Рішення

від 16.10.2024 по справі 909/652/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/652/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/652/24 за позовом Комунального підприємства "Калуська енергетична Компанія" Калуської міської ради до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення 207 813,86 грн.

Суть спору.

Комунальне підприємство "Калуська енергетична Компанія" Калуської міської ради звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 207 813,86 грн.

Стислий виклад позиції позивача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач з 2023 року неналежним чином виконує зобов`язання щодо оплати наданих послуг згідно Типових договорів з власником (користувачем) будівлі про надання послуг з постачання теплової енергії від 08.12.2021 № 260/249, від 24.12.2021 № 260/293 та від 30.12.2022 № 260/15, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 207813,86 грн.

Позивач зазначає, що у зазначеному опалювальному періоді, в якому утворилась заборгованість, не здійснювався розподіл обсягу спожитої послуги теплопостачання між споживачами пропорційно до площі та об`єму опалювальних приміщень, так як відповідач був єдиним споживачем послуги, під`єднаним до вузла комерційного обліку, а тому повинен оплатити вартість спожитої теплової енергії відповідно до показників приладу обліку.

Відповідач також не скористався можливістю встановити технологічний лічильник для фіксування втрат в тепловій мережі, що б стало підставою для проведення перерахунку.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки ним було закуплено тільки 30 Гкал теплової енергії на 2023 опалювальний рік, а згідно позовних вимог позивач фактично просить стягнути вартість ще додатково 50 Гкал, на які між сторонами договір не укладався. Додатковою угодою № 1 від 29.12.2023 сторони зменшили суму договору до 74917,87 грн.

Відповідач зазначає, що надсилав позивачу пропозицію щодо зміни місця розташування лічильника обліку тепла та перегляду частки споживання теплової енергії у грудні 2022 року, які залишені без задоволення.

Відповідач оплатив рахунки-фактури та акти прийому-передачі послуг за січень 2023 на суму 29134,73 грн, за лютий 2023 на суму 24972,62 грн, за березень 2023 на суму 20810,52 грн, а тому умови договору між сторонами виконано в повному обсязі.

Відповідач також зазначає, що опалювальна площа його приміщень протягом 2019-2023 років не змінювалась і становила 260 кв.м. Вузол комерційного обліку встановлено на будинку по АДРЕСА_1 , який є єдиним цілим з будинком АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , окремі вузли обліку для будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 не встановлювались, а тому при постачанні теплової енергії відповідачу до будинку АДРЕСА_3 відбувалась втрата теплової енергії. Вимоги відповідача про перенесення вузла обліку теплової енергії виконані не були.

Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2024 для розгляду справи № 909/652/24 визначено суддю Горпинюка І.Є.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2024 позовну заяву Комунального підприємства "Калуська енергетична Компанія" Калуської міської ради залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків.

29.07.2024 засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява вих. № 534 від 22.07.2024 (вх.№ 12231/24), якою позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 909/652/24; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення та повідомив, що останні мають право у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін, подати суду відповідне обґрунтоване клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін: відповідач - в строк для подання відзиву; позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 05.08.2024 о 18:31.

22.08.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого відповідач долучив докази, якими спростовує позовні вимоги. Відзив направлено до суду засобами поштового зв`язку 21.08.2024, тобто в установлений судом строк (строк на подання відзиву розпочався 06.08.2024, так як ухвала суду про відкриття провадження у справі вручена 05.08.2024 о 18:31, а положеннями абзацу сьомого статті частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення).

02.09.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Відповідь на відзив направлена до суду засобами поштового зв`язку 28.08.2024, тобто в установлений судом строк (позивач отримав відзив на позовну заяву 23.08.2024).

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006, № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ" в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Визначаючи ці критерії, Верховний суд посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України".

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.11.1988 у справі "Броуган та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо. Таким чином у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

З огляду на перебування судді Горпинюка І. Є. в основній щорічній відпустці з 19.08.2024 до 20.09.2024, справа № 909/591/24 не могла бути вирішена у строк шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, як передбачено статтею 248 ГПК. Однак це, з наведених вище мотивів, не свідчить про порушення розумного строку розгляду справи.

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.

Між Комунальним підприємством "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради (далі також: позивач або КП "Калуська енергетична компанія" або Виконавець) та Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також: відповідач або ГУ ПФУ в Івано-Франківській області або Споживач) укладались наступні договори про надання послуги з постачання теплової енергії:

а) типовий договір № 260/249 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії від 08.12.2021 (далі - договір № 260/249 від 08.12.2021);

б) типовий договір № 260/293 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії від 24.12.2021 (далі - договір № 260/293 від 24.12.2021);

в) типовий договір № 260/15 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії від 30.12.2022 (далі - договір № 260/15 від 30.12.2022).

Зазначені вище договори укладені у письмовій формі, підписані і скріплені печатками сторін, сторонами погоджено всі умови договорів та досягнуто згоди щодо виконання умов останніх.

Договори № 260/249 від 08.12.2021 та № 260/293 від 24.12.2021 укладені за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та передбачали такі умови:

а) Виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення та приготування гарячої води (зайве закреслити) (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. ДК 021:2015 09320000-8 Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (п.1 договорів);

б) інформація про споживача: адреса: номер будинку АДРЕСА_3 , опалювальна площа (об`єм) будівлі не зазначено, теплове навантаження будівлі - 0,0146 Гкал/год (п. 3 договорів);

в) постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зайве закреслити) (п. 8 договорів);

г) обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку. Якщо будівлю оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії обсяг (кількість) спожитої послуги у будинку визначається як сума показників таких вузлів обліку. Одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал)/ гігаджоуль (ГДж) (зайве закреслити) (п. 12 договорів);

ґ) споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу та обсягу спожитої послуги. Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку послуги включаються до плати виконавцю і в рахунку відображаються окремо. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та обсягу споживання або за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря (у випадку, визначеному Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання"), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (п. 21 договорів);

д) ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу становить 3468,42 без ПДВ гривень за 1 Гкал (п. 22 договорів);

е) у п. 22.1 договору № 260/249 від 08.12.2021 передбачено, що орієнтовна вартість цього договору становить 37458,99 грн. В той же час у п. 22.1 договору № 260/293 від 24.12.2021 передбачено, що орієнтовна вартість цього договору становить 104 052,75 грн;

є) споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше 11 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 25 договорів);

ж) споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, що визначені встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені цим договором (пп. 3 п. 30 договорів);

з) за змістом п. 40 договору № 260/249 від 08.12.2021, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. В той же час, за змістом п. 40 договору № 260/293 від 24.12.2021, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір № 260/15 від 30.12.2022 укладений за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 р. № 1022 і передбачав такі умови:

а) виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (зайве закреслити) (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 1 договору);

б) інформація про споживача: адреса: номер будинку АДРЕСА_3 , опалювальна площа (об`єм) будівлі не зазначено, максимальне теплове навантаження будівлі - 0,0270 Гкал/год (п. 3 договору);

в) виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зайве закреслити) (п. 6 договору);

г) обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу). Якщо будівлю оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будівлі визначається як сума показань таких вузлів обліку. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 10 договору);

ґ) вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Станом на дату укладення цього договору тариф на послугу становить 4162,11 гривень за 1 Гкал. Орієнтовна вартість цього договору становить 124 863,3 грн з ПДВ. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу з постачання теплової енергії виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов`язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті (п. 20 договору);

д) розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 21 договору);

е) споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 23 договору);

є) споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, що визначені встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені цим договором (пп. 3 п. 28 договору);

ж) цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023 а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Додатковою угодою № 1 до договору про надання послуги з постачання теплової енергії № 260/15 від 30.12.2022 сторони дійшли згоди зменшити загальну вартість цього договору та викласти абзац 3 пункту 20 договору в наступній редакції: "Орієнтовна вартість цього договору становить 74917,87 грн з ПДВ".

Відповідно до рішення виконавчого комітету Калуської міської ради від 26.10.2021 № 294 Комунальному підприємству "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради встановлено тариф на послугу з постачання теплової енергії для потреб бюджетних установ 4162,11 грн/Гкал (з ПДВ).

Додатками до договорів № 260/249 від 08.12.2021, № 260/293 від 24.12.2021, № 260/15 від 30.12.2022 був акт розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, за яким межа майнової та експлуатаційної відповідальності сторін за технічний стан і правильну експлуатацію мереж систем теплопостачання встановлюється за відгалуженням від транзитної теплової мережі діаметром 159 мм. згідно схематичного плану та кольорової позначки. КП «Калуська енергетична компанія» несе відповідальність за технічний стан і правильну експлуатацію мереж систем теплопостачання до встановленої межі, а споживач обслуговує і несе відповідальність за технічний стан і правильну експлуатацію вказаних мереж після встановленої межі в бік подачі послуги.

З схематичного плану, наведеного у вказаному акті розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін слідує, що межа майнової та експлуатаційної відповідальності сторін є спільною для будинків АДРЕСА_3 (де розташовані приміщення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), та багатоквартирних житлових будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 і знаходиться перед входом відгалуження від транзитної теплової мережі в будинок АДРЕСА_1 .

З листування, яке відбувалось між сторонами, а також із заяв по суті справи слідує, що обидві сторони визнають, що вузол комерційного обліку теплової енергії був спільний для будівель під № 2, 4 та АДРЕСА_1 , та встановлений на будинку АДРЕСА_1 .

У відповідності до рішення Калуської міської ради від 30.06.2022 № 1434 "Про оптимізацію системи централізованого теплопостачання м. Калуша на 2022-2023 роки" погоджено пропозиції КП "Калуська енергетична компанія" щодо оптимізації системи централізованого теплопостачання від квартальних котелень м. Калуша на опалювальний сезон 2022-2023 роки; КП "Калуська енергетична компанія" вкзазано виконати комплекс робіт з оптимізації системи централізованого теплопостачання від квартальних котелень до початку опалювального періоду 2022-2023 роки.

Пропозиціями до "Оптимізації системи централізованого теплопостачання м. Калуш на 2022 рік" передбачалось від`єднання споживачів від централізованого теплопостачання на 2022 рік, в тому числі від`єднання від котельні на АДРЕСА_1 десяти багатоквартирних будинків - із загальної кількості квартир АДРЕСА_4 з централізованим опаленням 213 квартир, що становить 17%, а також виконання реконструкції котельні з встановленням сучасних автоматизованих котлів з меншою потужністю для забезпечення теплопостачанням лише таких установ: ЗОШ № 11 та Калуського ліцею на вул. Біласа і Данилишина, 15; Управління пенсійного фонду на вул. Біласа і Данилишина, 2.

Згідно з переліком споживачів, яким планується надавати послуги теплопостачання в опалювальному сезоні 2022-2023 рр, щодо котельні на вул. Біласа і Данилишина передбачено лише ЗОШ № 11 (на АДРЕСА_5 ), Управління пенсійного фонду (на вул. Біласа і Данилишина, 2).

Відтак, суд визнає встановленим, і цей факт не заперечується сторонами в їхніх заявах по суті справи, що до початку опалювального сезону 2022-2023 років, житлові будинки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 були відключені від мереж централізованого теплопостачання та в опалювальному періоді 2022-2023 років не отримували від позивача послуг постачання теплової енергії для потреб опалення.

А тому, вузол комерційного обліку, який у попередні роки вимірював обсяг спожитої теплової енергії для будівель № 2, 4 6 по АДРЕСА_6 , у опалювальному періоді 2022-2023 року вимірював обсяг споживання теплової енергії лише для приміщень відповідача по АДРЕСА_3 .

Згідно з листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 20.07.2023 "Про припинення постачання теплової енергії" та актом від 04.08.2023, відповідача 04.08.2023 відключено від постачання теплової енергії методом пломбування вхідного крана перед замірним вузломпл. № 37240348, ліч. Sharki № 53456416 п. 2170.3 Кком.

Протягом листопада 2022 року - березня 2023 року позивач надав відповідачу послуги постачання теплової енергії для потреб опалення, а саме:

- у листопаді 2022 року - обсягом 7,37 Гкал. (акт про зняття показників лічильника від 30.11.2022), вартістю 30 674,71 грн;

- у грудні 2022 року - обсягом 21,18 Гкал. (акт про зняття показників лічильника від 30.12.2022 та фотографія лічильника), вартістю 88153,36 грн;

- у січні 2023 року - обсягом 17,22 Гкал. (акт про зняття показників лічильника від 01.02.2023 та фотографія лічильника), вартістю 71671,43 грн;

- у лютому 2023 року - обсягом 21,80 Гкал. (акт про зняття показників лічильника від 01.03.2023), вартістю 90733,87 грн;

- у березні 2023 року - обсягом 11,3 Гкал. (акт про зняття показників лічильника від 27.03.2023), вартістю 47031,78 грн.

Правильність зазначених показників вузла комерційного обліку відповідач не заперечує, як і не заперечує факту користування послугами позивача з постачання теплової енергії для потреб опалення протягом листопада 2022 - березня 2023 року.

Між сторонами складено та підписано акти прийому-передачі послуг згідно з договором № 260 від 30.12.2022, в яких зазначено надання виконавцем (позивачем) таких послуг:

- часткова оплата за надання послуги з теплопостачання за січень 2023 року вартістю 29134,73 грн з ПДВ;

- часткова оплата за надання послуги з теплопостачання за лютий 2023 року вартістю 24972,62 грн з ПДВ;

- часткова оплата за надання послуги з теплопостачання за березень 2023 року вартістю 20810,52 грн з ПДВ.

На вартість зазначених в цих актах послуг позивач виставив відповідачу для оплати рахунки фактури: № СФ-0003616 від 10.05.2023 на суму 29134,73 грн; № СФ-0003617 від 10.05.2023 на суму 24972,62 грн; № СФ-0003618 від 10.05.2023 на суму 20810,52 грн.

Відповідач оплатив в повному обсязі вартість послуг згідно зазначених в попередніх п`яти абзацах актів прийому-передачі послуг та рахунків фактур платіжними інструкціями № 1240 від 10.05.2023 на суму 29134,73 грн; № 1241 від 10.05.2023 на суму 24972,62 грн; № 1242 від 10.05.2023 на суму 20810,52 грн.

Сторонами визнається, що зазначені платежі в загальній сумі 74917,87 грн відповідач сплатив позивачу за послуги постачання теплової енергії для потреб опалення, спожитої у січні-березні 2023 року відповідно до договору № 260/15 від 30.12.2022.

Крім того, актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.07.2023, який підписано обома сторонами з розбіжностями, обидві сторони визнають, що станом на 01.12.2022 існувала заборгованість відповідача перед позивачем за послуги постачання теплової енергії для потреб опалення в сумі 30674,71 грн (що відповідає нарахованій позивачем вартості його послуг за листопад 2022 року), і вказана сума була сплачена відповідачем 15 грудня 2022 року.

З цього слідує, що відповідач повністю оплатив послуги позивача з постачання теплової енергії, надані до 30 листопада 2022 року, а отже спір між сторонами стосується заборгованості, що виникла в період грудня 2022 року - березня 2023 року.

Цим же актом звірки взаєморозрахунків обома сторонами визнається, що 29.03.2023 відповідач оплатив позивачу за послуги постачання теплової енергії 14 858,71 грн.

Розбіжності в акті звірки взаєморозрахунків полягають у тому, що відповідач вказує у ньому про отримання послуг постачання теплової енергії для потреб опалення лише на ті суми, які ним оплачені, і щодо яких він підписав акти прийому-передачі послуг згідно з договором № 260/15 від 30.12.2022.

У період грудня 2022 - березня 2023 року, за розрахунками позивача, він надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення загальною вартістю 297590,44 грн, з яких відповідач оплатив 29.03.2023 - 14858,71 грн, а 01.05.2023 - 74917,87 грн (три платежі: 29134,73 грн, 24972,62 грн та 20810,52 грн), тобто загалом 89776,58 грн.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію становить 207813,86 грн, що і становить предмет даного позову.

Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Внаслідок укладення договорів № 260/293 від 24.12.2021 (строком до 31.12.2022) та № 260/15 від 30.12.2022 (строком до 31.12.2023) між сторонами у відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов`язки.

Враховуючи строк дії цих договорів, постачання теплової енергії для потреб опалення відповідачу проводилось у грудні 2022 року на умовах договору № 260/293 від 24.12.2021, а у січні-березні 2023 року на умовах договору № 260/15 від 30.12.2022.

Згідно з ч. 1, 7 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що договори № 260/293 від 24.12.2021 та № 260/15 від 30.12.2022 укладені у письмовій формі, підписані і скріплені печатками сторін, сторони погодили всі істотні умови договорів та досягнули згоди щодо виконання умов останніх.

Зазначені вище договори укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнаний судом недійсними (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст.714 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З 1 грудня 2021 року нарахування за надані послуги з постачання теплової енергії проводиться відповідно до:

- Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII;

- Закону України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 № 2633-IV;

- Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання";

- Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (далі - Правила);

- Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина 1 статті 9 Закону України "Про теплопостачання").

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

У відповідності до п. 9 частини першої статті 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", комерційний облік комунальних послуг (далі - комерційний облік) - визначення за допомогою вузла комерційного обліку або за встановленими правилами у передбачених цим Законом випадках кількісних та якісних показників комунальної послуги, вимірювання яких забезпечується вузлом обліку, на підставі яких проводяться розрахунки за спожиті комунальні послуги.

Частиною першою статті 9 цього ж закону передбачено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Проведення оплати за послуги постачання теплової енергії за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку передбачено також і договорами № 260/293 від 24.12.2021 та № 260/15 від 30.12.2022.

Суд встановив, що обсяг спожитих послуг у спірному періоді позивач визначив відповідно до показників вузла комерційного обліку.

Показники вузла комерційного обліку теплової енергії відповідач не заперечував і не спростовував правильність таких показників.

У спірний період, у зв`язку з відключенням від постачання теплової енергії будинків АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , відповідний вузол комерційного обліку забезпечував облік споживання теплової енергії лише відповідача, а тому відповідач повинен оплатити вартість спожитої ним теплової енергії відповідно до показників вузла комерційного обліку.

Та обставина, що у попередні опалювальні періоди вузол комерційного обліку визначав обсяг спожитої теплової енергії не лише відповідача, але й споживачів у житлових будинках АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки у ці періоди при визначенні вартості спожитої теплової енергії сторони мали керуватись положеннями ч. 2 статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", яка визначає порядок розподілу між споживачами обсягів теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

В той же час, у спірний період, як уже зазначив суд, вузол комерційного обліку визначав споживання теплової енергії лише для потреб опалення відповідача.

Доводи відповідача про те, що позивач не виконав вимог відповідача щодо перенесення вузла комерційного обліку до межі будинку АДРЕСА_3 , якою користується відповідач, то такі не спростовують позовних вимог, оскільки з поданих відповідачем листів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 23.01.2023, 16.02.2023, 07.04.2023 слідує, що відповідач зазначав лише про те, що до нього не надходило пропозицій від Калуської енергетичної компанії щодо встановлення окремого лічильника обліку тепла в підвальному приміщенні сервісного центру Головного управління після відключення житлового будинку.

Тобто доказів звернень від відповідача до позивача про перенесення вузла комерційного обліку до матеріалів справи не надано.

При цьому, у відповідності до частини першої статті 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.

Порядок оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 09 серпня 2018 року № 205 передбачає, що вузлами розподільного обліку оснащуються окремі приміщення в будівлі, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, або окремі приміщення, що не є самостійними об`єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів, у разі приєднання такої будівлі до зовнішніх інженерних мереж або оснащення такої будівлі системою автономного теплопостачання, автономного гарячого водопостачання, автономного водопостачання (п. 6 Порядку).

При цьому власник (співвласники) окремого приміщення самостійно здійснює(ють) вибір моделі приладу розподільного обліку відповідно до вимог Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163, у тому числі щодо класу точності (п. 8 Порядку).

Зазначені законодавчі положення надавали відповідачу право у відповідності до Порядку та з дотриманням його вимог провести зміну місцезнаходження вузла комерційного обліку.

Викладені в листах ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 23.01.2023, 16.02.2023, 07.04.2023 твердження про те, що лічильник (вузол комерційного обліку) обліковує тепло, яке здійснює обігрів як приміщення другого поверху сервісного центру відповідача, так і обігрів всього підвального приміщення під житловим будинком (орієнтовна площа підвалу 500 кв.м.) не доведені належними та допустимими доказами, які б підтверджували порушення позивачем вимог та нормативів при постачанні теплової енергії, порушення будівельних норма при встановленні вузла комерційного обліку.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що при проведенні відключення від теплопостачання будинку АДРЕСА_3 та Данилишина були ліквідовані транзитні трубопроводи та відгалуження, які забезпечували подачу теплоносія до споживачів, яких від`єднали; подача теплопостачання до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області після відключення інших споживачів здійснювалася тільки одним трубопроводом, який забезпечував подачу теплоносія тільки до відповідача.

Суд також враховує, що договір № 260/15 від 30.12.2022 укладено сторонами уже 30.12.2022, тобто уже через тривалий час після початку опалювального сезону 2022-2023 років. При укладенні цього договору відповідач підписав акт розмежування майнової належності та експлуатаційної відповідальності сторін з таким самим схематичним планом межі майнової та експлуатаційної відповідальності сторін, що й у попередні роки, тобто погодився з тим, що до його майнової належності та експлуатаційної відповідальності входять теплові мережі, в тому числі які проходять в межах будинків АДРЕСА_7 , а також з розташуванням вузла комерційного обліку.

Доводи відповідача про збільшення обсягів споживання послуг у період грудня 2022-березня 2023 років порівняно з аналогічними періодами попередніх років суд не бере до уваги, оскільки як положеннями законодавства так і умовами договору визначено порядок обліку обсягів споживання послуг відповідно до показників вузла комерційного обліку, а тому такі доводи не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідач не надав власних розрахунків обсягів спожитих ним послуг у спірному періоді, в тому числі в тій частині споживання, яка ним визнана та оплачена, не зазначив виходячи з яких розрахунків він виходив при визначенні вартості спожитих ним послуг та їх обсягу.

Не спростовують позовних вимог також і доводи відповідача, що договір № 260/15 від 30.12.2022 ним укладено лише на обсяг постачання теплової енергії у 30 Гкал. Суд відзначає, що у абзаці третьому п. 20 договору, як в первісній редакції, так і в редакції згідно з додатковою угодою № 1 від 29.12.2023 вказано лише орієнтовну вартість договору. В той же час абзацом першим п. 20 цього ж договору зазначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

За таких обставин, та наведеного вище правового регулювання відповідач зобов`язаний оплатити позивачу вартість отриманих послуг постачання теплової енергії для потреб опалення відповідно до показників вузла комерційного обліку.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що за період грудень 2022 - березень 2023 року у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 207 813,86 грн; докази на підтвердження оплати заборгованості відповідач не подав.

Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В порушення договірних зобов`язань відповідач свого обов`язку з оплати наданих позивачем послуг у грудні 2022 - березні 2023 року не виконав. Борг відповідача перед позивачем становить 207 813,86 грн. Розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально.

Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв`язок, у відповідності до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості вартості послуг за постачання теплової енергії для потреб опалення в сумі 207 813,86 грн, за період грудень 2022 року - березень 2023 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3117,21 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 29 травня 2024 р. № 5217.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, то суд стягує з відповідача сплачену позивачем суму судового збору.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Комунального підприємства "Калуська енергетична Компанія" Калуської міської ради до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про стягнення 207 813,86 грн задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, ідентифікаційний код юридичної особи: 20551088) на користь Комунального підприємства "Калуська енергетична Компанія" Калуської міської ради (77300, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, м. Калуш, вул. Окружна, буд. 8, ідентифікаційний код юридичної особи: 36894559) заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення в сумі 207 813 (двісті сім тисяч вісімсот тринадцять) грн 86 коп. та 3117 (три тисячі сто сімнадцять) грн 21 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя І. Є. Горпинюк