Рішення

від 11.10.2024 по справі 629/3632/24

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/3632/24

Номер провадження 2/629/1043/24

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2024 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу №629/3632/24 за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Ковалець Марти Ігорівни до ОСОБА_2 , третя особа Лозівський відділ державної виконавчої служби у Лозівському районі, Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах, представник відповідача - адвокат Балла Владислав Володимирович,-

встановив:

До Лозівського міськрайонного суду Харківської області надійшов позов представника ОСОБА_1 - адвоката Ковалець Марти Ігорівни до ОСОБА_2 , третя особа Лозівський відділ державної виконавчої служби у Лозівському районі, Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах.

В обґрунтування позову адвокатом зазначено, що 11.06.2019 року суддею Лозівського міськрайонного суду Харківської області було винесено судовий наказ у справі №629/2512/19, згідно з яким з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки всіх видів його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 29.05.2019 року і до досягнення дітьми повноліття. 08.07.2019 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області було відкрито виконавче провадження №59486644 з виконання вище вказаного судового наказу. Адвокат вказала, що після звернення до виконавчої служби з судовим наказом, відповідач ОСОБА_2 самостійно надала позивачу реквізити свого карткового рахунку НОМЕР_1 , і вказала, що позивач може надсилати кошти в рахунок аліментів безпосередньо на її карту для зручності. ОСОБА_1 намагався вчасно сплачувати аліменти, перераховуючи кошти на картковий рахунок ОСОБА_2 . Так, представник зазначила, що 01.06.2023 року позивачем було перераховано відповідачу на картку 14 420, 00 грн, 19.04.2023 року дружиною позивача в рахунок сплати аліментів було надіслано на рахунок відповідача 6 030, 15 грн, 02.03.2023 року -2010, 05 грн, 02.08.2022 року -5 424, 95 грн, які в усному порядку ОСОБА_2 були підтверджені виконавцю та були зараховані в рахунок сплати аліментів, однак кошти, що перерахував позивач відповідачу в період з 30.07.2023 року по 29.09.2023 року зараховані не були, оскільки згідно з відповіддю виконавця стягувач не підтвердила отримання даних коштів та вказала, що вони не відповідають дійсності. Представник також вказала, що відповідач виконавцю надала інший номер своєї картки, ніж той, що надала позивачу. Так, враховуючи вище вказане, адвокат просила частково звільнити позивача від сплати заборгованості по аліментам в частині суми 52 113, 50 грн, що була перерахована стягувачу, але не була зарахована виконавцем. Крім того, просила стягнути з відповідача на користь позивача стягнути судові витрати, які складаються з суми судового збору 1211, 20 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн.

Ухвалою суду було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано учасниками час для подання заяв по суті, а також було за

клопотанням представника позивача витребувано інформацію у АТ КБ ПриватБанк.

На адресу суду надійшла витребувана у АТ КБ ПриватБанк інформація.

Адвокатом позивача було надано письмові додаткові пояснення, в яких вона вказала, що згідно наданій АТ КБ ПриватБанк інформації, картка НОМЕР_1 та картка 5168 7573 1143 9741 належать ОСОБА_2 . Також додала, що відповідно до вказаного в виписці ОСОБА_2 по картці НОМЕР_1 , що було надана АТ КБ ПриватБанк, вбачається надходження коштів стягувачу на картку, котрі вона не підтвердила виконавцю. Таким чином, адвокат просила задовольнити позов в повному обсязі.

До суду надійшов відзив представника відповідача - адвоката Бали В.В., в якому він вказав, що з позивача на користь відповідача дійсно було стягнуто аліменти на утримання дітей. Представник зазначив, що оскільки ОСОБА_1 постійно порушував платіжну дисципліну, сплачував аліменти нерегулярно та не в повному обсязі, у нього виникла заборгованість у розмірі 86 433, 39 грн. У звязку з вище вказаним відповідач у травні 2023 року звернулась до суду з позовом про стягнення з позивача неустойки (пені) за прострочення зі сплати аліментів та рішенням у справі №629/2380/23 було стягнуто пеню ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у сумі 86 433, 39 грн. Так, адвокат вказав, що позивачем розмір боргу не оскаржувався. Крім того, з метою досудового врегулювання спору, відповідач 28.05.2024 року звернулася з заявою до виконавця про зарахування спірних платежів. Представник ОСОБА_2 додав, що позивач не звертався до стягувача щодо розміру існуючої заборгованості чи підтвердження, зарахування спірних платежів. Адвокат вказав, що спору у ОСОБА_1 з ОСОБА_2 не має, а тому в задоволенні позову треба відмовити, а провадження у справі підлягає закриттю. Так, представник додатково вказав, що у позивача існує спір з виконавцем, який повинен бути вирішений шляхом подання скарги на дії виконавця. Також, вказав, що позивачем не надано належних і допустимих доказів звернення до виконавця з заявою про зарахування спірних платежів. Щодо витрат на оплату послуг адвоката позивача у розмірі 40 000, 00 грн, представник ОСОБА_2 зазначив, що зазначені витрати стягненню не підлягають, оскільки попередній розрахунок, які сторона понесла або очікує понести, позивачем не було подано до суду і не було направлено відповідачу. Також, адвокат наполягав на необгрунтованості вартості послуг представника позивача, зазначених в розрахунку, зважаючи на те, що зазначена нею 1 година вартістю 2000, 00 грн, витрачена начебто на дослідження законодавчої бази та актуальної судової практики з питань спірних правовідносин, не підтверджена належними та допустимими доказами, а позов не містить жодних посилань на судову практику. Окрім викладеного, стороною Позивача не надано до суду жодних належних і допустимих доказів того, що адвокатом було витрачено на первинну консультацію і підписання договору 2 години часу, на збір доказової бази, здійснення адвокатських запитів - 2 години, при цьому майже всі додатки, долучені до позовної заяви надані Позивачем своєму представнику, на складання заяви про зарахування платежів в рахунок погашення заборгованості по аліментам аж 3 години часу, при цьому такої заяви і доказів її направлення стороною Позивача не надано, підготовка і подання позовної заяви - 5 годин, при цьому, стороною Позивача не надано доказів того, що написання позовної заяви на 8 сторінок, 4 з яких це перелічення норм законодавства, адвокатом витрачено 5 годин, процесуальний супровід справи у Лозівському міськрайонному суді 4 години, при тому, що розгляд справи проводиться судом без виклику сторін та представництво інтересів Позивача під час розгляду справи у Лозівському міськрайонному суді 3 години, при тому що по своїй суті представництво інтересів Позивача в суді і супровід справи у суді є одними і тими ж діями представника, які дублюють один одного. Зважаючи на вказане, представник відповідача вказав, що позивачем не доведено реальність надання всіх послуг, передбачених договором. Крім того, просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 45 000, 00 грн, які є фіксованим розміром за договором незалежно від обсягу наданих послуг. Таким чином, адвокат просив відмовити в задоволенні позову, закрити провадження у справі, відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 45 000, 00 грн та витрати на оплату поштових послуг у сумі 111, 80 грн.

Представником позивача було подано відповідь на відзив, в якій вона вказала, що у відзиві ОСОБА_2 вказала, що підтвердила б отримання нею спірних коштів, якби до неї звернулись, хоча згідно з відповіддю виконавця зарахування коштів відповідач не підтвердила, у

звязку з чим вказане у відзиві викликає сумніви. Адвокат заперечила факт того, що спір у позивача з відповідачем відсутній, вказала про відсутність спору з виконавцем та просила задовольнити позов. Крім того, адвокат зазначила про те, що викладене у відзиві представником відповідача стосовно витрат на правничу допомогу не обґрунтоване та не відповідає дійсності, оскільки орієнтовний розрахунок витрат викладено нею у позові та всі дії, викладені в розрахунку були нею вчинені. Посилання стосовно, що один з платежів не є сплатою аліментів, спростовується зазначеним призначенням платежу. Враховуючи вище вказане, представник позивача просила стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правничу допомогу.

До відповіді на відзив представником позивача було долучено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якій адвокат Ковалець М.І. зазначила, що не погоджується зі співмірністю послуг представника відповідача їх вартості, зважаючи на те, що в акті прийому-передачі послуг від 08.09.2024 року зазначено, що адвокат здійснив збір всіх необхідних доказів, однак жодних доказів долучено до відзиву не було. Також, адвоката вказала, що враховано вартість послуг представлення інтересів в судах апеляційної і касаційної інстанції, тоді як відсутнє рішення суду першої інстанції. Враховуючи вище вказане сума у розмірі 45 000, 00 грн не є співмірно. обсягу виконаних послуг. Крім того, представник позивача наголосила на тому, що справа незначної складності, обсяг досліджених доказів є невеликим. Зважаючи на вище вказане, адвокат просила відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу з позивача на користь відповідача.

Представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких він вказав, що спір між позивачем та відповідачем відсутній, факт надходження грошей ОСОБА_2 не заперечувався. Адвокат наголошував, що спір у позивача виник саме з виконавцем, а тому дана справа підлягає закриттю. Додатково наголошував на викладеному у відзиві. Представник відповідача вказав, що належних та допустимих доказів звернення до виконавця стосовно зарахування спірних платежів позивачем не надано. Також, зазначив, що доказів невизнання позивачем спірних платежів не надано, а тому позов є необгрунтованим та не підтвердженим жодним доказом. Адвокат додав, що один з платежів був подарунком, хоча і зазначено в призначені, що це сплата аліментів. Наполягав на відсутності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 40 000, 00 грн з відповідача на користь позивача та вказав на те, що ОСОБА_2 самостійно виховує і утримує трьох дітей. Крім того, адвокат зазначив, що витрати на правничу допомогу у сумі 45 000, 00 грн, зазначені відповідачем у відзиві, є обґрунтованими, співмірними та такими, що підлягають стягненню з позивача на користь відповідача. Представник відповідача наголошував, що законодавством не передбачено обов`язку сторони доводити обгрунтованість ринкової вартості витрат на правничу допомогу. Таким чином, адвокат просив відмовити в задоволенні позову, закрити провадження у справі, відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу з відповідача на користь позивача та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 45 000, 00 грн та витрати на оплату поштових послуг у сумі 111, 80 грн.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в раз якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони мають дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказане не заперечується стронами.

11.06.2019 року суддею Лозівського міськрайонного суду Харківської області було винесено судовий наказ у справі №629/2512/19, згідно з яким з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частки всіх видів його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 29.05.2019 року і до досягнення дітьми повноліття(а.с.11-12).

08.07.2019 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області Лопашовим В.С. було відкрито виконавче провадження №59486644 з виконання вище вказаного судового наказу(а.с.12-14).

Як зазначила представник позивача в позовній заяві, після звернення до виконавчої служби з судовим наказом, відповідач ОСОБА_2 самостійно надала позивачу реквізити свого карткового рахунку НОМЕР_1 , і вказала, що позивач може надсилати кошти в рахунок оплати аліментів безпосередньо на її карту для зручності. Факт того, що вказана картка належить ОСОБА_2 підтверджується інформацією, наданою АТ КБ ПриватБанк(а.с.48).

Так,як вбачається з платіжних інструкцій(а.с.15-19), 01.06.2023 року ОСОБА_6 , яка згідно заяв по суті є дружиною позивача, було перераховано відповідачу на картку 14 420, 00 грн в рахунок сплати аліментів, також 19.04.2023 року -6 030, 15 грн, 02.03.2023 року -2010, 05 грн, 02.08.2022 року -5 424, 95 грн, які як вказають сторони ОСОБА_2 були підтверджені державному виконавцю та були зараховані в рахунок сплати аліментів, про що свідчить копія розрахунку державного виконавця(а.с.20-22).

Кошти, що були перераховані відповідачу в період з 30.07.2023 року по 29.09.2023 року зараховані не були, про що вказано в копії розрахунку заборгованості(а.с.20-22). На підтвердження здійснення вказаних платежів на картку ОСОБА_2 представником позивача було долучено копії квитанцій, а також вказане підтверджується випискою АТ КБ ПриватБанк по рахунку відповідача(а.с.23-27, 49-53).

Згідно з відповіддю виконавця(а.с. 28), стягувач не підтвердила отримання даних коштів та вказала, що вони не відповідають дійсності. Вказана відповідь спростовує викладене представником відповідача щодо відсутності доказів невизнання нею спірних платежів.

Як вбачається з викладеного представником позивача у позові та з копії заяви(а.с.30), відповідач ОСОБА_1 та державному виконавцю надала різні номери своєї картки, однак належність ОСОБА_2 обох карт не заперечується відповідачем та підтверджується інформацією, що надійшла з АТ КБ ПриватБанк.

Так, представник позивача в позові просила частково звільнити позивача від сплати заборгованості по аліментам в частині суми 52 113, 50 грн, що була перерахована стягувачу, але не була зарахована виконавцем.

Факт надходження вказаних коштів на картку ОСОБА_2 не заперечується відповідачем та підтверджується випискою з банку.

Посилання позивача на несвоєчасну сплату аліментів та наявність рішення про стягнення пені зі сплати аліментів, суд не бере до уваги, оскільки спір не стосується вказаних фактів та вони не заперечується позивачем.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1,2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Разом з тим, ст. 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 1 ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Процесуальними нормами ч. 4 ст. 273 ЦПК України передбачено, що якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Згідно з ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до ч. 8 п. 1ст. 71 ЗУ "Про виконавче провадження"спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.

З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Приписами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі «Серявін та інші проти України», №4909/04, §58, рішення від 10.02.2010, Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Враховуючи вище викладене, зважаючи на всі докази в їх сукупності, з урахуванням викладеного в заявах по суті, беручи до уваги наведене у відповіді державного виконавця та те, що надходження спірних коштів в рахунок оплати аліментів відповідачем у заявах по суті не заперечується та підтверджується наявними у справі доказами, суд вважає, що підстав для закриття провадження у справі немає та позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Так, представником позивача заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн та суму судового збору у сумі 1211,20 грн, а представником відповідача у сумі 45 000, 00 грн та витрати , повязані з оплатою поштових послуг у розмірі 111, 80 грн.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, зважаючи на те, що за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу, понесені відповідачем, та інші витрати відшкодування не підлягають, судом буде вирішено лише питання відшкодування витрат на правничу допомогу позивача.

Так, в ст.137 ЦПК України зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Такого ж висновку дійшов КЦС ВС в додатковій постанові від 03.10.2024 року у справі №357/8695/23.

Дослідивши наданий представником позивача орієнтовний розрахунок витрат та зважаючи на відсутність заяви, поданої нею до судових дебатів, про надання доказів після прийняття рішення, а також враховуючи надані копії ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, зважаючи на співмірність розміру витрат з наданими адвокатом послугами, беручи до уваги, що розгляд справи проводився в спрощеному порядку без виклику сторін та відсутність доказів, що доводили б здійснення адвокатом певних послуг, зазначених в розрахунку, дослідивши викладене сторонами в заявах по суті, та з урахуванням наявності на утриманні у відповідача трьох дітей, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати у розмірі 5 000, 00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,60,76-81,89,133, 137, 141,263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов представника ОСОБА_1 - адвоката Ковалець Марти Ігорівни до ОСОБА_2 , третя особа Лозівський відділ державної виконавчої служби у Лозівському районі, Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах- задовольнити.

Частково звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами за виконавчим листом № 629/2512/19, виданим Лозівським міськрайонним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 29.05.2019 року і до досягнення дітьми повноліття, а саме в сумі 52 113 грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір у сумі 1211,20 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його

проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 15.10.2024 року.

Інформація про сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа -Лозівський відділ державної виконавчої служби у Лозівському районі, Харківської області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса місцезнаходження: вул. Михайла Грушевського, буд.7, м. Лозова, Харківської області.

Суддя Т.О.Каращук