Ухвала

від 14.10.2024 по справі 753/19600/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/19600/24

провадження № 2-з/753/236/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

"14" жовтня 2024 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Каліушко Ф.А., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Буши Андрія Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

В провадження Дарницького районного суду м. Києва надійшла цивільна справа №753/19600/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Вказана позовна заява 07.10.2024 сформована представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Бушею А.В. в системі «Електронний суд».

Так, позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 27.09.2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09.04.2024 розірвано. Під час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони набули спільне майно, зокрема земельну ділянку в садовому товаристві «Дніпро» та садовий будинок, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також у період перебування у шлюбі ОСОБА_2 було створене ТОВ «Тетра Інвест». Після розірвання шлюбу сторони згоди стосовно поділу вищевказаного спільного сумісного майна подружжя не досягли, у зв`язку із чим ОСОБА_4 змушений був звернутись з даним позовом до суду та просить здійснити поділ спільного майна подружжя шляхом виділення кожній стороні у власність: - по 1/2 частини садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - по 1/2 частини земельної ділянки, яка розташована в садовому товаристві «Дніпро, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - по 1/2 частини ТОВ «Тетра Інвест».

Разом із позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у якій він просить суд, задля уникнення реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання можливого рішення суду у цій справі про задоволення позовних вимог, накласти арешт на майно яке є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу, що є необхідним та обґрунтованим заходом.

Також, у заяві вказано, що ОСОБА_1 стало відомо про виставлення набутого у шлюбі нерухомого майна на продаж. На підтвердження своїх доводів до заяви долучено роздруківку з мережі Інтернет, а саме з сайту « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Таким чином, відчуження спільного майна подружжя на користь третіх осіб затягне судовий процес та унеможливить у майбутньому здійснити виконання судового рішення у даній справі та поновлення порушені права позивача. Враховуючи викладене вище, представник позивача прохає суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача 2 ОСОБА_3 в межах суми позову 1 779 751 грн., а саме на 1/2 частини земельної ділянки та на 1/2 частини садового будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а також шляхом накладення арешту на майно відповідача 1 ОСОБА_2 в межах суми позову 1 779 751 грн., а саме на 1/2 частини статутного фонду ТОВ «Тетра Інвест».

У змісті позовної заяви та у змісті заяви про забезпечення позову представник позивача вказує, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження вказаного долучив довідку до акта медико-соціальною експертною комісією №311483 серії 12 ААВ, у якій вказано, що ОСОБА_1 з 20.09.2022 встановлено другу групу інвалідності строком до 01.10.2023. Також 11.10.2024 представником позивача через загальну канцелярію суду подано пояснення щодо посвідчення інвалідності, у якому останній посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 №390 «Про внесення до деяких постанов КМУ змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану».

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 №390, зміст постанови Кабінету Міністрів України від 8 березня 2022 р. №225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України» доповнено пунктом 3 такого змісту:

«3. Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування.

У разі коли в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану на території України, та в особи з інвалідністю відсутня можливість пройти медико-соціальну експертну комісію, а в дитини з інвалідністю - лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров`я, їх індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд і не отримано відповідну індивідуальну програму реабілітації».

Враховуючи те, що дата чергового переогляду ОСОБА_1 припала на 09.10.2023, тобто у період дії воєнного стану на території України, строк якого автоматично переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування, а також враховуючи те, що станом на день розгляду даної заяви - 14.10.2024, воєнний стан на території України не скасовано, суд погоджується з доводами представника позивача, що ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 чч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

За змістом ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Дослідивши матеріали справи суддя вважає, що заява про забезпечення позову у спосіб визначений в останній, зокрема шляхом накладення арешту на нерухоме майно - судовий будинок та земельну ділянку підлягає задоволенню, враховуючи: характер майна на яке позивач просить накласти арешт, предмет спору та позовних вимог, їх співмірність, а також те, що для вжиття заходів забезпечення позову є наявність достатніх підстав, які дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, зокрема його подальше відчуження відповідачами на користь третіх осіб.

Стосовно заявлених вимог про накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ «Тетра Інвест», суд звертає увагу на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року

у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З матеріалів позовної заяви, доданих до неї документів та заяви про забезпечення позову вбачається, що під час перебування у шлюбі відповідачем 1 було зареєстровано ТОВ «Тетра Інвест», засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, оскільки відповідач 1 є засновником цього товариства та кінцевим бенефіціарним власником, вона має можливість за власним бажанням здійснити його відчуження, зменшити статутний капітал товариства, реалізувати майно, що знаходиться у власності товариства, внести зміни до установчих документів. У той же час, такі можливі дії відповідача 1 можуть порушити права позивача, оскільки зменшується частка, яка йому належить за законом на праві власності при здійсненні поділу майна подружжя.

Суд зазначає, що накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства або на акції означатиме обмеження корпоративного майнового права учасника або акціонера товариства. При цьому таке обмеження не може бути накладене на немайнові права такого учасника, тобто не поширюється на можливість брати участь та голосувати на загальних зборах товариства, адже це може призвести до неможливості товариства здійснювати господарську діяльність.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що задля ефективного захисту порушених прав ОСОБА_1 , а також забезпечення можливості реального виконання судового рішення у даній справі, доцільним та необхідним буде вжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 відчуження належної їй частки у статутному капіталі ТОВ «Тетра Інвест», а також заборони вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням змін до відомостей про юридичну особу - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тетра Інвест» щодо зміни бенефіціара, зміни засновників, зміни статутного фонду.

Водночас, пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як «у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії».

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

Суд вважає, що у даному випадку невжиття зазначених заходів забезпечення позову може призвести до неможливості та значного ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки у разі подальшого відчуження спірної частки в статутному капіталі ТОВ «Тетра Інвест» позивач не зможе захистити своє порушене право в межах даного судового провадження без інших звернень до суду, що потягне за собою також додаткові витрати.

Окрім того, відповідні заходи забезпечення позову не обмежують відповідача 1 в реалізації її корпоративних прав та не перешкоджають господарській діяльності ТОВ «Тетра Інвест», а лише запроваджують тимчасові обмеження, існування яких сприятиме поновленню прав позивача у випадку задоволення позовних вимог.

Суд також зазначає, що згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, враховуючи наведене, а також те, що заходи стосовно заборони ОСОБА_2 відчуження спірної частки у статутному капіталі ТОВ «Тетра Інвест» та заборони державним реєстраторам вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідних реєстраційних дій є співмірними з заявленими позовними вимогами, а вжиття відповідних заходів забезпечення позову матиме наслідком збереження існуючого станом на момент подання заяви стану - збереження спірної частки у статутному капіталі у власності відповідача 1 та відповідає положенням ч. 1 ст. 150 ЦПК України, яким передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, суд доходить висновку про часткове задоволення вимог заяви в цій частині.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що застосування судом заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, а також заборони на вчинення відповідних дій спричинить відповідачам чи будь-яким іншим особам збитки, відтак відсутні і підстави для застосування судом зустрічного забезпечення позову у відповідності до ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Беручи до уваги наведене вище та керуючись стст. 149, 150, 151, 152, 153 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, суддя -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Буши Андрія Володимировича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Накласти арешт на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,06 га., кадастровий номер 8000000000:90:912:0010, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1824288580000).

Накласти арешт на 1/2 частини садового будинку загальною площею 511.9 кв.м., житловою площею 177,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1824273580000).

Заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) відчужувати частку в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Тетра Інвест» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44010180; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, оф. 203) засновника у розмірі 100%.

Заборонити вчиняти/здійснювати/проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії, що пов`язані із внесенням змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетра Інвест» (ідентифікаційний код юридичної особи: 44010180; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, оф. 203) щодо зміни бенефіціара, зміни засновників, зміни статутного фонду.

В решті заяви відмовити.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.