Рішення

від 16.10.2024 по справі 911/2096/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2096/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ» (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Вишнева, 17, приміщення 193)

про стягнення 70062,73 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-140НЮ від 09.04.2024 р.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ» про стягнення 70062,73 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-140НЮ від 09.04.2024 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару в обумовлений договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-140НЮ від 09.04.2024 р. строк, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 70062,73 грн., а також судовий збір.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою АТ «Українська залізниця» позовною заявою до ТОВ «ЕЛЬВІЛ» про стягнення 70062,73 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-140НЮ від 09.04.2024 р. підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2024 р. було відкрито провадження у справі № 911/2096/24 за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Вказану ухвалу було отримано позивачем 12.08.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС, та відповідачем 12.08.2024 р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі ЄСІТС.

У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

26.08.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 26.08.2024 р. (вх. № 9155/24 від 26.08.2024 р.), відповідно до якого відповідач зазначив, що у зв`язку із систематичними відключеннями електроенергії, що розпочались внаслідок військової агресії Російської Федерації, опрацювання заявок, їх отримання, передача інформації постачальнику для своєчасного вжиття заходів для поставки товару ускладнились та зайняли багато часу. Крім того, у відповідь на звернення до виробника ламп, що постачаються за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-140НЮ від 09.04.2024 р., відповідачем було отримано лист, в якому ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» повідомив, що затримка строків поставки відбулась через залучення підрозділами ТЦК та СП працівників виробника продукції до лав ЗСУ, у тому числі працівників виробничих підрозділів, що сповільнює або на певний час зупиняє виробництво. Поряд з цим, на строки виготовлення продукції також впливають перебої з електропостачанням. На переконання відповідача, затримка поставки товару відбулась з об`єктивних причин за відсутності вини ТОВ «ЕЛЬВІЛ».

29.08.2024 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла відповідь на відзив б/н від 29.08.2024 р. (вх. № 9294/24 від 29.08.2024 р.), в якій позивач зазначає, що сторони усвідомлювали, що договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-140НЮ від 09.04.2024 р. укладається у період дії воєнного стану, який триває і на даний час. Водночас, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій. Тобто, на думку позивача, відповідач не міг не усвідомлювати ризики (відсутність електроенергії, залучення працівників, які є військовозобов`язаними, до лав ЗСУ, масовані ракетні обстріли) під час укладення договору. При цьому, сторони, укладаючи договір, врахували можливість виникнення форс-мажорних обставин та визначили належні докази на їх підтвердження, за наявності яких сторони можуть бути звільнені від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору. Однак, ТОВ «ЕЛЬВІЛ» не зверталось до позивача щодо настання обставин, які утруднюють або унеможливлюють належне виконання зобов`язань у спосіб, передбачений розділом 10 договору. Таким чином, на переконання позивача, ТОВ «ЕЛЬВІЛ» не надано до матеріалів справи належних доказів на підтвердження відсутності вини за неналежне виконання своїх зобов`язань за укладеним договором, в розумінні ст.ст 13, 74-79 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яких інших заперечень чи пояснень по суті спору сторонами до справи подано не було.

У відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

09.04.2024 р. між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ» (постачальник) було укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-140НЮ, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до специфікації № 1 (додаток 1), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору. Найменування товару: ОД-24Т_109_ВО: лампи LED (G13, Е27) код ДК 021:2015-31530000-0 частини до світильників та освітлювального обладнання (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору.

У відповідності з п. 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP Delivered Duty Paid (поставка з оплатою мита) відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 р. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 р., умови цього договору матимуть перевагу.

За умовами п. 4.2 договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Строк поставки товару протягом 14 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів: на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення); вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис; шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки у форматі PDF, або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Згідно з п. 4.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 4.7 договору акт прийому-передачі товару зі сторони покупця підписується уповноваженими особами з числа тих, які визначені п. 4.3 цього договору, а видаткова накладна та інші первинні документи, що стосуються виконання умов цього договору, підписуються особами, відповідальними за приймання товару.

За змістом п. 6.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1 (додаток) 1 до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього договору.

Загальна ціна договору становить 467084,94 грн. з ПДВ. Ціна договору включає в себе обов`язкові платежі, утому числі на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього договору (п. 6.3 договору).

Пунктом 7.2 договору встановлено, що оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 45 календаний день з дати підписання акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідного рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п. 5.4 цього договору.

Згідно з п. 7.7 договору у разі прострочення постачальником строків поставки товару, строк оплати за такий товар збільшується за кожний календарний день прострочення поставки товару на 1 робочий день відповідно. Простроченням є різниця календарних днів між плановою датою прибуття товару на умовах відповідно до п. 4.2 цього договору та датою фактичної поставки товару.

За умовами п. 8.1.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар, кількість, якість, комплектність та ассортимент якого відповідає умовам цього договору, а за умовами п. 8.3.1 постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.

Відповідно до п. 9.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором винна сторона несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України.

Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024 р. (п. 16.1 договору).

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, у межах строків, визначених умовами цього договору (п. 16.2 договору).

На виконання умов договору, 27.05.2024 р. позивач направив на електронну адресу відповідачу рознарядку № НХ-04/501, в якій просив ТОВ «ЕЛЬВІЛ» виконати поставку світлодіодних ламп загальною вартістю 424133,10 грн. Строк виконання поставки за вказаною рознарядкою до 10.06.2024 р. (з урахуванням п . 4.2 договору).

04.07.2024 р. відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 231589,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 7286 від 04.07.2024 р. Товару на суму 192543,60 грн. поставлено не було.

Окрім того, 03.07.2024 р. позивач направив на електронну адресу відповідачу рознарядку № НХ-04/966, в якій просив ТОВ «ЕЛЬВІЛ» виконати поставку світлодіодних ламп загальною вартістю 37931,40 грн. Строк виконання поставки за вказаною рознарядкою до 17.07.2024 р. (з урахуванням п . 4.2 договору).

Як слідує з позову, товар на суму 37931,40 грн. поставлено не було.

Поряд з цим, 04.07.2024 р. позивач направив на електронну адресу відповідачу рознарядку № НХ-04/991, в якій просив ТОВ «ЕЛЬВІЛ» виконати поставку світлодіодних ламп загальною вартістю 5020,44 грн. Строк виконання поставки за вказаною рознарядкою до 18.07.2024 р. (з урахуванням п . 4.2 договору). Проте, товар на суму 5020,44 грн. поставлено не було.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви поставив позивачу частину товару та з порушенням встановленого договором строку, останній і звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ст. 628 Цивільного кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що у зв`язку із систематичними відключеннями електроенергії, опрацювання заявок, їх отримання, передача інформації постачальнику для своєчасного вжиття заходів для поставки товару ускладнились та зайняли багато часу. Крім того, у відповідь на звернення відповідача до виробника ламп, що постачаються за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-140НЮ від 09.04.2024 р., ТОВ «ЕЛЬВІЛ» було отримано лист, в якому ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» повідомив відповідача про причини затримки строків поставки.

Не погоджуючись з доводами відповідача, позивач наголошує на тому, що сторони усвідомлювали, що договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-140НЮ від 09.04.2024 р. укладається у період дії воєнного стану, і в разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. На переконання позивача, відповідач не міг не усвідомлювати ризики (відсутність електроенергії, залучення працівників, які є військовозобов`язаними, до лав ЗСУ, масовані ракетні обстріли) під час укладення договору. При цьому, сторони, укладаючи договір, врахували можливість виникнення форс-мажорних обставин та визначили належні докази на їх підтвердження, за наявності яких сторони можуть бути звільнені від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 24/06-01 від 24.06.2024 р. ПрАТ «Львівський електроламповий завод «ІСКРА» повідомило ТОВ «ЕЛЬВІЛ», що затримка строків поставки товару відбулась через залучення підрозділами ТЦК та СП працівників виробника продукції до лав ЗСУ, у тому числі працівників виробничих підрозділів, що сповільнює або на певний час зупиняє виробництво. Крім того, на терміни виготовлення продукції також впливають перебої з електропостачанням.

