Рішення

від 08.10.2024 по справі 911/1514/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1514/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС АКТІВ», Київська обл., Бориспільський р-н., с. Проліски

про стягнення грошових коштів

представники:

від позивача Дубчак С.

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» №01/01/20-407 від 10.06.2024 року (вх. №824/24 від 12.06.2024) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС АКТИВ» (далі відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 315547,20 грн.

Ухвалою суду від 14.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1514/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 09.07.2024 року.

До суду від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 02.07.2024 року (вх. №7097/24 від 02.07.2024), в якому відповідач проти позову заперечує.

Також від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив б/н від 05.07.2024 року (вх. №7204 від 05.07.2024).

Представник відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду даної справи, у судове засідання 09.07.2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 09.07.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/1514/24 на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 10.09.2024 року.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду даної справи, у судове засідання 10.09.2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 10.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.10.2024 року.

До суду від відповідача через систему «Електронний суд» 07.10.2024 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, згідно якого, з метою представлення перед судом доводів та заперечень щодо заявленого позову, враховуючи першу неявку у засідання з розряду справи по суті, відповідач просить суд відкласти розгляд справи по суті.

Стосовно поданого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

У даному випадку судом прийнято до уваги, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні, а не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу. Проте відповідачем не доведено суду неможливість розгляду справи без участі представника на підставі письмових доказів, що містяться у справі. На думку суду, наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору у даному судовому засіданні.

Крім того, судом враховано обмеження встановленими Господарським процесуальним кодексом України процесуальними строками терміну розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті не підлягає задоволенню судом.

Представник позивача у судовому засіданні 08.10.2024 року позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 08.10.2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНС АКТІВ» (за договором - експедитор) та Публічним акціонерним товариством «УКРНАФТА» (за договором - клієнт) 01.11.2021 укладено Договір транспортного експедирування №12/01/01/1733- Р з доповненням №1 (далі - Договір), згідно умов п.1.1 якого, за плату та за рахунок Клієнта Експедитор зобов`язується виконати та організувати виконання транспортно-експедиторських послуг по транспортуванню та перевезенню нафти та газового конденсату.

Експедитор зобов`язується на підставі заявок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги по організації і забезпеченню транспортування та перевезення вантажів, в тому числі експортно-імпортних та транзитних, залізничним транспортом (пп. 2.1.1 п. 2.1 Договору).

Клієнт зобов`язується надати Експедитору: а) не пізніше ніж за три робочих дня до початку запланованого відвантаження, для внутрішніх перевезень, і не пізніше ніж за п`ять робочих днів для експортно-імпортних вантажів, заявку на перевезення вантажів. В заявці вказати найменування вантажів, їх кількість, маршрут транспортування та перевезення (пункти транспортування трубопроводом, станції відвантаження, призначення, переадресування та прикордонні переходи) та інші дані, необхідні для оформлення товарно-транспортної документації; б) інформацію про наявність вантажу та його місцезнаходження; в) необхідні документи і інформацію про властивість вантажу, термінах і умовах їх перевезення.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору визначено, що орієнтовна сума договору на момент укладання складає 8250000,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 1650000,00 грн., сума з ПДВ 9900000,00 грн. Загальна вартість послуг, наданих по цьому Договору, не може перевищувати суму, зазначену в п.4.1. даного Договору. Розмір плати Експедитора за виконання послуг обумовлюється в Додатках, які являються невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 4.4 Договору, Клієнт оплачує Експедитору плату за виконання і організацію послуг, пов`язаних з транспортуванням та перевезенням вантажу і відшкодовує витрати Експедитора, необхідні для виконання даного Договору.

Згідно п.4.5 Договору, Клієнт здійснює 100% передоплату ймовірних витрат Експедитора, необхідних для виконання даного Договору згідно заявки, не менше ніж за два робочих дня до початку надання послуг Експедитором, на підставі виставлених рахунків-фактур, в яких зазначається орієнтовний розрахунок витрат Експедитора.

Відповідно до п.4.6 Договору, остаточний розрахунок по понесеним витратам і виплата плати Експедитора за виконання та організацію послуг здійснюється протягом 10-и банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг, який надається Клієнту не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.7.1 Договору, даний Договір вступає в дію з 01.11.2021 та діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

Позивачем зазначено, що на виконання умов Договору ним перераховано відповідачу загалом 724675,91 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 22.03.2022 №5310-П22, від 07.12.2021 №18174-П21, від 07.02.2022 №2428-П22, від 25.11.2021 №17149-П21.

Відповідно до актів наданих послуг за Договором, відповідач надав послуги по транспортуванню залізничним транспортом газового конденсату. Відшкодування витрат відповідача склало 409128,71 грн. згідно актів наданих послуг №1 від 30.11.2021, №2 від 31.12.2021, №3 від 31.12.2021, №4 від 28.02.2022.

Позивачем також зазначено, що відповідно до актів наданих послуг №1 від 30.11.2021, №2 від 31.12.2021, №3 від 31.12.2021, №4 від 28.02.2022, він в повному обсязі розрахувався з відповідачем за виконання та організацію надання послуг згідно умов Договору на суму 8679,15 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 07.12.2021 №18175-П21, від 11.01.2022 №599-П22, від 11.01.2022 №600-П22, від 21.03.2022 №5258-П22.

Отримавши 724675,91 грн. відповідачем компенсовано понесені витрати при наданні ним транспортно-експедиторських послуг по транспортуванню та перевезенню газового конденсату на суму 409128,71 грн., а тому, сума невикористаних відповідачем коштів позивача становить 315547,20 грн. (724675,91 грн. - 409128,71 грн. = 315547,20 грн.).

Позивачем на адресу відповідача направлено лист від 27.04.2024 №01/01/1302-20/01/1708 з вимогою про повернення коштів у сумі 315547,20 грн., який отримано відповідачем 06.03.2024, що підтверджується трекінгом Укрпошта. Однак, відповідачем зазначений лист залишено без відповіді та реагування, грошові кошти у сумі 315547,20 грн. не повернуто, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що відповідно до Законів України від 6 грудня 1991 року №1932 «Про оборону України» та від 12 травня 2015 року №389 «Про правовий режим воєнного стану», у зв`язку з військовою необхідністю, відповідно до Закону України від 17 травня 2012 року №4765 «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», вилучені активи ТОВ «Укрнафта» набули статусу військового майна, їх управління передано Міністерству оборони України. На підставі Рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05 листопада 2022 року і керуючись вимогами п. 6.1 Договору, відповідач очікує закінчення обставин, які перешкоджають йому повернути грошові кошти, які неможливо виконати до моменту завершення дії військового стану і поверненню активів ПАТ «Укрнафта» власнику. Крім того, відповідачем вказано про неможливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору про надання транспортно-експедиторських послуг, укладеного в письмовій формі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Згідно ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Судом встановлено, що на виконання п. 4.5 Договору позивачем на рахунок відповідача перераховано 724675,91 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 22.03.2022 №5310-П22, від 07.12.2021 №18174-П21, від 07.02.2022 №2428-П22, від 25.11.2021 №17149-П21. Згідно актів наданих послуг №1 від 30.11.2021, №2 від 31.12.2021, №3 від 31.12.2021, №4 від 28.02.2022 відповідачем надано позивачу послуги по транспортуванню залізничним транспортом газового конденсату, відшкодування витрат відповідача склало 409128,71 грн. Позивачем сплачено відповідачу 8679,15 грн. за виконання та організацію надання послуг, що підтверджується копіями платіжних інструкцій від 07.12.2021 №18175-П21, від 11.01.2022 №599-П22, від 11.01.2022 №600-П22, від 21.03.2022 №5258-П22.

Таким чином, відповідачем було компенсовано понесені витрати при наданні ним транспортно-експедиторських послуг по транспортуванню та перевезенню газового конденсату на суму 409128,71 грн. Отже, сума невикористаних відповідачем коштів позивача складає 315547,20 грн. (724675,91 грн. - 409128,71 грн. = 315547,20 грн.).

Відповідачем на вимогу позивача грошові кошти у сумі 315547,20 грн. не повернуто. Станом на день прийняття рішення у справі за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 315547,20 грн. Зазначений факт відповідачем не спростовано.

Відповідно до п.7.1 Договору, даний Договір вступає в дію з 01.11.2021 та діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

Так, позивач звернувся до відповідача з даним позовом у зв`язку з тим, що відповідачем не повернуто грошові кошти у сумі 315547,20 грн. сплачені згідно п. 4.5 Договору в якості ймовірних витрат Експедитора, необхідних для виконання Договору.

Матеріали справи не містять доказів використання відповідачем всіх переданих позивачем коштів на виконання п. 4.5 Договору, які сплачено згідно платіжних доручень від 22.03.2022 №5310-П22, від 07.12.2021 №18174-П21, від 07.02.2022 №2428-П22, від 25.11.2021 №17149-П21 на загальну суму 724675,91 грн.

Суд погоджується із доводами відповідача, що до відносин сторін не може бути застосована ст. 1212 ЦК України для стягнення спірних коштів, оскільки, наявність договірних стосунків, як підстави виникнення спору, виключає можливість застосування цієї норми.

Суд враховує, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Разом з тим, як було зазначено вище, не зважаючи на припинення строку дії Договору, зобов`язання сторін, що виникли між сторонами до закінчення строку дії цього договору, не є припиненими.

У разі, якщо між сторонами у справі існують договірні відносини, договір, на підставі якого виникли між сторонами такі відносини, не розірваний ні в судовому порядку, ні в односторонньому порядку однією із сторін та після закінчення строку його дії залишилися невиконаними зобов`язання сторін, кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, є такими, що набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до ст. 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, від 16.09.2022 у справі №913/703/20.

Відповідач отримав відповідну передоплату на підставі Договору №12/01/01/1733-Р від 01.11.2021, при цьому, така підстава отримання зазначених коштів не перестала існувати. Відтак, положення ст.1212 ЦК України до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, а відповідна сума передоплати у розмірі 315547,20 грн. підлягає поверненню в силу положень ЦК України, що регулюють відносини підряду.

З огляду на викладене, суд зазначає, що грошові кошти у розмірі 315547,20 грн. за своєю правовою природою є невикористаним авансом за Договором.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

У постановах Велика Палата Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 08.06.2021 у справі №662/397/15-ц дійшла висновку, що посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені в позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку із цим суд, з`ясувавши при розгляді справи, що позивач послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує в рішенні саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Отже, саме суд має обов`язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову).

Як зазначалось вище, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ст.1212 ЦК України, а повернення невикористаного авансу має відбуватись відповідно до вимог закону.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (зазначене кореспондується зі ст. 193 ГК України).

Судом встановлено, що Договір, який укладено між сторонами, не містить умов щодо повернення сум невикористаного авансу.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що отримавши 724675,91 грн. відповідачем компенсовано понесені витрати при наданні ним транспортно-експедиторських послуг по транспортуванню та перевезенню газового конденсату лише на суму 409128,71 грн. Отже, сума невикористаних відповідачем коштів позивача становить 315547,20 грн.

Так, відповідачем не використані всі передані позивачем кошти на виконання п. 4.5 Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконані такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача направлено лист від 27.04.2024 №01/01/1302-20/01/1708 з вимогою про повернення коштів у сумі 315547,20 грн., який отримано відповідачем 06.03.2024, що підтверджується трекінгом Укрпошта. Однак, відповідачем зазначений лист залишено без відповіді та реагування, грошові кошти у сумі 315547,20 грн. не повернуто.

Аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, оскільки, відповідачем не використані всі передані позивачем кошти на виконання п. 4.5 Договору, відтак, позивач правомірно звернувся до суду із даним позовом в частині стягнення 315547,20 грн. невикористаного авансу.

Стосовно посилань відповідача на положення п. 6.1 Договору та Рішення Ставки Верховного Головнокомандувача від 05 листопада 2022 року стосовно набуття вилучених активів ТОВ «Укрнафта» статусу військового майна та їх передачу Міністерству оборони України, суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 6.1 - 6.3 Договору, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному Договору у випадку виникнення форс-мажорних обставин на весь період їх дії, а саме: пожежі, які виникли не з вини Сторін, паводки, землетруси та інші стихійні лиха, війна та воєнні дії, постанов Кабінету Міністрів, перешкоджаючих виконанню даного Договору та інших обставин, які Сторони не змогли передбачити на дату підписання Договору. Сторона, для якої наступила неможливість виконання зобов`язань внаслідок вищенаведених обставин, зобов`язана не пізніше 2 (двох) днів з моменту їх настання та зупинення в письмовій формі повідомити іншу Сторону та надати відповідні документи, видані компетентними органами. Якщо одна з цих обставин безпосередньо вплинула на виконання зобов`язань в термін, вказаний в Договорі, то цей термін продовжується на час дії відповідних обставин.

Суд також зазначає, що статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять ані повідомлення відповідача позивачу про настання форс-мажорних обставин, які, на думку відповідача заважають останньому повернути кошти позивачу, ані відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, у зв`язку з чим суд вважає, що відповідні заперечення відповідача є необґрунтованими та безпідставними. Посилання відповідача на зміну власників ПАТ «Укрнафта», як на підставу неможливості повернення залишку грошей, що передавались на виконання пункту 4.5 Договору, не є форс-мажорними обставинами.

Відповідно до ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказів повернення позивачу суми здійсненого авансового платежу.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС АКТІВ» про стягнення грошових коштів задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС АКТІВ» (08322, Київська область, Бориспільський р-н, с. Проліски, вул. Промислова, 1-Б, код ЄДРПОУ 44556643) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390) 315547 (триста п`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок сім) грн. 20 коп. невикористаних відповідачем коштів та 4733 (чотири тисячі сімсот тридцять три) грн. 21 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 15.10.2024 року.

Суддя Д.Г. Заєць