Справа № 530/1862/24
2-о/530/132/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А І Н И
16.10.2024 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Должко С.Р., секретаря Тараненко Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Зіньків справу за заявою
ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; заінтересована особа: відділ "Центр надання адміністративних послуг та державної реєстрації" виконавчого комітету Зіньківської міської ради, місце знаходження: м. Зіньків, вул.Воздвиженська, 64Г, Полтавського району, Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення (факту належності правовстановлюючого документу), -
В С Т А Н О В И В:
Заявник, ОСОБА_1 звернулася в Зіньківський районний суд Полтавської області із заявою провстановлення факту, що має юридичне значення, а саме факт того, що договір купівлі-продажу житлового будинку № 2494 від 28.03.2002 року посвідченого приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Барановим М.С., зареєстрованого в реєстрі за № 2794 та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , виданого на ім`я ОСОБА_1 , дійсно належать ОСОБА_1 та факт написання провулка Лихачова у м. Артемівську Донецької області неправильно у правовстановлюючому документі договорі купівлі-продажу житлового будинку № 2494 від 28.03.2002 року посвідченого приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Барановим М.С. зареєстровано в реєстрі за № 2494, в якому адреса місцязнаходження будинку зазначена: АДРЕСА_2 .
В судове засідання заявник ОСОБА_1 з`явилася, заявлені вимоги підтримала.
Заінтересована особа: представник відділу "Центр надання адміністративних послуг та державної реєстрації" виконавчого комітету Зіньківської міської ради у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував стосовно заявлених вимог.
Заслухавши заявника, зачитавши заяву, дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по даний час.
Відповідно до рішення Ради Суддів України від 24 лютого 2022 року № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні Верховна Рада України 24 лютого 2022 року на позачерговому засіданні запровадила воєнний стан через вторгнення Росії в Україну.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.
Рада суддів України вирішила звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.
З урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю - рекомендувати зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як передбачено нормою ст. 3 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ст. 12 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процессу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процессу їхні процесуальні права та обов`язки, неслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процессу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процессу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Відповідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, встановлюють у судовому порядку, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ч.1. ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України, визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 7 ст.19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Порядок судочинства у справах про встановлення юридичних фактів врегульовано статтями 315-319 ЦПК. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за таких умов: 1) факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій; 2) для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення; 3) встановлення факту не має бути пов`язано з наступним вирішенням спору про право, підвідомчого суду; 5) заявник не має іншої можливості одержати чи поновити документи, які посвідчують факт, що має юридичні наслідки. Наявність спору про право, не підвідомчого судам, не є перешкодою для судового встановлення юридичного факту. Чинним законодавством не передбачений інший позасудовий порядок встановлення юридичних фактів.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новокатеринівка, Старобешівського району, Донецької області (а.с.6).
Відповідно до договору купівлі-продажу жилого будинку від 28.03.2002 року ,посвідченого приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Барановим М.С., укладеного між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила жилий будинок з усіма спорудами і забудовами, розташований у АДРЕСА_2 (а.с.10).
Згідно постанови Верховної Ради України "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" від 04.02.2016 року Артемівський район перейменовано на Бахмутський, а місто Артемівськ на місто Бахмут.
Згідно переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованій територій України від 22.12.2022 року № 309 м. Бахмут, Донецької області входить до переліку таких територій.
Жилий будинок з усіма спорудами і забудовами, розташований у АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_1 знищений внаслідок російської федерації проти України.
З метою проведення державної реєстрації права власності на вищезазначений житловий будинок для отримання в подальшому компенсації за знищене майно ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора, яким було відмовлено в державній реєстрації права власності, оскільки заявником надано договір купівлі - продажу житлового будинку в якому допущені помилки в написанні прізвища заявника " ОСОБА_3 " замість вірного " ОСОБА_4 ", а також зазначено назву провулку " ОСОБА_5 " замість вірного " ОСОБА_6 " (а.с.15).
На даний час виправити помилку у зазначеному документі неможливо, оскільки згідно реєстру нотаріусів України нотаріус Баранов М.С., який посвідчував договір купівлі-продажу житлового будинку тимчасово не здійснює свою діяльність, а тому заявник звернулася із заявою до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Згідно з Постановою Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про становлення фактів, що мають юридичне значення», наведений у ст. 273 ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов, суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.293 та п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України та роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 1 вказаної постанови Пленуму, відповідно до статей 255,
271 Цивільного Процесуального Кодексу України (ЦПК) (1501-06,
1502-06, 1503-06, 1504-06 ) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки,
тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.
У зв`язку з вищевикладеним, на підставі повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у цивільній справі № 530/1862/24 доказів, з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, відповідно до вимог ст. 294 ЦПК України, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 ..
Керуючись ст. ст. 1,2,4,7, 8,12,13,19, 30, 228-229, 258, 263-268, 293, 294, 315, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ :
Заяву ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; заінтересована особа: відділ "Центр надання адміністративних послуг та державної реєстрації" виконавчого комітету Зіньківської міської ради, місце знаходження: м .Зіньків, вул.Воздвиженська, 64Г, Полтавського району, Полтавської області про встановлення факту, що має юридичне значення (факту належності правовстановлюючого документу) - задоволити.
Встановити юридичний факт того, що договір купівлі-продажу жилого будинку № 2494 від 28.03.2002 року посвідчений приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Барановим М.С., зареєстрований в реєстрі за № 2794 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виданий на ім`я ОСОБА_1 , дійсно належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 ,місце проживання: АДРЕСА_1 .
Встановити юридичний факт того, що зазначена у договорі купівлі-продажу № 2494 від 28.03.2002 року жилого будинку посвідченого приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу Барановим М.С., зареєстрованого в реєстрі за № 2794 адреса на якій розташований жилий будинок: АДРЕСА_2 вважати вірною АДРЕСА_2 .
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Написано власноручно.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області С.Р.Должко
Суд | Зіньківський районний суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 16.10.2024 |
Оприлюднено | 18.10.2024 |
Номер документу | 122322705 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи окремого провадження Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них: інших фактів, з них:. |
Цивільне
Зіньківський районний суд Полтавської області
Должко С. Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні