Рішення

від 14.10.2024 по справі 462/6403/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/6403/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі головуючого судді Бориславського Ю.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення не нарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ДП «Львівський державний завод «ЛОРТА» на її користь не нараховану та невиплачену заробітну плату у сумі 30736,05 грн. з урахуванням ПДФО і військового збору та компенсацію за несвоєчасну виплачену заробітну плату за період з січня 2008 року по грудень 2016 року станом на червень 2024 року в сумі 112268,87 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 1998 року по 2020 рік перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Львівський державний завод «ЛОРТА», працювала бухгалтером першої категорії з 01.10.1998 року по 31.05.2000 року, з 01.06.2000 року переведена провідним бухгалтером відділу та 03.08.2020 року звільнена за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України. Відповідач протягом 2008-2016 рр. порушував її право на заробітну плату встановивши їй посадовий оклад, який був значно нижчим, ніж гарантований Галузевими угодами. Державне підприємство «ЛДЗ «ЛОРТА» створено відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 29.07.1998 року № 261 і входить до переліку об`єктів державної власності, що не підлягає приватизації. ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» перебуває у сфері дії Галузевої угоди, зокрема на 2008-2009 роки укладеної між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів. Відповідно до положень Галузевої угоди мінімальний посадовий оклад провідного бухгалтера з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року мав розраховуватись наступним чином: мінімальна заробітна плата х 1.25 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) х 1.35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячній тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком № 1 до Галузевої угоди) х 1,65 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу провідного бухгалтера до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до Галузевої угоди). З січня 2010 року на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» поширюється дія Галузевої Угоди на 2010-2011 рр., укладеної між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів. Відповідно до положень Галузевої угоди мінімальний посадовий оклад провідного бухгалтера з 01 січня 2010 року по 01 січня 2016 року мав розраховуватись наступним чином: мінімальна заробітна плата х 1.1 (співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки) х 1.35 (мінімальний посадовий оклад техніка без категорії, що дорівнює місячній тарифній ставці робітника третього розряду третьої сітки згідно з Додатком № 1 до Галузевої угоди) х 1,65 (мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу бухгалтера першої категорії до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до Галузевої угоди). Таким чином, відповідачем не нараховано та не виплачено їй заробітну плату за період 2008-2016 рр. у розмірі 30736,05 грн. При цьому, враховуючи, що з вини відповідача не була нарахована належна заробітна плата відповідач повинен відшкодувати компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням терміну виплати грошових коштів, розмір якої становить 112268,87 грн. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14.08.2024 року відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення /виклику/ сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представником ДП ЛДЗ «ЛОРТА» - Поляковим Максимом подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив позовні вимоги у повному обсязі та просить застосуватистрок позовноїдавності відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України. Вказав, що враховуючи те, що розмір заборгованості по заробітній платі встановлюється на підставі рішення суду, то на такі суми не поширюється вимоги Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушеннями строків їх виплати». Також просить врахувати, що позивач звільнена у 2020 році, а із даним позовом звернулася лише у 2024 році та при звільненні не оспорювала належних до виплати їй сум, що вказує на недобросовісність позивача. Вказав, що наданий позивачем розрахунок викликає сумніви та не має доказового значення. Просить у задоволені позову відмовити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14.10.2024 року у задоволенні клопотання представника ДП ЛДЗ «ЛОРТА» - Полякова Максима про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Інших заяв по суті справи сторони не подали.

Враховуючи наведене, відповідно до ч.8 ст. 178 та ч.5 ст. 279ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення /виклику/ сторін, вивчивши зібрані по справі докази, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.4ЦПК України кожнаособа маєправо впорядку,встановленому цимКодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Із змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно положень ст.76-81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.43Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про оплату праці» основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно із ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими /регіональними/ угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації /профспілковим представником/, що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок /окладів/ і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Частиною 3 ст.6Закону України«Про оплатупраці» визначено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Згідно абз. 4 ч. 1 ст.5Закону України«Про оплатупраці» організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод.

Відповідно до ч. 1 ст.14Закону України«Про оплатупраці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Частиною 1 ст.15цього Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Отже, встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов`язковим для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії угоди.

Відповідно до ст.22Закону України«Про оплатупраці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Статтею 9Закону України«Про колективнідоговори іугоди» визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Цим Законом також передбачено, що умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч.2 ст.5 Закону), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8 Закону).

Судом встановлено, що позивач з 1998 року по 03.08.2020 року перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Львівський державний завод «ЛОРТА», а саме з 01.10.1998 року по 31.05.2000 року працювала бухгалтером першої категорії, а з 01.06.2000 року по 03.08.2020 року провідним бухгалтером відділу та 03.08.2020 року звільнена за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки.

Також, як встановлено судом, ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» є державним оборонним підприємством, на яке з 2008 року поширювала свою дію Галузева угода між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України на 2008-2009 роки, яка була пролонгована до 2015 року.

Так, відповідно до 5.1.1. Галузевої угоди на 2008-2009 роки, сторони домовилися: установити на підприємствах мінімальні коефіцієнти співвідношень місячних тарифних ставок робітників першого розряду з нормальними умовами праці до законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати згідно з Додатком №1. Зберігати співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,25.

Згідно п. 5.1.2. Галузевої угоди установлено мінімальний посадовий оклад техніка без категорії на рівні місячної тарифної ставки робітника третього розряду третьої сітки відповідних галузей. п.5.1.3 установлено мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладів керівників, професіоналів і фахівців підприємств до посадового окладу техніка згідно з Додатком №2 до Галузевої угоди.

Вказаним Додатком визначено мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу провідного бухгалтера до посадового окладу техніка, який за період з січня 2008 р. по грудень 2009 р. становив 1,65.

У 2010 році між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об`єдналися для ведення колективних переговорів, укладено нову Галузеву Угоду на 2010 2011 роки.

Пунктом 2.4.1. Галузевої угоди визначено, що така укладається на 2010 та 2011 роки, набуває чинності з 01 січня 2010 року і діє до укладення нової угоди.

У п. 5.1.1. Галузевої угоди на 2010-2011 роки встановлено, співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менш як 1 до 1,1.

Даною Галузевою угодою визначено мінімальний коефіцієнт міжпосадового співвідношення посадового окладу провідного бухгалтера до посадового окладу техніка, який за період з січня 2010 р. становив 1,65.

Таким чином, оскільки положення міжгалузевої угоди поширювали свою дію на діяльність ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», а тому розрахунок посадового окладу має здійснюватися з урахуванням положень колективних договорів, оскільки позивач свої позовні вимоги обґрунтовує укладеними Галузевими угодами, дія яких, як встановлено судом, поширювалася на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» у спірний період.

Частиною 1 статті 115КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 24 Закону України «Про оплату праці».

Згідно проведеного позивачем розрахунку не нарахованої та не виплаченої заробітної плати за період з 2008 по 2016 роки розмір такої становить 30736,05 грн. з урахуванням ПДФО та військового збору.

Відповідач не подав суду свого контррозрахунку на спростування розрахунку, поданого позивачем.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що розрахунок позивача щодо розміру недорахованої та невиплаченої заробітної плати у розмірі 30736,05 грн. є вірним.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату суд виходить з такого.

Відповідно із ст.34Закону України«Про оплатупраці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтями 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пунктами 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУвід 21.02.2001р.№159 передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до правового висновку Верховного суду України, викладеного у постанові №6-131цс12 від 07 листопада 2012 року, основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що у визначені законодавством строки ДП «ЛДЗ «Лорта» не виплатило позивачу заробітну плату у розмірі, визначеному законодавством, що потягло за собою втрату частини її доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати, то така позовна вимога теж підставна.

Згідно поданого позивачем розрахунку суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, який не спростовано відповідачем, така станом на червень 2024 року становить 112268,87 грн. та такий розрахунок суд приймає до уваги.

Суд не приймає до уваги покликання представника відповідача на ст. 233 КЗпП України, якою встановлено строк для звернення за захистом суб`єктивних трудових прав працівників, оскільки у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013, зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Разом з тим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 3ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним та може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Зі огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві можна дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Із урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Таким чином, зі огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум не нарахованої та не виплаченої заробітної плати, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, суд приходить до висновку, що для дотримання засад справедливості, добросовісності та розумності, які (у відповідності до статті 3 ЦК України) відносяться до основних засад цивільного законодавства, розмір суми компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати слід зменшити.

Відповідно до розділу 4 ст. 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Із урахуванням конкретних обставин даної справи суд приходить до висновку про те, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 30736,05 грн. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, що буде відповідати засадам справедливості, добросовісності та розумності, як сума, яка є співмірною з сумою 30736,05 грн., яка неправомірно не була виплаченою відповідачем позивачу.

Така позиція суду узгоджується із позицією Львівського апеляційного суду, викладеною у постанові від 27.05.2024 року у справі №462/7891/23.

Крім цього, згідно п.6 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від24грудня 1999року №13«Про практикузастосування судамизаконодавства прооплату праці» справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає суму, що підлягає стягненню без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відтак, позовні вимоги є підставними та підлягають частковому задоволенню, а тому з ДП ЛДЗ «ЛОРТА» на користь позивача необхідно стягнути не нараховану та невиплачену заробітну плату за період з 2008 року по 2016 року у розмірі 30736,05грн.та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати у розмірі 30736,05 грн., без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст. 43, 129 Конституції України, ст. 96, 97 КЗпП України, суд

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення не нарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати задовольнити частково.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р НОМЕР_1 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ - 30162618, ІПН 301626113031, адреса: м. Львів, вул. Патона, 1/ на користь ОСОБА_1 /ІПН НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 / не нараховану та не виплачену заробітну плату за період з 2008 року по 2016 рік у розмірі 30736/тридцятьтисяч сімсоттридцять шість/гривень 05копійок та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з січня 2008 року по грудень 2016 року станом на червень 2024 року у розмірі 30736/тридцятьтисяч сімсоттридцять шість/гривень 05копійок без урахування податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають утриманню з цих сум відповідно до законодавства України.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» /р/р НОМЕР_1 ПАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478, ЄДРПОУ - 30162618, ІПН 301626113031, адреса: м. Львів, вул. Патона, 1/ на користь держави судовий збір у розмірі 520 /п`ятсот двадцять/ гривень 65 копійок.

У решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, або в строки та порядку, передбачені ст. 354, 355 ЦПК України.

Суддя: Бориславський Ю. Л.