Рішення

від 07.10.2024 по справі 914/1583/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2024 Справа № 914/1583/24

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», місто Львів

до відповідача Житлово-будівельного кооперативу «№96», місто Львів

про встановлення постійного безоплатного сервітуту

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Житлово-будівельного кооперативу «№96» про встановлення постійного безоплатного сервітуту щодо нежитлового підвального приміщення в будинку №9 по вулиці Ряшівська у місті Львові, для оснащення будівлі вузлом комерційного обліку.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання 07.10.2024 для розгляду справи по суті не забезпечив. Заяви, клопотання від позивача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 07.10.2024 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили.

Ухвали суду про відкриття провадження у справі від 27.06.2024, протокольна ухвала про відкладення підготовчого засідання від 08.07.2024, про продовження строку підготовчого провадження від 21.08.2024 та про закриття підготовчого засідання від 16.09.2024 надсилались відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79040, місто Львів, вулиця Ряшівська, будинок 9.

13.09.2024 за вх.№22392/24 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання з додатками, до якого долучено пояснення із зазначенням, що позовна заява була скерована відповідачу цінним листом з описом №7901707796149. Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства «Укрпошта», зокрема, поштове відправлення за номером №7901707796149 вручене особисто адресату/відповідачу.

Слід зазначити, що ухвалою суду від 16.09.2024 явка представників сторін у справі в судове засідання 07.10.2024 для розгляду справи по суті не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Слід зазначити, що Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про хід розгляду справи, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв`язку на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79040, місто Львів, вулиця Ряшівська, будинок 9.

В матеріалах справи наявні поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу: ухвали суду від 27.06.2024 про відкриття провадження у справі, протокольної ухвали про відкладення підготовчого засідання від 08.07.2024, ухвали від 21.08.2024 про продовження строку підготовчого провадження та ухвали від 16.09.2024 про закриття підготовчого засідання у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.10.2024. Всі наведені вище поштові конверти з рекомендованими поштовими відправленнями відповідачеві ухвал у справі №914/1583/24 були повернені підприємством поштового зв`язку із зазначенням того, що причиною повернення є: «За закінченням терміну зберігання».

забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.

Слід врахувати, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань у даній справі зі сторони відповідача з урахуванням направлення судом на адресу відповідача ухвал у справі, свідчить про його незацікавленість у її своєчасному розгляді.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 р. у справі №921/6/18 та від 23.04.2018 р. у справі №916/3188/16.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника не забезпечив, відзиву не подав.

Враховуючи належне повідомлення сторін про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників позивача та відповідача в засідання обов`язковою не визнавалась, суд не вважає відсутність представників сторін у судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 07.10.2024 ухвалено рішення у справі. Вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» і Порядку оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку, ЛМКП «Львівводоканал» розмістило повідомлення про намір встановлення вузла комерційного обліку на дошці оголошень в будинку відповідач, а також усім мешканцям будинку АДРЕСА_1 , в їхніх рахунках-повідомленнях про оплату послуг водопостачання і водовідведення вказано інформацією про намір Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» встановити вузол комерційного обліку в їхньому будинку.

Однак, відповідач не допустив працівників підприємства для виконання покладених на них обов`язків, про що складено акт від 13.03.2023.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

Як зазначено у позовній заяві, Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» є підприємством у сфері водопостачання та водовідведення.

Відповідно до положень Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 №190 (надалі - Правила користування) Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал», як виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування зі споживачем.

Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено обов`язкове обладнання усіх будівель, що приєднані до зовнішніх мереж гарячого водопостачання та зовнішніх водопровідних мереж будинковими вузлами обліку, відповідно гарячої і холодної води, а обов`язок з оснащення будівель такими вузлами покладено на оператора зовнішніх мереж, яким є Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал».

З метою здійснення оснащення багатоквартирного будинку №9 по вулиці Ряшівська у місті Львові вузлами комерційного обліку позивачем виготовлений робочий проект встановлення приладів обліку води на вводах у багатоповерхові житлові будинки міста Львова.

На виконання Порядку інформування оператором зовнішніх інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 №444, позивачем було здійснено наступні дії:

1) на сайті Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» розміщено повідомлення про намір встановлення вузла комерційного обліку в будинку відповідача;

2) на дошці оголошень будинку відповідача розміщено повідомлення про намір встановити вузол комерційного обліку;

3) усім мешканцям будинку №9 по вулиці Ряшівська у місті Львові, в рахунках-повідомленнях про оплату послуг водопостачання і водовідведення вказано інформацію про намір Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» встановити вузол комерційного обліку в їхньому будинку.

13.03.2023 представники позивача прибули для встановлення вузла комерційного обліку води у підвальному приміщенні будинку за адресою: місто Львів, вулиця Ряшівська, 9. Однак, відповідач не допустив позивача до приміщення.

Як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви матеріалів, 13.03.2023 представниками Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» складено акт про відмову у доступі до нежитлових приміщень житлового будинку для оснащення будинку вузлом (-ами) комерційного обліку. В акті зазначено, що керівник ЖБК «№96» відмовив представникам Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» у доступі (не допустив) до нежитлових приміщень житлового будинку для оснащення цього будинку вузлом (-ами) комерційного обліку, які встановлюються Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та на виконання Програми оснащення житлових будинків міста Львова вузлами комерційного обліку гарячої та холодної води, затвердженої ухвалою Львівської міської ради від 12.12.2019 № 6009.

Зі сторони Житлово-будівельного кооперативу «№96» вказаний акт не підписаний.

13.09.2023 позивач додатково звернувся до відповідача з листом №13569, в якому, зокрема, просив забезпечити належний доступ представників Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до внутрішньобудинкової мережі водопостачання житлового будинку для встановлення вузла комерційного обліку холодної води.

З огляду на те, що відповідач відмовляється добровільно допустити працівників Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» для оснащення будівлі вузлом комерційного обліку з постачання питної води, чим створює перешкоди позивачу у здійсненні такої діяльності, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Львівської області та просить встановити Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» постійний безоплатний сервітут щодо нежитлового підвального приміщення у будинку №9 по вулиці Ряшівська у місті Львові, для оснащення будівлі вузлом комерційного обліку питної води та обслуговування такого вузла обліку.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю з огляду на таке.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцем комунальних послуг, зокрема, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання.

Відповідно до положень Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 №190 (надалі - Правила користування) ЛМКП «Львівводоканал», як виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування зі споживачем.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право, зокрема, здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, забезпечувати встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку питної води відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

02.08.2017 набрав чинності Закон України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» №2119-VIII від 22.06.2017, відповідно до пункту 2 розділу IV «Прикінцеві та Перехідні положення» якого, оснащення вузлами комерційного обліку будівель, що на день набрання чинності цим Законом були приєднані до зовнішніх інженерних мереж і не були оснащені такими вузлами обліку, або якщо такі вузли обліку на день набрання чинності цим Законом вийшли з ладу, зобов`язаний здійснити оператор зовнішніх інженерних мереж у строк:

- теплової енергії - протягом року з дня набрання чинності цим Законом;

- гарячої та питної води для нежитлових будівель - протягом одного року, а для житлових будівель - протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» №1060-IX від 03.12.2020, який набрав чинності 01.05.2021, у розділі IV «Прикінцеві та перехідні положення» пункт 2 викладено в такій редакції:

« 2. Оснащення вузлами комерційного обліку будівель, що на день набрання чинності цим Законом були приєднані до зовнішніх інженерних мереж і не були оснащені такими вузлами обліку, або якщо такі вузли обліку на день набрання чинності цим Законом вийшли з ладу, зобов`язаний здійснити оператор зовнішніх інженерних мереж до 01.08.2022».

Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-IX від 29.07.2022, який набрав чинності 19.08.2022, у пункті 2 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» слова і цифри «до 1 серпня 2022 року» замінено словами і цифрами «протягом 24 місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні».

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», який визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг, оператор зовнішніх інженерних мереж - власник зовнішніх інженерних мереж, а в разі якщо зовнішні інженерні мережі використовуються іншою, ніж власник, особою або є безхазяйними - особа, якій такі мережі власником передано у користування (управління, господарське відання, оренду, концесію) або яка здійснює фактичне користування такими мережами для транспортування відповідно теплової енергії, гарячої води, питної води.

В розумінні пункту 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» виступає оператором зовнішніх мереж, на якого покладено обов`язок з оснащення комерційного обліку будівель.

При цьому, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.

Згідно із частиною 2 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», забороняється приєднання житлових і нежитлових будівель до зовнішніх інженерних мереж без оснащення таких будівель вузлами комерційного обліку відповідних комунальних послуг відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Таке оснащення та відповідна проектна документація не потребують видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.

Абзацами 2-4 частини 2 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що такими вузлами обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у будівлі, крім випадків, передбачених цим Законом. Місце встановлення вузла комерційного обліку визначається відповідно до будівельних норм і правил. Для споживача комунальних послуг, якому комунальна послуга постачається для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності в кожній точці приєднання до зовнішніх інженерних мереж.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», оператор зовнішніх інженерних мереж не менш як за два місяці до встановлення вузлів комерційного обліку повідомляє власників (співвласників) будівлі про намір встановити такий вузол та вартість такого встановлення. Порядок такого інформування визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 №444 відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» постановлено затвердити Порядок інформування оператором зовнішніх інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку (надалі Порядок №444).

Згідно з пунктом 1 Порядку №444, цей Порядок визначає загальні вимоги та механізм інформування оператором зовнішніх інженерних мереж власників (співвласників) будівлі про намір встановлення вузла комерційного обліку.

Пунктами 3 та 4 Порядку №444 передбачено, що оператор зовнішніх інженерних мереж не менш як за два місяці до встановлення вузла комерційного обліку повідомляє власникам (співвласникам) будівлі про намір встановити такий вузол за формою згідно з додатком (далі - повідомлення). Повідомлення доводиться до відома власників (співвласників) будівлі шляхом розміщення:

- на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого веб-сайту - на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування;

- у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під`їздах будівлі.

Оператор забезпечує доведення до відома власників (співвласників) будівлі інформації про намір встановити вузол комерційного обліку шляхом повідомлення на паперовому носії кожного власника (співвласника) будівлі протягом тридцяти днів з дня розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого веб-сайту - на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під`їздах будівлі.

Відповідно до пункту 5 Порядку №444, днем отримання повідомлення власниками (співвласниками) будівлі є дата розміщення повідомлення на офіційному веб-сайті оператора зовнішніх інженерних мереж, а у разі відсутності такого веб-сайту - на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування. У разі відсутності веб-сайту у оператора зовнішніх інженерних мереж та органу місцевого самоврядування днем отримання повідомлення є дата розміщення повідомлення у загальнодоступному місці на інформаційних стендах у під`їздах будівлі.

Згідно з пунктом 6 порядку №444, власники (співвласники) будівлі протягом двох місяців з дня отримання повідомлення мають право повідомити оператору зовнішніх інженерних мереж (за своїм вибором) про:

- згоду на встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах;

- намір погодити з оператором зовнішніх інженерних мереж відмінні від запропонованих умови встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку;

- намір самостійно обладнати будівлю вузлом (вузлами) комерційного обліку в установленому законодавством порядку.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 09.08.2018 №206 відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 №197 затверджено Порядок оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку (надалі Порядок №206).

Цей Порядок визначає процедуру оснащення будівель вузлами комерційного обліку оператором зовнішніх інженерних мереж та власником (співвласниками) будівлі, узгодження умов такого оснащення та вимоги до місць встановлення (пункт 1 Порядку №206).

Пунктами 3 та 4 Порядку №206 передбачено, що оператор зовнішніх інженерних мереж повідомляє про намір встановити вузол (вузли) комерційного обліку відповідно до абзацу першого частини третьої статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Власник (співвласники) будівлі протягом двох місяців з дня отримання повідомлення про намір встановити вузол (вузли) комерційного обліку має право повідомити оператора зовнішніх інженерних мереж у спосіб, зазначений в повідомленні про намір встановити вузол (вузли) комерційного обліку, про (за своїм вибором):

- згоду на встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах;

- намір погодити з оператором зовнішніх інженерних мереж відмінні від запропонованих умови встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку, у тому числі встановити вузол (вузли) комерційного обліку, придбаний (і) власником (співвласниками);

- намір самостійно обладнати будівлю вузлом (вузлами) комерційного обліку в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 10 Порядку №206, у разі якщо протягом двох місяців з дня отримання повідомлення оператора зовнішніх інженерних мереж про намір встановити вузол комерційного обліку власник (співвласники) будівлі не повідомив (ли) оператора зовнішніх інженерних мереж про намір погодити з ним відмінні від запропонованих умови встановлення вузла комерційного обліку або про намір самостійно обладнати будівлю вузлом комерційного обліку, а також у разі, якщо власник (співвласники) повідомив (ли) про намір погодити відмінні від запропонованих умови встановлення вузла комерційного обліку або про намір самостійно обладнати будівлю вузлом комерційного обліку, але не зробив (ли) цього протягом чотирьох місяців з дня отримання повідомлення оператора зовнішніх інженерних мереж про намір встановити вузол комерційного обліку, оснащення будівлі вузлом комерційного обліку здійснює оператор зовнішніх інженерних мереж.