З урахуванням наведеного вище, відповідач наголошує на тому, що затримка поставки товару відбулась з об`єктивних причин за відсутності вини останнього.

Слід зазначити, що посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 30.11.2021 р. у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 р. у справі № 906/540/22).

З укладеного між сторонами договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-140НЮ від 09.04.2024 р. слідує, що розділом 10 договору встановлені підстави для звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, а саме:

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин або подій непереборної сили, які виникли після укладання цього договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами цього договору, обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, антитерористичними операціями, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, воєнний стан, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсія, піратство, безлад, вторгнення, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту-імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, інші стихійні лиха та інші випадки, передбачені законодавством України. Сторони можуть додатково домовитися про обставини, що визнаються ними як обставини непереборної сили, шляхом підписання додаткової угоди до договору, яка має бути виконана у письмовій формі та підписана уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками (п. 10.1 договору);

- сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 робочих днів. Належним доказом наявності вищезазначених обставин та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами (п. 10.2 договору);

- якщо будь-які обставини непереборної сили, що підтверджені у порядку, встановленому цим договором, прямо спричинять несвоєчасність виконання договору, то умови договору можуть бути продовжені на строк, рівний тривалості цих обставин, про що сторони укладають додаткову угоду (п. 10.3 договору);

- якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені п. 10.2 цього договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати, зокрема, звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором (п. 10.5 договору).

З урахуванням наведеного та наявних матеріалів справи суд констатує, що відповідачем не було дотримано порядку, встановленого п. 10.2 договору щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим ТОВ «ЕЛЬВІЛ» згідно з п. 10.5 договору втрачає право посилатися на форс-мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Окрім того, сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати на підтвердження наявності форс-мажорних обставин до матеріалів справи не надано.

Поряд з цим, згідно з приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи, що відповідачем 09.04.2024 р. було підписано договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-24-140НЮ без жодних заперечень щодо його умов, відповідач не був позбавлений можливості повідомити позивача про настання форс-мажорних обставин (за їх наявності) та продовжити дію договору на строк, рівний тривалості обставин непереборної сили.

Як було зазначено раніше, у відповідності з п. 4.2 договору строк поставки товару за рознарядками № НХ-04/501 від 27.05.2024 р., № НХ-04/966 від 03.07.2024 р. та № НХ-04/991 від 04.07.2024 р. сплинув 10.06.2024 р., 17.07.2024 р. та 18.07.2024 р. відповідно. Товар за рознарядкою № НХ-04/501 від 27.05.2024 р. було поставлено частково 04.07.2024 р. Товар за рознарядками № НХ-04/966 від 03.07.2024 р. та № НХ-04/991 від 04.07.2024 р. поставлено не було.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано, зазначені обставини відповідачем не спростовано.

У зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки товару, позивач нарахував та просить суд стягнути з ТОВ «ЕЛЬВІЛ» штраф у сумі 70062,74,00 грн., передбачений умовами договору.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 9.3.1 договору при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення. При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

За приписами ст.ст. 79, 86 Господарського кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що його розмір було визначено позивачем у загальній сумі 70062,73 грн., що складає 15% від загальної вартості непоставленого в строк товару, а саме 467084,94 грн., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку з чим штраф підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Українська залізниця» у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, складається з судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Слід зазначити, що Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що у підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію № 6674 від 06.08.2024 р. на суму 3028,00 грн.

Водночас, приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як встановлено судом, позовна заява Акціонерного товариства «Українська залізниця» б/н від 06.08.2024 р. (вх. № 3260 від 06.08.2024 р.) була подана до Господарського суду Київської області через систему «Електронний суд», відтак позивач мав сплатити судовий збір з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 2422,40 грн.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, виходячи з розміру судового збору, який мав сплатити позивач.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬВІЛ» (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Вишнева, 17, приміщення 193, код 40819205) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код 40075815) 70062 (сімдесят тисяч шістдесят дві) грн. 74 коп. штрафу, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16.10.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна