Рішення

від 16.09.2024 по справі 333/3367/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/3367/23

Провадження № 2/333/244/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Лариса Василівна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мелітопольської міської ради Запорізької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Після смерті батька залишилось спадкове майно, але позивач не може скористатись своїм правом на отримання свідоцтва про право на спадщину, оскільки нею пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини. Шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини вона пропустила з наступних поважних причин. Це пов`язано з тим, що на день відкриття спадщини позивач була зареєстрована та постійно проживала в м. Мелітополь, Запорізької області. Планувала звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини навесні 2022 року, але у зв`язку із збройною агресією російської федерації та початком війни 24.02.2022 року була позбавлена даної можливості. Тимчасова окупація російською федерацією частини території України, в т.ч. м. Мелітополь, Запорізької області (Мелітополь перебував під контролем військ російської федерації від 25.02.2023 року) призвела до припинення здійснення органами державної влади своїх повноважень, та неможливості її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. З м. Мелітополь вона змогла виїхати в м. Черкаси лише на початку липня 2022 року, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи. З серпня 2022 року позивач почала лікуватись, так як після стресу від проживання в окупації почались проблеми зі здоров`ям. 20.03.2023 року вона звернулася за місцем відкриття спадщини, до державного нотаріуса Першої Черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В., з метою заведення спадкової справи на померлого ОСОБА_2 . Нотаріус її повідомила, що Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 року № 719 визначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці, таким чином 01.09.2022 року остаточно сплили строки для прийняття спадщини. Позивач просить суд встановити додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 02.05.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23.01.2024 року підготовче засідання закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена судом своєчасно та належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Мелітопольської міської ради Запорізької області у судове засідання не з`явився, відзив не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, причина його неявки суду невідома. Заяв та клопотань про відкладення від останнього до суду не надходило.

Третя особа державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В. у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений судом своєчасно та належним чином, причини її неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», рішення від 07.07.1989 року, заява № 11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справу, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді, суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні.

В судовому засіданні відповідно до матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Мелітопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Мелітопольському районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 4).

Останнім місцем його проживання та відкриттям спадщини є м. Мелітополь, Запорізької області. Після смерті ОСОБА_2 на території м. Мелітополь, Запорізької області, залишилося спадкове майно.

Батьками позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , згідно зі свідоцтвом про народження останньої, серії НОМЕР_2 , виданим 11.12.1972 року у м. Веймар, ГДР (а.с. 5).

Позивач 29.07.1995 року уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим Міським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Мелітополя Запорізької області 29.07.1995 року (а.с. 6).

Відповідно до наданого свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 від 05.01.1993 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної власності належить ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 22-27).

Позивач являється спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2 , однак, оформленню спадкового майна в нотаріальному порядку перешкоджає та обставина, що позивачем пропущений встановлений ст. 1270 ЦК України строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини вона пропустила з наступних поважних причин. Це пов`язано з тим, що на день відкриття спадщини позивач була зареєстрована та постійно проживала в м. Мелітополь, Запорізької області. Планувала звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини навесні 2022 року, але у зв`язку із збройною агресією російської федерації та початком війни 24.02.2022 року була позбавлена даної можливості. Тимчасова окупація російською федерацією частини території України, в т.ч. міста Мелітополь, Запорізької області (Мелітополь перебував під контролем військ російської федерації від 25.02.2023 року) призвела до припинення здійснення органами державної влади своїх повноважень, та неможливості мого звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. З м. Мелітополь вона змогла виїхати в м. Черкаси лише на початку липня 2022 року, що підтверджується довідкою, виданою 20.07.2022 року № 7101-75011444404 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи. З серпня 2022 року позивач почала проходити лікування, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписні епікризи, результати лабораторних досліджень, ультразвукових досліджень, консультаційні висновки спеціалістів.

20.03.2023 року ОСОБА_9 звернулася до державного нотаріуса Першої Черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Л.В. з метою заведення спадкової справи на померлого ОСОБА_2 .

Нотаріус її повідомила, що Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 719 визначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці, таким чином 01.09.2022 року остаточно сплили строки для прийняття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року п. 24 передбачено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст. 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції визнається право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Виходячи із сформованої практики цього ж Суду, ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Згідно положень книги 6 ЦК України, спадкове право захищає власність фізичних осіб, позивач, пов`язаний зі спадкодавцем кровним походженням, усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме майно позивача виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб`єктом яких він є.

Законодавцем не надається ніякого значення тривалості періоду, який пройшов з дня закінчення строку для прийняття спадщини, що не виключає можливості подачі до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за наявності поважності причин його пропуску, також і після спливу значної кількості часу.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 26.09.2012 року розглянув справу № 6-85цс12, предметом якої був спір про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч.3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.

Враховуючи, відсутність інших спадкоємців за даними Спадкового реєстру свідчить, що права, свободи та інтереси інших осіб не будуть порушені, обґрунтування причин пропуску строку суд визнає їх поважними.

Позивач в іншому порядку, ніж судовий, не може захистити свої права на прийняття спадщини, а завданням судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд та вирішення цивільної справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Постановлення рішення про задоволення позову є забезпеченням права позивача на справедливий суд відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Як достовірно встановлено в судовому засіданні із документів, які ніким не заперечуються, що позивач є спадкоємцем за законом і пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, які не залежали від її волі. Оскільки вищезазначені обставини визнані сторонами, то відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, вони не підлягають доказуванню.

Зібрані по справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи, а також з урахуванням норм європейського законодавства по правам людини, дозволяють задовольнити позов в повному обсязі і таке рішення, на думку суду, буде відповідати не тільки принципу законності, а і справедливості.

Крім того, судом вбачається, що встановлені обставини не суперечать закону і не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), тому вважає, що позивач має право на визначення додаткового строку 3 місяці, який буде достатнім для подання ним заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 3, 4, 11, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 82, 200, 218, 206, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 1220, 1222, 1223, 1233, 1258, 1268, 1270 1269, 1270, 1272 ЦК України, абз. 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Мелітопольської міської ради Запорізької області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Першої Черкаської державної нотаріальної контори Шалденко Лариса Василівна задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) додатковий строк терміном 3 (три) місяці для подання до органів, уповноважених займатися відкриттям та веденням спадкових справ заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Строк рахувати з дня набрання рішенням законної сили.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше двох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 вересня 2024 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик