Рішення

від 15.10.2024 по справі 546/1037/24

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/1037/24

номер провадження 2-о/546/40/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Решетилівка Полтавська область

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Лівер І.В.,

за участю секретаря судового засідання В`язовської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Решетилівка Полтавської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смертіна тимчасово окупованій території України,

УСТАНОВИВ:

14 жовтня 2024 року до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , гр. України, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження село Славки Решетилівського району Полтавської області, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті місто Маріуполь, Донецька область.

Крім того, 14.10.2024 від заявника надійшла до суду заява про долучення до матеріалів справи уточненої заяви про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України. В якій зазначено про заміну заінтересованої особи, а саме: відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїна заінтересовану особу - Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Крім цього, просила розглядати заяву без її участі, підтримує її у повному обсязі та просить задовільнити.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року за вказаною заявою відкрито провадження у цивільній справі.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що вона є донькою ОСОБА_2 , який проживав та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Маріуполь Донецької області.

Вказала, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України.

З огляду на викладене заявник вказав, що не має можливості отримати свідоцтво про смерть свого батька у інший, ніж як у судовий спосіб.

На підтвердження факту смерті заявник надав копіюсвідоцтва про смерть ОСОБА_2 , яке видане «міським відділом ЗАЦС Маріупольського міського управління юстиції міністерства юстиції донецької народної республіки» від 25 вересня 2024 року днр № 406820.

Крім того, на підтвердження факту смерті заявник надав копіюлікарського свідоцтва про смерть № 523, яке видане «Державним бюджетним закладом «Лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполя» від 24 вересня 2024 року.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною заявою про встановлення факту смерті свого батька ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території з метою подальшої реєстрації смерті та отримання свідоцтва про смерть, а також оформлення її спадкових прав, як спадкоємця першої черги (за законом) щодо прийняття спадщини після смерті батька.

Заявниця в судове засідання не з`явився, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, заяву просила задовільнити.

Представник заінтересованої особи Новосанжарського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціїв судове засідання не з`явився, був належним чином повідомленим про дату, час та місце судовогозасідання.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогоюзвукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладені норми цивільно-процесуального законодавства, судове засідання проведено за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи положення частини 2 статті 317 ЦПК України, відповідно до яких справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполь Донецької області помер гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що «міським відділом ЗАЦС Маріупольського міського управління юстиції міністерства юстиції донецької народної республіки» видано свідоцтво про смерть від 25 вересня 2024 року днр № НОМЕР_1 , актовий запис № 2294.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 523 від 24 вересня 2024 року, виданого Державним бюджетним закладом «Лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполя, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 15 березня 1984 року, заявник ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Отже, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_2 .

З метою встановлення факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження суд розглядає, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частиною 2 статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно з частиною 1статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»,відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.

Частинами 1, 2, 3статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»,державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі:

1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті;

2) встановлення у судовому порядку факту смерті;

3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою.

Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, вся територія Донецького району з 07.04.2014 по даний час є територією України, тимчасово окупованою російською федерацією.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" наголосив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Отже, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що подана заява підлягає задоволенню.

За змістом частини 4 статті 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Враховуючи неможливість проведення реєстрації смерті ОСОБА_2 ,а також те, що законом не встановлено іншого порядку отримання свідоцтва про смерть, з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів заявника, суд вважає за необхідне заяву ОСОБА_1 задовольнити тавстановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця села Славки Решетилівського району Полтавської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем фактичного проживання на тимчасово окупованій території України у м. Маріуполь Донецької області.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», заявники у справах за заявами про встановлення факту народження або смерті, поданих у зв`язку із воєнним станом, надзвичайним станом, збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 265, 315, 317, 319, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смертіна тимчасово окупованій території України задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,уродженця села Славки Решетилівського району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України м. Маріуполь, Донецька область, Україна.

Рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.

Рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Копію судового рішення видати особам, які брали участь у справі, негайно після складання (проголошення) рішення, або невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації смерті особи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

Заявник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса, як ВПО: АДРЕСА_1 ;

Заінтересована особа:Новосанжарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,код ЄДРПОУ: 22548052, місцезнаходження:вул. Центральна, буд. 19/29, смт. Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область, 39300, e-mail: infodracs@ns.pl.minjust.gov.ua,має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Суддя І.В. Лівер