуться застосування положень ч.ч. 1 та 2 ст. 27 та ч.ч. 1 та 5 ст. 29 ГПК України в частині визначення територіальної підсудності справ у спорах, зокрема, про стягнення грошових коштів за договором постачання електричної енергії, яким погоджено місце виконання зобов`язань (об`єкти споживання електроенергії), з метою дотримання єдності судової практики, колегія суддів, з урахуванням приписів п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, дійшла висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження у справі №917/1043/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/698/23.

Керуючись ст.ст. 228, 229, 234, 235, 269, 281 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Зупинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 03.09.2024 у справі №917/1043/24 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/698/23 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту відповідної постанови.

2. Сторонам невідкладно повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду в касаційному порядку справи №924/698/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза