Ухвала

від 16.10.2024 по справі 465/1637/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №465/1637/24

Провадження №2/463/1914/24

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

16 жовтня 2024 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Стрепко Н.Л., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Світлиця-46» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на його користь 15010 грн. заборгованості за оплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2019 року по грудень 2023 року включно, а також 4758,81 грн. інфляційних втрат за період з січня 2019 року по листопад 2023 року включно, а також судових витрат у розмірі 6028 грн., які складаються з сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн., а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. судового збору.

Матеріали такого надійшли до Франківського районного суду м. Львова 4 березня 2024 року.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21 травня 2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Водночас ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13 вересня 2024 року матеріали вказаної цивільної справи передано на розгляд за підсудністю до Личаківського районного суду м. Львова.

До Личаківського районного суду м. Львова матеріали даної справи надійшли 15 жовтня 2024 року, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду таких було визначено суддю Стрепка Н.Л.

Оглянувши матеріали справи, приходжу до наступного.

Як вбачається з ухвали Франківського районного суду м. Львова від 13 вересня 2024 року направляючи справу для розгляду до Личаківського районного суду м. Львова, суд виходив з того, що оскільки зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача відносяться до території Личаківського району м. Львова, то згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України справа не підсудна Франківському районному суду м. Львова.

Так згідно з вимогами ч. 1 ст. 27 ЦПК України за загальним правилом позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Дійсно, з наявної в матеріалах справи відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №784677 від 13 вересня 2024 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить до території Личаківського району м. Львова.

Водночас, як вбачається із позовної заяви, ОСББ «Світлиця-46» заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за оплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території, а саме щодо будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в якому відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , та відтак має обов`язок щодо сплати таких внесків на користь позивача.

Тобто,предметом позовуу ційсправі єзобов`язання,які виникаютьз наданняпослуг утримання будинку та прибудинкової території, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а саме за адресою: АДРЕСА_4 .

Статтею 30 ЦПК України передбачено випадки застосування правил виключної підсудності, зокрема відповідно до ч. 1 даної статті позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної її частини.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

До аналогічних висновків приходить Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначаючи, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності, оскільки предметом позову є зобов`язання, які випливають з надання послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення, які надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

За наведених обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Так у своїй постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За наведених обставин, враховуючи те, що предметом позову ОСББ «Світлиця-46» є стягнення звідповідача заборгованостіза оплатувнесків наутримання будинкута прибудинковоїтериторії за адресою: АДРЕСА_4 , яка територіально відноситься до Франківського району м. Львова і територіальної юрисдикції Франківського районного суду м. Львова, доходжу до висновку, що вказана справа підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, тобто за місцем знаходження нерухомого майна, а тому вважаю за необхідне на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України повернути дану справу на розгляд до Франківського районного суду м. Львова, як помилково направлену до Личаківського районного суду м. Львова.

При цьому, слід зазначити, що у даному випадку відсутній спір щодо підсудності справ між судами.

Так, ст.ст. 55, 124 Конституції України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того, ч. 1 ст. 378 ЦПК України визначено, що недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.

Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану цивільну справу, суд, до якого направлено справу з порушенням правил підсудності, позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, не допускаючи спору про підсудність справ між судами, вважаю за необхідне повернути вказану справу для розгляду до Франківського районного суду м. Львова, як помилково направлену до Личаківського районного суду м. Львова.

Керуючись ст. ст. 30, 31, 258-261, 353, 354 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

цивільну справу за позовом Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «Світлиця-46»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованостіскерувати до Франківського районного суду м. Львова для розгляду за підсудністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Світлиця-46», місцезнаходження: 79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 46, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40676152.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: Стрепко Н.Л.