Рішення

від 14.10.2024 по справі 914/1830/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2024 Справа № 914/1830/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кранбудмонтаж», смт. Добротвір, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант ЛТД 1», с. Грубник, Вінницька область

про стягнення 1 313 488, 69 грн

Суддя Наталія Мороз

За участю секретаря с/з Олени Шевчук

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

В провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кранбудмонтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант ЛТД 1» про стягнення 1313488, 69 грн.

Ухвалою суду від 29.07.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 05.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.09.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Наталії Мороз у період з 03.09.2024 по 05.09.2024 на лікарняному, розгляд справи № 914/1830/24, призначений на 05.09.2024 не відбувся.

Ухвалою суду від 09.09.2024 відкладено підготовче засідання на 01.10.2024.

Ухвалою суду від 01.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 08.10.2024.

08.10.2024 розгляд справи по суті відкладено на 14.10.2024, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.

В судове засідання 14.10.2024 представник позивача не з`явився. Заявою від 14.10.2024 просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представника відповідача.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем, як підрядником, зобов`язань за договором субпідряду № 10-1220 на монтажні роботи систем опалення від 10.12.2020 щодо повної та своєчасної оплати за виконані позивачем, як субпідрядником, роботи у зв`язку з чим, просить суд стягнути з відповідача 805 000,00 грн основного боргу, 391 593,42 грн інфляційних нарахувань, 83 741,15 грн 3% річних, 33 154,12 грн пені, а також судові витрати.

Позиція відповідача.

Відповідач участі у судових засіданнях особисто або через уповноваженого представника не забезпечив.

У відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем порушено вимоги п.7.3 договору субпідряду № 10-1220 стосовно досудового врегулювання спору, а також передбачені законодавством строки звернення до суду. Враховуючи наведене, просить суд застосувати позовну давність за позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Кранбудмонтаж» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Лтд» про стягнення 1313488,69 грн та відмовити в задоволенні позову повністю.

Обставини справи.

10.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кранбудмонтаж» (позивач, за договором субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант ЛТД 1» (відповідач, за договором підрядник) укладено договір субпідряду № 10-1220 на монтажні роботи систем опалення.

За цим договором субпідрядник зобов`язується виконати передбачені цим договором та додатками до нього монтажні роботи систем опалення згідно проектної документації замовника (ЛМКП «Львівтеплоенерго») та державних будівельних норм і правил, а саме: монтаж Індивідуального теплового пункту (ІТП) - далі «Об`єкт», за адресами згідно додатків до договору по відповідній специфікації та здійснити його підключення до мереж ТІ, Т2, Т11, Т21, ТЗ, Т4, В1 згідно специфікації підключення в межах погодженої договірної ціни, а підрядник зобов`язується надати субпідряднику обладнання та матеріали необхідні для підключення ІТП згідно відповідної специфікації (акту прийому-передачі матеріалів та обладнання в монтаж), приймати та оплачувати вартість виконуваних робіт в порядку та строки, передбачені умовами даного договору (п.1.1). Вартість робіт за даним договором визначається кошторисом (додаток № 1 до договору), сумою вартості усіх актів виконаних робіт згідно додатків до даного договору. Платіж по договору здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів після підписання сторонами акту/актів здачі-приймання робіт, у тому числі проміжних. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт, але не раніше підписання акту приймання вузла обліку теплової енергії. Загальна ціна цього договору визначається як сума вартості всіх виконаних робіт, відповідно до підписаних сторонами актів здачі-приймання виконаних робіт, протягом строку дії цього договору (п.2.1). Розрахунки за надані послуги, визначені цим договором, здійснюються у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника. Датою оплати вартості робіт є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника (п.2.2). Терміни виконання кожного виду робіт погоджується сторонами у додаткових угодах та/або додатках та/або актах виконаних робіт (п.3.1). Підрядник зобов`язується оплачувати вартість робіт у строки та розмірах, визначені умовами даного договору (п.4.2.3). Субпідрядник має право вимагати від підрядника оплатити роботи, виконані у відповідності з умовами даного договору належним чином (п.4.3.3). Субпідрядник зобов`язується виконувати роботу у відповідності з розробленою і затвердженою підрядником програмою проведення монтажних робіт, будівельних норм і правил, строків виконання робіт (п.4.4.2). Здача-приймання виконаних субпідрядних робіт оформляється актом здачі- приймання виконаних субпідрядних робіт (надалі - "Акт"), який підписується обома сторонами на протязі дії договору після проведення гідравлічних випробувань, що оформляється відповідним актом (п.5.1).Підписання акту здачі-приймання виконаних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами (п.5.5). У випадку прострочення строків здійснення платежів підрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення оплати за весь період прострочення (п.6.2). Оплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання прийнятих зобов`язань (п.6.3). Спори і розбіжності, що виникають між сторонами в ході виконання договору, вирішуються між ними шляхом ведення переговорів (п.7.1). У випадку, якщо сторони не досягли згоди шляхом ведення переговорів, спори і розбіжності передаються на розгляд до господарського суду відповідно до вимог законодавства України (п.7.2). Спори, що виникають між сторонами з приводу виконання своїх зобов`язань за договором, передаються на розгляд господарського суду за умови додержання порядку їх досудового (претензійного) врегулювання (п.7.3). Даний договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п.9.1).

Як вбачається з кошторису на виконання робіт по монтажу індивідуальних теплових пунктів у м. Львів, що є додатком № 1 до договору підряду № 10-1220 від 10.12.2020, місцем виконання договору є м. Львів. Вказане підтверджується також наявною в матеріалах справи копією проєкту щодо житлового будинку по вул. Зубрівська, 28.

На виконання взятих на себе за договором субпідряду зобов`язань, Товариством з обмеженою відповідальністю «Кранбудмонтаж» виконано роботи на загальну суму 910 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №1 від 28.12.2020 на суму 140 000,00 грн; № 2 від 28.12.2020 на суму 140 000,00 грн; № 1 від 26.02.2021 на суму 240 000,00 грн; № 2 від 26.02.2021 на суму 240000,00 грн; № 3 від 26.02.2021 на суму 120 000,00 грн; № 4 від 31.03.2021 на суму 15 000,00 грн та № 5 від 31.03.2021 на суму 15 000,00 грн.

Однак, в порушення взятих на себе за договором зобов`язань, Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант ЛТД 1» лише частково оплачено виконані субпідрядником роботи на суму 105 000,00 грн, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 805 000,00 грн.

У зв`язку з несплатою Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант ЛТД 1» заборгованості добровільно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кранбудмонтаж» звернулось до господарського суду за захистом порушеного права з позовом про стягнення 805 000,00 грн основного боргу, 391 593,42 грн інфляційних нарахувань, 83 741,15 грн 3% річних, 33 154,12 грн пені, а також судових витрат.

Оцінка суду.

Щодо підсудності.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 ГПК України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Оскільки місцем виконання договору № 10-1220 від 10.122020 є м. Львів, що вбачається з кошторису на виконання робіт по монтажу індивідуальних теплових пунктів у м. Львів (додаток № 1 до договору підряду), а також проєкту щодо житлового будинку по вул. Зубрівська, 28, відтак позовні вимоги, в силу ч. 5 ст. 29 ГПК України, можуть бути заявлені в межах територіальної юрисдикції Господарського суду Львівської області.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору субпідряду № 10-1220 на монтажні роботи систем опалення від 10.12.2020, що за своєю правовою природою є договором підряду.

Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч.1 ст.838 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно з ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, договір підряду (субпідряду) складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку та правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч.4 ст.882 ЦК України).

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Покликання відповідача на порушення позивачем вимог п.7.3 договору субпідряду стосовно досудового врегулювання спору судом оцінюється критично, з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст.15 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною (ст.4 ГПК України).

Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/20002 встановлено, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант ЛТД 1» про застосування строків позовної давності, суд зазначає:

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з нормами ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» було внесено зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, зокрема доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.»