Згідно з пунктом 11 Порядку №206, оснащення будівель вузлами комерційного обліку та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється відповідно до проектної документації з дотриманням будівельних норм і правил та з урахуванням Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» і не потребує видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла комерційного обліку, а також погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, операторами зовнішніх інженерних мереж, виконавцями комунальних послуг.

Вузлами комерційного обліку обладнуються усі вводи зовнішніх інженерних мереж у житлових та нежитлових будівлях. Вузол комерційного обліку встановлюється на стороні споживача на межі майнової належності у точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж відповідних внутрішньобудинкових інженерних систем будівлі, а в разі неможливості встановлення - в іншому місці якомога ближче до точки приєднання.

Для споживача комунальних послуг, якому послуга з постачання теплової енергії та/або гарячої води постачається зовнішніми інженерними мережами для групи нежитлових будівель та/або споруд, що є єдиним майновим комплексом, зовнішніми інженерними мережами, що належать споживачу, вузол комерційного обліку встановлюється на межі майнової належності на стороні споживача в кожній точці приєднання (вводу) до зовнішніх інженерних мереж. У разі неможливості встановлення вузла комерційного обліку на межі майнової належності вузол комерційного обліку встановлюється за домовленістю сторін в іншому місці якомога ближче до межі майнової належності (пункт 13 Порядку №206).

Пунктом 18 Порядку №206 передбачено, що у разі встановлення вузла комерційного обліку оператором зовнішніх інженерних мереж власник (співвласники) будівлі надає (ють) доступ фахівцям оператора зовнішніх інженерних мереж до місця встановлення вузла комерційного обліку.

Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у разі якщо протягом двох місяців з дати отримання повідомлення власник (співвласники) не надав згоду на встановлення вузла комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах або не повідомив оператора зовнішніх інженерних мереж про намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку, а також у разі якщо власник (співвласники) повідомив про намір самостійно обладнати будівлю вузлами комерційного обліку у встановленому законодавством порядку, але не зробив цього протягом чотирьох місяців з дати повідомлення оператором про намір встановити вузли комерційного обліку, оснащення будівлі вузлами комерційного обліку здійснює оператор зовнішніх інженерних мереж.

Згідно з абзацом 4 частини 3 статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», у разі якщо власник (співвласники) будівлі не дає згоди або створює перешкоди для встановлення вузла комерційного обліку в місцях вводу зовнішніх інженерних мереж у будівлю, оператор зовнішніх інженерних мереж, до яких приєднана (приєднується) будівля, може вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в/на якій обладнується вузол комерційного обліку, для встановлення та обслуговування такого вузла обліку. У такому разі порядок відшкодування витрат на оснащення будівлі вузлами комерційного обліку, встановлений цією статтею, не змінюється.

Частиною 1 статті 395 Цивільного кодексу України визначено, що речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно з статтею 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Частинами 1 та 3 статті 402 Цивільного кодексу України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Відповідно до частин 1-4 статті 403 Цивільного кодексу України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню.

Згідно з частинами 5-6 статті 403 Цивільного кодексу України, сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

Частинами 1 та 3 статті 404 Цивільного кодексу України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Аналіз норм чинного законодавства свідчить, що метою сервітуту є задоволення потреб заінтересованої особи для ефективного використання належного їй майна, а умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Речове право у вигляді сервітуту дає змогу власникові повною мірою реалізувати надані йому правомочності щодо належного цій особі майна і забезпечити його ефективне використання, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов`язано зі здійсненням майнових прав.

Отже, однією з основних ознак сервітуту, який має бути встановлено за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів особи у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягти згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним здійснено усі залежні від нього дії з метою погодження відповідачем порядку та способу встановлення вузла комерційного обліку води, проте за твердженням позивача відповідач згоди на встановлення відповідного вузла не надав, до приміщення будинку не допустив, самостійно вузол комерційного обліку у строки, передбачені Законом не встановив, а тому у позивача відсутня можливість виконати вимоги чинного законодавства щодо оснащення будинку вузлами комерційного обліку питної води іншим способом, аніж встановлення сервітуту щодо нежитлового підвального приміщення в будинку АДРЕСА_1 , для оснащення будівлі вузлом комерційного обліку питної води та обслуговування такого вузла обліку.

На виконання вимог законодавства та Порядку №444, 30.01.2021 на офіційному сайті Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» було розміщено «Повідомлення про намір встановлення вузла комерційного обліку» оператором зовнішніх інженерних мереж за адресою: АДРЕСА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Крім того, персональне повідомлення для співвласників будинку було розміщено у рахунках про оплату послуг водопостачання та водовідведення від 08.05.2021 (квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 ).

Також, в матеріалах справи міститься лист позивача від 13.09.2023 №ДВ-13569 адресований відповідачу, в якому Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» зазначає, що з урахуванням того, що станом на 01.02.2023 Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» не отримало повідомлення від Житлово-комунального підприємства «№96» або співвласників будинку за адресою: АДРЕСА_1 , про намір встановити вузол/вузли обліку за рахунок співвласників будинку, саме Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал» зобов`язане встановити вузол/вузли обліку.

З огляду на вищевказане, позивач у листі від 13.09.2023 №ДВ-13569 просив відповідача забезпечити належний доступ до внутрішньобудинкової мережі водопостачання житлового будинку для встановлення вузла комерційного обліку холодної води. В матеріалах справи відповідь на вказаний лист відсутня.

Таким чином, оскільки протягом двох місяців з дня отримання повідомлення оператора зовнішніх інженерних мереж про намір встановлення вузла комерційного обліку відповідач не надав згоду на встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку на запропонованих оператором зовнішніх інженерних мереж умовах чи не повідомив про свій намір погодити з оператором зовнішніх інженерних мереж відмінні від запропонованих умови встановлення вузла комерційного обліку, а також не повідомив протягом двох місяців про свій намір самостійно обладнати будівлю вузлом комерційного обліку в установленому законодавством порядку, тому суд погоджується з доводами позивача про те, що у нього відсутня можливість виконати вимоги чинного законодавства щодо оснащення будинку вузлами комерційного обліку питної води іншим способом, аніж шляхом встановлення сервітуту.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що станом на дату ухвалення рішення суду у даній справі спір існує, тобто від розміщення позивачем на сайті повідомлення про намір встановлення вузла комерційного обліку і до моменту ухвалення рішення суду у справі, жодних дій, які б свідчили про намір відповідача встановити вузли комерційного обліку, матеріали справи не містять. Відзив на позовну заяву відповідач не подав, докази, які б свідчили про наявність інших обставин, ніж ті які встановлені судом у даній справі, в матеріалах справи відсутні. Доказів реагування відповідача на повідомлення позивача, яке розміщено на вебсайті останнього, матеріали справи також не містять.

Наведене розцінюється судом як відсутність згоди відповідача на встановлення вузла комерційного обліку, а така обставина в силу положень статті 3 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» надає право позивачу вимагати встановлення судом сервітуту щодо частини будівлі, в/на якій обладнується вузол комерційного обліку, для встановлення та обслуговування такого вузла обліку.

Судом також з`ясовано, що встановлення зазначеного сервітуту не спричинить збитків відповідачу і не є обтяжливим для нього, а задоволення вимог позивача, що спрямовані на виконання приписів Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» в інший спосіб в даному випадку є неможливим.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку позов задовольнити, встановивши Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» постійний безоплатний сервітут щодо нежитлового підвального приміщення в будинку АДРЕСА_1 , для оснащення будівлі вузлом комерційного обліку питної води та обслуговування такого вузла обліку.

Судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2346 від 22.03.2024.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Встановити Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» (79017, Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 64; ідентифікаційний код юридичної особи 03348471) постійний безоплатний сервітут щодо нежитлового підвального приміщення в будинку №9 по вулиці Ряшівська у місті Львові, для оснащення будівлі вузлом комерційного обліку питної води та обслуговування такого вузла обліку.

3.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «№96» (79040, Львівська область, місто Львів, вулиця Ряшівська, будинок 9; ідентифікаційний код юридичної особи 20855821) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 64; ідентифікаційний код юридичної особи 03348471) 3 028,00 грн судового збору

4.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено та підписано 16.10.2024

СуддяСухович Ю.О.