Рішення

від 07.10.2024 по справі 145/509/24

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 145/509/24

Провадження №2-о/145/37/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2024 р. смт Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Копилової Л. В.,

присяжних Приймака В.М., Когута В.П.,

секретаря Мигдальської Н.М.,

з участю заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

захисника адвоката Молявчика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатним та призначення опікуна,

заінтересована особа Тиврівська селищна рада Вінницького району Вінницької області,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатним та призначення опікуна. Обгрунтовуючи заяву посилався на те, що його батько ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи внаслідок психічного захворювання. Він потребує сторонньої допомоги, обмежений у здатності керувати своїми діями. Батько проживає разом з ним, його матір`ю та братом. Однак саме він здійснює його догляд протягом останніх років і бажає продовжувати його здійснювати, так як саме у нього склалися добрі відносини з батьком, а мати та брат не мають можливості доглядати батька.

Просить суд визнати його батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , недієздатним та призначити його опікуном над батьком.

При розгляді справи в суді заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи заяви та просили суд її задовольнити. Заявник пояснив суду, що хоча вони проживають усі разом з матір`ю, батьком і його рідним братом, однак саме у нього склалися гарні відносини з батьком, він не працює і має можливість здійснювати його догляд.

Представник заінтересованої особи Тиврівської селищної ради Пишняк В.С. не заперечувала проти задоволення поданої заяви.

Заінтересовані особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не заперечували проти задоволення поданої заяви.

Захисник Молявчик О.В. призначений ухвалою суду ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення поданої заяви.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи (а.с.4).

Заявник ОСОБА_1 не працює, за місцем свого проживання характеризується позитивно, несудимий, за станом здоров`я може бути опікуном (а.с.6-11).

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Тиврівської селищної ради № 53, ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 разом дружиною ОСОБА_4 та синами ОСОБА_5 , і ОСОБА_1 (а.с.12).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання від 15 лютого 2024 року заявник ОСОБА_1 здійснює догляд за батьком, який є інвалідом ІІ групи і потребує сторонньої допомоги (а.с.13).

Відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу № 390 від 11 липня 2024 року, ОСОБА_3 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді параноїдної шизофренії і внаслідок свого захворювання не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.53-55).

Згідно подання органу опіки та піклування Тиврівської селищної ради від 02 травня 2024 року виконком встановив, що заявник ОСОБА_1 проживає разом зі своїм батьком ОСОБА_3 , який є інвалідом ІІ групи. Він фактично здійснює догляд за батьком. Також в будинку проживають матір та брат заявника. З урахуванням наведеного орган опіки та піклування вважає, що заявник може бути призначений опікуном над батьком (а.с.39).

Відповідно до частини першої статті 39ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Згідно зі статтею 55ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

У пункті 1 частини другої статті 293ЦПК України зазначено, що обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.

Відповідно до частини третьої статті 296ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Згідно з частиною третьою статті 297ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу (частина 1 статті 298 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 (провадження № 61-5685св20) зазначено, що за положеннями частини першої статті 39ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Стаття 3Закону України«Про психіатричнудопомогу» визначає презумпцію психічного здоров`я.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системний аналіз норм свідчить, що висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, на підставі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не можуть покладатися докази, зокрема висновок експертизи, які ґрунтуються на припущеннях.

При проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерту необхідно дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними. Відтак, з зазначених питань висновок експерта повинен бути повним та категоричним та не має допускати іншого розуміння змісту, ніж зазначений.

Виходячи із наведеного, з урахуванням наданих доказів, висновку експертизи, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним, оскільки належними та допустимими доказами підтверджено наявність хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Як передбачено ст.55ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Вимогами ст.58ЦК України передбачено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Згідно з ч.1ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Ст.62ЦК України визначено, що опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Згідно ст.63ЦК України опікуном може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю, за її письмовою заявою; опікун призначається при можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Частиною першою статті 300ЦПК України передбачено, що суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Виходячи з аналізу частини першої статті 60ЦК України та частини першої статті 300ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України.

При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Зазначені висновки викладені Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20.

Долучений до матеріалів справи висновок органу опіки і піклування Тиврівської селищної ради, яким погоджена кандидатура опікуна ОСОБА_1 над недієздатним батьком ОСОБА_3 . суд вважає належним чином не обгрунтованим та передчасним, так як даний висновок не містить належної, повної та обґрунтованої мотивації в призначенні саме заявника опікуном над недієздатним батьком, а неіншої особи.

При розгляді справи судом встановлено, що окрім одного сина заявника також є дружина ОСОБА_4 і ще один син ОСОБА_5 , які проживають разом з ОСОБА_3 та який страждає на психічне захворювання більше 20 років.

Однак орган опіки та піклування не встановив,чиє у вказаних близьких родичів можливість виконувати обов`язки опікуна над ОСОБА_3 . Висновок органу опіки та подання не містить аналізу відносин ОСОБА_3 зі своїми родичами, не проаналізована їх можливість виконувати опікунські обов`язки.

Разом з тим, висновок органу опіки та піклування ґрунтується на тому, що заявник проживає разом зі своїм батьком та може здійснювати за ним догляд.

Таким чином, судом не здобуто доказів того, що саме заявник за наявності інших родичів у ОСОБА_3 та кандидатуру якого орган опіки і піклування вважає прийнятною, дбатиме про підопічного та створить йому необхідні побутові умови, забезпечить постійним доглядом і вживатиме заходів щодо захисту прав та інтересів свого батька та в цілому зможе виконувати обов`язки опікуна.

За таких обставин, на думку суду, подання органу опіки і піклування не відповідає вимогам щодо обґрунтованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною особою слід відмовити.

Разом з тим, суд зазначає, що заявник не позбавлений права у подальшому бути призначеним опікуном над недієздатним, якщо перестануть існувати обставини, які перешкоджають на даний час можливості ним у повному обсязі виконувати обов`язки опікуна.

Крім того, суд зауважує, що станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений ст. 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном.

Керуючись ст.ст.2,258,259,293,294,295-300 ЦПК України, ст.ст.39,55,60,63 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатним та призначення опікуна, задовольнити частково.

Визнати недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Тимчасово покласти обов`язки опікуна над недієздатним на орган опіки та піклування Тиврівської селищної ради Вінницької області до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законодавством.

Встановити строк дії рішення в частині визнання недієздатним ОСОБА_3 в 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 16 жовтня 2024 року.

Суддя Копилова Л. В.

Присяжні Приймак В.М.

Когут В.П..