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARSCoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 було встановлено на всій території України карантин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, дію воєнного стану було неодноразово продовжено. Зокрема, Законом України про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 3891-IX від 23.07.2024, дію воєнного стану продовжено до 09.11.2024.

Згідно з приписами п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим ЗУ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Беручи до уваги наведене, оскільки позивач звернувся з даним позовом до суду в межах позовної давності, заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свій обов`язок з оплати вартості виконаних позивачем робіт у строки та розмірах, визначених умовами договору субпідряду в повному обсязі не виконав, відтак, вимога про стягнення з відповідача 805 000,00 грн основного боргу підлягає до задоволення. Доказів зворотнього суду не надано.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язання щодо оплати за виконані роботи, позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми основної заборгованості в розмірі 83 741,15 грн та інфляційні втрати у розмірі 391 593,42 грн, у відповідності до розрахунку, доданого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з врахуванням встановлених в мотивувальній частині цього рішення обставин справи, в тому числі дати виникнення прострочки оплати за виконані роботи, судом встановлено, що зазначені нарахування обраховано арифметично вірно, відтак, позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 83 741,15 грн та інфляційних втрат у розмірі 391 593,42 грн визнаються судом обґрунтованими і законними та підлягають до стягнення у повному обсязі.

Розглядаючи вимоги щодо стягнення пені, суд зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

Згідно з п.6 ст.231 ГК України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Так, у п.6.2 договору субпідряду № 10-1220 від 10.12.2020, сторони погодили, що у випадку прострочення строків здійснення платежів підрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення оплати за весь період прострочення.

Відповідач, уклавши договір субпідряду, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені за неналежне виконання зобов`язань.

Враховуючи наведене, здійснивши перевірку нарахування пені у відповідності до розрахунку, доданого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» платформи «LIGA:ZAKON», суд зазначає, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 33 154,12 грн відповідає умовам укладеного договору є арифметично вірною, правомірною та обґрунтованою, відтак підлягає до стягнення з відповідача у повному обсязі.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладеного між сторонами договору з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Суд також звертає увагу позивача, що нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.

Згідно з ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В даному випадку, за подання до господарського суду через систему «Електронний суд» позову майнового характеру позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 15 761,86 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 21 557,54 грн судового збору, згідно платіжної інструкції № 306 від 01.07.2024.

Судом встановлено, що позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 5 795,68 грн (у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).

З підстав відсутності клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача також 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, нормами якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги у справі № 914/1830/24 позивачем надано суду договір № 26/06/1 від 26.06.2024, укладений між ТзОВ «Кранбудмонтаж» та Адвокатським бюро «Михайла Блонського», відповідно до п.3.1 якого, вартість послуг адвоката згідно цього договору визначається в сумі 25 000,00 грн та включає в себе всі необхідні послуги адвоката щодо представництва інтересів замовника в суді першої інстанції; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 29.06.2024; платіжну інструкцію від 27.06.2024 на суму 25 000,00 грн із зазначенням призначення платежу: «оплата по договору № 26/06/1 від 26.06.2024 згідно рахунку № 114/05 від 26.06.2024».

У відповідності до позиції Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 12.05.2021 у справі № 235/4969/21, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг, а отже є визначеним.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, вирішуючи питання щодо стягнення заявлених витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень щодо оцінки доказів на власний розсуд, на переконання суду, заявлена до стягнення сума в розмірі 25 000,00 грн відповідає критеріям реальності та розумності, є співмірною зі складністю справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних послуг та виконання робіт та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант ЛТД 1» (Вінницька область, Гайсинський район, с. Губник, вул. Центральна, буд. 49, ідентифікаційний код 42403509) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранбудмонтаж" (Львівська область, смт. Добротвір, вул. Сагайдачного, 11/99, ідентифікаційний код 34912193) 805 000,00 грн основного боргу, 391 593,42 грн інфляційних нарахувань, 83 741,15 грн 3% річних, 33 154,12 грн пені, 15 761,86 грн судового збору та 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення складено 16.10.2024

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

СуддяМороз Н.В.