Рішення

від 16.10.2024 по справі 341/1356/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 341/1356/24

Номер провадження 2/341/505/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у підготовчому судовому засіданні без участі сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.

установив

Представник ОСОБА_3 в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Дубовецької сільської ради Івано-Франківської області про визнання права власності, в якому просив визнати за позивачкою право власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_4 , яка на момент смерті проживала одна. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належний їй житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка звернулась до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав, однак перешкодою у нотаріальному оформленні є відсутність правовстановлюючих документів на це майно.

З огляду на викладене, представник позивачки просить суд визнати за позивачкою у порядку спадкування після смерті спадкодавиці її матері ОСОБА_4 право власності на житловий будинок загальною площею 52,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 01 липня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 19 липня 2024 року, яке відкладено на 13 серпня 2024 року.

24 липня 2024 року представник позивачки подав до суду клопотання про заміну первісного відповідача належним, у якому просив замінити неналежного відповідача Дубовецьку сільську раду Івано-Франківської області на належного ОСОБА_2

13 серпня 2024 року представник позивачки просив залучити до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_2 , залишивши при цьому відповідача у справі Дубовецьку сільськураду Івано-Франківськоїобласті.

Ухвалою суду від 13 серпня 2024 року замінено у справі первісного відповідача Дубовецьку сільську раду Івано-Франківської області на належного ОСОБА_2 . Підготовче судове засідання відкладено на 07 жовтня 2024 року.

У підготовче судове засідання 07 жовтня 2024 року сторони не з`явились, хоча повідомлені про розгляд справи відповідно до норм статті 128 ЦПК України.

Представник позивачки ОСОБА_3 07 жовтня 2024 року подав до суду заяву, у якій просить розгляд справи здійснювати без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.

07 жовтня 2024 року відповідачка ОСОБА_2 подала до суду заяву, у якій позовні вимоги визнала, просила позов задовольнити та розглядати справу за її відсутності.

Положеннями частини першої статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності учасників, оскільки такі повідомлені належним чином про судове засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали, просили розгляд справи здійснювати без їхньої участі.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження без участі сторін, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Надавши належну правову оцінку наявним у справі письмовим доказам, суд установив наступні фактичні обставини у справі.

Відповідно до копії свідоцтва про народження позивачки підтверджується, що її матір`ю була ОСОБА_4 (а. с. 6).

Згідно зізмістом наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 підтверджується, що спадкодавиця ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).

Позивачка звернулась до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав.

Відповідно до постанови державного нотаріуса Галицької державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 серпня 2023 року підтверджується, що державний нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на таке спадкове майно (а. с. 10).

На виконання ухвали суду від 01 липня 2024 року державний нотаріус надіслала до суду копію спадкової справи № 642/2007 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 31-41).

У матеріалах відповідної спадкової справи містяться, зокрема, такі матеріали:

-копія заповіту від 12 квітня 1991 року, який складений від імені спадкодавиці ОСОБА_4 . Згідно зі змістом цього заповіту ОСОБА_4 все належне їй майно заповіла своїм дочкам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних долях (а. с. 38);

-копія заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, поданої до нотаріуса 12 жовтня 2007 року (а. с. 36);

-копія свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.01.2008, відповідно до якого спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності спілки селян «Нове життя», що в с. Деліїв Галицького району, розміром 71,97 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (а. с. 31); свідоцтво видане на ім`я позивачки;

-копія довідки від 09 жовтня 2007 року № 514, яка видана Деліївською сільською радою, відповідно до якої ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала одна і на день складення заповіту і на день смерті (а. с. 39).

Відповідно до довідки від 02 вересня 2024 року № 193, виданої Деліївським старостинським округом Дубовецької сільської ради підтверджується, що згідно з записами погосподарської книги за 2001-2005 роки № 5, житловий будинок в АДРЕСА_1 , належав ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Жилий будинок та по господарські будівлі побудовані у 1959 році (а. с. 73).

Згідно зі змістом копії виписки погосподарської книги по особовому рахунку НОМЕР_2 на будинковолодіння померлої ОСОБА_4 підтверджується, що спадкодавиця ОСОБА_4 була головою двору. Будинок побудованийу 1959році (а. с. 77-78).

25 серпня 2023 року виготовлений технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13-15).

Відповідно до копії характеристики з технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за вищевказаною адресою, який збудований 1959 року, підтверджується факт побудови вказаного будинку з господарськими спорудами, а саме: з сараєм літера «Б», вбиральнею літера «В», воротами «№ 1», огорожею «№ 2» (а. с. 15).

Згідно з копією довідки від 25 серпня 2023 року № 157, виданої Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації, підтверджується, що станом на 25 серпня 2023 року, на момент здійснення технічної інвентаризації, до складу будинковолодіння входили: житловий будинок літера «А», сарай літера «Б», вбиральня літера «В», ворота «№ 1», огорожа «№ 2». Реєстрація права власності на вищевказане будинковолодіння в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» не здійснювалась (а. с. 11).

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимогЦПК України.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способом цього захисту може бути визнання права.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у томі числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до частини третьої статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до листа ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців.

Згідно зі змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.

На виконанняпостанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 № 105у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали. Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до Закону України від 15.04.2014 №1212-VII "Про внесення змін до статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" доповнено частиною третьою, якою передбачено, що для здійснення державної реєстрації прав власності, з подальшою видачею відповідного свідоцтва про право власності, на об?єкти (індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них), що розташовані на територіях сільських рад та які закінчені будівництвом до 05.08.1992, проведення технічної інвентаризації не потребується. Документом, що замінює технічний паспорт у разі його відсутності, є виписка з погосподарської книги, яка надається виконавчим органом сільської ради (у разі, якщо такий орган не створений- сільським головою) або відповідною архівною установою.

Так, відповідно до записів з вищевказаної погосподарської книги спадкодавиця ОСОБА_4 була головою двору за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зістаттею 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК Українивизначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Суд установив та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею за заповітом на спадкове майно, зокрема, на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке на день смерті належало її матері ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 вважається такою, що спадщину прийняла, оскільки звернулась до нотаріуса у встановлений строк із заявою про прийняття спадщини ще у жовтні 2007 року.

Інших спадкоємців, які б претендували на відповідне спадкове майно, оспорювали право позивачки на будинок, не встановлено. Відповідачка дочка спадкодавиці ОСОБА_2 на таке спадкове майно не претендує, подала до суду заяву про визнання позову.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання відповідачем пред`явленої позовної вимоги не суперечить закону та не порушує, права свободи чи інтереси інших осіб.

З врахуванням наведеного вище, враховуючи те, що позивачка є спадкоємицею на спадкове майно, зокрема на будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на день смерті належало її матері ОСОБА_4 , а також, беручи до уваги визнання позову відповідачкою, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд, з дотриманням положень частини шостої статті 259, частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання. На виконання вимог частини четвертої статті 268 УПК України підписав судове рішення без його проголошення.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,206,211,223,247,258,259,263,265,268,272,273,352,354,355ЦПК України,суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове нерухоме майно, а саме на житловий будинок загальною площею 52,6 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2024 року.

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

відповідачка ОСОБА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