Ухвала

від 16.10.2024 по справі 908/2733/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.10.2024 Справа № 908/2733/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка Михайла Володимировича, розглянувши матеріали заяви вих. без номеру від 14.10.2024 (вх. №20146/08-08/24 від 14.10.2024) заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову у справі №908/2733/24

за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 14) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -

позивача: Запорізької міської ради (проспект Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСЛ" (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 2, прим. 6, ідентифікаційний код 42970804)

про стягнення 234230,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся заступник керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, - Запорізької міської ради (позивача) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КАСЛ" про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, в розмірі 234230,66 грн. від використання земельної ділянки комунальної форми власності, кадастровий номер 2310100000:04:041:0494, площею 1,3450 га по вул. Відомій, 20а у м. Запоріжжі, без укладання договору оренди земельної ділянки за період з 07.11.2019 по 02.08.2020.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 13, 14, 131-1, 140, 142 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 181, 256, 257, 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 79-1, 96, 120, 122, 125, 126, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 2, 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 64 Бюджетного кодексу України, пп. пп. 14.1.72, 14.1.136, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.102024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2733/24, присвоєно справі номер провадження 33/197/24, ухвалено здійснювати розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання призначити на 12.11.2024 о/об 11 год. 00 хв.

Разом із позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову відповідно до якої прокурор просить накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: приміщення, в літ.А-3,А-4 інв. №0101115 (РНОНМ 671174223101), розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр.Металургів, будинок №2, приміщення 6, який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить відповідачу.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів про забезпечення позову прокурор вказує, що відповідач не має іншого нерухомого майна та транспортних засобів. Вважає. що обраний захід забезпечення позову не буде мати наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості. Зауважує, що наразі набули розповсюдження факти відчуження відповідачами належного їм нерухомого майна під час слухання справ про стягнення з них коштів за позовами прокурора. Посилається на висновки Верховного Суду України про те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, в розмірі 234230,66 грн. від використання земельної ділянки комунальної форми власності, кадастровий номер 2310100000:04:041:0494, площею 1,3450 га по АДРЕСА_1 , без укладання договору оренди земельної ділянки за період з 07.11.2019 по 02.08.2020.

У п. п. 23, 24 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 звернуто увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду. Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за відповідачем зареєстровано право власності на об`єкти нерухомого майна:

- приміщення, в літ.А-3, А-4 інв. №0101115 (РНОНМ 671174223101), розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, будинок №2, приміщення 6;

- будівля трансформаторної підстанції літ. Р (РНОНМ 659009223101), розташована за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, будинок №2. За інформацію вказаною в реєстрі ціна нерухомого майна, встановлена у договорі 96000,00 грн.

Іншого нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано. Також згідно бази даних Єдиного державного реєстру МВС за відповідачем не зареєстровано жодного транспортного засобу.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Отже, накладення арешту на майно в межах заявлених позовних вимог не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції", від 19 березня 1997 року).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Дослідивши викладені прокурором доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим прокурором заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача і предметом спору, співмірність і адекватність, суд дійшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах суми заявлених позовних вимог.

У зв`язку з цим суд ухвалив задовольнити заяву прокурора частково (оскільки прокурор не зазначив у заяві про накладення арешту на майно в межах ціни позову).

Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч. ч. 7-10 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Питання щодо стягнення судового збору за даною заявою буде розглянуто за результатами вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову у справі №908/2733/24 задовольнити частково.

2. З метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі № 908/2733/24 законної сили накласти арешт на нерухоме майно: приміщення, в літ.А-3,А-4 інв. №0101115 (РНОНМ 671174223101), розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, будинок №2, приміщення 6, право власності на яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КАСЛ" (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 2, прим. 6, ідентифікаційний код 42970804), в межах суми 234230,66 грн. (двісті тридцять чотири тисячі двісті тридцять грн. 66 коп.), заявленої до стягнення.

3. В іншій частині заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову у справі №908/2733/24 залишити без задоволення.

4. Стягувач: Дніпровська окружна прокуратура міста Запоріжжя Запорізької області (69006, м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 14).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "КАСЛ" (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 2, прим. 6, ідентифікаційний код 42970804).

5. Оригінал даної ухвали з підписом судді та гербовою печаткою суду надіслати заявникові.

Ухвала суду набрала законної сили з моменту її підписання суддею - 16.10.2024 та може бути оскаржена протягом десяти днів з момент її підписання до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалу підписано 16.10.2024.

Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст.144 ГПК України). Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Суддя Михайло Володимирович Мірошниченко